вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" серпня 2025 р. Справа№920/33/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.08.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної установи «Інфраструктура Сумщини» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025
у справі №920/33/25 (суддя Ковтун В.М.)
за позовом Державної установи «Інфраструктура Сумщини»
до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про розірвання договору
Державна установа «Інфраструктура Сумщини» (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач) про розірвання договору №2Е-МД/2610 з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумського району Сумської області від 06.02.2023 зі строком дії до 30.11.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Управління Північно-Східного офісу Держаудителужби в Сумській області, зазначених у Висновку про результати моніторингу закупівлі UA-2022-09-30-005779-а від 24.02.2023 в частині розірвання укладеного за результатами торгів договору з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумського району Сумської області від 06.02.2023 Nє 2E-МД/2610 та зважаючи на те, що Договір не містить умов щодо дострокового його розірвання в односторонньому порядку окрім випадків невиконання та неналежного виконання зобов'язань виконавцем (п. 7.2.1, 10.4 Договору), державна установа звернулася до суду з даним позовом.
Також позивач зазначив, що вимоги органу державного фінансового контролю є для позивача обов'язковими згідно з чинним законодавством, а договір не містить такої підстави для розірвання договору в односторонньому порядку як вимога контролюючих органів.
Господарський суд Сумської області рішенням від 05.05.2025 у справі №920/33/25 у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дослідивши обґрунтування позовних вимог, встановив, що позивач не вказує на жодну з підстав, визначених договором, для розірвання договору, в тому числі не вказує на невиконання або неналежне виконання зобов'язань виконавцем, на відсутність подальшої потреби в закупівлі послуг, тощо. Також суд вказав, що позивачем не доведено наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та наявності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Із посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 18.10.2022 у справі №911/2183/21 вказав, що наявність висновку Державної аудиторської служби України не може вважатися істотною зміною обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, та бути єдиною підставою для розірвання договору.
За викладених обставин суд зазначив, що наявність висновку Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області від 24.02.2023 про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2022-09-30-005779-а не може вважатися істотною зміною обставин, так як у відповідному висновку встановлено наявність порушень при проведенні процедури закупівлі, тобто тих, які фактично вже були наявні при укладенні договору.
Оскільки єдиною підставою для розірвання договору позивач визначив вимогу Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, суд відмовив у задоволенні позову за його необґрунтованістю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державна установа «Інфраструктура Сумщини» звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2025 у справі №920/33/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позивач посилається на те, що судом неправильно тлумачено норму статті 564 ЦК України, адже, для розірвання договору з відповідачем, достатньо було застосувати норму визначену частиною 1 статті 651 ЦК України, у якій зазначено, що окрім підстав розірвання, передбачених договором, також є підстави його розірвання, передбачені законом та вказує, що таким законом є Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 апеляційну скаргу Державної установи «Інфраструктура Сумщини» на рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2025 у справі №920/33/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.05.2025 апеляційну скаргу Державної установи «Інфраструктура Сумщини» на рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2025 у справі №920/33/25 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надавши суду апеляційної інстанції документ, що посвідчує повноваження представника Марини Кочури, який підписав і подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2025 у справі №920/33/25.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.06.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Інфраструктура Сумщини» на рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2025 у справі №920/33/25. Розгляд апеляційної скарги призначив на 29.07.2025 о 12 год. 00 хв. Учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 07.07.2025.
У судовому засідання 29.07.2025 оголошено перерву до 12.08.2025 до 11 год. 55 хв.
У судовому засіданні 12.08.2025 представник позивача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2025 у справі №920/33/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
12.08.2025 у судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2025 у справі №920/33/25 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.09.2022 ДП «Дороги Сумщини» (реорганізоване шляхом перетворення в державну установу «Інфраструктура Сумщини» відповідно до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 24.04.2024 № 199-ОД) через електронну систему закупівель Prozorro оприлюднено оголошення № UA-2022-09-30-005779-а про закупівлю послуг за предметом закупівлі "Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумського району Сумської області, код ДК 021:2015: 63710000-9 - Послуги з обслуговування наземних видів транспорту".
За результатами проведеної закупівлі 06.02.2023 між сторонами укладений договір № 2Е-МД/2610 з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумського району Сумської області, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується у порядку та на умовах, визначених договором, надати послуги: Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумського району Сумської області, код ДК 021:2015:63710000-9 - Послуги з обслуговування наземних видів транспорту за рахунок коштів місцевих бюджетів та в обумовлений договором термін. Позивач зобов'язується прийняти надані згідно з договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.11.2025, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, зокрема гарантійних зобов'язань (п. 11.1. договору).
За умовами п. 7.2.1., 7.2.9. договору замовник має право достроково розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань виконавцем, повідомивши про це його у строк до 15 робочих днів; призупинити дію договору або розірвати договір в односторонньому порядку з обставин, викладених у розділі ХІ договору. Замовник при прийнятті рішення про призупинення надання послуг або про розірвання договору повідомляє про це письмово виконавця не менше ніж за 15 робочих днів до вступу в дію такого рішення, і якщо на протязі цього строку обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінились, замовник має право розірвати договір односторонньо.
Згідно з п. 11.3., 11.4. договору замовник може призупинити дію договору або розірвати договір в односторонньому порядку за таких обставин:
відсутність подальшої потреби в закупівлі послуг; відсутність фінансування за договором;
відставання з вини виконавця щодо строків надання послуг більш ніж на один місяць, якщо таке відставання не пов'язане з відсутністю фінансування (несвоєчасністю його здійснення);
неодноразове (два і більше рази) порушення виконавцем будівельних норм і правил, безпеки руху інших нормативних документів, передбачених пунктом 1.3. договору.
Відповідно до п. 10.1., 10.2, 10.4. договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
У разі недосягнення сторонами згоди, сторони передають спір на розгляд суду для вирішення справи по суті в порядку, встановленому діючим законодавством України.
Договір може бути розірваний з ініціативи замовника у разі неодноразового (більше двох випадків) невиконання виконавцем взятих ним зобов'язань.
Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області було здійснено моніторинг процедури закупівлі за предметом «Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумського району Сумської області, код ДК 021:2015: 63710000-9 - Послуги з обслуговування наземних видів транспорту», за результатами якого складений висновок про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2022-09-30-005779-а від 24.02.2023.
Відповідно до висновку: 1) за результатами аналізу питання правомірності обрання та застосування процедури закупівлі встановлено порушення абзацу третього підпункту 1 пункту 1 Постанови № 169 (в редакції від 10.08.2022 року); 2) за результатами аналізу питання відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону установлено порушення вимог пункту 3 частини другої статті 22, частини першої статті 23 Закону; 3) установлено порушення вимог пункту 5.7 СОУ 42.1-37641918-085:2018 "Автомобільні дороги. Правила визначення вартості робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання" в частині встановлення цін на матеріальні ресурси (пісок) в кошторисній документації, на підставі якої визначено очікувану вартість закупівлі, що призвело до її завищення на 21273960,84 гривень. 4) за результатами аналізу питання розгляду тендерних пропозицій встановлено порушення вимог абзацу другого пункту 1 частини першої статті 31 Закону при розгляді тендерних пропозицій ТОВ «РОСДОРСТРОЙ», ТОВ «Автомагістраль-Південь» та ТОВ «РОАД КОНСТРАКШН».
За результатами аналізу питань дотримання Замовником законодавства у сфері публічних закупівель щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору про закупівлю умовам тендерної пропозиції переможця - порушень не встановлено.
З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, керуючись статтями 5 та 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі" Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області у висновку зобов'язало здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень у встановленому законодавством порядку шляхом розірвання укладеного за результатами торгів договору з дотриманням положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, та протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень).
Позивач звертався до Сумського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування висновку Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області № UА-2022-09-30-005779- а від 24.02.2023.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №480/2143/23, позовну заяву державного підприємства «Дороги Сумщини» до Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби у Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про визнання протиправним та скасування висновку задоволено у повній мірі, Висновок про результати моніторингу закупівлі № иА-2022-09-30-005779-а від 24.02.2023 визнано протиправним та скасовано.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.09.2024 у справі №480/2143/23 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги Державної установи «Інфраструктура Сумщини» про визнання протиправним та скасування висновку задовольнив частково. Суд апеляційної інстанції визнав протиправним та скасував Висновок про результати моніторингу закупівлі № UА-2022-09-30-005779-а від 24.02.2023 в частині встановлення порушень пункту 3 частини 2 статті 22, частини першої статті 23, а також абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі», у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
В іншій частині, зокрема, і в частині вимоги щодо розірвання укладеного за результатами торгів договору з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумського району Сумської області від 06.02.2023 № 2Е-МД/2610, Висновок про результати моніторингу закупівлі №UА -2022-09-30-005779-а від 24.02.2023 визнав правомірним.
02.10.2024 позивач звернувся до відповідача з листом №447 з пропозицією дострокового розірвати договір на виконання вимог Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області. До листа позивач додав проект відповідної додаткової угоди.
Відповідач відповіді за результатами розгляду листа від 02.10.2024 № 447 позивачу не надав.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що вимоги органу державного фінансового контролю (Висновок Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області про результати моніторингу закупівлі №UА-2022-09-30-005779-а від 24.02.2023) є для позивача обов'язковими згідно з чинним законодавством, договір не містить такої підстави для розірвання договору в односторонньому порядку як вимога контролюючих органів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами за результатами проведеної процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» договір за своєю правовою природою є договором про виконання робіт (будівельного підряду).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1, частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим законом.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні» та Положення про Державну аудиторську службу України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43).
Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні» визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства в сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі в порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав: (1) дані автоматичних індикаторів ризиків; (2) інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства в сфері публічних закупівель; (3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства в сфері публічних закупівель; (4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства в сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; (5) інформація, отримана від громадських об'єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства в сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю в сфері публічних закупівель відповідно до статті 7 цього Закону.
Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі виявлено ознаки порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, про це письмово повідомляються відповідні державні органи (частина сьома статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Якщо замовник не усунув визначене в висновку порушення, що призвело до невиконання ним вимог, передбачених цим Законом, а також висновок не оскаржено до суду, орган державного фінансового контролю після закінчення строку на оскарження до суду, визначеного в частині 10 цієї статті, за результатами моніторингу вчиняє дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства в сфері публічних закупівель (частина одинадцята статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі»).
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до приписів статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Отже, за змістом ст. 188 Господарського кодексу України, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.
Тобто, за загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України, де за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Вимогами статті 652 цього Кодексу унормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Таким чином, зміна договору за рішенням суду у зв'язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на позивача покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність всіх цих чотирьох умов.
При вирішенні спору про внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин, мають бути досліджені обставини існування чотирьох умов, встановлених частиною другою статті 652 ЦК України (схожі за змістом позиції викладені в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі №910/23585/17, від 15.04.2021 у справі №904/1007/20).
Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №916/3577/21.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не наведено жодної обставини, якою сторони керувались при укладанні договору та яка змінилась у подальшому, не зазначено жодних обґрунтовувань і щодо істотності обставин, що змінилися.
Правові відносини, що склалися між сторонами у даній справі виникли на підставі договору від 06.02.2023 №2Е-МД/2610 з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумського району Сумської області, укладеного між позивачем та відповідачем, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
За договором підряду згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 876 ЦК України).
У статті 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт із виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі №909/240/19, вказав, що для правильного вирішення даного спору, судам необхідно з'ясувати обставини виникнення у замовника (позивача) права на відмову від договору підряду, яке відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України не є безумовним і пов'язано із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим), з урахуванням умов укладеного між сторонами договору підряду та, відповідно встановити наявність чи відсутність підстав для стягнення збитків".
Позовна заява не містить жодного твердження або висновку про те, що відповідач несвоєчасно розпочав роботу або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим.
Отже, підстав передбачених ст. 849 ЦК України для відмови замовника від договору позивачем не наведено.
В обґрунтування позовних вимог позивач, також, не вказує на жодну з підстав, визначених договором, для розірвання договору, в тому числі не вказує на невиконання або неналежне виконання зобов'язань виконавцем, на відсутність подальшої потреби в закупівлі послуг, тощо.
У постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 911/2183/21 вказано, що наявність висновку Державної аудиторської служби України не може вважатися істотною зміною обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, та бути єдиною підставою для розірвання договору.
Таким чином, наявність висновку Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області про результати моніторингу закупівлі №UА-2022-09-30-005779-а від 24.02.2023 не може вважатися істотною зміною обставин, так як ним лише встановлено наявність певних порушень при проведенні процедури закупівлі, проте вказані порушення не свідчать про наявність підстав передбачених статтями 652 ЦК України.
Щодо доводів позивача, що судом першої інстанції достатньо було застосувати норму частини 1 статті 651 ЦК України, суд апеляційної інстанції повторно зазначає, що позивачем не наведено підстав для розірвання договору за умовами встановленими договором або законом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
Згідно із частиною 3 статті 13 ГПК України та частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2025 у справі №920/33/25 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державної установи «Інфраструктура Сумщини» на рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2025 у справі №920/33/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2025 у справі №920/33/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №920/33/25 повернути до Господарського суду Сумської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 20.08.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська