номер провадження справи 5/184/24
15.08.2025 Справа № 908/2711/24
м.Запоріжжя
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про розстрочення виконання рішення у справі № 908/2711/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання»
про стягнення 153 098 924,79 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
За участю представників:
від позивача: Ковалишкін В.В.;
від відповідача (заявника): не з'явився
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі №908/2711/24 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суму основного боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП за період 31.07.2024 - 24.09.2024 у розмірі 148 884 585 грн 14 коп., 3% річних у розмірі 1792282 грн. 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 2422057 грн 22 коп. та 847840грн. 00 коп. судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського від 16.07.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/2711/24 залишено без змін.
31.07.2025 на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.
29.07.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про розстрочення виконання рішення у справі №908/2711/24.
Згідно з протоколом передачі від 29.07.2025 заяву передано на розгляд раніше визначеному у справі складу суду - судді Проскурякову К.В.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області від 29.07.2025 № П-282/25, враховуючи перебування головуючого судді Проскурякова К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи для розгляду заяви.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.07.2025 вищезазначену заяву про розстрочення виконання рішення передано на розгляд судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 31.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про розстрочення виконання рішення у справі №908/2711/24 прийнято до розгляду та призначено судове засідання з її розгляду на 12.08.2025. Ухвалою суду від 12.08.2025 судове засідання з розгляду заяви відкладено на 15.08.2025.
В судове засідання 15.08.2025 представник відповідача (заявника) не з'явися, про причин неявки суду не повідомив.
Про дату, час та місце розгляду заяви відповідач (його представник) повідомлений належним чином. Так, про відкладення судового засідання з розгляду заяви на 15.08.2025 об 11 год. 00 хв. представник відповідача повідомлений під розписку 12.08.2025. Також ухвала суду від 12.08.2025 направлена до електронного кабінету ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та згідно з довідкою про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 13.08.2025.
З положень ч. 2 ст. 331 ГПК України слідує, що заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження
На підставі викладеного, враховуючи встановлений процесуальний строк розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов до висновку про розгляд заяви в судовому засіданні 15.08.2025 за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 15.08.2025 заяву розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
У судовому засіданні 12.08.2025 представник заявника (відповідача у справі) підтримав заяву з підстав наведених у ній. Заява обґрунтована зокрема наступним. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області для чого має свої структурні підрозділи по території області. Запорізька міська територіальна громада на підставі Наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 та № 309 від 22.12.2022 була визначена зоною активних бойових дій. І лише з 01.02.2023 змінила статус та стала «громадою можливих бойових дій», у тому числі до теперішнього часу на підставі Наказу Міністерства розвитку та територій № 376 від 28.02.2025. Так, на теперішній час за інформацією Штаба оборони Запорізького краю в окупації знаходиться 71,83% Запорізької області. При цьому до повномасштабного вторгнення країни агресора (24.02.2022) майже 40% від загального обсягу спожитої електричної енергії в Запорізькій області приходилось на тимчасово окуповані території. Запроваджений комплекс правових норм, який спрямований на захист прав фізичних та юридичних осіб під час дії воєнного стану та обмежувальних заходів вкрай негативно впливає на платіжну дисципліну споживачів. Відповідач, який за законом забезпечує надання житлово-комунальних послуг та загально суспільні потреби на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, позбавлений захисту від порушення законодавства користувачами цих послуг - споживачами електричної енергії, обмежений в надходженні коштів та, як наслідок, несе відповідальність, у тому числі у вигляді штрафних санкцій та інших заходів впливу з боку інших учасників ринку електричної енергії. В силу приписів постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» Товариство наразі не може скористатися одним з самих дієвих механізмів боротьби з несплатою споживачами заборгованості за електричну енергію - припинення/зупинення електропостачання. Порушення споживачами електроенергії пункту 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», а саме обов'язку сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів призводить до катастрофічного зростання як кредиторської так і дебіторської заборгованості, що вкрай негативно впливає на фінансову платоспроможність Товариства. Проведення ефективного стягнення заборгованості з таких боржників ускладнюється тим, що органи ДВС на час дії воєнного стану не проводять виконавчі дії по таким споживачам в силу чинності пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження». Розмір заборгованості саме населення станом на 01.09.2023 на ТОТ 714370370,00 грн, стягнення якої станом на теперішній час є неможливим в силу вище перелічених заборон. Єдиним видом ліцензованої діяльності відповідача, який має на меті отримання прибутку, є постачання електричної енергії споживачам. Для здійснення своєї діяльності на ринку електричної енергії ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» здійснює купівлю електричної енергії за власний рахунок на умовах 100% передплати, а лише потім здійснює її продаж споживачам. Заборгованість споживачів електричної енергії перед Товариством стрімко зростає, яку відповідач в силу певних обмежень (Постанова КМУ від 05.03.2022 №206, Закон України «Про виконавче провадження») об'єктивно не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно, належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку, у т. ч. позивачем - ПрАТ «НЕК «Укренерго». Відповідно до Витягу з Балансу Дебіторська заборгованість перед Товариством станом на 31.03.2025 складає 1379859000,00 грн; кредиторська заборгованість 2178867000,00 грн. Поточна кредиторська заборгованість ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за товари (роботи, послуги) станом на 30.06.2025 становить 1961482 тис.грн. В результаті наведених факторів Товариство має критичну ситуацію з виконання зобов'язань, проведення розрахунків у визначені терміни з іншими учасниками ринку електричної енергії; основну питому вагу отриманих коштів за зазначений період направляє на виконання платежів, що передбачені чинним законодавством для забезпечення стабільного електропостачання споживачам. Так, Товариством проведено розрахунки з учасниками ринку за 1 півріччя 2025 (зокрема, але не виключно) 5170433581,00 грн, у тому числі й з НЕК «Укренерго» на суму 864734445,00 грн по договору про надання послу гз передачі електричної енергії. Відповідач є Товариством з опосередкованою участю Держави, оскільки єдиними засновником є АТ «Запоріжжяобленерго» у статутному капіталі якого 60,2475% акцій перебуває у власності Держави, а також є підприємством паливно-енергетичного комплексу критично важливим для функціонування економіки критичної інфраструктури, що має стратегічне значення для економіки, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та безпеки Держави. Товариство є соціально-важливим, монопольним суб'єктом господарювання, що створене для задоволення потреб побутових споживачів міста Запоріжжя та Запорізької області у сфері постачання електричної енергії. Результатом господарської діяльності Товариства, з початку введення воєнного стану в країні, є виключно збитковість. На підставі викладеного, з урахуванням часткового самостійного виконання рішення суду від 10.02.2025 по справі № 908/2711/24, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/2711/24 в частині залишку суми заборгованості у загальному розмірі 30899812,82 грн (25837633,17 грн - основний борг; 3% річних в розмірі 1792282,43 грн; інфляційні втрати в розмірі 2422057,22 грн; судовий збір в розмірі 847840,00 грн) рівними частинами на шість місяців за графіком, що доданий до заяви.
Представник позивача в судовому засіданні 15.08.2025 заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення з підстав, викладених у запереченні на заяву відповідача, що надійшло до суду 08.08.2025 (сформовано в системі «Електронний суд» 07.08.2025). Доводи позивача про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача ґрунтуються зокрема на наступному. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» добровільно сплатило більшу частину суми основного боргу (123 млн грн із 148 млн грн), що прямо свідчить про відсутність ознак стійкої неплатоспроможності. Наявність у відповідача фінансового ресурсу підтверджується низкою його дій, а саме: регулярна оплата поточних послуг позивача, навіть у період дії воєнного стану; активна участь у судовому процесі по суті спору, подання апеляційної скарги та заяв, що свідчить про відсутність ознак припинення діяльності; участь у справі професійного адвоката, оплата послуг якого є додатковим доказом фінансової спроможності; продовження комерційної діяльності на ринку електричної енергії, включаючи розрахунки з іншими учасниками ринку. У сукупності ці обставини спростовують доводи відповідача про істотні ускладнення виконання рішення, передбачені ст. 331 ГПК України. Аргументи відповідача стосовно негативного впливу воєнного стану, окупації частини Запорізької області та несплати населенням за комунальні послуги - загальновідомі та стосуються всіх учасників ринку, включно з самим позивачем. ПрАТ «НЕК Укренерго» здійснює господарську діяльність по всій території України, включаючи регіони з активними бойовими діями: Харківську, Сумську, Донецьку, Луганську, Херсонську, Миколаївську області. Незважаючи на це, позивач продовжує виконувати зобов'язання перед іншими контрагентами, забезпечуючи стабільність енергетичної системи держави. Відповідач не ставить перед судом питання про компенсацію збитків, які неминуче виникнуть у позивача у зв'язку з затримкою виконання судового рішення. З урахуванням інфляції, в тому числі значного знецінення національної валюти, зволікання з виконанням рішення призведе до фактичного зменшення реальної вартості стягнутої суми. Позиція відповідача фактично зводиться до перекладання тягаря наслідків воєнного стану виключно на позивача, без будь-якої компенсації чи балансування інтересів сторін. З заяви та доданих матеріалів не вбачається наявності надзвичайних або тимчасових обставин, що перешкоджають виконанню рішення, а навпаки, відповідач продовжує сплачувати за своїми зобов'язаннями, залишається активним учасником ринку електроенергії, функціонує як стратегічне підприємство та має налагоджену комерційну діяльність. У поданій заяві не наведено жодних доказів того, що виконання рішення в повному обсязі прямо загрожує припиненню діяльності ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». Така заява виглядає як спроба затягнути розрахунки з позивачем та не компенсувати позивачу збитки від інфляції та отримання плати за користування чужими грошима. Просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у справі № 908/2711/24.
У судовому засіданні 15.08.2025 позивачем також заявлено та подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи документів: копії листа ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» від 12.08.2025 № 3376 з додатками (копіями платіжних інструкцій про сплату відповідачем основного боргу та судових витрат).
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про розстрочення виконання рішення у справі №908/2711/24, суд дійшов до висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 ГПК України).
Разом з тим, за приписами частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частинами 3 та 4 статті 331 ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1)ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 ГК України).
Необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у параграфі 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1)чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2)чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Суд звертає увагу, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).
В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду, має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи, що вбачається з п. 2 ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення. Суд встановлює наявність обставин з якими закон пов'язує можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення суду в кожному конкретному випадку на підставі доказів поданих заявником.
При цьому, рішення про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Мотивуючи свою заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі №908/2711/24 відповідач посилається на скрутне матеріальне становище та збитковість результатів господарської діяльності з початку введення воєнного стану в країні, відсутність достатніх коштів для виконання рішення, а також вказує на важливість діяльності Товариства для функціонування критичної інфраструктури, що має стратегічне значення для економіки та забезпечення життєдіяльності населення.
На підтвердження скрутного фінансового стану заявником до заяви додані наступні документи (в копіях): витяги з балансів Товариства станом на 30.06.2024, 30.09.2024, 31.03.2023, 31.03.2025; бухгалтерські довідки по чистим активам станом на 1 січня 2024, на 30 вересня 2024, на 31 березня 2025; бухгалтерську довідку № 9701 від 25.10.2023.
Обставини наведені відповідачем в обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду (погіршення стану розрахунків зі сторони споживачів електроенергії, незадовільний фінансовий стан) не є винятковими та такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Надані боржником документи відображають результати господарської діяльності відповідача та не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження наявності виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Фінансовий стан відповідача є результатом його власної господарської діяльності.
При цьому, суд зазначає, що обставини щодо скрутного фінансового стану, з урахуванням положень ст. 331 ГПК України, не являються виключними та безумовними обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення юридичною особою. Обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість ситуації, що пов'язана з виконанням рішення суду, для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.
Як було зазначено судом вище, при вирішенні питання надання розстрочки виконання рішення необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, але перш за все суд повинен враховувати такі ж наслідки й для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації негативний вплив в тій чи іншій мірі розповсюджується на всіх суб'єктів підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України, які знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
ПрАТ «НЕК Укренерго» також віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач забезпечує технічне обслуговування систем передачі, підтримання її в експлуатаційній готовності по всій території України. ПрАТ «НЕК «Укренерго» є товариством зі 100% акцій у власності держави.
Суд зазначає, що спір у даній справі № 908/2711/24 виник саме з вини відповідача; з рішення суду від 10.02.2025 у даній справі вбачається, що заборгованість, яка стягнута з відповідача, утворилась за період 31.07.2024 - 24.09.2024 і тривала затримка в її сплаті на користь позивача порушує баланс інтересів сторін.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд також враховує інтереси позивача (стягувача), наявність інфляційних процесів у економіці держави та бере до уваги незгоду позивача на надання відповідачу розстрочки.
В свою чергу сплата відповідачем заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача. Скрутний фінансовий стан в будь-якому разі не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.
При цьому, відповідно до наданих позивачем копій платіжних інструкцій №5854 та № 5853 від 12 серпня 2025, на виконання рішення у справі № 908/2711/24 відповідачем перераховано ПрАТ НЕК «Укренерго» суму 25837633,17 грн за послуги з передачі електричної енергії згідно з договором від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП та суму 847840,00 грн відшкодування суми судового збору.
Вказане є додатковим свідченням того, що в даному випадку обставини, які дійсно унеможливлюють виконання рішення у справі № 908/2711/24, як стверджує відповідач, фактично відсутні, тому заявлення відповідачем про необхідність розстрочення виконання рішення не є виправданим.
Крім того, відповідач просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/2711/24 в частині залишку суми заборгованості у загальному розмірі 30899812,82 грн (25837633,17 грн - основний борг; 3% річних в розмірі 1792282,43 грн; інфляційні втрати в розмірі 2422057,22 грн; судовий збір в розмірі 847840,00 грн) рівними частинами на шість місяців за графіком, що доданий до заяви.
Як зазначено судом вище, рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у даній справі №908/2711/24 з відповідача на користь позивача стягнуто в т.ч. суму основного боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП за період 31.07.2024 - 24.09.2024 у розмірі 148 884 585 грн 14 коп.
На підтвердження часткової добровільної сплати частини боргу за рішенням суду у даній справі, відповідачем до заяви про надання розстрочення виконання судового рішення надані копії наступних платіжних інструкцій: № 4545 від 23.06.2025, № 4470 від 17.06.2025, № 4927 від 27.06.2025, № 4972 від 30.06.2025, № 4973 від 30.06.2025, № 4974 від 30.06.2025.
При цьому, у платіжних інструкціях № 4545 від 23.06.2025, № 4470 від 17.06.2025, № 4927 від 27.06.2025, № 4972 від 30.06.2025 у графі «Призначення платежу» вказано: «За послуги з передачі електричної енергії згідно з договором від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП за період липень 2024, в т.ч. ПДВ 20%»; у платіжній інструкції № 4974 від 30.06.2025 у графі «Призначення платежу» вказано: «За послуги з передачі електричної енергії згідно з договором від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП за період червень 2024, в т.ч. ПДВ 20%».
Поряд з цим, з жодної з вказаних платіжних інструкцій не вбачається, що платежі здійснені саме на виконання рішення суду від 10.02.2025 у даній справі № 908/2711/24.
За наведених обставин, а також зважаючи на відсутність інших доказів, що підтверджують часткове погашення відповідачем суми основного боргу, в т.ч. акту звірки взаємних розрахунків тощо, суд критично ставиться до наданих відповідачем доказів щодо здійсненої відповідачем часткової сплати суми основного боргу, беручи до уваги те, що ним заявлено про розстрочення саме залишку суми заборгованості за рішенням суду.
На підставі усього вищевикладеного, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/2711/24 судом відмовляється.
Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/2711/24 - відмовити.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.08.2025.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (повного тексту ухвали) в порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва