14 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 396/805/19
провадження № 51-625 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_8 (у режимі
відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, а також прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120230000010, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.350 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст.350 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч.5 ст. 74, ст.49 КК України, ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання, у зв'язку із закінченням строків давності.
Цим же вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора та захисників - без задоволення.
Вироком суду встановлено, що відповідно до розпорядження голови Малотимошівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 37 від 24.03.2016 року ОСОБА_9 призначена на посаду спеціаліста - землевпорядника Малотимошівської сільської ради з 24.03.2016 по строковому трудовому договору.
Згідно із посадовою інструкцією спеціаліста - землевпорядника, затвердженою рішенням виконавчого комітету Малотимошівської сільської ради № 11 від 29.03.2016, спеціаліст - землевпорядник відноситься до категорії спеціалістів та є посадовою особою місцевого самоврядування, входить до системи державних органів земельних ресурсів, яка утворена з метою проведення єдиної державної політики та забезпечення раціонального використання і охорони земель.
Тобто, ОСОБА_9 є службовою особою, що обіймає в органах місцевого самоврядування посаду, пов'язану із організаційно - розпорядчою діяльністю.
03 січня 2019 року, близько 13:00, ОСОБА_8 прийшов до Малотимошівської сільської ради, що по вул. Шевченка, 24 в с. Мала Тимошівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, до службового кабінету спеціаліста - землевпорядника ОСОБА_9 , з метою отримання довідки про наявні земельні ділянки у користуванні очолюваного ним ФГ «Хлібодар». Отримавши у землевпорядника лист за № 1 від 03.01.2019 він пішов з приміщення сільської ради. Ознайомившись з листом, виявив, що зміст та форма його не влаштовують, тому з метою отримання необхідної довідки, вирішив знову повернутися до сільської ради.
О 13:05, ОСОБА_8 повернувся у службовий кабінет спеціаліста - землевпорядника ОСОБА_9 , яка в цей час виконувала свої посадові обов'язки, та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, почав висловлюватися грубою брутальною лайкою на адресу землевпорядника, ламати меблі, пошкоджувати оргтехніку, реалізовуючи раптово виниклий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень службовій особі ОСОБА_9 та перешкоджання нормальній роботі спеціаліста - землевпорядника, наніс два удари кулаками в область обличчя та грудей спеціалісту - землевпоряднику Малотимошівської сільської ради ОСОБА_9 , спричинивши останній легкі тілесні ушкодження.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України - хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.
За цим обвинуваченням місцевий суд визнав ОСОБА_8 невинуватим та виправдав, в зв'язку з відсутністю в його діянні складу інкримінованого кримінального правопорушення. Суд встановив, що в діях обвинуваченого відсутні об'єктивна сторона хуліганства, а саме грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю, а також суб'єктивна сторона - мотив явної неповаги до суспільства.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у своїх касаційних скаргах просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 в частині засудження останнього за ч. 2 ст. 350 КК України, а кримінальне провадження закрити.
На переконання сторони захисту, вина ОСОБА_8 за ч.2 ст.350 КК України не доведена тому, що в основу вироку покладено докази, які не містять доказової бази, а саме:
- заява потерпілої ОСОБА_9 від 03.01.2019 про вчинення злочину та довідка від 03.01.2019 про те, що потерпіла зверталась за медичною допомогою до Новоукраїнської ЦРЛ;
- показання свідка ОСОБА_10 , які є показаннями з чужих слів;
- протокол огляду медичних карток від 17.01.2019 та висновок судової медичної експертизи від 21.01.2019 вважають недопустимими доказами через те, що суди безпосередньо не дослідили амбулаторну картку та медичну карту стаціонарного хворого на ім'я потерпілої. Крім того, первинна медична документація була отримана в непроцесуальний спосіб - за запитом слідчого;
- протокол слідчого експерименту з ОСОБА_9 від 14.01.2019, оскільки в ньому зафіксовано лише показання потерпілої, а слідча дія проведена без участі судового медичного експерта;
- диск з відеозаписом, на якому зафіксовано як обвинувачений здійснює активні рухи руками в бік потерпілої, через відсутність оригіналу пристрою (мобільного телефону) на який здійснювався запис. Крім того, вважають, що мав місце факт монтажу, адже час створення відеозапису - 22:05 03.01.2019, не відповідає часу, коли відбулась подія - біля 13:00 03.01.2019.
Зазначають, що ОСОБА_9 не є службовою особою, оскільки вона не проходила відповідний конкурс на зайняття посади спеціаліста-землевпорядника і не склала присягу, тому вона не може бути потерпілою від злочину, передбаченого ст.350 КК України.
Суд апеляційної інстанції допущені порушення проігнорував, апеляційний розгляд провів формально та всупереч норм ст. 419 КПК України в ухвалі не дав відповідей на доводи апеляційних скарг сторони захисту.
Крім того, в порушення ст.404 КПК України повторно докази не дослідив.
Посилаються на невідповідність оскаржуваних судових рішень вимогам ст. 370 КПК України через їх незаконність та необґрунтованість.
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Посилається на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи, що, на думку сторони обвинувачення, призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_8 за ч.1 ст.296 КК України.
Вказує, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, чим порушив принцип змагальності.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України через її незаконність та необґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в суді касаційної інстанції скаргу сторони обвинувачення підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, натомість касаційні скарги захисників вважала необґрунтованими.
ОСОБА_8 і його захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в судовому засіданні касаційні скарги сторони захисту підтримали та просили задовольнити, а проти задоволення скарги прокурора заперечували.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Згідно із ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 цього Кодексу. При перевірці доводів, наведених у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст.412 КПК України).
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності, обґрунтованості й вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Крім того, відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто, суд апеляційної інстанції має перевірити й проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними в справі матеріалами та дати на них вичерпну відповідь у своєму рішенні, пославшись на відповідну норму права.
Під час перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_8 апеляційний суд наведених вимог кримінального процесуального закону з достатньою повнотою не дотримався, тому доводи касаційних скарг захисників в цій частині є слушними.
Із матеріалів кримінального провадження слідує, що апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційних скарг, зокрема, сторони захисту, дав мотивовану відповідь лише на довід адвокатів про те, що ОСОБА_9 не є службовою особою, однак щодо решти обмежився загальними фразами або взагалі не висловився.
Як убачається з апеляційних скарг, сторона захисту зазначала про те, що протокол огляду медичних карток від 17.01.2019, висновок судової медичної експертизи від 21.01.2019, протокол слідчого експерименту з потерпілою, а також показання свідка ОСОБА_10 є недопустимими доказами.
Однак суд апеляційної інстанції належним чином не відреагував на ці доводи, а формально вказав, що всі зібрані у провадженні докази були ретельно досліджені та оцінені місцевим судом за критеріями, визначеними ст.94 КПК України. При цьому не спростував тверджень адвокатів щодо недопустимості конкретних доказів, з наведенням обґрунтованих мотивів та власних висновків, з посиланням на відповідні норми права.
Крім того, в апеляційних скаргах йшлося про те, що заява потерпілої ОСОБА_9 про вчинення злочину та довідка про звернення потерпілої до медичної установи в розумінні ст. 84 КПК України не є доказами, тому суд, при ухваленні вироку, не міг на них посилатись. Попри це апеляційний суд усунувся від перевірки наведених доводів та жодних відповідей на них в ухвалі не зазначив.
Також апелянти посилалися на те, що диск з відеозаписом, на якому зафіксовано як обвинувачений здійснює активні рухи руками в бік потерпілої, є недопустимим доказом через відсутність оригіналу пристрою на який здійснювався запис. Однак апеляційний суд взагалі проігнорував цей довід та відповіді на нього не дав.
Що стосується доводів касаційної скарги сторони обвинувачення про те, що апеляційний суд у своєму рішенні лише продублював вирок, натомість не перевірив і не висловився щодо всіх обставин, на які посилався в апеляційній скарзі прокурор, то такі теж заслуговують на увагу.
Нормами ч. 3 ст.374 КПК України передбачено, що в мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою зазначається, зокрема, формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а в разі визнання особи винуватою, крім іншого, - формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Як убачається із вироку, місцевий суд за результатами судового розгляду дійшов висновку, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_8 за ч.2 ст.350 КК України є доведеним, за яким і засудив. У той же час, суд першої інстанції не погодився з позицією сторони обвинувачення про наявність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, тобто хуліганства, тому виправдав останнього за цим законом.
При цьому, викладаючи в мотивувальній частині вироку визнане судом доведеним формулювання обвинувачення за умисне нанесення легких тілесних ушкоджень службовій особі органу місцевого самоврядування, місцевий суд одночасно зазначив, що ОСОБА_8 діяв з хуліганських мотивів, пошкодив службовий монітор, ламав меблі та виражався грубою нецензурною лайкою на адресу спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_9 .
Таким чином, між встановленими у вироку судом першої інстанції фактичними обставинами та їх юридичною оцінкою існують суперечності, що є неприпустимим у судовому рішенні. Апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду мав усунути вказані суперечності, однак цього не зробив.
Суд нагадує, що допущення судами під час ухвалення рішень неточностей, протиріч чи суперечностей є неприпустимим, адже це ставить під сумнів законність ухваленого рішення.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що процедуру апеляційного перегляду було здійснено формально, без додержання приписів ст. 2 КПК України, а оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 цього Кодексу, про що обґрунтовано йдеться в касаційних скаргах.
Допущені процесуальні порушення в розумінні ч.1 ст.412 КПК України є істотними та тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Водночас такі порушення перешкоджають суду касаційної інстанції дійти безспірного висновку про правильність чи неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, тому це питання має вирішити апеляційний суд за наслідками нового розгляду.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, й за результатами здійснення апеляційного провадження ухвалити рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 КПК України.
З цих підстав та, керуючись статтями 434, 436, 438,442 КПК України, Суд ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити, а касаційні скарги захисників - задовольнити частково.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3