07 липня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/711/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання С.М. Сулеймановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Скалов С.Ю.,
розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Єланецьке» (57350, Миколаївська область, Баштанський район, с. Першотравневе, вул. Вишнева, 1; код ЄДРПОУ 41489831) до Компанії «Санрайз Ойл Трейдінг Діемсісі» (2227, Діемсісі Бізнес Центр, Рівень №1, Джуеллері енд Ґемплекс 3 Дубай, Об'єднані Арабські Емірати) про стягнення заборгованості в загальній сумі 1210000,00 доларів США, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Єланецьке» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Компанії «Санрайз Ойл Трейдінг Діемсісі» про стягнення заборгованості в загальній сумі 1210000,00 доларів США, посилаючись на наступне.
24.12.2024 року між ТОВ “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Єланецьке» (продавець) та Мавера груп Гемісілік лоджистік (підприємство-нерезидент України, з реєстрацією в Турецькій Республіці, покупець) був укладений договір № MV 2412/24, згідно умов якого продавець зобов'язався передати в власність покупця олію нерафіновану наливом, а покупець зобов'язався своєчасно сплачувати вартість поставленої олії в кількості 1000 м/т +- 2% на вибір покупця (п. 1.1. договору). Згідно з п. 5.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється продавцем на умовах СРТ - ТОВ «Сан Флауер-Термінал» - Одеська область, м. Південне, Україна. Згідно з положеннями п. 5.3. договору товар за договором має бути поставлений в період з 24.12.2024 по 30.01.2025 р. Відповідно до п. 4.1. договору ціна товару за договором складає 610,00 доларів США 00-центів за одну MT. Згідно з п. 4.2. договору загальна вартість товару аз договором складає 610000,00 +/-2% доларів США 0 центів з урахуванням положень п 2.1. договору.
Як вказує позивач, в період з 24.12.2024 по 30.01.2025 ТОВ «СВП Єланецьке» на користь Мавера груп Гемісілік лоджистік було поставлено загалом по договору 1000 т олії на загальну суму 610000,00 доларів США, що підтверджується митною декларацією, на підставі чого продавцем було виставлено рахунок на оплату № 04/01-2YE від 04.01.2025.
Крім цього, позивач зазначає, що 16.12.2024 р. між ним як продавцем та Мавера груп Гемісілік лоджистік (підприємство-нерезидент України, з реєстрацією в Турецькій Республіці) як покупцем був укладений договір № MV 1612/24, згідно умов якого продавець зобов'язався передати в власність покупця олію нерафіновану наливом, а покупець зобов'язався своєчасно сплачувати вартість поставленої олії в кількості 1000 м/т +- 2% на вибір покупця (п. 1.1. договору). Згідно з п. 5.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється продавцем на умовах СРТ - ТОВ « Сан Флауер-Термінал» - Одеська область, м. Південне, Україна. За положеннями п. 5.3. договору товар за договором має бути поставлений в період з 16.12.2024 по 15.01.2025 року. Відповідно п. 4.1. договору ціна товару за договором складає 600,00 (шістсот) доларів США 00-центів за одну MT. Згідно з п. 4.2. договору загальна вартість товару за договором складає 600000,00 +/-2% доларів США 0 центів з урахуванням положень п 2.1. договору.
За ствердженням позивача, в період з 16.12.2024 по 15.01.2025 року ТОВ «СВП Єланецьке» на користь Мавера груп Гемісілік лоджистік було поставлено загалом по договору 1000 т олії на загальну суму 600000.00 доларів США, що підтверджується митною декларацією, на підставі чого продавцем було виставлено рахунок на оплату № 04/01-1YE від 04.01.2025 року.
Як вказує позивач, в акті звіряння взаєморозрахунків сторони визначили загальну суму заборгованості покупця станом на 01.04.2025 року в розмірі 1210000,00 доларів США.
Наразі позивач зазначає, що 01.04.2025 р. між Мавера Груп Геміджілік Лоджістік Іч Ве Диш Тіджарет Лімітед Шіркеті та Санрайз Ойл Трейдінг Діемсісі (місце реєстрації Рівень №1, Джуеллері енд Ґемплекс 3, Дубай, Об'єднані Арабські Емірати) був укладений договір переведення боргу, згідно до умов якого компанія «Санрайз Ойл Трейдінг Діемсісі» прийняла на себе зобов'язання сплатити на користь ТОВ «СВП Єланецьке» вартість поставленої олії в сумі 1210000,00 доларів США.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.05.2025 р. вказану позовну заяву ТОВ «СВП Єланецьке» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1113/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.06.2025 о 12:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
09.05.2025 р. від представника відповідача - Скалова С.Ю. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 7031/25), згідно з яким відповідач надав до матеріалів справи докази правосуб'єктності відповідача за законодавством країни реєстрації юридичної особи - Об'єднаних Арабських Еміратів.
23.05.2025 р. від представника відповідача - Скалова С.Ю. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7891/25), в якому відповідач вважає доводи позовної заяви обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідач визнає факт укладення з позивачем договору від 24 грудня 2024 року між ТОВ «СВП «Єланецьке» та Мавера груп Гемісілік лоджистік № MV 2412/24 та № MV 1612/24, на поставку олії в загальній кількості 2000 м/т.
Як вказує відповідач предметом обох договорів є продаж олії соняшнику нерафінованої, українського походження вироблену у 2024 року. Сторонами в належній формі погоджено усі суттєві умови контракту, зокрема щодо вартості та кількості товару, порядку та строків оплати, порядку передачі товару тощо.
Відповідач підтверджує, що 01 квітня 2025 року між Мавера Груп Геміджілік Лоджістік Іч Ве Диш Тіджарет Лімітед Шіркеті, та Санрайз Ойл Трейдінг Діемсісі був укладений договір переведення боргу, згідно умов якого, Санрайз Ойл Трейдінг Діемсісі прийняв на себе зобов'язання сплатити на користь ТОВ «СВП Єланецьке» вартість поставленої олії в сумі 1210000,00 доларів США.
Відповідачем не оспорюється факт поставки позивачем товару, що є предметом договору № MV 2412/24 в загальній кількості 1000,00 т масла на загальну суму 610000 доларів США. Фактичне відвантаження товару за вказаною кількістю та вартістю також свідчить вантажна митна декларація, що міститься в матеріалах справи. Відповідач отримав рахунок-фактуру (інвойс), доданий позивачем. Вказаний рахунок не сплачений, таким чином як вірно зазначає позивач заборгованість відповідача за договором № MV 2412/24 складає 610000 доларів США.
Також відповідачем визнається факт поставки позивачем товару, що є предметом договору № 1612/24 в загальній кількості 1000 т масла на загальну суму 600000,00 доларів США. Фактичне відвантаження товару за вказаною кількістю та вартістю також свідчить вантажна митна декларація, що міститься в матеріалах справи. Відповідач отримав рахунок-фактуру (інвойс), доданий позивачем. Вказаний рахунок не сплачений, таким чином як вірно зазначає позивач заборгованість відповідача за договором № 1612/24 складає 600000,00 доларів США.
Відповідач також повністю визнає розмір загальної заборгованості в сумі 1210000,00 доларів США.за обома контрактами, яку сторони за контрактами погодили в акті звірки розрахунків станом на 01.04.2025 року.
Наразі, з урахуванням процесуальної позиції відповідача, останній просить суд застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України під час ухвалення рішення по справі та на відшкодування судових витрат стягнути з відповідача на користь позивача 301943,40 грн., що складає 50% від сплаченого позивачем судового збору 603886,8 грн. (з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 (754858,5 *0,8)).
29.05.2025 р. від представника позивача - Калаянова І.В. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 8162/25), згідно з яким позивач надав до матеріалів справи письмову згоду позивача на зміну боржника за контрактом.
Так, у підготовчому засіданні 03 червня 2025 року по справі № 915/711/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 07 липня 2025 року о 09 год. 15 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.
04.07.2025 р. від представника відповідача - Скалова С.Ю. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 10019/25), згідно з якою відповідач надав до матеріалів справи докази щодо поточної торгівельної ліцензії відповідача за законодавством країни реєстрації юридичної особи - Об'єднаних Арабських Еміратів.
07.07.2025 р. від представника позивача - Калаянова І.В. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 10049/25) згідно з якою позивач просить суд провести судове засідання, призначене на 07.07.2025 р., без участі представника позивача, в зв'язку з його відрядженням до м. Одеса.
В підготовче засідання, призначене на 07.07.2025 р. представник позивача не з'явився.
Під час підготовчого засідання представник відповідач підтвердив визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст .46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст.191 ГПК України.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Приймаючи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує чиїсь права, чи охоронювані законом інтереси, суд вважає за можливе прийняти таке визнання позову, що наділяє суд правом ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
16.12.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Єланецьке» (продавець) та MAVERA GRUP GEMICILIK IC VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI (зареєстрований в Туреччині, покупець) був укладений контракт № MV 1612/24, згідно з умовами якого позивач як продавець зобов'язався передати в власність покупця олію нерафіновану наливом, а покупець зобов'язався своєчасно сплачувати вартість поставленої олії в кількості 1000 м/т +- 1% на вибір покупця (п. 1.1. контракту).
Відповідно п. 4.1. контракту ціна за одиницю товару складає 600,00 доларів США за одну метричну тону.
Згідно з п. 4.2. контракту загальна вартість товару за цим контрактом складає 600000,00 +/-1% доларів США.
За умовами п. 5.1. контракту поставка товару здійснюється на умовах СРТ - м. Південне, Одеська обл., Україна, згідно Інкотермс 2010. Товар поставляється в пункт призначення з подальшим завантаженням у водний транспортний засіб за рахунок покупця. Згідно наданих відвантажувальних інструкцій покупця одержання товару здійснює ТОВ «Сан Флауер - Термінал». В п. 5.2 контракту визначено пакування: 100% наливом.
Відповідно до п. 5.3. контракту поставка товару здійснюється в період з 16.12.2024 по 15.01.2025 року (обидві дати включно). Поставка пізніше вказаних термінів - за письмовим узгодженням з покупцем. Дата прибуття на термінал, зазначена у реєстрі терміналу, вважається датою поставки товару згідно цього контракту.
Згідно з п. 6.1 контракту покупець зобов'язаний сплатити 100% вартості товару, поставленого в термінал на рахунок продавця банківським переказом протягом 80 банківських днів за наступних умов: оплата фактично поставленого товару здійснюється згідно наступних факсокопій: а) комерційного рахунку-фактури продавця англійською / українською мовами; b) копії документів продавця, що необхідні для митного оформлення товару на кількість, що відповідає контрактній; с) копій сертифікатів якості, наданих виробником; d) акт приймання - передачі товару; е) інших документів за інструкціями покупця, якщо такі документи потрібні згідно з законодавством, що діє на дату поставки товару.
В п. 6.2 контракту визначено, що валютою контракту та платежів є долари США. Сторони також погодили, що оплата за даним контрактом може бути проведена у євро за курсом банку покупця на дату рахунку-фактури.
Право власності на товар переходить від продавця до покупця після розвантаження товару в ємності терміналу в повній контрактній кількості та підтверджуються актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами, що складається за підсумками вивантаження авто/цистерн згідно реєстру терміналу (п. 7.1 контракту).
Вказаний контракт підписаний та скріплений печатками сторін.
Також з матеріалів справи вбачається, що 24.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Єланецьке» (продавець) та MAVERA GRUP GEMICILIK IC VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI (зареєстрований в Туреччині, покупець) був укладений контракт № MV 2412/24, згідно з умовами якого позивач як продавець зобов'язався передати в власність покупця олію нерафіновану наливом, а покупець зобов'язався своєчасно сплачувати вартість поставленої олії в кількості 1000 м/т +- 1% на вибір покупця (п. 1.1. контракту).
Відповідно п. 4.1. контракту ціна за одиницю товару складає 610,00 доларів США за одну метричну тону.
Згідно з п. 4.2. контракту загальна вартість товару за цим контрактом складає 610000,00 +/-1% доларів США.
За умовами п. 5.1. контракту поставка товару здійснюється на умовах СРТ - м. Південне, Одеська обл., Україна, згідно Інкотермс 2010. Товар поставляється в пункт призначення з подальшим завантаженням у водний транспортний засіб за рахунок покупця. Згідно наданих відвантажувальних інструкцій покупця одержання товару здійснює ТОВ «Сан Флауер - Термінал». В п. 5.2 контракту визначено пакування: 100% наливом.
Відповідно до п. 5.3. контракту поставка товару здійснюється в період з 24.12.2024 по 30.01.2025 року (обидві дати включно). Поставка пізніше вказаних термінів - за письмовим узгодженням з покупцем. Дата прибуття на термінал, зазначена у реєстрі терміналу, вважається датою поставки товару згідно цього контракту.
Згідно з п. 6.1 контракту покупець зобов'язаний сплатити 100% вартості товару, поставленого в термінал на рахунок продавця банківським переказом протягом 80 банківських днів за наступних умов: оплата фактично поставленого товару здійснюється згідно наступних факсокопій: а) комерційного рахунку-фактури продавця англійською / українською мовами; b) копії документів продавця, що необхідні для митного оформлення товару на кількість, що відповідає контрактній; с) копій сертифікатів якості, наданих виробником; d) акт приймання - передачі товару; е) інших документів за інструкціями покупця, якщо такі документи потрібні згідно з законодавством, що діє на дату поставки товару.
В п. 6.2 контракту визначено, що валютою контракту та платежів є долари США. Сторони також погодили, що оплата за даним контрактом може бути проведена у євро за курсом банку покупця на дату рахунку-фактури.
Право власності на товар переходить від продавця до покупця після розвантаження товару в ємності терміналу в повній контрактній кількості та підтверджуються актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами, що складається за підсумками вивантаження авто/цистерн згідно реєстру терміналу (п. 7.1 контракту).
Вказаний контракт підписаний та скріплений печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних контрактів № MV 1612/24 та № MV 2412/24 в період з 16.12.2024 по 15.01.2025 року ТОВ «СВП Єланецьке» на користь MAVERA GRUP GEMICILIK IC VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI було поставлено загалом 1000 т олії на загальну суму 600000,00 доларів США та 1000 т олії на загальну суму 610000,00 доларів США, що підтверджується митними деклараціями № 25UA500130000189U5 та № 25UA500130000187U7 відповідно. В свою чергу на оплату товару, поставленого за контрактом № MV 1612/24 від 16.12.2024, продавцем було виставлено рахунок на оплату № 04/01-1YE від 04.01.2025 року на суму 600000,00 доларів США, а на оплату на оплату товару, поставленого за контрактом № MV 2412/24 від 24.12.2024 продавцем було виставлено рахунок на оплату № 04/01-2YE від 04.01.2025 року на суму 610000,00 доларів США.
За ствердженнями позивача, покупець не здійснив оплату за вказаними контрактами на загальну суму 1210000,00 доларів США, що підтверджується актом звіряння розрахунків, станом на 01.04.2025 року, який підписаний обома, де вказано, що заборгованість покупця за контрактом № MV 1612/24 від 16.12.2024 складає 600000,00 доларів США, за контрактом № MV 2412/24 від 24.12.2024 - 610000,00 доларів США.
Водночас, за змістом умов п. 11.1-11.4 вищевказаних контрактів сторони узгодили, місце проведення засідання арбітражного суду - Господарський суд Миколаївської області, при розгляді спору в суді до контрактів застосовуються норми матеріального та процесуального права України, мовою розгляду є українська мова.
Згідно зі ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України» та ч.1 ст. 10 Цивільного Кодексу України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Вирішуючи питання щодо підсудності спору, суд зазначає, що дійсно, за приписами чинного законодавства сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.
При цьому, згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" закріплено, що підсудність судам справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Водночас, відповідно до ст. 76 вказаного Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
Враховуючи положення вказаних законів, а також з урахуванням умов вищевказаних контрактів щодо узгодження сторонами вирішення будь-яких суперечок при виконання даних контрактів у господарському суді Миколаївської області, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд господарського суду Миколаївської області.
Щодо права, яке застосовується судом, суд вказує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 ГПК застосовує це право у вирішенні спору.
При цьому за приписами частин 3 та 4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права стосовно окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.
Як вбачається з положень контрактів, при розгляді спору застосовуються норми чинного законодавства України.
З огляду на викладене, саме законодавство України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладені між позивачем та покупцем контракти є підставою для виникнення у сторін за цими правочинами господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання його сторонами.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до умов контрактів позивач був зобов'язаний в обумовлений контрактами строк поставити товар на умовах умовах СРТ, що згідно Інкотермс 2010 вказаний термін CPT "фрахт/перевезення оплачено до..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Також вказаний термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.
Як встановлено судом, на виконання умов вищевказаних контрактів № MV 1612/24 від 16.12.2024 та № MV 2412/24 від 24.12.2024 позивачем було поставлено покупцю товар (олію соняшникову, нерафіновану, вироблену у 2024 році) на загальну суму 1210000,00 доларів США, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії вантажних митних декларацій.
Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, здійснення позивачем на користь покупця поставки відповідного товару (олії соняшникової) є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити такий товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Проте, як з'ясовано судом, покупець не виконав у повному обсязі прийняті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно вказаних контрактів після його поставки відповідно до виставлених інвойсів, що визнається сторонами. Зокрема, як випливає з доданого позивачем до позову копії акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.04.2025 року між ТОВ «СВП Єланецьке» та MAVERA GRUP GEMICILIK IC VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI, підписаного обома сторонами, сума заборгованості MAVERA GRUP GEMICILIK IC VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI перед позивачем за контрактами № MV 1612/24 від 16.12.2024 та № MV 2412/24 від 24.12.2024 складає 1210000,00 доларів.
З огляду на встановлення судом факту невиконання покупцем своїх зобов'язань за укладеними з позивачем контрактів щодо поставки товару, суд доходить до висновку про порушення покупцем умов вказаних контрактів.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2025 р. між MAVERA GRUP GEMICILIK IC VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI (Мавера Груп Геміджілік Лоджістік Іч Ве Диш Тіджарет Лімітед Шіркеті) (первісний боржник) та Санрайз Ойл Трейдінг Діемсісі (місце реєстрації Рівень №1, Джуеллері енд Ґемплекс 3, Дубай, Об'єднані Арабські Емірати) був укладений договір переведення боргу, згідно умов якого Санрайз Ойл Трейдінг Діемсісі прийняв на себе зобов'язання сплатити на користь ТОВ «СВП Єланецьке» вартість поставленої олії в сумі 1210000,00 доларів США.
Так, згідно з п. 1.1 договору переведення боргу первісний боржник має заборгованість в сумі 1210000,00 доларів США, що виникла на підставі виконаних контрактів № MV 1612/24 від 16.12.2024 на суму 600000,00 доларів США та № MV 2412/24 від 24.12.2024 р. на суму 610000,00 доларів США, які були укладені між первісним боржником та ТОВ «СГВП «Єланецьке».
Згідно з п. 1.2 договору переведення боргу первісний боржник переводить борг на нового боржника в сумі 1210000,00 доларів США.
Відповідно до п. 1.3 договору переведення боргу кредитор підтверджує свою згоду на заміну первісного боржника шляхом листа-повідомлення, який додається до договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 1.4 договору переведення боргу борг вважається переведеним на нового боржника, а останній набуває статусу зобов'язаної особи перед кредитором з моменту підписання даного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору переведення боргу борг нового боржника повинен бути погашений кредитору в порядку та строки, визначені основним договором.
Згідно з п. 2.2 договору переведення боргу з моменту набуття чинності договору у нового боржника виникає право вимоги до первісного боржника у сумі 1210000,00 дол. США.
Відповідно до п. 3.1 договору переведення боргу первісний боржник зобов'язується протягом 2 (двох) календарних днів з моменту підписання даного договору передати новому боржнику належним чином завірену копію основного договору та інші документи, що підтверджують обсяги, характер та підстави боргу: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо.
Згідно з п. 3.2 договору переведення боргу передача підтверджуючих документів оформлюється актом прийому-передачі.
Відповідно до п. 4.1 договору переведення боргу новий боржник зобов'язується належним чином виконати грошові зобов'язання, визначені п.2.1 договору.
Згідно з п. 4.2 договору переведення боргу новий боржник має право висунути проти вимог кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах кредитора з первісним боржником.
Відповідно до п. 4.3 договору переведення боргу новий боржник зобов'язаний протягом 30 календарних днів із дня виконання ним обов'язків перед кредитором письмово повідомляє первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням копій документів, що підтверджують проведене виконання.
Частина перша статті 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
За умовами частини першої статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ч. 1 ст. 521 ЦК України).
Як встановлено судом, при укладанні договору про переведення боргу сторонами дотримано вимог положень статей 513, 520 ЦК України. При цьому, як випливає зі змісту договору про переведення боргу заміна боржника у зобов'язання відбулась за згодою кредитора (позивача) і сторонами дотримано вимог щодо укладання цього правочину у простій письмовій формі, що відповідає формі основного договору (контракту на поставку).
Разом з тим, як з'ясовано судом, компанія «Санрайз Ойл Трейдінг Діемсісі» своїх зобов'язань за договором переведення боргу від 01.04.2025 р. на суму 1210000,00 доларів США перед позивачем не виконала, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом з метою захисту порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив бо виконання зобов'язання або не виконав його у строк, вставлений договором або законом.
Таким чином, з огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в загальному розмірі 1210000,00 дол. США, яка повністю визнається відповідачем.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 191 ГПК України).
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «СВП Єланецьке» про стягнення з відповідача 1210000,00 дол. США заборгованості за контрактами.
Щодо розподілу судових витрат по справі з урахуванням визнання відповідачем позову суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно положень ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, які кореспондують з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Так, відповідачем у поданому до господарського суду відзиві заявлено про визнання позову (вх. 7891/25 від 23.05.2025) під час підготовчого провадження.
За таких обставин, зважаючи на те, що позов задоволено, та відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розподіл судових витрат по справі в порядку та на підставі ст. 130 ГПК України, зокрема щодо наявності підстав відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі.
Як вбачається з позову ТОВ «СВП Єланецьке», вимоги останнім заявлено у доларах США, при цьому у позові суму судового збору розраховано у гривні, виходячи з діючого курсу НБУ станом на 05.05.2025 року - 41,59 грн., зокрема, позивачем за вимоги майнового характеру у розмірі 1210000,00 дол. США сплачено судовий збір згідно з платіжною інструкцією № 11 від 02.05.2025 року у розмірі 603900,00 грн., тобто 1,5% від суми позову в гривневому еквіваленті 50323900,00 грн., із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» з огляду на подання позову в електронному вигляді (50323900,00 грн. х 1,5% х 0,8).
Так, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
З урахуванням означених положень Закону, судовий збір позивачем мав бути сплачений, виходячи з суми позовних вимог, заявлених в доларах США, відповідно до офіційного курсу долару станом на момент сплати судового збору.
Між тим згідно з інформацією, розміщеною на сайті Національного банку України, станом на 02.05.2025 офіційний курс долару США до гривні становив 41,59 грн. З огляду на вказане, ціна заявленого позову у гривні за курсом НБУ на дату сплати судового збору становила 50 323 900,00 грн. (41,59 грн. х 1210000,00 дол.США), а отже сума судового збору, що підлягала сплаті в доход державного бюджету за подачу даного позову, склала 603 886,80 грн. (50 323 900,00 грн. х 1,5% х 0,8). Так, позивачем згідно з платіжною інструкцією № 11 від 02.05.2025 року було сплачено судовий збір у розмірі 603900,00 грн., відповідно сума переплати 3,20 грн.
Враховуючи те, що у зв'язку із визнанням відповідачем заявлених до нього позовних вимог до початку розгляду справи по суті позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 50%, що дорівнює 301943,40 грн. (603 886,80 грн х 50%), решта сума витрат по сплаті судового збору у розмірі 301943,40 грн. згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 183, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Єланецьке» (57350, Миколаївська область, Баштанський район, с. Першотравневе, вул. Вишнева, 1; код ЄДРПОУ 41489831) до Компанії «Санрайз Ойл Трейдінг Діемсісі» (2227, Діемсісі Бізнес Центр, Рівень №1, Джуеллері енд Ґемплекс 3 Дубай, Об'єднані Арабські Емірати) про стягнення заборгованості в загальній сумі 1210000,00 доларів США задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Компанії «Санрайз Ойл Трейдінг Діемсісі» (2227, Діемсісі Бізнес Центр, Рівень №1, Джуеллері енд Ґемплекс 3 Дубай, Об'єднані Арабські Емірати) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Єланецьке» (57350, Миколаївська область, Баштанський район, с. Першотравневе, вул. Вишнева, 1; код ЄДРПОУ 41489831) заборгованість за договорами (контрактами) від 24.12.2024 р. № MV 2412/24 та від 16.12.2024 р. № MV 1612/24 в сумі 1210000,00 доларів США (один мільйон двісті десять тисяч доларів США), що у гривневому еквіваленті станом на 05.05.2025 складає 50323900/п'ятдесят мільйонів триста двадцять три тисячі дев'ятсот/грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 301943/триста одна тисяча дев'ятсот сорок три/грн. 40 коп.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Єланецьке» (57350, Миколаївська область, Баштанський район, с. Першотравневе, вул. Вишнева, 1; код ЄДРПОУ 41489831) з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, 141-В; код ЄДРПОУ 37992030) частину судового збору в розмірі 301943/триста одна тисяча дев'ятсот сорок три/грн. 40 коп., сплаченого згідно з платіжною інструкцією №11 від 02.05.2025 р. на суму 603900,00 грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 19.08.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці у період з 15.07.2025 по 17.07.2025 року і з 07.08.2025 по 11.08.2025 року, та тимчасовою непрацездатністю з 04.08.2025 по 06.08.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва