18 липня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1824/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю секретаря судового засідання Валентини Глевчук, розглянувши матеріали справи
за позовом Чернівецької міської ради
до спільного українсько-російського підприємства «Чернівецький автоцентр КАМАЗ»
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 878539,25 грн
Представники сторін:
від позивача - Кифірюк А. В.;
від відповідача - не з'явився.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147) звернулася з позовом до спільного українсько-російського підприємства «Чернівецький автоцентр Камаз» (60051, Чернівецька область, Дністровський район, село Круглик, пров. Присяжнюка Артемія, 2, код ЄДРПОУ 05791762) у змісті якого просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав у період з 14.12.2022 до 12.04.2022 (включно) земельною ділянкою площею 1,6800 га (кадастровий номер: 7310136900:40:003:0071) на суму 878539,25 грн.
2. Короткий зміст ухвал суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 позовну заяву передано до провадження судді Байталюку В. Д.
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.07.2025.
У судовому засіданні, 03.07.2025, суд зазначив, що відповідач належним чином повідомлявся судом про дату та час слухання справи, зобов'язань щодо реєстрації електронного кабінету відповідачем не виконано за результатам розгляду справи суд постановив протокольну ухвалу якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18 липня 2025 року.
У судове засідання, 18.07.2025, представник відповідача не з'явився про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням. Крім того, суд зазначає, що поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.06.2025 та повідомлення учаснику справи від 03.07.2025 повернуто на адресу суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Представник аідповідача - спільне українсько-російське підприємство «Чернівецький автоцентр Камаз», в судові засідання жодного разу не з'явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористалося, причин неприбуття не повідомило, відзиву на позов не подало, про дату час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями.
Ухвала Господарського суду Чернівецької області та повідомлення учаснику справи були направлені спільному українсько-російському підприємству «Чернівецький автоцентр Камаз» у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позовній заяві та ЄДРПОУ, відповідачу не вручено, причина невручення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Суд констатує, що в силу частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини першої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Як вбачається із частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак відповідач - спільне українсько-російське підприємство «Чернівецький автоцентр Камаз» мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.
Згідно частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивної судового процесу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Суд, заслухавши вступне слово позивача, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
У судовому засіданні, 18.07.2025, позивач під час судового засідання підтримала позовні вимоги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
У судовому засіданні, 18.07.2025, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Чернівецькою міською радою встановлено, що власником нерухомого майна (нежитлові будівлі) за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 5 у період з 14.12.2022 по 12.04.2024 було спільне українсько-російське підприємство «Чернівецький автоцентр Камаз» як товариство з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до інформації зазначеної у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зазначене нерухоме майно розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 5, на земельній ділянці площею 1,6800 га (кадастровий номер: 7310136900:40:003:0071), яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Чернівці. Цільове призначення земельної ділянки: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки - для виробничих потреб.
Отже, відповідач був власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.
Щодо спірної земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 5, яка є предметом розгляду у цій справі, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №926/5179/22 встановлено, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.07.2023 є законним та обґрунтованим. У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність дій Чернівецької міської ради щодо припинення права постійного користування цією земельною ділянкою на підставі пункту «е» статті 141 Земельного кодексу України у зв'язку з переходом права власності на розташоване на ній нерухоме майно до приватного підприємства «Чернівецька автомобільна компанія». Зазначене судове рішення набрало законної сили, а встановлені ним обставини не підлягають повторному доказуванню, що підтверджує правомірність припинення права користування та статус земельної ділянки як такої, що перебуває у комунальній власності.
Відповідно до інформації, наведеної у витязі з Державного земельного кадастру №НВ-7301744262016 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:40:003:0071, площею 1,6800 га, що знаходиться по вул. Енергетичній, 5 була проведена Управлінням Держкомзему у місті Чернівці 05.08.2011.
Таким чином, земельна ділянка є сформованою, офіційно зареєстрованою в установленому порядку та визнається об'єктом цивільних прав відповідно до чинного законодавства.
Окрім того, оскільки на земельній ділянці розміщене майно, що перебуває у власності відповідача, міська рада позбавлена можливості вільно розпоряджатись вказаною земельною ділянкою з метою отримання доходу у вигляді орендної плати та наповнення бюджету. Отже, спільне українсько-російське підприємство «Чернівецький автоцентр Камаз» як товариство з обмеженою відповідальністю зобов'язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Чернівецької міської ради від 26.02.2021 №118 затверджено технічну документацію з грошової оцінки земель міста Чернівці. Вказане рішення, як нормативний акт, доведено до відома населення серед іншого і шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради http://chemivtsy.eu/portal/1154.
З огляду на зазначене, наявний у матеріалах справи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним, допустимим та достовірним доказом.
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.02.2025 №НВ-9928926692025 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 25750856,99 грн.
На підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки працівниками департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав у період з 14.12.2022 по 12.04.2022 (включно) земельною ділянкою площею 1,6800 га (кадастровий номер: 7310136900:40:003:0071) на суму 878539,25 грн. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Згідно вказаного розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, які підлягають стягненню на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю проводиться за формулою: розмір орендної плати за один день х кількість днів.
Згідно даної формули нараховано:
за період з 14.12.2022 по 31.12.2022 - 28143,23 грн;
за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 656284,59 грн;
за період з 01.01.2024 по 12.04.2024 - 194111,43 грн.
Отже, загальна сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю становить 878539,25 грн.
За даними сайту Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин Держгеокадастру коефіцієнт індексації даної категорії земель за 2022 рік - 1,15; 2023 рік - 1,051; 2024 рік - 1,12.
Отже, Чернівецька міська рада наділена дискреційними повноваженнями щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки в діапазоні від 3% до 12%, відтак вправі розраховувати на отримання орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є мінімальним розміром відсоткової ставки. Дана ставка 3% орендної плати, згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, відповідає Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715 (зі змінами).
З урахуванням вищенаведеного в Чернівецької міської ради виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 878539,25 з відповідача за період з 14.12.2022 по 12.04.202
У зв'язку з неоформленням відповідачем права користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, виконавчим органом Чернівецької міської ради департаментом урбаністики та архітектури було спрямовано землекористувачу лист від 11.02.2025 за вих. №24/01-08/3-07/212 з пропозицією сплатити кошти за її використання протягом одного місяця. Однак, даний лист був залишений відповідачем без реагування.
Таким чином, спільне українсько-російське підприємство «Чернівецький автоцентр Камаз» зберегло у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Станом на момент вирішення даного спору відповідачем кошти в сумі 878539,25 грн не сплачені.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Судом встановлено, що відповідач в період з 14.12.2022 по 12.04.2024 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.
Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.
Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19.
Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2011 № НВ-7301744262016 та витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.02.2025 № НВ-9928926692025, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів спільним українсько-російським підприємством «Чернівецький автоцентр Камаз» за період з 14.12.2022 по 12.04.2024 складає 878539,25 грн. Таким чином, суд прийшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами першою-третьою статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Дослідивши фактичні обставини справи, суд встановив, що спільне українсько-російське підприємство «Чернівецький автоцентр Камаз», як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею за період з 14.12.2022 до 12.04.2024, а тому зобов'язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 13178,09 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Чернівецької міської ради.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Чернівецької міської ради до спільного українсько-російського підприємства «Чернівецький автоцентр Камаз» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 878539,25 грн задовольнити.
2. Стягнути з спільного українсько-російського підприємства «Чернівецький автоцентр КАМАЗ» (60051, Чернівецька область, Дністровський район, село Круглик, пров. Присяжнюка Артемія, 2, код ЄДРПОУ 05791762) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 14.12.2022 до 12.04.2024 в сумі 878539,25 грн та 13178,09 грн судового збору.
Позивач - Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147).
Відповідач - спільне українсько-російське підприємство «Чернівецький автоцентр КАМАЗ» (60051, Чернівецька область, Дністровський район, село Круглик, пров. Присяжнюка Артемія, 2, код ЄДРПОУ 05791762).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці та його тимчасовою непрацездатністю повне рішення складено та підписано 20.08.2025.
Суддя Володимир БАЙТАЛЮК
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/