ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
20.08.2025Справа № 910/10253/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Астек-Сервіс»
доДепартаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
провизнання протиправною односторонньої відмови та зобов'язання вчинити дії
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
не викликалися.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Астек-Сервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про:
- визнання протиправною односторонньої відмови від 26.06.2025 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від виконання зобов'язання договорів пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою №5978 та №8872;
- зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Астек-Сервіс» підписані зі своєї сторони екземпляри договорів пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою №5978 і №8872 та інформаційні талони до них на ІІ півріччя 2025 року.
Разом з позовом до Господарського суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), його структурним підрозділам, Комунальному підприємству «Київблагоустрій», а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на примусове переміщення (демонтаж) майна (малих архітектурних форм: кіосків, споруд, павільйонів) на які укладені договори пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою: №5978 та 8872, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Астек-Сервіс» та розташовані у м. Києві за адресами: м. Київ, вул. Гната Юри, 5.
Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Астек-Сервіс» заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник стверджує, що існує реальна загроза знищення його тимчасових споруд під час демонтажу, що призведе до неможливості поновлення порушених прав.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом спору; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд повинен встановити: 1) предмет позовних вимог (спосіб захисту порушених/невизнаних прав, з яким звернувся/має намір звернутись позивач); 2) підстави позовних вимог (обставини, якими обґрунтовується відповідне порушення/невизнання прав); 3) обставини щодо характеру рішення суду (підлягає виконанню чи ні, зокрема рішення за своєю природою може передбачати стадію виконання - рішення про присудження або може бути рішенням про визнання, яке стадії виконання не передбачає); 4) наявність (доведену належними доказами) обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; 5) співрозмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам, зокрема забезпечення дотримання балансу інтересів (справедливої рівноваги) заявника та особи, права, якої обмежуються у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення; 6) збалансованість інтересів не лише сторін спору, а й інших осіб, які не беруть участі у справі; необхідність запобігти порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; 7) можливість таких заходів реально запобігти можливим негативним наслідкам (у формі обставин, які істотно можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ефективний захист прав) в контексті заявленого способу захисту, тобто такі заходи повинні бути ефективними та достатніми.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд відзначає, що обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви, не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову, фактично заявник наводить обґрунтування позову, вказуючи на неправомірність дій відповідача. Заявником не наведено обґрунтованих підстав для висновку про те, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення суду у спірних правовідносинах. Саме лише припущення про можливе утруднення виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, позбавляють суд можливості встановити обґрунтованість доводів заявника.
В контексті заявлених заходів забезпечення позову судом встановлено, що відповідно до п. 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджений наказом регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господ від 21.10.2011 №244 (далі - Порядок №244), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Таким чином, тимчасова споруда має бути встановлена з полегшених конструкцій без улаштування фундаменту, враховуючи її тимчасовий характер та відповідну площу, при цьому характер тимчасовості передбачає, що демонтаж може відбуватись шляхом переміщення останніх в будь-яке інше місце для подальшого зберігання, що не впливає на цінність відповідного майна.
В даному випадку, твердження позивача про загрозу знищення його тимчасових споруд під час демонтажу не підтвердженні будь-якими належними та допустимими доказами, а сам факт зупинки господарської діяльності, втрати клієнтської бази, фінансових та іміджевих втрат підприємства не є безумовними підставами для застосування заявленого заходу забезпечення позову, враховуючи, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик.
Крім того, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання, можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно, проте зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В той же час, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову та відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Астек-Сервіс».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Астек-Сервіс» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.
2. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Суддя В.П. Босий