Справа № 203/3983/25
1-кс/0203/3337/2025
18 серпня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого в м.Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мардакерт Республіки Азербайджан,
громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утримання двох малолітніх дітей,
раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.ч.2,4 ст.246 КК України, заявлене в рамках кримінального провадження №12023041390000936,-
Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого в м.Полтаві здійснюється досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні №12023041390000936, відомості про яке внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.ч.2,4 ст.246, ч.1 ст.255 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 11.08.2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.ч.2,4 ст.246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев у захисних та інших лісових насадженнях, перевезенні, збуті незаконно зрубаних дерев, вчинених за попередньою змовою групою осіб, у складі організованої групи, чим спричинили тяжкі наслідки.
В наданому клопотанні слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1514000 грн.) та, в разі її внесення, із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.
Підозрюваний згідно письмової заяви відмовився від дачі будь-яких пояснень та відповідей.
Захисник підозрюваного просила відмовити в задоволенні клопотання з підстав, зазначених у поданих письмових запереченнях, зокрема, посилаючись на необгрунтованість підозри, недоведеність прокурором наявності зазначених в клопотанні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також дані про особу підозрюваного.
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.131 КПК України, одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як: b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України №3477-IV, слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п.32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Таким чином, слідчий суддя враховує, що наявність обгрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач може зробити висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. На даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, питання остаточної кваліфікації дій, розміру завданої шкоди, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення відповідного злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року, по якій суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, згідно правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що долучені до клопотання матеріали, зокрема, протоколи огляду місця події, протокол допиту свідка, висновки судових інженерно-екологічних експертиз, протоколи за результатами проведення НСРД, в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,4 ст.246 КК України та дають вагомі підстави для висновку про причетність до його вчинення ОСОБА_5 .
Також слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обгрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке в силу ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких та санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7-ми років.
Вказана обставина, усвідомлення підозрюваним можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, а також, що висунута йому підозра грунтується у т.ч. на показах свідка, дає достатні підстави вважати про наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідка та інших підозрюваних у кримінальному провадженні до безпосереднього їх допиту в суді, з метою зміни ними змісту та обсягу своїх свідчень на його користь.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність та доведеність ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно наведених вище положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Згідно ч.ч.1,4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Поряд з наявними ризиками, передбаченими п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які слідчий суддя визнає доведеними прокурором, слідчий суддя також враховує дані про особу підозрюваного, міцність його соціальних зав'язків, зокрема, вік підозрюваного, що останній раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проходження служби, наявність в нього постійного місця проживання.
Також слідчий суддя приймає до уваги час, що минув з моменту вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення (вересень-жовтень 2023 року), належну процесуальну поведінку підозрюваного, його явку за викликами до слідчого та до суду для участі у розгляді даного клопотання.
Таким чином, враховуючи наявні ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а також фактичні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено наявності підстав, які б об'єктивно свідчили про неможливість запобігання наявним ризикам, застосуванням до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
В зв'язку з цим, слідчий суддя приходить до висновку, що необхідним та достатнім запобіжним заходом, який має бути застосований до підозрюваного, є домашній арешт у нічний час доби, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених п.п.1-4 ч.5 ст.194 КПК України, що на даному етапі досудового розслідування забезпечить запобіганню наявним ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Строк запобіжного заходу та покладених обов'язків визначити в межах строку досудового розслідування до 03.09.2025 року включно.
Керуючись ст.ст.177,178,181,183,184,193,194,196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою його фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , на строк до 03 вересня 2025 року включно, із забороною залишати вказане житло в період часу з 21-00 г до 07-00 г., крім необхідності явки до слідчого, прокурора або суду, а також за винятком необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або наявності інших обставин, що загрожують життю та здоров'ю, у т.ч. для слідування в укриття під час повітряних тривог.
Покласти на підозрюваного на строк до 03 вересня 2025 року включно наступні обов'язки:
-повідомляти слідчого, прокурора або суду про зміну свого місця проживання або перебування;
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утриматись від спілкування у будь-який позапроцесуальний спосіб зі свідками та іншими підозрюваним у даному кримінальному провадженні щодо обставин цього провадження;
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до вимог ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу направити для виконання до органу поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1