14 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5467/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
за участю представника ОСОБА_1 - Безручка М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025
у складі колегії суддів: Мороза В. Ф. (головуючий), Іванова О. Г., Чередка А. Є.
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 (про визнання грошових вимог ОСОБА_3 )
та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_3 )
у складі судді Владимиренка І. В.
у справі № 904/5467/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
На розгляд суду постало питання обґрунтованості грошових вимог кредитора до боржника, що виникли на підставі договору позики, укладеного між фізичними особами, та розписки.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможності на підставі пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
2. 31.10.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/5467/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів. Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Сокол Тетяну Леонідівну
3. 31.10.2023 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за №71748.
Подання заяви з грошовими вимогами
4. 21.11.2023 до суду першої інстанції від ОСОБА_3 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 7 845 365,19 грн та 5 368 грн судовий збір.
5. Заява ОСОБА_3 обґрунтована наступним.
6. 21.01.2019 між ОСОБА_3 (позикодавець, кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник, боржник) було укладено Договір про надання позики (далі - Договір).
7. Відповідно до п. 2.1. Договору про надання позики позикодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді позики у розмірі та в порядку, передбачених цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути отримані кошти у строки та на умовах, визначених цим Договором.
8. Сторони погодили визнати позикою надаваєму позикодавцем позичальнику фінансову допомогу, ліміт якої не може перевищувати 3 000 000 грн (далі - Ліміт позики). Сума позики - це фактично отримані грошові кошти позичальником від позикодавця в рамках Ліміту позики. Позика може надаватись частинами в рамках встановленого Ліміту позики.
9. Сторони дійшли взаємної згоди визначити грошовий еквівалент зобов'язання з повернений отриманої Суми позики/частини Суми позики в іноземній валюті, а саме в доларах США.
10. Позика надається двома траншами: 1 000 000 грн в день укладання дійсного Договору; 2 000 000 грн до 31.01.2020 (в перерахунку грошового еквіваленту в доларах США за офіційним курсом Національного банку України станом на день фактичного надання другого траншу).
11. Відповідно до п. 2.2.2. позика надається на строк до 31.12.2023.
2. За умовами п. 2.2.3 Договору про надання позики позикодавець має право на одержання від позичальника процентів, розрахунок, нарахування та сплата яких здійснюється в порядку встановленому уданому пункті.
13. За кожен день користування сумою позики нараховуються проценти у розмірі 15%, що капіталізуються.
14. Позичальник повинен сплатити нараховані проценти, що капіталізуються за сумою позики одночасно з поверненням суми позики в дату остаточного погашення.
15. Період нарахування процентів, що капіталізуються починається з дати набрання чинності даного Договору (21.01.2019 включно) і закінчується в дату остаточного погашення (31.12.2023) або в день, що передує даті повного погашення суми позики (з врахуванням нарахованих відповідно до даного Договору процентів) в залежності яка подія настала раніше.
16. Для нарахування процентів, що капіталізуються розмір процентної ставки (15%), ділиться на фактичну кількість днів року (365 або 366 в залежності від кількості днів у відповідному році).
17. Одержане число перемножується на (і) суму позики, яка виражена у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, а саме в доларах США або на залишок цієї заборгованості (у випадку часткового погашення суми позики) або на суму позики з врахуванням доданих до неї процентів, що капіталізуються і (іі) кількість днів періоду, за який нараховуються проценти, що капіталізуються.
18. Проценти, що капіталізуються, автоматично капіталізуються та додаються до непогашеної суми позики, яка виражена у грошовому еквіваленті в доларах США, в залежності яка подія настане раніше, в останній день кожного місяця, в дату остаточного погашення (31.12.2023) або в день, що передує даті повного погашення суми позики (з врахуванням нарахованих відповідно до даного Договору процентів), для чого позичальник додатково звертається до позикодавця за отриманням остаточної суми позики (з врахуванням нарахованих відповідно до даного Договору процентів).
19. Після капіталізації проценти, що капіталізуються: вважаються частиною основної суми позики; на них нараховуються проценти, що капіталізуються; на них нараховуються проценти, які передбачені положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
20. На виконання умов Договору зі сторони кредитора було надано боржнику 3 000 000 грн, еквівалент 118 660,93 дол. США, що підтверджується розписками від 21.01.2019 та від 10.01.2020.
21. Боржником не було повернуто позику в строки встановлені договором.
22. У відповідності до умов Договору позикодавцем здійснено нарахування процентів, що капіталізуються - 217 456,26 дол. США.
23. Позичальником в повному обсязі не було виконано свого обов'язку з повернення суми позики з врахуванням нарахованих відповідно до даного Договору процентів.
24. Отже, розмір не повернутої суми позики з врахуванням нарахованих відповідно до даного Договору процентів складає еквівалент 217 456,26 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 13.11.2023 (36,0779 гривень за 1 долар США) становить 7 845 365,19 грн.
25. 23.01.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5467/23 ОСОБА_3 було зобов'язано надати суду оригінали документів, доданих до заяви про визнання грошових вимог (для огляду у судовому засіданні), надати суду письмові пояснення та докази щодо джерел походження коштів, наданих в позику; обґрунтування правомірності нарахування процентів за користування позикою.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду
26. 07.02.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області визнано грошові вимоги ОСОБА_3 у розмірі 7 845 365,19 грн (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368 грн (витрати по сплаті судового збору) включено окремо та постановлено задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
27. 07.02.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області завершено попереднє засідання, за результатами якого внесено до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 кредиторів, зокрема, ОСОБА_3 у розмірі 7 845 365,19 грн (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368 грн (витрати по сплаті судового збору) включено окремо та постановлено задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
28. 05.02.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови підписано 18.03.2025) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 залишено без задоволення. Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 - залишено без змін.
29. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги кредитора є обґрунтованими та документально підтвердженими, в тому числі щодо джерел походження коштів.
30. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання грошових вимог кредитора до боржника в сумі 7 845 365,19 грн (основний борг) та 5 368 грн (витрати по сплаті судового збору) та внесення їх до реєстру вимог кредиторів виходячи із дійсності договору про надання позики від 21.01.2019 та підтвердження кредитором належними доказами джерел походження грошових коштів, за рахунок як могла бути надана позика боржнику.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
31. 07.04.2025 (через підсистему "Електронний суд") ОСОБА_2 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить:
- скасувати постанову Центрального апеляційного господарського від 05.02.2025 у справі № 904/5467/23;
- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 (про визнання грошових вимог ОСОБА_3 ) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_3 );
- прийняти нове рішення, яким грошові вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відхилити в повному обсязі.
32. ОСОБА_2 вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано положення статті 45 КУзПБ, використано формальний підхід до розгляду грошових вимог зацікавленої відносно боржника особи та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.01.2021 у справі №916/4181/14, а також Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17.
33. На думку скаржника, ОСОБА_3 не підтвердив належними та достатніми документальними доказами грошові вимоги до боржника, оскільки ОСОБА_3 не надано належних доказів на підтвердження походження грошових коштів в розмірі 7 845 365,19 грн.
34. ОСОБА_4 вважає сумнівним факт можливості передачі 7 845 365,19 грн ОСОБА_1 , а його вимоги заявлені з метою штучного створення кредиторської заборгованості боржника, оскільки правочин був вчинений на істотну суму, що виходить за межі звичайного запозичення між фізичними особами без пояснення розумної ділової мети та без будь-якого забезпечення та страхування можливих ризиків її неповернення.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
35. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Подання заяв та клопотань
36. 29.07.2025 до Верховного Суду від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Сокол Т. Л. надійшла заява про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 щодо визнання грошових вимог ОСОБА_3 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 296 ГПК України. Заявник вказує, що зважаючи на факт скасування судом касаційної інстанції постановою від 03.07.2025 ухвал суду першої інстанції про визнання вимог ОСОБА_2 , останній не набув статусу кредитора, а відтак не наділений правом оскаржувати судові рішення у цій справі.
37. 06.08.2025 від ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Сокол Т. Л. про закриття касаційного провадження, в яких скаржник наголошує, що зберігає статус кредитора, оскільки його вимоги не відхилені судом, а направлені на новий розгляд; вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підтверджені самим боржником заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; грошові вимоги ОСОБА_3 , які оскаржує ОСОБА_2 зачіпають його матеріальні інтереси у справі.
38. 06.08.2025 ОСОБА_2 подано клопотання, в якому скаржник просить зупинити розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 (про визнання грошових вимог ОСОБА_3 ) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_3 ) до розгляду грошових вимог ОСОБА_2 за результатами нового розгляду у Господарському суді Дніпропетровської області. скаржник вказує, що недопущення ОСОБА_2 до касаційного перегляду грошових вимог кредитора ОСОБА_3 у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 фактично обмежить заявника у здійсненні судового захисту щодо прав, прямо зачеплених рішеннями першої та апеляційної інстанцій, що створить ситуацію, в якій заявник втрачає можливість доступу до правосуддя у реальному змісті цього поняття, що є прямим порушенням ст. 6 §1 Конвенції та ст. 55 Конституції України.
39. Також 06.08.2025 ОСОБА_2 подано клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень до проведення розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що на його думку ОСОБА_2 грошові вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 мають усі ознаки удаваних або фіктивних вимог, оскільки ОСОБА_3 є братом боржника, проживають за однією адресою та є співвласником часток у ТОВ "АВ-РЕСУРС", що вказує на можливу заінтересованість ОСОБА_3 у результатах справи. ОСОБА_2 вказує, що залишення без розгляду його касаційної скарги призведе до втрати доступу до правосуддя в реальному змісті цього права.
40. Оскільки на час подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 у цій справі він був учасником справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 та мав визначене законом право на оскарження судових рішень, а постановою Верховного Суду від 03.07.2025, прийнятою вже після відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , було скасовано ухвалені судові рішення судів попередніх інстанцій про визнання скаржника кредитором боржника та направлено справу в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд не вбачає підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 з наведених керуючим реструктуризацією мотивів та вважає за необхідне розглянути касаційну скаргу по суті. Відтак Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення касаційного провадження та зупинення дії оскаржуваних судових рішень.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
42. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.
43. Відповідно до ч. 1 ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
44. За змістом ст. 1 КУзПБ грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
45. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
46. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
47. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 45 КУзПБ).
48. У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд, в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
49. У цій справі, як вказали суди, грошові вимоги ОСОБА_3 до боржника - ОСОБА_1 ґрунтуються на укладеному між ними договорі позики, за умовами якого ОСОБА_3 було надано боржнику 3 000 000 грн, еквівалент 118 660,93 дол. США, що підтверджується розписками від 21.01.2019 на суму 1 000 000 грн, еквівалент дол. США - 35 738,75, та від 10.01.2020 на суму 2 000 000 грн, еквівалент дол. США - 82 922,18.
50. Визнаючи заявлені ОСОБА_3 грошові вимоги, суди вказали, що кредитором належними доказами підтверджено джерело походження грошових коштів, за рахунок яких могла б бути надана позика боржнику, а саме - Податкові Декларації платника єдиного податку - ФОП за 2018 та за 2019 рік.
51. Колегія суддів Верховного Суду вважає висновки судів попередніх інстанцій про визнання грошових вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 у справі про неплатоспроможність останнього передчасними та такими, що зроблені за неналежного дослідження наявних у справі доказів та встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи. При цьому, Верховний Суд звертає увагу на таке.
52. За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц).
53. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 зробив такі висновки:
Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
Під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду варто враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
У разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог.
Таким чином, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
54. У постанові від 24.06.2025 у справі № 903/135/23, прийнятій після подання касаційної скарги у цій справі, Верховний Суд зауважив, що положення КУзПБ не містять обмеження права кредитора на звернення до суду із заявою із грошовими вимогами у зв'язку з його родинними, корпоративними (бенефіціарними) зв'язками з боржником, аналогічними зв'язками з керівником та /або бенефіціарними власниками боржника тощо.
55. Поряд з цим слід зауважити, що у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою. Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
56. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
57. Проте зі змісту оскаржуваних судових рішень про визнання грошових вимог ОСОБА_3 до боржника вбачається, що констатувавши обґрунтованість заявлених вимог, суди не здійснили належної оцінки поданим заявником ( ОСОБА_3 ) доказам на підтвердження виникнення його грошових вимог та джерел походження наданих в позику коштів. Зокрема, оскаржувані судові рішення не містять відображення здійсненої судами оцінки поданого заявником договору позики та його умовам, доказам на підтвердження фактичного надання грошових коштів в позику, а також обґрунтованості нарахованих заявником процентів на суму боргу.
58. Разом з тим, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі №904/5467/23 ОСОБА_3 було зобов'язано - надати суду оригінали документів, доданих до заяви про визнання грошових вимог (для огляду у судовому засіданні), надати суду письмові пояснення та докази щодо джерел походження коштів, наданих в позику; обґрунтування правомірності нарахування процентів за користування позикою.
59. Проте, судами залишено поза увагою та не відображено в судових рішенням обставини виконання заявником вимог ухвали суду першої інстанції від 23.01.2024, зокрема, щодо надання суду оригіналів витребуваних документів.
60. Крім того, вказавши лише, що податкові декларації платника єдиного податку заявника за 2018 та 2019 роки підтверджують наявність у нього доходу, який дозволяв надати позику, суди не з'ясували розмір такого доходу за вказаний період та не співставили його з сумою стверджуваної наданої позики.
61. Судами також залишено поза увагою твердження скаржника щодо наявності зацікавленості кредитора щодо боржника з огляду на родинні зв'язки учасників правовідносин, в яких виникли оспорювані грошові вимоги та сумнівів у реальності виникнення зобов'язань за такими правовідносинами.
62. Відтак Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги про допущений судами попередніх інстанцій формальний підхід при розгляді заяви ОСОБА_3 з кредиторськими вимогами та визнання таких вимог без надання належного правового аналізу поданої заяви та доказів, підстав виникнення грошових вимог, їх характеру, структури і розміру.
63. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
64. Однак ухвалені у даній справі ухвали місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_3 до боржника не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
65. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
67. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення в частині грошових вимог ОСОБА_3 скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
В. Розподіл судових витрат
68. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 (про визнання грошових вимог ОСОБА_3 ) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_3 ) у справі № 904/5467/23 скасувати.
3. Справу № 904/5467/23 в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_3 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере