вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у видачі судового наказу
19.08.2025м. Дніпро№ 904/4483/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Іванова Т.В., розглянувши
заявну Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00190977)
до боржника Фізичної особи-підприємця Храмцова Валерія Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про видачу судового наказу про стягнення неустойки за договором №931-192-01 від 15.07.2020 та додаткової угоди №1 від 31.12.2021 у розмірі 9 880,00 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області 13.08.2025 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Храмцова Валерія Юрійовича неустойки за договором №931-192-01 від 15.07.2020 та додаткової угоди №1 від 31.12.2021 у розмірі 9 880,00 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням боржником - Фізичною особою-підприємцем Храмцовим Валерієм Юрійовичем умов договору №931-192-01 від 15.07.2020 та додаткової угоди №1 від 31.12.2021 в частині своєчасної поставки товару визначеного специфікацією №5 (№3492 від 18.11.2022).
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом перевірено зазначене в заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За результатами такої перевірки встановлено, що заява про видачу судового наказу підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.
Водночас суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на таке.
Частиною другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги (пункт 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження").
Отже, Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог. Відповідно заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.
Згідно з пунктами 1, 8 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до частини другої статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються (пункт 4); перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (пункт 5).
На підтвердження викладених в заяві обґрунтувань про стягнення з Фізичної особи-підприємця Храмцова Валерія Юрійовича неустойки за договором №931-192-01 від 15.07.2020 та додаткової угоди №1 від 31.12.2021 у розмірі 9 880,00 грн, заявником надано наступні документи:
- договір №931-192-01 від 15.07.2020 викладений російською мовою;
- додаткову угоду №1 від 31.12.2021 викладену російською мовою;
- специфікацію №5 (№3492 від 18.11.2022) викладену російською мовою;
- лист №1222/Ц від 21.11.2022;
- відповідь на лист №1222/Ц від 21.11.2022 викладену російською мовою;
- претензію №17/19 від 09.02.2023.
Подані заявником документи на російській мові, без нотаріально посвідченого перекладу, є безперечним порушенням норм законодавства.
Суд зазначає, що статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі №10-рп/99, українська мова, як державна, є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
За приписами статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 10 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.
Мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом (частини 1, 6 статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної").
Згідно зі статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Статтею 79 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Згідно з частин 1, 2, 4, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012 визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Ураховуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що: договір №931-192-01 від 15.07.2020; додаткова угода №1 від 31.12.2021; специфікація №5 (№3492 від 18.11.2022) та лист №1222/Ц від 21.11.2022 повинні бути подані до заяви про видачу судового наказу разом із нотаріально посвідченим перекладом з російської мови на українську мову, як того вимагає чинне законодавства.
Отже, суд позбавлений можливості перевірити обставини, вказані в заяві про видачу судового наказу, оскільки до заяви про видачу судового наказу не додано всіх доказів у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджують обставини, якими обґрунтовано заявлені вимоги.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність відмовити Приватному акціонерному товариству "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Храмцова Валерія Юрійовича неустойки за договором №931-192-01 від 15.07.2020 та додаткової угоди №1 від 31.12.2021 у розмірі 9 880,00 грн.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частина 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 150, 152-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Приватному акціонерному товариству "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Храмцова Валерія Юрійовича неустойки за договором №931-192-01 від 15.07.2020 та додаткової угоди №1 від 31.12.2021 у розмірі 9 880,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.08.2024 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.В. Іванова