вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"20" серпня 2025 р. Cправа № 910/4345/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (площа Івана Франка, 5, м. Київ, 01001)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський завод "Ідеал" (вул. Привокзальна, буд. 10, м. Погребище, Вінницький район, Вінницька область, 22200)
про стягнення 30 516,20 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла справа № 910/4345/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський завод "Ідеал" 30 516,20 грн, з яких: 18 849,93 грн - основного боргу; 9 407,91 грн - інфляційних втрат та 2 258,36 грн - 3% річних, передана за підсудністю Господарським судом м. Києва на підставі ухвали від 13.05.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо сплати за фактично спожиту теплову енергію.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 справу № 910/4345/25 розподілено для розгляду судді Тварковському А.А.
Ухвалою суду від 09.06.2025 справу № 910/4345/25 прийнято до свого провадження визначеним складом суду, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору.
Ухвалу від 09.06.2025 доставлено до Електронних кабінетів ЄСІТС цією ж датою, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.
Так, відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №01-34/6724/25 від 24.06.20250 та заперечення на відповідь на відзив (вх. № 01-34/7770/25 від 24.07.2025), позивачем - відповідь на відзив (вх. №01-34/7154/25 від 07.07.2025).
Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування і має істотне значення для правильного вирішення спору. При цьому орендоване відповідачем нежитлове приміщення, що є частиною цокольного поверху, не оснащене приладами опалення та індивідуальним лічильником теплової енергії. Тобто, джерелом тепла є тільки транзитна мережа, яка знаходиться у коридорі загального користування і споживачами теплової енергії є не тільки відповідач, а й інші орендарі та/або власник приміщення, що необхідно враховувати при розрахунках спожитої теплової енергії.
У відповіді на відзив на позовну заяву Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" зазначає, що на момент передачі відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 81,0 кв.м. за адресою: вул. Верховинна, 80-А, було опалювальне та у орендаря існував договірний обов'язок щодо оплати за теплову енергію.
Наведені у відзиві відповідачем обставини свідчать про самовільний протиправний демонтаж батареї, що є частиною централізованої системи постачання теплової енергії в будинку, що призвело до розбалансування загальнобудинкової системи постачання теплової енергії та могло бути однією з причин аварійних ситуацій на теплових мережах в м. Києві. Поряд з цим Товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський завод "Ідеал" не спростовано наявного обов'язку щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії.
У запереченні на відповідь на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенський завод "Ідеал" констатує, що взяло в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, буд. 80-А багато років тому і жодного приладу опалення там не було, тому і не було обов'язку укладати договір з позивачем, так як відсутня обставина на підставі якої потрібно було укладати такий договір. Про це свідчить довідка від балансоутримувача приміщення - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" від 18.03.2024р. №103 (додаток 1 до відзиву на позов) у якій чітко зазначено, що в нежитловому підвальному приміщенні, яке орендує відповідач, відсутні прилади опалення та проходять транзитні мережі житлового будинку і ця інформація є у позивача, так як довідка надана КП "Київтеплоенерго".
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01.05.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії.
17.01.2019 між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський завод "Ідеал" (Орендар) та Комунальним підприємством "Керуючою компанією з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" (Балансоутримувач) укладено Договір оренди комунального майна №913 (Договір оренди).
Відповідно до п. 1.1. Договору оренди Орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 11.12.2018 №56/132 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - Об'єкт, яке знаходиться за адресою: вул. Верховинна, 80-А, для розміщення: суб'єктів господарювання, які здійснюють виробничу діяльність.
Згідно із п. 2.1. Договору оренди Об'єктом оренди є: нежитлове приміщення загальною площею 81,0 кв.м., розташоване у цокольному поверсі, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору.
Пунктом 3.9. Договору оренди сторони погодили, що оплата комунальних послуг, витрат на утриманні прибудинкової території, вартості послуг по ремонту і технічному обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, вивозу сміття, компенсація витрат Підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.
Відповідно до пп. 4.2.12. п. 4.2. Договору оренди встановлено, що Орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними Орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.д.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.
Цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 17.01.2019 до 15.01.2022 (п. 9.1. Договору оренди).
01.09.2020 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" було направлено відповідачу проект Договору №8875027-05 від 12.08.2020 на постачання теплової енергії (Договір) (листом № 30/513/9360 від 01.09.2020 з описом вкладення).
Предметом Договору є домовленість сторін щодо постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії за адресою у м. Київ, вул. Верховинна, буд. 80 А (опалювальна площа 81 кв.м.) на умовах, передбачених цим Договором.
Проте, як вказано позивачем, станом на дату подання позовної заяви договір зі сторони відповідача не підписано.
Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, буд. 80 А здійснюється за особовим рахунком: 8875027-05.
Обсяг спожитої Відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Облікових картках споживача за його обліковим записом: 8875027-05.
Факт постачання до об'єкту споживача теплової енергії у період з жовтня 2020 по жовтень 2021, а також її обсяг підтверджується: актами приймання-передавання товарної продукції; корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, буд. 80 А та відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, буд. 80 А.
Позивачем було здійснено коригування нарахувань за послугу з постачання теплової енергії станом на жовтень 2021 року, що детально відображено в Деталізованій інформації, яку долучено до позовної заяви (а.с. 79, т. 1).
За твердженнями позивача, спожиту у період з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року теплову енергію на загальну суму 18 849,93 грн відповідачем оплачено не було, що слугувало підставою для звернення із відповідним позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості. Крім того, внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський завод "Ідеал" 9 407,91 грн - інфляційних втрат та 2 258,36 грн - 3% річних.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із п. 36 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Згідно із п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України №630 від 21.07.2005, послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалось на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів.
За період постачання теплової енергії (з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року включно) при оформленні щомісячно актів приймання-передавання товарної продукції постачальником застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом.
Отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: актами приймання-передавання товарної продукції, корінцями нарядів на включення та відключення об'єкту тепло споживання, відомостями обліку спожитої теплової енергії, що підтверджує обсяги споживання теплової енергії, обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем, кількість діб/годин роботи (споживання) та її вартість.
За відсутності укладеного між сторонами договору, суд враховує таке.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі № 462/1232/23.
Відповідно до п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005 (в редакції станом на момент надання послуг).
Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання нежитлового приміщення загальною площею 81,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, буд. 80 А, а тому, за висновками суду, у відповідача існує обов'язок щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії. Поряд з цим суд зазначає, що саме відповідач є фактичним споживачем теплової енергії як фактичний користувач орендованого приміщення.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу приписів ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів виконання зобов'язання з оплати вартості послуг по теплопостачанню у розмірі 18 849,93 грн за період з жовтня 2020 по жовтень 2021 року матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання").
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч.2 ст.25 Закону України "Про теплопостачання").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 18 849,93 грн основного боргу.
Визначаючись щодо позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення 9 407,91 грн - інфляційних втрат та 2 258,36 грн - 3% річних, суд враховує таке.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яку висловлено у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних "LІGA 360" поданий позивачем помісячний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення, починаючи з 01.11.2020 по 28.02.2025 судом встановлено, що такі нарахування відповідають розрахунку суду. Відтак заявлені складові заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі у визначених позивачем сумах: 9 407,91 грн - інфляційних втрат та 2 258,36 грн - 3% річних.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Отже, дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
При постановлені цього рішення, суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Водночас доводи відповідача не спростовують вищенаведених мотивів в обґрунтування задоволення позову.
Зокрема, твердження відповідача, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський завод "Ідеал" не було обов'язку укладати договір із позивачем на постачання теплової енергії спростовується змістом пп. 4.2.12. п. 4.2. Договору оренди, відповідно до якого встановлено, що Орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними Орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.д.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.
Крім того, довідка від балансоутримувача приміщення - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" від 18.03.2024 №103, надана КП "Київтеплоенерго", не може розцінюватися як належний доказ відсутності приладів опалення в орендованому відповідачем приміщенні саме в період спірної заборгованості (жовтня 2020 року - жовтня 2021 року), оскільки така довідка датована значно пізніше (18.03.2024) та не засвідчує певного факту на конкретну дату, яка мала місце раніше.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову повністю на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 3028 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський завод "Ідеал" (вул. Привокзальна, буд. 10, м. Погребище, Вінницький район, Вінницька область, 22200, код ЄДРПОУ 37179790) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (площа Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40538421) 18 849,93 грн - основного боргу; 9 407,91 грн - інфляційних втрат; 2 258,36 грн - 3% річних та 3 028 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 20 серпня 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.