"11" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1222/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Красовському В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7)
до Приватного акціонерного товариства "Євроазіатська Пивна Група" (61024, м. Харків, вул. Майка Йогансена, 7)
простягнення 1346556,04 грн, розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників:
позивача - гол. юр. Жилка С.Е.;
відповідача - не з'явився;
Харківська міська рада (позивач) надала Господарському суду Харківської області позовну заяву від 02.04.2025 до Приватного акціонерного товариства «Євроазіатська Пивна Група» (відповідач), в якій просить суд:
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Євроазіатська Пивна Група» (61024, м. Харків, вул. Майка Йогансена, 7, код ЄДРПОУ 31797019) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) UA508999980334109812000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 18010600) 1346556,04 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 21.08.2002, зареєстрованого 23.08.2002 за №238/02, за період з 02.04.2017 по 28.02.2022;
- розірвати договір оренди землі від 21.08.2002, зареєстрований 23.08.2002 за №238/02, укладений між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Євроазіатська Пивна Група» щодо земельної ділянки загальною площею 0,3428 га по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові.
- зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Євроазіатська Пивна Група» повернути земельну ділянку загальною площею 0,3428 га по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові до земель запасу міста Харкова.
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Євроазіатська Пивна Група» (61024, м. Харків, вул. Майка Йогансена, 7, код ЄДРПОУ 31797019) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243, рахунок (IBAN) UA518201720344240012000032986, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172) витрати зі сплати судового збору у сумі 26254,34 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати орендної плати за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 за договором оренди землі від 21.08.2002, зареєстрованим 23.08.2002 за №238/02, посилаючись на те, що розмір орендної плати за договором оренди землі від 21.08.2002, зареєстрованим 23.08.2002 за №238/02 є меншим ніж розмір земельного податку за вищевказану земельну ділянку, то виходячи із приписів п. 288.5 ст. 288 ПК України, відповідачем повинна була сплачуватися орендна плата у розмірі земельного податку.
Ухвалою від 08.04.2025 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
15.04.2025 позивач надав через «Електронний суд» заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 21.04.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 12 травня 2025 року о 12:30 год, у яке викликав представників сторін.
07.05.2025 відповідач надав відзив на позов, в якому просить суд застосувати позовну давність до вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 21 серпня 2002 року, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Майка Йогансена, 7, та відмовити в задоволенні позовних вимог у справі №922/1222/25 в повному обсязі.
Обґрунтовуючи відзив на позовну заяву, відповідач посилається на те, що протягом всього строку чинності договору оренди ні позивач, ні податкові органи жодного разу не зверталися до відповідача з претензіями чи з вимогою самостійно перерахувати розмір орендної плати, вираженої в договорі у фіксованій сумі, чи з вимогою сплачувати перерахований ними самостійно розмір орендної плати. Обрахунок, який позивач пропонує відповідачеві зробити самостійно, не є простими математичними діями, виходячи хоча б з того, що земельна ділянка не внесена в Державний земельний кадастр. При обрахунку коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки (далі - Кф) позивач використовує показник 2,5 - використовується для земельних ділянок для будівництва і обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури. Посилання позивача, що на спірній земельній ділянці протягом 2017 - 2022 років розташований ресторан «Старгород» є припущеннями. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2017 року у справі №922/4581/14 було встановлено змішаний коефіцієнт функціонального використання, що також підтверджується висновком експерта №5108/17-41 від 07.08.2017. Зазначає, шо автоматичної зміни орендної плати не відбувається у випадку, коли орендна плата за договором оренди землі виражена у твердій (фіксованій) грошовій сумі. Вимога про стягнення заборгованості в такому випадку є неналежним способом захисту. Безпідставне збільшення ставки орендної плати тільки відповідно до рішення місцевого самоврядування, яким є сам орендодавець, порушує принцип рівності сторін договору, оскільки одна із сторін може за будь-яких умов і у будь-який час підвищувати ставку орендної плати, що ставить орендаря у стан правової невизначеності. У разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3% річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін. Положення ст. 288.5.1 Податкового кодексу, на застосуванні якого наполягає позивач, в редакції, за якою річна сума платежу (розміру орендної плати) не може бути меншою за розмір земельного податку, діяло з 01.01.2017. Таким чином, до зупинення строків позовної давності у період Ковіда - з 12 березня 2020 р. трирічний строк позовної давності минув, тому, що за логікою позивача, порушення умов договору щодо розміру плати розпочалося з 01.01.2017. Таким чином, є підстави для застосування позовної давності до вимоги про розірвання договору.
Протокольною ухвалою від 12.05.2025 суд прийняв відзив на позов до розгляду та відклав підготовче засідання на 26.05.2025 о 15:00 год.
14.05.2025 позивач надав відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача та просить задовольнити позов повністю, посилаючись на те, що Харківською міською радою не змінюється розмір орендної плати за договором оренди землі від 21.08.2002, зареєстрованого 23.08.2002 за №238/02, чи умови цього договору, а лише розраховувалась мінімальна сума платежу за цим договором, у відповідності до вимог ст. 288 Податкового кодексу України. Розмір земельного податку за земельну ділянку загальною площею 0,3428 га по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові був розрахований Харківською міською радою у відповідності до пункту 1.1. додатку 2 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові». Даним пунктом рішення передбачена формула розрахунку земельного податку за земельні ділянки, стосовно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (оскільки в нашому випадку відомості про земельну ділянку загальною площею 0,3428 га по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові в Державному земельному кадастрі відсутні, і відповідно, отримати витяг про розмір її нормативної грошової оцінки - не можливо). Звертає увагу суду та відповідача, що Харківською міською радою не визначалась нормативна грошова оцінка земельної ділянки, як це заначено відповідачем у відзиві. Харківська міська рада при визначенні розміру коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки Кф при розрахунку суми земельного податку за земельну ділянку загальною площею 0,3428 га по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові керувалась Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489. Предметом розгляду справи №922/1222/25 не є земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:03:008:0005, тому висновки експерта №5108/17- 41 від 07.08.2017 не мають відношення до цієї справи. Те ж саме і стосується справи №922/4581/14, оскільки предметом її розгляду було внесення змін до договору оренди землі від 21.08.2002, зареєстрованого 23.08.2002 за №238/02, укладеного між Харківської міською радою та ПрАТ «Євроазіатська Пивна Група» у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:03:008:0005, яка визначалась на підставі витягу №70 від 04.11.2013 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Харківська міська рада зазначає про те, що застосуванню підлягає саме ч. 2 ст. 651 ЦК України, адже відповідачем сплачувалася орендна плата в меншому розмірі. При цьому, така несплата, очевидно, завдає збитки місцевій громаді, адже остання недоотримує грошові кошти, на які вона має право. Хоча поняття «істотність» має оціночний характер, однак в даному випадку недоотримання орендної плати місцевою громадою носить істотний характер. Стосовно строку позовної давності зазначає, що позов про розірвання договору оренди земельної ділянки, з підстави порушення стороною договору умов, а саме своєчасне внесення орендної плати відповідно до умов договору та чинного законодавства, а відтак це є зобов'язальноправовим способом захисту права власності. Неналежне виконання зобов'язань відповідачем почало відбуватись з 01.01.2017, але свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує з 02.04.2017 з урахуванням неналежного виконання кожного щомісячного платежу протягом 02.04.2017 - 28.02.2022, у зв'язку з чим посилання на триваюче правопорушення здійснено представником відповідача без урахування підстав позову.
20.05.2025 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких не погоджується з позицією позивача та зазначає, що Харківський апеляційний господарський суд під час розгляду справи №922/4581/14 досліджував питання коефіцієнту функціонального використання щодо земельної ділянки, яка є предметом договору оренди земельної ділянки від 21.08.2002 (вирішувалося питання про примусове внесення змін до цього договору), і саме розірвання цього договору позивач вимагає й у цій справі. В акті обстеження від 31.03.2025, на який позивач посилається як на доказ в рамках цієї справи (922/1222/25) мова йде про земельну ділянку площею 0, 3428 га за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, 7, яка становить предмет договору оренди земельної ділянки від 21 серпня 2002 року. У справі №922/4581/14 експерт і суд в постанові, яка має преюдиційне значення, так само ведуть мову про земельну ділянку площею 0,3428 га за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, 7, яка становить предмет договору оренди земельної ділянки від 21.08.2002.
26.05.2025 відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 26.05.2025 суд прийняв до розгляду відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив на позов, відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання на 09.06.2025 о 15:00 год.
Протокольною ухвалою від 09.06.2025 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 23 червня 2025 о 15:30 год.
20.06.2025 позивач надав додаткові пояснення з окремого питання.
23.06.2025 відповідач надав додаткові пояснення, в яких зазначає, що орган місцевого самоврядування не має повноважень підміняти встановлену Податковим кодексом процедуру власною, навіть якщо вона видається більш досконалою чи справедливою. Це є класичним прикладом перевищення наданих законом повноважень (ultra vires), що робить відповідне положення рішення ХМР нечинним з моменту його ухвалення.
Протокольною ухвалою від 23.06.2025 суд відклав підготовче засідання на 02.07.2025 о 14:30 год.
В зв'язку зі зміною відповідачем мотивувань заперечень щодо позову, які викладені у його поясненнях від 23.06.2025 Харківська міська рада 02 липня 2025 надала додаткові пояснення.
02.07.2025 відповідач надав додаткові пояснення №2.
Протокольною ухвалою від 02.07.2025 суд відклав підготовче засідання на 16.07.2025 о 15:00 год.
15.07.2025 відповідач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 16.07.2025 суд частково задовольнив клопотання відповідача, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.07.2025 о 14:30 год, у яке викликав учасників справи.
23.07.2025 відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 23.07.2025 суд частково задовольнив клопотання відповідача та оголосив перерву у судовому засіданні до 04.08.2025 о 14:30 год.
У судовому засіданні 04.08.2025 судом оголошувалася перерва до 11.08.2025 о 15:30 год.
У судовому засіданні 11.08.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні 11.08.2025 судом оголошені вступна та резолютивні частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
23.08.2002 між Харківською міською радою (орендодавець) та ПрАТ «Євроазіатська Пивна Група» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від за №238/02 (далі - договір), за яким орендодавець на підставі рішення V сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 03.07.2002 надає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, 7, загальною площею 0,3428 га строком до 01.07.2027 для експлуатації та обслуговування будівель і споруд.
Відповідно до п. 2.1 договору плата за землю вноситься орендарем щомісячно у вигляді орендної плати у грошовій формі у розмірі 2536,72 грн не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця.
Згідно з п. 2.2 договору орендна плата за землю збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до законів України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною цього договору оренди.
Підпунктом «б» пункту 3.1.2 договору сторони погодили, що орендодавець має право припиняти дію договору в разі порушення орендарем Земельного кодексу України, інших нормативних актів відносно землі, а також умов цього договору на підставах і в порядку, передбачених законодавством.
Підпунктом «і» пункту 3.2.2 договору визначено, що орендар зобов'язаний по закінченню терміну оренди, припиненні чи розірванні договору звільнити в 10-денний строк земельну ділянку, привести її в належний стан та повернути її орендодавцю з оформленням акту передачі земельної ділянки.
У п. 4.4 договору сторони узгодили, що договір може бути розірвано, зокрема, за несвоєчасну сплату орендної плати при простроченні її та пені більш ніж за 3 місяці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання стороною обов'язків, передбачених цим договором та законодавством України, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених земельним кодексом та іншими законами України.
29.08.2002 за актом прийому-передачі земельної ділянки орендодавець передав орендарю визначену договором земельну ділянки для використання за цільовим призначенням.
Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13 Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» затверджено опис меж економіко-планувальних зон міста Харкова.
Земельна ділянка загальною площею 0,3428 га по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові відноситься до економіко-планувальної зони 6625 - вул. Пушкінська, пров. Студентський, вул. Студентська, вул. Лермонтовська, вул. Чайковська.
Відповідно до зазначеної технічної документації коефіцієнт Км2 для даної економіко-планувальної зони складає 2,91.
Вказана економіко-планувальна зона застосовувалася для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2014 по 31.12.2019.
Пунктом 1.1 додатку 2 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» встановлено на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки ставку земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 1 відсоток від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.
У разі розташування земельної ділянки у межах двох та більше економіко-планувальних зон застосовується максимальний розмір коефіцієнта Км2, встановлений для таких економіко-планувальних зон.
Вказана редакція рішення Харківської міської ради «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» діяла до 31.12.2018.
З 01.01.2019 набрала чинності нова редакція пункту 1.1 додатку 2 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 №1284/18), якою встановлено на території міста Харкова ставку земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у розмірі 3 відсотків від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помножена на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.
У разі розташування земельної ділянки у межах двох та більше економіко-планувальних зон застосовується максимальний розмір коефіцієнта Км2, встановлений для таких економіко-планувальних зон.
Ця ставка земельного податку застосовується з 01.01.2019 по теперішній час.
Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» затверджено опис меж економіко-планувальних зон міста Харкова.
На веб-сайті Харківської міської ради за посиланням https://www.city.kharkiv.ua/uk/document/ogoloshennya-58342.html міститься публікація Опису меж економіко-планувальних зон м. Харкова, а також Значення зональних коефіцієнтів Км2 в межах економіко-планувальних зон Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018.
Земельна ділянка загальною площею 0,3428 га по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові відноситься до економіко-планувальної зони 6623 - вул. Пушкінська, пров. Студентський, вул. Студентська, вул. Лєрмонтовська, вул. Чайковська.
Згідно зазначеної технічної документації коефіцієнт Км2 для цієї економіко-планувальної зони складає 3,36.
Вказана економіко-планувальна зона застосовується для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2020.
Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 19.04.2023 №5975/5/20-40-04-02-12 ПрАТ «Євроазіатська Пивна Група» за земельну ділянку площею 0,3428 га по вул. Лермонтовській, 7 у м. Харкові сплачено: за 2017 рік - 30440,64 грн, за 2018 рік - 30440,64 грн, за 2019 рік - 30440,64 грн, за 2020 рік - 30440,64 грн, за 2021 рік 30440,64 грн, за 2022 рік - 30440,64 грн.
Як зазначає позивач, через систематичну сплату відповідачем орендної плати не у повному обсязі виникла заборгованість: за період з 02.04.2017 по 31.12.2017 у сумі 31514,61 грн, з 01.01.2018 по 31.12.2018 у сумі 42175,71 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 у сумі 187408,41 грн, з 01.01.2020 по 31.12.2020 у сумі 476180,64 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 у сумі 522237,15 грн, з 01.01.2022 по 28.02.2022 у сумі 87039,52 грн.
31.03.2025 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк О.В. у порядку ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові.
За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці площею 0,3428 га за адресою: м. Харків, вул. Майка Йогансена, 7 розташовані нежитлові будівлі: літ. «В-2», літ. «Б-3» право власності на які, на цей час, зареєстроване за ПрАТ «Євроазіатська Пивна Група».
Земельна ділянка огороджена, за зовнішніми ознаками використовується для експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування (ресторан «Старгород»).
Судом встановлено, що відомості про земельну ділянку загальною площею 0,3428 га вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові до Державного земельного кадастру не внесено (в тому числі, відсутній кадастровий номер земельної ділянки).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі ст. 93, 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою виникає на підставі договору оренди землі, емфітетевзиса, суперфіція.
За змістом ч. 9 ст. 93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України “Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Згідно зі ст. 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Згідно з п.п. 14.1.147. п. 14.1. статті 4 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п.п. 14.1.72. п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Положеннями п. 287.1. статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Таким чином, плата за землю здійснюється в залежності від суб'єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.
Згідно з п.п. 288.1. - 288.4. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Виходячи з системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Разом з тим основною підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 ПК України).
Суд враховує, що за змістом частини 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, який набрав чинності 1 квітня 2014 року, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України викладено в такій редакції: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п. 288.5. ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:
- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Отже, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, граничні розміри якої встановлені Податковим кодексом України.
Виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
В постанові від 31.07.2024 у справі №910/15023/21 Верховний суд здійснив висновок, що диспозиція статті 288 ПК України чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Аналогічний правовий висновок, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 (справа № 21-274а14), 07.04.2015 (справа №21-117а15), 14.04.2015 (справа № 21-165а15), 24.04.2015 (справа № 21-131а15), постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 824/499/20-а. Наведене свідчить про специфічне регулювання оренди земель державної та комунальної власності як нормами цивільного права, так і положеннями податкового законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 15 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Доказів сплати відповідачем заборгованості за період з 01.01.2023 по 31.03.2024 суду не надано.
Згідно зі ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 зроблено висновок, що у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас, судом враховується висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23, де зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі. При цьому, у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що однією з підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки є істотне порушення умов договору орендарем, у зв'язку з чим у якості правових підстав позову просив врахувати вимоги ч. 2 ст. 651 ЦК України.
У контексті частини другої статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому.
Під час розгляду справи відповідач заперечує, що плата відповідно до договору оренди розмір не може бути меншою за розмір земельного податку. При цьому, позивач зазначає, що у зв'язку з небажанням орендарем здійснювати платіж за користування земельною ділянкою у мінімальному розмірі встановленому ПК України, останній не впевнений у належному виконанні умов договору в майбутньому.
Систематична недоплата протягом 2017 року (з 02.04.2017) на 58,08%, 2018 року на 58,08%, 2019 року на 86,03%, 2020 року 93,99%, 2021 року на 94,49%, 2022 року (2 місяці) на 66,95% Харківська міська рада вважає, що вона значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору.
Недоплата орендної плати, на яку розраховувала міська рада, очевидно, завдає збитки місцевій громаді, адже остання недоотримує грошові кошти, на які вона має право. Хоча поняття «істотність» має оціночний характер, однак в цьому випадку суд вважає, що недоотримання орендної плати місцевою громадою носить істотний характер, адже: 1) є наповнення місцевого бюджету задля виконання міський програм; 2) недоотримання грошових коштів місцевою громадою може мати наслідком зменшення/скорочення місцевих пільг для інших осіб.
Суд враховує, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
З набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.
Отже, не зважаючи на наявність чи відсутність волевиявлення орендаря земельної ділянки комунальної власності, орендна плата має сплачуватися відповідно до наведених вимог Податкового кодексу України.
Орендна плата за землі комунальної власності є публічним платежем, що надходить до бюджету. Територіальна громада як власник землі не може відмовитися від доходу, встановленого законом. Без розірвання договору орендар може продовжувати користуватися землею, сплачуючи занижену суму. Таким чином, розірвання договору в цій ситуації - це не просто право, а прямий обов'язок міської ради.
За таких обставин та враховуючи, що відповідач систематично не сплачував плату в повному обсязі, під час розгляду справи заперечував щодо визначення розміру орендної плати з урахуванням її мінімального розміру платежу встановленого Податковим кодексом України, посилання позивача на відсутність впевненості у належному виконанні договору в майбутньому, суд прийшов до висновку про істотне порушення відповідачем умов договору, а відтак і про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі від 21.08.2002, зареєстрованого 23.08.2002 за №238/02, укладеного Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Євроазіатська Пивна Група» щодо земельної ділянки загальною площею 0,3428 га вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові розташований ресторан «Старгород».
Ухвалюючи судове рішення у справі суд враховує, що ресторан - заклад ресторанного господарства з різноманітним асортиментом продукції власного виробництва і закупних товарів, високим рівнем обслуговування і комфорту у поєднанні з організуванням відпочинку і дозвілля споживачів. Розрізняють спеціалізовані ресторани: рибний ресторан, ресторан національної кухні тощо.
Долучені до відзиву на позовну заяву докази не містять відомості, що по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові використовується територія для виробництва пива, а містяться відомості, що в нежитловій будівлі літ. «Б-3, згідно відомостей технічної інвентаризації станом на 24.05.2012, містяться декілька приміщень для виготовлення пива.
Наявність, згідно технічного паспорта на нежитлову будівлю літ. «Б-3», у пивному ресторані приміщень для виготовлення пива власного виробництва не спростовує той факт, що нежитлова будівля літ. «Б-3» є закладом громадського харчування.
Відповідно до додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 (далі- Порядок №489), коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), які використовуються для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування складає 2,5.
Аналогічне значення 2,5 коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки міститься в додатку 8 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року №1147 (далі - Методика №1147).
З 01.01.2017 по теперішній час Порядок №489 та Методика №1147 не містять визначення «змішане використання земельної ділянки».
З висновку судової експертизи з питань землеустрою №5108/17-41 від 07.08.2017 вбачається, що під час перевірки експертом здійснювався висновок відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінархітектури України, УААН від 27.01.2006 №18/15/21/11 (втратив чинність 17.02.2017, далі - Порядок №18/15/21/11), Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем.ю 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Держкомзему України від 05.11.1998 №377 (втратив чинність 01.01.2016). При цьому, висновки експерта стосувались питань нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим до введення в дію рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13.
Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради у листі №1235/0/605-25 від 13.05.2025 зазначив, що згідно з матеріалами генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської 5 ради від 23.06.2004 №89/04 (зі змінами) зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 18.12.2019 №1902/19 (зі змінами), земельна ділянка ПрАТ «Євроазіатська Пивна Група» по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові розташована у зоні загальноміського центру, у громадській зоні, підзоні Г-1 - зона загальноміського центру, у зоні земель історико-культурного призначення ІК, в межах історичного ареалу, згідно з додатками.
Згідно з п. 6.6. ДБН Б.1.1-22:2017 Склад та зміст плану зонування території зони загальноміського центру Г-1 (зона розміщення об'єктів загальноміського (селищного, сільського) центру). Призначаються для розташування адміністративних будівель органів управління, ділових, фінансових, торговельних, культурнопросвітницьких установ, багатоквартирних житлових будинків, громадських установ та інших багатофункціональних об'єктів, що забезпечують громадські функції загальноміського та регіонального значення, або груп цих об'єктів на території міста та супутніх до них елементів транспортної інфраструктури. Зона включає центральні та прилеглі до загальноміського центру території, а також може знаходиться в інших районах міста з багатофункціональним використанням території. Отже, як вбачається із вищевказаних ДБН, зона, в якій розташована земельна ділянка загальною площею 0,3428 га по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові, не передбачає використання земельної ділянки для здійснення будь-якого виробництва.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що Харківською міською радою вірно визначено коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) - 2,5 (земельна ділянка, яка використовується для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування).
Обґрунтовуючи заперечення на позовну заяву, відповідач не врахував, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
З постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі №922/4581/14 вбачається, що апеляційним судом здійснена оцінка висновків експертизи з питань землеустрою №5108/17-41 від 07.08.2017, яка проводилась відповідно до підзаконних нормативно-правових актів, які втратили чинність у період з 02.04.2017 по 28.02.2022.
Як вже зазначалось, з 01.01.2017 по теперішній час Порядок №489 та Методика №1147 не містять визначення «змішане використання земельної ділянки).
З урахуванням зазначеного, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі №922/4581/14 не має преюдиційного значення для розгляду справи №922/1222/25.
Посилання відповідача на те, що спірній земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер та відповідно відсутній витяг з нормативної грошової оцінки, у зв'язку з чим відсутні підстави для обрахунку розміру орендної плати відповідно до вимог рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» не можуть бути прийняті до уваги як такі, що спростовують доводи позивача, що розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та не звільняють відповідача від обов'язку слати земельного податку щодо земельних ділянок, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки, податок на які розраховується у відсотках від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлові та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території у межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) за один квадратний метр оподаткування, відповідно прийнятих та чинних у спірний період рішень Харківської міської ради «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», наведених вище.
Виходячи із принципів диспозитивності у господарському процесі та встановлених обставин у справі, суд вважає зазначені відповідачем доводи необґрунтованими ураховуючи, що ПрАТ «Євроазіатська пивна група» не спростовані докази, надані позивачем в обґрунтування щодо розміру фактичного користування відповідачем земельною ділянкою у спірний період та про обґрунтованість наведеного позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Статтями 143, 144 Конституції України закріплено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Підпунктом першим пункту а) частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження, серед яких - підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.
Відповідно до п. 284.1. ст. 284 ПК України визначено, що органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» прийнято в межах повноважень міської ради.
Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що рішення органів місцевого самоврядування вважаються дійсними та такими, що відповідають закону, доки їх незаконність не буде доведена у встановленому порядку.
Доказів того, що рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» визнано незаконним в судовому порядку, суду надано не було.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди. Позивач зазначає, що внаслідок істотного порушення договору другою стороною в період з 02.04.2017 по 28.02.2022, наявні підстави для розірвання договору. Свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує з 02.04.2017 з урахуванням неналежного виконання кожного щомісячного платежу протягом 02.04.2017 - 28.02.2022.
Як зазначалося вище, пунктом п. 2.1 договору визначено, що орендна плата за землю вноситься не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця.
Отже, з 16 травня 2017 року позивач міг дізнатись про порушення свого права щодо платежів за квітень 2017 року.
Таким чином, позивач міг дізнатися про порушення свого права внаслідок сплати орендних платежів без достатньої правової підстави, починаючи з цієї дати. Суд враховує, що послідуючі платежі за кожен місяць окремо, повинні біли вноситись не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця
Отже, за загальним правилом статті 257 ЦК України, строк позовної давності за вимогами позивача спливав 16.05.2020.
Проте 02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19).
Вказаним законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2» від 11.03.2020 №211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236, постановою «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. №1236» від 25.04.2023 №383 (зі змінами та доповненнями) карантин продовжено до 30 червня 2023 року на всій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 №651 пунктам 1 визначено, відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та діє до даного часу.
Згідно з п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Наведене свідчить, що строк позовної давності за вимогами позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 та відповідно розірвання договору оренди землі був продовжений законом на строк дії карантину та на строк дії воєнного стану в України.
У зв'язку з цим, оскільки Харківська міська рада звернулась з позовом 02.04.2025, тобто в межах строку позовної давності (з урахуванням його законодавчого продовження на період карантину та воєнного стану), доводи відповідача про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків і доказів, належної та своєчасної сплати заборгованості за договором оренди землі від 21.08.2002 щодо земельної ділянки загальною площею 0,3428 га по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові за період з 01.01.2023 по 31.03.2024 у сумі 1346556,04 грн.
За таких обставин та враховуючи, що відповідач систематично не сплачував орендну плату в повному обсязі, під час розгляду справи заперечував щодо визначення розміру орендної плати з урахуванням нової нормативної грошової оцінки, посилання позивача на ненадійність контрагента, суд прийшов до висновку про істотне порушення відповідачем умов договору, а відтак і про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача.
Керуючись ст. 193 ГК України, ст. 256, 257, 261, 611, 614, 651, 762, 783, 785, 792 ЦК України, ст. 93, 102-1 ЗК України, ст. 15, 21, 24 Закону України «Про оренду землі», ст. 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 13, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 237, 238 ГПК України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Євроазіатська Пивна Група" (61024, м. Харків, вул. Майка Йогансена, 7. Код ЄДРПОУ 31797019) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7. Код ЄДРПОУ 04059243) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 21.08.2002, зареєстрованого 23.08.2002 за №238/02, за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 у сумі 1346556,04 грн.
Розірвати договір оренди землі від 21.08.2002, укладений між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Євроазіатська Пивна Група" щодо земельної ділянки загальною площею 0,3428 га по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові та зареєстрований 23.08.2002 за №238/02.
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Євроазіатська Пивна Група" (61024, м. Харків, вул. Майка Йогансена, 7. Код ЄДРПОУ 31797019) повернути земельну ділянку загальною площею 0,3428 га по вул. Майка Йогансена, 7 у м. Харкові до земель запасу міста Харкова.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Євроазіатська Пивна Група" (61024, м. Харків, вул. Майка Йогансена, 7. Код ЄДРПОУ 31797019) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7. Код ЄДРПОУ 04059243) витрати зі сплати судового збору в сумі 26254,34 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "19" серпня 2025 р.
Суддя В.І. Ольшанченко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.