18 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 127/28762/22
провадження № 51-3172 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020020004663, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчин Вінницької області та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2025 року закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, за відсутності згоди обвинуваченого, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів у кримінальному провадженні, скасовано арешт на майно.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2025 року ухвалу місцевого суду залишено без зміни.
Судами встановлено, що ОСОБА_5 08 грудня 2018 року приблизно о 13:30, перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює свою підприємницьку діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_6 , підбурюваний жагою легкої наживи та незаконного збагачення, переконався, що за його діями ніхто не спостерігає, та непомітно для продавця, таємно, шляхом вільного доступу, викрав упакований в поліетиленову обгортку кабель ВВГ-П2х1,5, довжиною 100 м, вартістю 874 грн, після чого заховав його собі між пакетом і сумкою.
Маючи намір покинути магазин з викраденим кабелем, ОСОБА_5 пройшов у напрямку виходу з приміщення на вулицю, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак був затриманий продавцем. Тобто кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від волі обвинуваченого.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 , у якій вона, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржені ухвали щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції.
Вважає, що судами не встановлено вчинення обвинуваченим діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, не встановлено фактичних обставин його вчинення, не досліджено доказів, а тому закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 на підставіп. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України є безпідставним. На переконання захисника, оскаржені судові рішення є незаконними та необґрунтованими. Всупереч вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд не надав оцінки доводам апеляційної скарги, що свідчить про формальний підхід до її розгляду.
Мотиви суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу
про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Статтею 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Цією ж статтею передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Положеннями ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК України. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Цих вимог судами попередніх інстанцій дотримано.
Зі змісту оскаржених судових рішень убачається, що судом першої інстанції встановлено вчинення ОСОБА_5 діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність. Висновки про доведеність його вчинення обвинуваченим зроблено із дотриманням ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
У ході судового провадження ОСОБА_5 своєї винуватості не визнав, виклавши при цьому свою версію події, яка судом була спростована на підставі ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказів із дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, показань обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз, речових доказів та інших матеріалів кримінального провадження.
Крім цього, в ухвалі спростовано доводи сторони захисту щодо недопустимості низки доказів, які отримано після затримання обвинуваченого без складання відповідного протоколу, з урахуванням правових позицій Верховного Суду з цього приводу. Наведене також було предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Місцевий суд дійшов переконання, що будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_5 не встановлено, а його дії на момент вчинення були вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, з чим вмотивовано погодився апеляційний суд.
З огляду на викладене, твердження захисника про не встановлення вчинення ОСОБА_5 діяння, фактичних обставин кримінального провадження, не дослідження доказів, є нелогічними та прямо суперечать змісту долучених копій судових рішень, які оскаржуються.
Разом з тим, Законом України № 3886-IX (набрав чинності 09 серпня 2024 року), у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Як наслідок, діяння, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 НМДГ, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК України. До таких висновків дійшла об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21).
З урахуванням того, що замах на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_5 вчинив 08 грудня 2018 року, а вартість предмету правопорушення складає 874 грн, що не перевищувало 2 НМДГ у 2018 році, вчинене діяння не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, як правильно зазначили суди.
Згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до абз. 4 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 або п. 1-2 ч. 2 цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 479-2 КПК України регламентовано, що суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та у разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Зі змісту оскарженої ухвали суду першої інстанції вбачається, що в судовому засіданні головуючим було роз'яснено обвинуваченому право на закриття кримінального провадження у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, однак обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти цього та наполягав на продовженні судового розгляду для доведення своєї невинуватості.
Рішення суду про закриття кримінального провадження за відсутності згоди ОСОБА_5 після встановлення судом вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, на підставі, передбаченій п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України є правильним, про що також вказав Вінницький апеляційний суд у своїй ухвалі.
Позиція захисника щодо можливості завершення судового розгляду у даному випадку лише ухваленням виправдувального вироку або закриттям кримінального провадження на підставах, передбачених пунктами 1 або 2 ч. 1 ст. 284 КПК України є необґрунтованою та такою, що прямо суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Апеляційний суд із дотриманням ст. 404 КПК України у межах своїх повноважень перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони захисту, які за змістом є здебільшого аналогічними доводам касаційної скарги, навів в ухвалі відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України докладні мотиви на їх спростування, зазначив підстави, з яких скаргу визнано необґрунтованою.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є законними, обґрунтованими та належно вмотивованими. Доводи захисника про протилежне є безпідставними.
Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону за змістом касаційної скарги не встановлено.
Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав
для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
З цих підстав Суд постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2025 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3