Справа № 138/2087/25
Провадження №:1-кс/138/663/25
Іменем України
20 серпня 2025 року м. Могилів-Подільський
Слідчий суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025020160000370 від 31.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
18.08.2025 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025020160000370 від 31.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12025020160000370 від 31.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК Українина підставі ухвали слідчого судді від 01.08.2025 було накладено арешт на автомобіль марки «Skoda» моделі «Superb», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був вилучений під час проведення огляду місця події 31.07.2025 в момент, коли ним керував ОСОБА_4 та використовував його як знаряддя вчинення злочину з метою перевезення осіб для подальшого перетину кордону. Власником вказаного автомобіля є заявник ОСОБА_3 , яка надала його в користування своєму колишньому чоловіку ОСОБА_4 та нічого не знала про те, як останній буде його використовувати. Заявник зазначає, що під час накладення арешту на її майно, вона як власник майна до суду не викликалась, її думку при вирішенні питання про арешт не враховувалась. При цьому, заявник будь-якого відношення до скоєного ОСОБА_4 злочину не має. Зберігання арештованого автомобіля на арешт майданчику Могилів-Подільського РВП ГУНП порушує права ОСОБА_3 на володіння особистим майном та правом його користування. За викладених обставин ОСОБА_3 просить передати їй автомобіль марки «Skoda» моделі «Superb», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , з правом користування, без права на відчуження.
У судове засідання ОСОБА_3 , слідчий та прокурор, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились. ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просила розгляд клопотання провести без її участі, клопотання підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Прокурор ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, не заперечував щодо його задоволення.
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього документи, матеріали кримінального провадження № 12025020160000370 від 31.07.2025, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку. Зокрема абзац 2 частини 1 статті 174 КПК України визначає, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 власником транспортного засобу Skoda» моделі «Superb», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 ..
Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.08.2025 встановлено, що слідчий довів, що вказаний автомобіль відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку ненакладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого його відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню. Тому з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у кримінальному провадженні на вказаний автомобіль накладений арешт.
Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб'єктів указаного у ст. 170 КПК України.
Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна ОСОБА_3 . Разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, а з поданої прокурором до суду заяви вбачається, що останній не заперечує проти задоволення клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту.
Також слідчим суддею з матеріалів кримінального провадження встановлено, що на даний час в межах досудового розслідування кримінального провадження ОСОБА_4 01.08.2025 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Отже, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні ще триває, належний ОСОБА_3 транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому не відпала необхідність в перебуванні вказаного транспортного засобу під арештом, разом з тим слідчий суддя не вбачає підстав для подальшої заборони законному власнику користуватися ним.
За таких підстав клопотання слід задовольнити та повернути транспортний засіб законному власнику без права його відчуження.
Керуючись ст.ст. 98, 170, 174, 369-372 КПК України слідчий суддя
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025020160000370 від 31.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.
Повернути автомобіль марки «Skoda» моделі «Superb», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2025 року, власнику - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , з правом користування, без права відчуження.
Повернути до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області матеріали кримінального провадження № 12025020160000370 від 31.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1