ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2025Справа № 910/2725/25
За позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави
в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс»
про витребування майна
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін:
від прокуратури Форманюк В.В., прокурор
від позивача Малуєва С.О., самопредставництво
від відповідача не з'явився
06.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс» про витребування квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54,8 кв. м, житловою площею 30,9 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2852229280000).
В обґрунтування заявлених вимог прокуратура зазначає, що відповідно до рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, а отже належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМД) № 1112 від 10.12.2010 вказаний будинок віднесено до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 61 від 13.02.2015 вказаний будинок був закріплений на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва». Рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_1 повноважним органом не приймалось. Прокуратурою встановлено факт вибуття зазначеної квартири з власності територіальної громади міста Києва. Так, на підставі неіснуючого документа - свідоцтва про право власності СТВ 304496 від 18.05.2018, приватним нотаріусом Бойко Олегом Володимировичем 21.12.2023 за індексним номером № 70837596 прийнято рішення про реєстрацію права власності за Смелянець Валентином Володимировичем на квартиру АДРЕСА_1 , яку 25.12.2023 останнім було передано відповідачу до статутного капіталу товариства, що підтверджується актом приймання-передачі та оцінки не грошового вкладу до статутного капіталу товариства, зареєстрованого приватним нотаріусом Котик Д.І. в реєстрі за № 65, 66. Прокурор зазначає, що дане майно є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження нею може здійснювати від імені та в інтересах держави виключно уповноважені на те органи та посадові особи, а тому дії щодо реєстрації права власності на нерухоме майно та його передачу є безпідставними та незаконними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2725/25 від 13.03.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено прокуратурі п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
21.03.2025 прокуратурою усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/2725/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.04.2025.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.03.2025 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610243311902 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Адміральська, 46, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 28.03.2025 (номер відправлення 0610243311902) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 22.04.2025 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
01.04.2025 від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач підтримує позовні вимоги повністю та просить розглядати справу без участі представника Київської міської ради.
10.04.2025 від позивача до суду надійшли пояснення по справі, в яких позивач підтримує позовні вимоги прокуратури повністю.
Позивач та відповідач у підготовче засідання 22.04.2025 не з'явились.
22.04.2025 у підготовчому засіданні, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 27.05.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2725/25 від 22.04.2025 відповідача викликано у підготовче засідання, що відбудеться 27.05.2025. Дану ухвалу надіслано відповідачу за його адресою рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610248394512, проте конверт повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 14.05.2025 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач у підготовче засідання 27.05.2025 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2725/25 від 27.05.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/2725/25 та призначено її до розгляду по суті на 15.07.2025.
Дану ухвалу надіслано відповідачу за його адресою рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610256387983, проте конверт повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 16.06.2025 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Прокуратура в судовому засіданні 15.07.2025 позовні вимоги підтримала повністю.
Позивач в судовому засіданні 15.07.2025 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 15.07.2025 не з'явився.
15.07.2025 у судовому засіданні, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 29.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2725/25 від 27.05.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/2725/25 та призначено її до розгляду по суті на 15.07.2025.
Дану ухвалу надіслано відповідачу за його адресою рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610269029075.
Відповідач у судове засідання 29.07.2025 не з'явився.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 29.07.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва
Рішенням Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста» затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1-10 до цього рішення, до якого увійшов житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 у Дніпровському районі міста Києва.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 «Про питання організації управління районами у місті Києві» затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, згідно з додатками 1-10 до цього розпорядження.
Так, згідно додатку 4 до наведеного розпорядження буд. 9/2 по вул. Ентузіастів, що у Дніпровському районі міста Києва віднесено до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 61 від 13.02.2015 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 «Про удосконаленням структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», будинок АДРЕСА_1 з 16.02.2015 був закріплений на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва».
Відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 263 від 29.05.2013 «Про передачу функцій з приватизації державного житлового фонду від відділу приватизації та обліку житла КП по УЖЕ Дніпровського району міста Києва до сектору приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» функції з приватизації державного житлового фонду Дніпровського району міста Києва з 01.06.2013 здійснює сектор приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.
Таким чином, прокуратура вказує, що квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, віднесена до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплена на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» та рішення про приватизацію спірної квартири не приймалось.
Разом з цим, 14.12.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем (на підставі рішення за індексним номером 70837596 від 21.12.2023) здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав (номер інформаційної довідки 416450619 від 05.03.2025), підставою для прийняття рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що у Дніпровському районі міста Києва стало Свідоцтво про право власності СТВ 304496, виданий 18.05.2018, видавник Відділ приватизації житлового фонду управління житлово-комунального господарства Дніпровської в місті Києві державної адміністрації, свідоцтво видане згідно з розпорядженням № 34656 від 18.05.2018.
У подальшому, 25.12.2023 на підставі протоколів загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс» № 22-12/23 від 22.12.2023 та 25-12/23 від 25.12.2023, між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс» від імені якого діяв ОСОБА_3 , складено акт приймання-передачі та оцінки негрошового вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс».
Відповідно до п. 1 вказаного акту ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_2 , передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс» прийняло в якості вкладу до статутного капіталу двокімнатну квартиру, загальною площею 54,8 кв.м, житловою площею 30,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Даний акт приймання-передачі та оцінки негрошового вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс» посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котиком Д.І. та зареєстровано в реєстрі за № № 65, 66.
У зв'язку з цим, 25.12.2023 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котик Д.І. (на підставі рішення за індексним номером 70905176 від 26.12.2023) здійснив реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс».
Слід відзначити, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 є керівником, засновником та бенефіціарним власником юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс».
Спір виник у зв'язку з тим, що на думку Дніпровської окружної прокуратури міста Києва квартира № 4 в буд. 9/2 на вул. Ентузіастів, що у Дніпровському районі міста Києва протиправно вибула з власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, тому підлягає витребуванню у відповідача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Звертаючись до господарського суду з позовом та обґрунтовуючи, у чому полягає порушення інтересів держави, прокурор зазначив наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 8 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» передбачено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст. 142 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.
Згідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частина 5 цієї статті зазначає, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Київська міська рада як розпорядник майна територіальної громади міста Києва та виступає суб'єктом права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, а також зобов'язана здійснювати захист комунальних майнових прав.
З урахуванням викладеного, в даному випадку прокурор обґрунтував, що порушення інтересів держави полягає в тому, що спірне майно вибуло з комунальної власності міста, що позбавляє Київську міську раду ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатись ним, з вигідним для себе ефектом та результатом, зокрема, економічним чи соціальним (надати в оренду, передати черговикам, які потребують поліпшення житлових умов, тощо). Враховуючи це, право власності на квартиру протиправно було зареєстровано за іншою особою, тобто відбулось порушення інтересів територіальної громади.
Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, який визначає виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 3 ст. 23 названого Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення останніх. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Водночас суд зауважує, що п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Суд зауважує, що перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, у той час як прокурор набуває право на представництво тільки якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
При цьому нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Вирішуючи питання можливості здійснення прокурором захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а також надаючи оцінку доводам щодо наявності у прокурора правових підстав для звернення із цим позовом та визначення ним у якості позивача саме Київську міську раду, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Дніпровська окружна прокуратура міста Києва звернулася до Київської міської ради з листом № 50-194ВИХ-25 від 09.01.2025, в якому прокуратурою доведено до відома позивача про виявлені порушення вимог законодавства з проханням надати відомості чи вживала Київська міська рада заходи реагування з метою усунення порушення інтересів держави для витребування з чужого незаконного володіння означеної квартири.
Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого орану Київської міської ради листом № 050-441 від 23.01.2025 повідомив, що ним не вживались заходи реагування, у зв'язку з відсутністю належних доказів, що підтверджують обставини справи та які можуть бути подані до суду з відповідною заявою, у зв'язку з чим просив прокуратуру звернутися до суду з відповідним позовом.
З огляду на те, що Київською міською радою не було вчинено належних дій щодо захисту порушених інтересів держави у сфері комунальної власності територіальної громади міста Києва, прокурор направив повідомлення № 50-1378ВИХ-25 від 25.02.2025 до Київської міської ради, в порядку ст. 23 Закону «Про прокуратуру», про ініціювання прокуратурою в інтересах Київської міської ради судового розгляду справи щодо витребування майна - квартири АДРЕСА_1 .
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що прокурор підтвердив підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Київської міської ради.
Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією за наслідками розгляду листа Дніпровської окружної прокуратури міста Києва № 50-293ВИХ-24 від 12.04.2024 листом № 103-3040 від 16.04.2024 повідомлено, що згідно даних, які містяться в реєстрі територіальної громади міста Києва в період з 30.01.2017 по 15.04.2024 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані 2 (дві) особи:
гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.12.1978 по теперішній час,
гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 18.06.1985 по теперішній час.
В матеріалах справи наявна копія Свідоцтва про право власності СТВ 304496 від 18.05.2018, видане Відділом приватизації житлового фонду управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, підписане керівником органу приватизації Косар Н.Р., яким засвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 ; загальна квартири становить 54,8 кв. м; свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 18.05.2028 № 34656.
Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація у відповідь на запит Дніпровської окружної прокуратури міста Києва № 50-1743ВИХ-24 від 04.03.2024 повідомила наступне
Відповідно до розпорядження голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.05.2013 № 263 «Про передачу функцій з приватизації державного житлового фонду від відділу приватизації та обліку житла КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва до сектору приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації», функції з приватизації державного житлового фонду Дніпровського району м. Києва, починаючи з 01.06.2013 здійснює сектор приватизації житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. При цьому, Орган приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, створений у грудні 1992 року.
Станом на 06.03.2024 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за № 109/17404, Орган приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не здійснював оформлення документів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
Розпорядження Органу приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за № 34656 від 18.05.2018 не видавалося.
Свідоцтво про право власності на спеціальному бланку документів інформаційної системи Міністерства юстиції України в двох примірниках (вид бланка - Свідоцтво про право власності, серія - СТВ, номер - 304496 ) на ім'я ОСОБА_1 не видавалося.
Крім того, починаючи з червня 2013 року спеціальні бланки документів інформаційної системи Міністерства юстиції України від постачальника ДП «Національні інформаційні системи» Орган приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації отримував по видатковим накладним серії: САЕ, САК та СТЕ з зазначенням номерів бланків та їх кількості.
Згідно видаткової накладної № 552157 від 04.10.2016 ДП «Національні інформаційні системи» було передано, а Органом приватизації житла прийнято бланки серії САК, номери бланків 605001 по 606000 в кількості 1000 штук.
Відповідно до листа № 1003006-87 від 18.04.2019 управління житлово-комунального господарства на Міністерство юстиції України ДП «Національні інформаційні системи», у період з 21.08.2017 по 15.04.2019 сектором приватизації житлового фонду Управлінням житлово-комунального господарства Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації було використано бланків в кількості 819 шт. з САК № 605001 по САК № 605819 .
Що стосується питання посади керівника Органу приватизації повідомлено, що розпорядженнями Дніпровської районної державної адміністрації № 683 від 30.11.2016 «Про питання Органу приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» та № 162 від 16.03.2018 «Про внесення змін до складу Органу приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» був затверджений склад органу приватизації, де ОСОБА_6 займала посаду заступника керівника Органу приватизації житла.
Крім того, повідомлено, що згідно розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 266-К від 27.06.2014 «Про затвердження структури управління житлово-комунального господарства та будівництва Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» згідно додатку в структуру управління житлово-комунального господарства та будівництва Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації входить сектор приватизації житлового фонду. Станом на 06.03.2024 в структурі управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не створювався Відділ приватизації житлового фонду.
Отже, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком Олегом Володимировичем 21.12.2023 прийнято рішення за індексним номером 70837596 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 на квартиру, яка у встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» не передавалась у власність будь-яким фізичним особам.
Більш того, в матеріалах справи наявний лист Державного підприємства «Національні інформаційні системи» № 2055/16.3-11 від 30.04.2024, отриманий на запит Дніпровської окружної прокуратури міста Києва № 50-2931ВИХ-24 від 12.04.2024, яким повідомлено, що згідно даних Реєстру бланків інформаційної системи, бланк серії СТВ № 304496 був виданий - 23.10.2015 Реєстраційній службі Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області попереднім постачальником бланків, державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. При цьому, інформація про використання вказаного Бланка (зіпсований, дефектний, відсутній, викрадений, втрачений) відсутня.
З матеріалів справи вбачається, що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 особи - гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 не реалізовували (але ж і не втратили) своє право на приватизацію вказаної квартири, оскільки з таким питанням до повноважних органів не звертались.
Таким чином, враховуючи що спірна квартира є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження нею може здійснювати від імені та в інтересах держави виключно уповноважені на те органи.
Разом з тим, на теперішній час Київська міська рада позбавлена правомочностей власника щодо належного їй спірного майна, у зв'язку з його незаконною реєстрацією за третіми особами.
Статтею 345 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Так, статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 наведеного Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
При цьому, відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 8 цього Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Аналогічний порядок передачі квартир, визначений у пунктах 4, 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 (далі - Положення).
Крім того, відповідно до п. 16 Положення передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» оформлюється свідоцтвом про право власності, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Пунктом 17 Положення передбачено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Відповідно до п. 23 Положення орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.
Оскільки, Смелянець В.В. ніколи не був зареєстрований у спірній квартирі, Орган приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не міг видати йому свідоцтво про право власності.
Таким чином, відчуження спірної квартири здійснено поза приватизаційною процедурою, в порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», пунктів 16, 17, 23 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009.
Враховуючи те, що Свідоцтво про право власності, виконане на бланку СТВ 304496, Органом приватизації Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, не видавалось, розпорядження на підставі якого воно нібито видано не приймалося, особа, що нібито його підписувала на той час не працювала керівником органу приватизації, останнє не є та не може бути законною підставою для безоплатного набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та не наділяє правом розпорядження нею, шляхом передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс».
Свідоцтво про право власності від 18.05.2018, виконане на бланку СТВ 304496 Відділу приватизації житлового фонду управління житлово-комунального господарства Дніпровської в місті Києві державної адміністрації не видавалось, тому воно не породжує правових наслідків та є нікчемним за своєю правовою природою (вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.12.2019 у справі № 755/9182/17).
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 321 Цивільного кодексу України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).
Згідно з вимогами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 статті 92 Конституції України).
Відповідно до статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Оскільки ОСОБА_1 не набув право власності на спірну квартиру у спосіб, передбачений діючим законодавством, тому він та наступний набувач - ТОВ «Гарантжитлорембудсервіс», в якому Смелянець В.В. є засновником, не були та не є власниками спірної квартири і не мають законних прав розпоряджатися нею.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 Цивільного кодексу України).
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (п. 10.9).
Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно висновків Верховного Суду викладених у постанові від 06.09.2023 у справі № 522/1552/19, власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
При цьому стаття 400 Цивільного кодексу України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Разом з тим стаття 330 Цивільного кодексу України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.
Стаття 388 Цивільного кодексу України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, частина 2 цієї статті встановлює два випадки за яких майно не може бути витребувано від добросовісного набувача: якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень; якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
В даному випадку вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння слід встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника не з його волі.
З наведеного вище судом встановлено, що спірна квартира, яка є комунальною власністю, вибула з володіння власника - територіальної громади міста Києва поза його волею та з порушенням законодавства, зокрема на підставі документу, який не видавався компетентним органом місцевого самоврядування з дотриманням встановленої процедури приватизації спірної квартири та має ознаку фіктивності.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.
Ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (п. 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника (п. 85).
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування спірної квартири обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь Київської міської прокуратури.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс» (55213, Миколаївська обл., Первомайський р-н, м. Первомайськ, вул. Нахімова Павла, 46, код ЄДРПОУ 43142978) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) квартиру № 4 в будинку № 9/2 по вул. Ентузіастів в м. Києві, загальною площею 54,8 кв. м, житловою площею 30,9 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2852229280000).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитлорембудсервіс» (55213, Миколаївська обл., Первомайський р-н, м. Первомайськ, вул. Нахімова Павла, 46, код ЄДРПОУ 43142978) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45, код ЄДРПОУ 02910019; банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, ІВАNUA168201720343100001000011062, код класифікації видатків бюджету 2800) 43.917 (сорок три тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн 17 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 18.08.2024.
Суддя В.В.Сівакова