06 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/20100/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Валевач М. М., Колодяжної А. В.,
Київської міської ради - Пилипчук І. І., Перепелиціна К. М.,
Товариства з обмеженою відповідальністю «П-18» - Шкелебея О. В., Карліна О. В., Мальованої В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 (у складі колегії суддів: Кравчук Г. А. (головуючий), Коробенко Г. П., Остапенко О. М.),
та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 (у складі колегії суддів: Кравчук Г. А. (головуючий), Коробенко Г. П., Остапенко О. М.)
рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 (суддя Демидов В. О.)
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 (суддя Демидов В. О.)
у справі № 910/20100/23
за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави
до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «П-18»
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію,
У січні 2024 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «П-18» (далі - ТОВ «П-18»), у якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880 «Про передачу ТОВ «П-18» земельної ділянки в оренду для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок на вул. Пріорській, 18 в Оболонському районі міста Києва»;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1831 га по вул. Пріорській, 18 в Оболонському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:78:055:0010), укладений між Київською міською радою та ТОВ «П-18», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т. М. та зареєстрований в реєстрі 15.12.2022 за № 581;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2022, індексний номер 65802025, та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,1831 га (кадастровий номер 8000000000:78:055:0010) по вул. Пріорській, 18 в Оболонському районі міста Києва за ТОВ «П-18».
В обґрунтування позовних вимог, прокурор послався на незаконність рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880 та договору оренди від15.12.2022, оскільки у порушення вимог законодавства спірна земельна ділянка передана ТОВ «П-18» на поза конкурентних засадах, за відсутності належних документів для прийняття рішення про її передачу в оренду та зі зміною її цільового призначення без відповідного проєкту землеустрою.
На підтвердження підстав самостійного представництва інтересів держави прокурор у позовній заяві зазначив, що саме Київська міська рада, яка представляє інтереси територіальної громади м. Києва, вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, а тому Київська міська рада є відповідачем у цій справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 заяву представника ТОВ «П-18» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ТОВ «П-18» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 залишено без змін.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 заяву ТОВ «П-18» про прийняття додаткової постанови задоволено частково. Стягнуто з Київської міської прокуратури на ТОВ «П-18» судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у травні 2025 року Заступник керівника Київської міської прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2025 (з урахуванням ухвали від 02.07.2025 про виправлення описки) у справі № 910/20100/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.07.2025.
ТОВ «П-18» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволені позовних вимог, просить касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України; та відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 297 ГПК України, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Також ТОВ «П-18» надано розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн, які воно понесло у зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції та докази на підтвердження таких витрат.
27.06.2025 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення Київської міської прокуратури, які остання просить врахувати під час розгляду касаційної скарги.
З огляду на зміст зазначених додаткових пояснень, фактично вони є доповненням до касаційної скарги, поданим поза межами строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 298 ГПК України, без клопотання про його поновлення, а тому такі додаткові пояснення залишаються Судом без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.
У судовому засідання 02.07.2025 у справі № 910/20100/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури оголошено перерву до 06.08.2025.
09.07.2025 до Верховного суду надійшов відзив ТОВ «П-18» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, у якому останнє зазначає, що посилання прокурора на певні постанови Верховного Суду та окремі витяги з них, містять цитування правових позицій, які у повній мірі були застосовані апеляційним судом в оскаржуваній постанові, а тому просить касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на додаткову постанову суду апеляційної інстанції в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, Київської міської ради та ТОВ «П-18» дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 23.06.2022 Київська міська рада, розглянувши заяву ТОВ «П-18» від 12.11.2021 № 72015-006436919-031-03, керуючись нормами статей 9, 79-1, 83, 91, 93, 116, 120, 122, 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України «Про оренду землі», пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» та враховуючи те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.12.2021 № НВ-0008294782021) право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.11.2021, номер запису про право власності 44999370), прийняла рішення № 4839/4880 «Про передачу ТОВ «П-18» земельної ділянки в оренду для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок на вул. Пріорській, 18 в Оболонському районі міста Києва», яким вирішено:
1) передати ТОВ «П-18», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1831 га (кадастровий номер 8000000000:78:055:0010) для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок (код виду цільового призначення - 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) на вул. Пріорській, 18 в Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.08.2021, номер запису про право власності 43577361) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 18.11.2021 № 72015-006436919-031-03, справа № 621554452);
2) ТОВ «П-18»:
- виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 ЗК України;
- у місячний строк надати Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки;
- питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку;
- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що розміщені в межах земельної ділянки;
- вжити заходів щодо внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру в порядку, визначеному законодавством України;
- вжити заходів щодо державної реєстрації обмежень у використанні земельної ділянки у порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр» та дотримуватися зареєстрованих обмежень;
- питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 № 384/6600 «Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва» (зі змінами та доповненнями);
- у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проєктно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному законодавством України;
3) попередити землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 ЗК України;
4) контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.
Відповідно до пояснювальної записки від 07.12.2021 № ПЗН-33873 до проєкту спірного рішення Київської міської ради на земельній ділянці по вул. Пріорській, 18 в Оболонському районі міста Києва за ТОВ «П-18» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ. «А») загальною площею 2 035,8 кв. м. Земельна ділянка площею 0,1831 га з кадастровим номером 80000000000:78:055:0010 надавалась попередньому орендарю - ТОВ «Будкомплекс» на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 719/1380 для реконструкції під житловий будинок нежитлового будинку загальною площею 939 кв. м. Укладений з ТОВ «Будкомплекс» на виконання рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 719/1380 договір оренди земельної ділянки від 22.02.2008 припинив свою дію 22.02.2013 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, та не був поновлений Київською міською радою, оскільки протягом дії цього договору орендарем не проведено реконструкцію напівзруйнованого будинку, земельна ділянка перебувала у занедбаному стані, від будівлі залишились тільки стіни без внутрішніх перегородок та стелі.
15.12.2022 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «П-18» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем?яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 581, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим договором, для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (пункт 1.1).
У пункті 2.1 договору передбачено, що об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- кадастровий номер - 8000000000:78:055:0010;
- місце розташування - вул. Пріорська, 18 в Оболонському районі м. Києва;
- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
- цільове призначення - 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок);
- розмір (площа) - 0,1831 га.
Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 18.08.2022 № 3304/86-22 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 3 200 147,29 грн (пункт 2.2 договору).
У пункті 3.1 договору сторони погодили, що його укладено на 5 років.
Визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендареві за користування земельною ділянкою у грошовій формі (пункт 4. 1договору).
Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки.
Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку від 13.09.2022 за № НГО/2022-44672 (за формою, затвердженою постановою Кабінету міністрів України від 13.12.2006 № 1724) річна орендна плата становить 96 004, 42 грн на рік (пункт 4.2 договору).
Право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (пункт 6.2 договору).
За приписами пункту 14.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.12.2023 № 359973352 на підставі рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2022 № 65802025 за ТОВ «П-18» зареєстровано право оренди земельної ділянки.
Судами попередній інстанцій також установлено, що первинна реєстрація права власності на 3-х поверхову нежитлову будівлю загальною площею 939 кв. м по вул. Полупанова (Пріорська), 18 у м. Києві здійснена на підставі свідоцтва про право власності від 19.04.1997 за Мінською районною радою народних депутатів.
У подальшому, право власності на вказану нежитлову будівлю загальною площею 939 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.1997 перейшло до МПП фірма «Комета-К».
24.10.1997 МПП фірма «Комета-К» на підставі договору купівлі-продажу здійснила відчуження даного об'єкта нерухомого майна загальною площею 939 кв. м АТЗТ «Агрокомплекс «Омега», яке згодом продало його ТОВ «Будкомплекс» за договором купівлі-продажу від 11.04.2000.
19.12.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Будкомплекс» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 939 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 247209180000).
18.02.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено відомості про закриття розділу щодо зазначеного об'єкту нерухомого майна загальною площею 939 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 247209180000) у зв'язку з його поділом.
Поділ зазначеного об'єкту було здійснено на підставі: технічного паспорту від 12.02.2021, довідки про показники об'єкта нерухомого майна від 12.02.2021 №12/02/2021-1 та висновку від 12.02.2021 №12/02/2021 про можливість поділу нерухомого майна, з яких вбачається, що об'єкт нерухомого майна по Пріорській, 18 у місті Києві, який перебуває у власності ТОВ «Будкомплекс», складається з нежитлових приміщень (секція 1) в літ. «А» загальною площею 1 204,6 кв. м та (секція 2) в літ. «А» загальною площею 831,2 кв. м; загальна площа об'єкту збільшилася за рахунок влаштування приміщень в підвалі під дворовим покриттям, які раніше не були враховані до загальної площі будинку та врахування приміщень в горищному просторі.
18.02.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Будкомплекс» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення (секція 1) в літ. «А» загальною площею 1 204,6 кв. м та (секція 2) в літ. «А» загальною площею 831,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2293942780000).
20.05.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено відомості про закриття розділів щодо вказаних об'єктів нерухомого майна у зв'язку з їх об'єднанням та того ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Будкомплекс» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 2 035,8 кв. м по вул. Пріорській, 18 у м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2363067580000).
20.07.2021 ТОВ «Будкомплекс» на підставі договору купівлі-продажу відчужило зазначений об'єкт нерухомого майна загальною площею 2 035,8 кв. м на користь ОСОБА_1 . Того ж дня у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану нежитлову будівлю.
У подальшому ОСОБА_1 передав у власність ТОВ «Гіперіон Фінанс» в якості негрошового внеску до статутного капіталу зазначену нежитлову будівлю загальною площею 2 035,8 кв. м, що підтверджується актом прийому-передачі від 23.07.2021.
27.07.2021 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ «Гіперіон Фінанс» зареєстровано права власності на зазначену нежитлову будівлю.
19.08.2021 ТОВ «Гіперіон Фінанс» на підставі договору купівлі-продажу відчужило нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 2 035,8 кв. м на користь ТОВ «П-18», цього ж дня у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за останнім зареєстровано право власності на вказану будівлю.
Відповідно до інформації, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (лист від 16.11.2023 № 062/14-14979 (И-2023)), загальна площа будинку літ. «А» по вул. Пріорській, 18 за результатами технічної інвентаризації 2000 року становить 939 кв. м.
Звертаючи до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2022, індексний номер 65802025 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки площею 0,1831 га, прокурор на їх обґрунтування послався на те, що рішення ради та укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки не відповідають вимогам законодавства, оскільки спірна земельна ділянка надана Київською міською радою ТОВ «П-18» зі зміною виду її цільового призначення із земель громадської забудови (код УКЦВЗ 1.13.2, що співвідноситься з кодом КВЦПЗ 03.10) на землі житлової забудови (код КВЦПЗ 02.03) для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок без розроблення проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення та поза процедурою аукціону, за відсутності детального плану території.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв'язку з обранням прокурором неефективного способу захисту, суд першої інстанції виходив із того, що рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення до суду з позовом шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням; позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину; а задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійсненої на його підставі державної реєстрації не відновить порушеного, на думку прокурора, права держави.
При цьому суд першої інстанції встановив наявність підстав для звернення прокурора із відповідним позовом.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат ТОВ «П-18» на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, суд першої інстанції, оцінивши подані ТОВ «П-18» докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на підстави відмови у позові та доводи ТОВ «П-18», покладені в основу заперечень проти позову, дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними є витрати у розмірі 40 000,00 грн. Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про покладання на прокуратуру витрат з проведенням експертизи, оскільки під час розгляду справи судом не було враховано висновки експертизи як доказ.
Переглядаючи в апеляційному порідку рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками про відмову у задоволенні позову у зв'язку з обранням прокурором неефективного способу захисту, та про часткове задоволення заяви ТОВ «П-18» про ухвалення додаткового рішення.
Вирішуючи питання про розподілу судових витрат ТОВ «П-18» на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, оцінивши подані ТОВ «П-18» докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи критерії обґрунтованості, пропорційності та розумності судових витрат, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «П-18» та стягнення з прокуратури судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
У поданій касаційній скарзі прокурор в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень послався на те, зокрема, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували положення статей 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України, статей 21, 34 Закону України «Про оренду землі» та не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20), від 05.10.2022 у справі № 922/3166/22, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.06.2023 у справі № 633/488/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20, від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 03.03.2021 у справі № 9015/161/20, від 21.01.2021 у справі № 921/266/18, від 24.05.2023 у справі № 357/9159/18, від 10.05.2023 у справі № 357/9019/18, від 09.10.2024 у справі № 904/205/23, щодо ефективності обраного способу захисту порушених прав; неправильно застосували положення статей 116, 120, 124, 134, 135 ЗК України та не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 24.09.2024 у справі № 910/21998/21, від 10.10.2023 у справі № 922/563/22, у постановах Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 910/9049/20, від 04.10.2020 у справі № 910/5210/20, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 07.12.2021 у справі № 910/23595/17, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, щодо надання земельних ділянок в оренду поза процедурою земельних торгів; неправильно застосували положення статей 19, 20 ЗК України та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 910/20745/20, від 19.04.2021 у справі № 640/11650/20, щодо розмежування цільового призначення земель житлової та громадської забудови; неправильно застосували положення статей 123, 126, 129 ГПК України, статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 12.05.20202 у справі № 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 03.10.2029 у справі № 922/445/19, від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, щодо застосування судами критеріїв пропорційності та реальності судових витрат при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу; порушили статті 2, 7, 86, частину 4 статті 236 ГПК України.
Зокрема прокурор зазначає, що надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначенні без розроблення проєкту землеустрою та поза межами процедури земельних торгів суперечить законодавству та є підставою для визнання незаконним відповідного рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди та відповідно скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
Крім того, прокурор підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для скасування судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів касаційної скарги, виходить із такого.
Статтями 13, 19 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За приписами статті 144 Конституції України, статей 12, 122 ЗК України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції місцевих рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до частини 1 статті 20 ЗК України (у відповідній редакції) при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
За частиною 2 цієї ж статті віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.
Частиною 5 статті 20 ЗК України встановлено, що класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.
Слід зазначити, що кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. При цьому земельні ділянки однієї категорії можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.
Зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений. Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.
ЗК України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проєкт землеустрою, водночас чітко врегульовує порядок та підстави такої зміни.
Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.
Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель визначені, зокрема, статтею 21 ЗК України, згідно якої такі порушення є підставою для:
а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;
б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Тобто вказаною нормою прямо передбачено право суду визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.10.2025 у справі № 904/205/23 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) та від 17.04.2025 у справі У 904/186/23.
Статтею 15 ЦК України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу. Такі правові висновки сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 також зробила висновок, що якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення міської ради (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною. Прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення, оскільки таке рішення міської ради (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) не вичерпало своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо), а є чинним та породжує відповідні правові наслідки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, прокурор послався, зокрема, на порушення порядку визначення та зміни виду цільового призначення спірної земельної ділянки при прийнятті Київською міською радою спірного рішення від 23.06.2022 № 4839/4880. При цьому, недійсність оспорюваного договору оренди земельної ділянки та незаконність рішення про державну реєстрацію прокурор пов'язує саме з недійсністю рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв'язку з обранням прокурором неналежного способу захисту, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, зокрема, зазначили, що позовна вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням. Позивач у межах розгляду справи може посилатися на незаконність прийнятого органом місцевого самоврядування рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на яке воно спрямоване.
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не було встановлено, чи було оспорюваним рішенням Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880 змінено вид цільового призначення спірної земельної ділянки, як про це зазначив прокурор у позовній заяві.
За таких обставин, з огляду на те, що позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію та здійснену на його підставі державну реєстрацію права оренди земельної ділянки є пов'язаними з позовною вимогою про визнати незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880, про що безпосередньо також зазначено прокурором у позовній заяві, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні всіх позовних вимог у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту є передчасними, зробленими без урахування наведених вище правових позицій Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та належного з'ясування обставин справи, всебічної та повної оцінки доводів скаржника та сукупності наявних в матеріалах справи доказів.
Загальними вимогами процесуального законодавства визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
За наведених вище обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції вважає, що підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У зв'язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, отже, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не можна визнати законними і обґрунтованими.
Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21.
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у цій справі, то додаткові рішення судів попередніх інстанцій також слід скасувати.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі № 910/20100/23 скасувати.
3. Справу № 910/20100/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко