20 серпня 2025 року Справа № 915/1204/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В., розглянувши без повідомлення учасників справи
заяву Окружної прокуратури міста Миколаєва б/н від 18.08.2025 про забезпечення позову у справі
за позовом: Окружної прокуратури міста Миколаєва
в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Наваль Парк»,
про: стягнення 34214463,55 грн,-
15.08.2025 Окружна прокуратура міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наваль Парк» за такими вимогами:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наваль Парк» на користь Миколаївської міської ради 4091445,81 грн неодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання з 01.10.2020 до 22.04.2021 земельної ділянки площею 321161 кв.м, яка була частиною ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 по вул.Індустріальній, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в у місті Миколаєві (на розрахунковий рахунок UA588999980314000611000014483 УК у м.Миколаєві/Центральний р-н/24062200, ЄДРПОУ отримувача 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП);
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наваль Парк» на користь Миколаївської міської ради 30123017,74 грн неодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання з 22.04.2021 до 30.11.2024 земельної ділянки площею 469889 кв.м з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 по вул. Індустріальній, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в у місті Миколаєві (на розрахунковий рахунок UA588999980314000611000014483 УК у м.Миколаєві/Центральний р-н/24062200, ЄДРПОУ отримувача 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
В обгрунтування вимог прокуратура вказує наступне:
- згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Наваль Парк» є власником нежитлових об'єктів по вул.Індустріальній, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в у м.Миколаєві;
- по теперішній час право ТОВ «Наваль Парк» на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 по вул.Індустріальній, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в у м.Миколаєві в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано;
- у період з 01.10.2020 по 22.04.2021 ТОВ «Наваль Парк» фактично використовувало земельну ділянку площею 32,1161 га, яка була частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 площею 46,9889 га (землі колишніх - ВАТ «Чорноморський машинобудівний завод» та ВАТ «Суднобудівна верф «Меридіан»), і на якій розташоване належне товариству нерухоме майно по вул.Індустріальній, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в у м.Миколаєві (адреса присвоєна об'єктам колишнього власника - ВАТ «Суднобудівна верф «Меридіан»). З 22.04.2021 по 30.11.2024 ТОВ «Наваль Парк» в повному обсязі використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 площею 46,9889 га;
- натомість, до цього часу правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій знаходиться належне ТОВ «Наваль Парк» нерухоме майно, не оформлені та плата за землю не здійснюється. У зв'язку з цим, за період з 01.10.2020 по 22.04.2021 розраховано суму неодержаного доходу у розмірі орендної плати за безоплатне використання ТОВ «Наваль Парк» земельної ділянки площею 32,1161 га. За період з 22.04.2021 по 30.11.2024 розраховано суму неодержаного доходу у розмірі орендної плати за безоплатне використання ТОВ «Наваль Парк» земельної ділянки площею 46,9889 га;
- загальна сума неодержаного доходу у розмірі орендної плати, що підлягає сплаті ТОВ «Наваль Парк» за безоплатне використання останнім земельної ділянки площею 32,1161 кв.м, яка була частиною ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 по вул.Індустріальній, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в у м.Миколаєві, за період з 01.10.2020 до 22.04.2021 становить 4091445,81 грн. Загальна сума неодержаного доходу у розмірі орендної плати, що підлягає сплаті ТОВ «Наваль Парк» за безоплатне використання останнім земельної ділянки площею 469889 кв.м з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 за адресою вул.Індустріальна, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в у м.Миколаєві за період з 22.04.2021 до 30.11.2024 становить 30123017,74 грн;
- ТОВ «Наваль Парк» до теперішнього часу розмір втраченої орендної плати не сплатило, що підтверджується листами Миколаївської міської ради (розрахунками неодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання земельної ділянки ТОВ «Наваль Парк») від 11.03.2025 та від 10.07.2025.
18.08.2025 Окружна прокуратура міста Миколаєва звернулась до суду із заявою, в якій просить суд вжити у даній справі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Наваль Парк», а саме, на:
- нежитловий об'єкт по вул.Індустріальній, буд.1/1 у м.Миколаєві, який складається з основних будівель: літера А-1, АХІІІ-3 - виробничий корпус з адміністративно-побутовими приміщеннями та складами загальною площею 56147,1 кв.м; літера Б-4 - адміністративно-побутова будівля загальною площею 1851,6 кв.м; літера В-1 - будівля шаблонної загальною площею 586,2 кв.м; літера Т2-1 - майстерня оснащення загальною площею 857,4 кв.м; літера Ж-1 - побутова будівля загальною площею 46,1 кв.м; літера З-1 - ділянка зварювальна загальною площею 215,3 кв.м; літера И-1 - гараж-майстерня загальною площею 249,4 кв.м; літера К-1 - склад загальною площею 1466,5 кв.м; літера Л-1 - майстерня загальною площею 228,9 кв.м; літера М-1 - склад загальною площею 331,3 кв.м; літера Н-1 - адміністративно-побутова будівля загальною площею 76,8 кв.м; літера О-1 - склад загальною площею 181,3 кв.м; літера П-1 - металевий гараж загальною площею 210,4 кв.м; літера Р-Р1-1 - будівля майстерня МЧ загальною площею 1456,0 кв.м; літера С-С1-2 - будівля ділянки комплектації загальною площею 2974,1 кв.м; літера 1Т-1 - гараж загальною площею 28,3 кв.м; літера Т-2 - склад-побутова загальною площею 107,0 кв.м; літера У-1 - склад загальною площею 157,9 кв.м; літера Ф-1 - виробнича будівля загальною площею 19,7 кв.м; літера Х-1 - побутова будівля загальною площею 120,9 кв.м; літера Є-1 - столярна майстерня загальною площею 68,8 кв.м; літера І-1 - гараж металевий загальною площею 288,9 кв.м; літера Е-1 - побутово-складська будівля загальною площею 101,5 кв.м; літера 2Е-1 - склад ПММ загальною площею 35,5 кв.м; літера 1Б-1 - сарай; літера 1Д-1 - сарай; літера 1К-1 - комора; літера 1Л-1 - комора; літера 1Н-1 - комора; літера 1О-1 - комора; літера 1П-1 - комора; літера 1Р-1 - комора; літера 1С-1 - навіс; літера 1У-1 - вбиральня; 3а-6а, 10 споруди - підкранові колії; 12,13,14,15,17 споруди-бункери; 21 - споруди-резервуари; І - вимощення; ІІ - причал;
- нежитлові будівлі по вул.Індустріальній, буд.1/1а у м.Миколаєві, які складаються з: літера Г - будівля МЧ-2 загальною площею 2101,9 кв.м; літера Щ - будівля оцінковки загальною площею 914,8 кв.м; літера Ц, Ц (прим 1) - 1, Ц (прим 2) - 1, Ц (прим 3) - 1, №5-8 - МЧ-1 загальною площею 4043,2 кв.м; літера 3Е - вбиральня підземна; №№1-4 споруди;
- нежитлову будівлю (лісосушильну камеру) по вул.Індустріальній, буд.1/1б у м.Миколаєві, яка складається з: літера Щ - контора кладовщика з каменя; № 5 - відкрита площадка складу № 2, № І - замощення;
- нежитлову будівлю по вул.Індустріальній, буд.1/1в у м.Миколаєві, яка складається з будівель та споруд: літера 2К-3 - адміністративно-побутовий виробничий комплекс загальною площею 7724,8 кв.м; літера 2Г-2 - будинок ТНП загальною площею 5170,7 кв.м; №5 - споруда - козловий кран з колією; №7 набережна.
В обґрунтування своєї заяви прокуратура зазначає наступне:
- наявність у ТОВ «Наваль Парк» правомочностей власника майна вказує на його можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись нежитловими об'єктами на користь третіх осіб, у тому числі, з метою ухилення від виконання рішення суду;
- з порталу «Опендатабот», який є загальнодоступною базою даних та створений для доступу до державних баз даних громадян і бізнесу, вбачається, що діяльність ТОВ «Наваль Парк» є неприбутковою, тобто, інших джерел для виконання рішення суду у ТОВ «Наваль Парк» не буде;
- враховуючи значну суму, заявлену позивачем до стягнення з ТОВ «Наваль Парк» (34214463,55 грн) та відсутність у товариства прибутку, можна дійти висновку, що стягнення неодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання ТОВ «Наваль Парк» земельної ділянки (в разі задоволення позову) буде здійснюватись саме шляхом застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Вказаний спосіб забезпечення позову, на думку прокуратури, є співмірним із заявленими вимогами, оскільки спір є реальним, носить матеріальний характер, власником нерухомого майна є відповідач - ТОВ «Наваль Парк», а відсутність обтяжень такого майна не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою при виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Невжиття вказаного заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням, на думку прокуратури, може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокуратура звернулась до суду, та негативно вплинути на виконання цього рішення.
Відповідач у письмовій заяві від 19.08.2025 заперечує проти задоволення заяви прокуратури про забезпечення позову посилаючись на наступне:
- подана прокуратурою заява в інтересах Миколаївської міської ради про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази щодо вчинення дій, які б прямо чи опосередковано свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та/або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача;
- наведені заявником обставини не свідчать про те, що майно, яке є у власності відповідача, може зникнути, зменшитися за кількістю, так само як і не доведено, що відповідачем здійснюються дії з метою відчуження належного йому майна третім особам;
- заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів того, що обставини, на які заявник послався у заяві, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку його задоволення, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову;
- загальне посилання заявника на наявність зобов'язання зі сторони відповідача, тобто, наявність спору між сторонами, не створює підстав для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову;
- єдиним твердженням прокуратури щодо необхідності забезпечення позову є лише наявність відомостей згідно даних «Опендатабот» про відсутність у відповідача прибутку, а тому позивач вважає, що буде застосовуватись лише звернення стягнення на майно відповідача для виконання рішення суду. Однак, відсутність прибутку згідно відомостей «Опендатабот» не впливає на правомірність застосування судом заходу забезпечення позову, оскільки підставою для забезпечення позову є не наявність чи відсутність коштів у відповідача, а наявність підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.
Розглянувши заяву суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до норм ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Вимога щодо обов'язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів відповідача про відчуження спірного майна, враховуючи наявність у нього права розпорядитися ним у будь-який момент, свідчила б про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 04.06.2025 у справі №904/3993/19.
Отже, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, значна сума стягнення, відсутність інформації з Реєстрів про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в достатньому розмірі, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Вказаним спростовуються заперечення відповідача щодо відсутності посилань прокуратурою на докази щодо вчинення дій, які б прямо чи опосередковано свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та/або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також, що наведені заявником обставини не свідчать про те, що майно, яке є у власності відповідача, може зникнути, зменшитися за кількістю, так само як і не доведено, що відповідачем здійснюються дії з метою відчуження належного йому майна третім особам;
Суд також зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Водночас ч.4 ст.137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Запропонований прокуратурою спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, оскільки спір є реальним, носить матеріальний характер, власником нерухомого майна є відповідач ТОВ «Наваль Парк», а відсутність обтяжень такого майна не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою при виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог у даній справі.
До того ж, відповідачем не надано суду доказів наявності на його рахунках обігових грошових коштів, за рахунок яких була б можливість виконання рішення суду в разі задоволення позову у даній справі.
Метою вжиття забезпечувального заходу у даному спорі є забезпечення знаходження майна у відповідача для можливості виконання рішення суду в разі задоволення позову про стягнення неодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання ТОВ «Наваль Парк» земельної ділянки.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від наявності у відповідача права власності на нерухоме майно, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності, полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Таким чином, суд вважає, що вжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.09.2020 по справі №753/22860/17, що невжиття власником об'єкту нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об'єкт, не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником можливості вільно розпорядитись об'єктом нерухомості, якщо не вжити заходів забезпечення позову.
До того ж, судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, що накладення арешту на нерухоме майно відповідача не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
За такого вбачається, що заходи забезпечення позову мають на меті гарантувати виконання у майбутньому рішення суду. При цьому сам факт наявності права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном.
При цьому, у пунктах 5.17, 5.18, 5.19 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23 висловлено позицію щодо відсутності обов'язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Так, Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
Окрім того, суд вказує, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача без порушення, або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таким чином, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що заява прокуратури підлягає задоволенню у визначений нею спосіб, оскільки невжиття запропонованих прокуратурою заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокуратура звернулась до суду.
Керуючись ст.ст.136-140, 234, 235 ГПК України, суд,-
1. Заяву Окружної прокуратури міста Миколаєва б/н від 18.08.2025 про забезпечення позову, - задовольнити.
2. Накласти арешт на нерухоме майно, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Наваль Парк» (ідент.код 40496172), а саме, на:
- нежитловий об'єкт по вул.Індустріальній, буд.1/1 у м.Миколаєві, який складається з основних будівель: літера А-1, АХІІІ-3 - виробничий корпус з адміністративно-побутовими приміщеннями та складами загальною площею 56147,1 кв.м; літера Б-4 - адміністративно-побутова будівля загальною площею 1851,6 кв.м; літера В-1 - будівля шаблонної загальною площею 586,2 кв.м; літера Т2-1 - майстерня оснащення загальною площею 857,4 кв.м; літера Ж-1 - побутова будівля загальною площею 46,1 кв.м; літера З-1 - ділянка зварювальна загальною площею 215,3 кв.м; літера И-1 - гараж-майстерня загальною площею 249,4 кв.м; літера К-1 - склад загальною площею 1466,5 кв.м; літера Л-1 - майстерня загальною площею 228,9 кв.м; літера М-1 - склад загальною площею 331,3 кв.м; літера Н-1 - адміністративно-побутова будівля загальною площею 76,8 кв.м; літера О-1 - склад загальною площею 181,3 кв.м; літера П-1 - металевий гараж загальною площею 210,4 кв.м; літера Р-Р1-1 - будівля майстерня МЧ загальною площею 1456,0 кв.м; літера С-С1-2 - будівля ділянки комплектації загальною площею 2974,1 кв.м; літера 1Т-1 - гараж загальною площею 28,3 кв.м; літера Т-2 - склад-побутова загальною площею 107,0 кв.м; літера У-1 - склад загальною площею 157,9 кв.м; літера Ф-1 - виробнича будівля загальною площею 19,7 кв.м; літера Х-1 - побутова будівля загальною площею 120,9 кв.м; літера Є-1 - столярна майстерня загальною площею 68,8 кв.м; літера І-1 - гараж металевий загальною площею 288,9 кв.м; літера Е-1 - побутово-складська будівля загальною площею 101,5 кв.м; літера 2Е-1 - склад ПММ загальною площею 35,5 кв.м; літера 1Б-1 - сарай; літера 1Д-1 - сарай; літера 1К-1 - комора; літера 1Л-1 - комора; літера 1Н-1 - комора; літера 1О-1 - комора; літера 1П-1 - комора; літера 1Р-1 - комора; літера 1С-1 - навіс; літера 1У-1 - вбиральня; 3а-6а, 10 споруди - підкранові колії; 12,13,14,15,17 споруди-бункери; 21 - споруди-резервуари; І - вимощення; ІІ - причал;
- нежитлові будівлі по вул.Індустріальній, буд.1/1а у м.Миколаєві, які складаються з: літера Г - будівля МЧ-2 загальною площею 2101,9 кв.м; літера Щ - будівля оцінковки загальною площею 914,8 кв.м; літера Ц, Ц (прим 1) - 1, Ц (прим 2) - 1, Ц (прим 3) - 1, №5-8 - МЧ-1 загальною площею 4043,2 кв.м; літера 3Е - вбиральня підземна; №№1-4 споруди;
- нежитлову будівлю (лісосушильну камеру) по вул.Індустріальній, буд.1/1б у м.Миколаєві, яка складається з: літера Щ - контора кладовщика з каменя; № 5 - відкрита площадка складу № 2, № І - замощення;
- нежитлову будівлю по вул.Індустріальній, буд.1/1в у м.Миколаєві, яка складається з будівель та споруд: літера 2К-3 - адміністративно-побутовий виробничий комплекс загальною площею 7724,8 кв.м; літера 2Г-2 - будинок ТНП загальною площею 5170,7 кв.м; №5 - споруда - козловий кран з колією; №7 набережна.
3. Ухвала є обов'язковою та набирає законної сили з 20.08.2025 року.
4. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення до примусового виконання протягом трьох років.
5. Примірник ухвали з гербовою печаткою направити заявнику для передачі стягувачу та примусового виконання.
За даною ухвалою:
Стягувач: Миколаївська міська рада (54005, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Наваль Парк» (54020, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Індустріальна, буд.1; ідент.код 40496172).
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 20.08.2025.
Суддя М.В.Мавродієва