Ухвала
19 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 639/1953/23
провадження № 61-6017ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сологубовської Анжеліки Едуардівни на ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року про відмову у витребуванні доказів, від 31 серпня 2023 року про закриття підготовчого засідання), від 28 вересня 2023 року про відмову у зупиненні провадження у справі), від 16 листопада 2023 року про відмову у прийнятті позовної заяви (уточненої), від 23 січня 2024 року про відмову у відводі судді, від 23 липня 2024 року про відмову у призначенні почеркознавчої експертизи та витребуванні доказів, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року, ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та визначення іншої дати слухання та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луніна Тетяна Анатоліївна, про визнання договору позики неукладеним (недійсним) та договору іпотеки недійсним,
09 травня 2025 року адвокат Сологубовська А. Е. як представник ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, та надати докази отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду від 03 квітня 2025 року саме 09 квітня 2025 року; нову редакцію касаційної скарги, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати докази надсилання копії касаційної скарги та копій доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності в інших учасників справи електронних кабінетів чи відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи електронних кабінетів - у паперовій формі листом з описом вкладення), і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку нову редакцію касаційної скарги, в якій заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Разом із цим, у новій редакції касаційної скарги (№ 17833/0/220-25 від 16.06.2025) ОСОБА_1 як на підставу скасування судових рішень зазначала пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України (в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими), пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).
Також, ОСОБА_1 як на підставу скасування судових рішень вказувала пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України та просила відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованих судами попередніх інстанцій. Крім цього, ОСОБА_1 посилалася на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. А також, у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на постанови Верховного Суду, однак конкретної підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, не вказує.
Крім цього, як видно з касаційної скарги (№ 14738/0/220-25 від 12.05.2025), яка була надіслала адвокатом Сологубовською А. Е. як представником ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд», у прохальній її частині представник заявника просила скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року і справу направити на новий розгляд.
Проте, у новій редакції касаційної скарги (№ 17833/0/220-25 від 16.06.2025), яка надійшла від ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку на виконання вимог ухвали від 29 травня 2025 року, у прохальній її частині ОСОБА_1 окрім скасування рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року та постанови Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року, також просила скасувати ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року, 28 вересня 2023 року, 16 листопада 2023 року, 23 січня 2024 року (обидві), 23 липня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року і справу направити на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року та постанови Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року. Продовжено ОСОБА_1 встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 29 травня 2025 року, на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування; уточнити прохальну частину касаційної скарги, в якій чітко зазначити, які саме судові рішення заявник оскаржує до суду касаційної інстанції; надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи (у випадку подання нової редакції касаційної скарги у паперовій формі) або з доказами надсилання її копії та копій доданих до неї матеріалів всім іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності в інших учасників справи електронних кабінетів чи відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи електронних кабінетів - у паперовій формі листом з описом вкладення) (у випадку якщо касаційна скарга в новій редакції буде подана через підсистему «Електронний суд»).
01, 11 та 14 липня 2025 року адвокат Сологубовська А. Е. як представник ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 01 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надіслала нові редакції касаційної скарги (вх. № 20514/0/220-25 від 02.07.2025, вх. № 21633/0/220-25 від 11.07.2025 та вх. № 21710/0/220-25 від 14.07.2025).
В новій редакції касаційної скарги (вх. № 20514/0/220-25 від 02.07.2025) адвокат Сологубовська А. Е. як представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року, 28 вересня 2023 року, 16 листопада 2023 року, 23 січня 2024 року (обидві), 23 липня 2024 року, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року і справу направити на новий розгляд.
В касаційній скарзі (вх. № 20514/0/220-25 від 02.07.2025) адвокат Сологубовська А. Е. як представник ОСОБА_1 підставою скасування судових рішень зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України (в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими), пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів). Також, адвокат Сологубовська А. Е. як представник ОСОБА_1 як на підставу скасування судових рішень вказує пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України та просить відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованих судами попередніх інстанцій. Крім цього, представник заявника зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також, у касаційній скарзі адвокат Сологубовська А. Е. як представник ОСОБА_1 посилається на постанови Верховного Суду, однак конкретної підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, не вказує.
В нових редакціях касаційної скарги (вх. № 21633/0/220-25 від 11.07.2025 та вх. № 21710/0/220-25 від 14.07.2025)адвокат Сологубовська А. Е. як представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року про відмову у витребуванні доказів, від 31 серпня 2023 року про закриття підготовчого засідання), від 28 вересня 2023 року про відмову у зупиненні провадження у справі), від 16 листопада 2023 року про відмову у прийнятті позовної заяви (уточненої), від 23 січня 2024 року про відмову у відводі судді, від 23 липня 2024 року про відмову у призначенні почеркознавчої експертизи та витребуванні доказів, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року, ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та визначення іншої дати слухання та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року і справу направити на новий розгляд.
В касаційних скаргах (вх. № 21633/0/220-25 від 11.07.2025 та вх. № 21710/0/220-25 від 14.07.2025) адвокат Сологубовська А. Е. як представник ОСОБА_1 підставою скасування судових рішень зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України (в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими), пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів). Також, адвокат Сологубовська А. Е. як представник ОСОБА_1 як на підставу скасування судових рішень зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також, у касаційних скаргах адвокат Сологубовська А. Е. як представник ОСОБА_1 посилається на постанови Верховного Суду, однак конкретної підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, не вказує.
Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Так, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі має бути вмотивовано обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Проте, адвокат Сологубовська А. Е. як представник ОСОБА_1 посилаючись як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України не указує від висновку якої постанови Верховного Суду застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні необхідно відступити.
Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. подібний висновок в пункті 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22)).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
Аналіз нових редакцій касаційних скарг свідчить, що особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка адвоката Сологубовської А. Е. як представника ОСОБА_1 на пункти 2 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а тому не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, особою, яка подала касаційну скаргу, не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Одночасно суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сологубовської Анжеліки Едуардівни на ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року про відмову у витребуванні доказів, від 31 серпня 2023 року про закриття підготовчого засідання), від 28 вересня 2023 року про відмову у зупиненні провадження у справі), від 16 листопада 2023 року про відмову у прийнятті позовної заяви (уточненої), від 23 січня 2024 року про відмову у відводі судді, від 23 липня 2024 року про відмову у призначенні почеркознавчої експертизи та витребуванні доказів, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року, ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та визначення іншої дати слухання та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев