вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" серпня 2025 р. Справа№ 910/1301/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Рубля О.С.;
від відповідача: Заворотнюк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2025
у справі № 910/1301/25 (суддя Морозов С.М.)
За позовом ОСОБА_1
до Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України"
про визнання недійсними та скасування пунктів рішення
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України" про:
- визнання недійсним та скасування п. 9 рішення Конфліктно-правової комісії Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна Спілка України" від 26.11.2024 року;
- визнання недійсним та скасування пп. 3.7. п. 3 рішення Президії Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна Спілка України" від 05.12.2024 року в частині: "Затвердити: 3.7. Рішення Конфліктно-правової комісії від 26.11.2024 року, а саме: (1) Припинити членство у КСУ ОСОБА_1 , що тягне за собою одночасне автоматичне виключення відповідної особи зі складу органів управління КСУ, куби її було обрано чи призначено. Позбавлення членства ОСОБА_1 матиме такі наслідки: анулювання розплідника КСУ "А О А МА ИТ-иА" (321/08), що належить ОСОБА_1 : дискваліфікація ОСОБА_1 , як судді КСУ-МКФ; заборона участі у всіх кінологічних заходах в системі КСУ-МКФ. У зв'язку з цим звернутися до Головного Офісу МКФ із проханням опублікувати Циркуляр МКФ із відповідною інформацією та розіслати його усім клубам - членам та контрактним партнерам МКФ".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 закрито провадження по справі № 910/1301/25.
Не погоджуючись з указаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 по справі № 910/1301/25 та повернути до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було закрито провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/1301/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.08.2025.
04.08.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що позивач з 2000 року до 05.12.2024 була членом Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна Спілка України» (ВГО «КСУ»).
Станом на 05.12.2024 позивач була членом органу правління ВГО «КСУ - Президії ВГО «КСУ», суддею КСУ та позивачу належав розплідник ВГО «КСУ» «ADAMANT-UA» (321/08).
З 12.12.2020 року позивач є керівником відокремленого підрозділу «Дніпровський міський осередок Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна спілка України»
Відповідно до п. 9 рішення Конфліктно-правової комісії Всеукраїнської громадської організації «Кінологічної Спілки України» від 26.11.2024, ухвалено припинити членство у КСУ ОСОБА_1, що тягне за собою одночасне автоматичне виключення відповідної особо зі складу органів управління КСУ, куди її було обрано чи призначено.
Позбавлення членства ОСОБА_1 матиме такі наслідки:
- анулювання розплідника КСУ «ADAMANT-UA» (321/08), що належить позивачу;
- дискваліфікація ОСОБА_1 , як судді КСУ-МКФ;
- заборона участі у всіх кінологічних заходах в системі КСУ-МКФ.
У зв'язку з цим звернутись до Головного Офісу МКФ із проханням опублікувати Циркуляр МКФ із відповідною інформацією та розіслати його усім клубам - членам та контрактним партнерам МКФ.
Також згідно з рішенням Президії Всеукраїнської громадської організації «Кінологічної Спілки України» від 05.12.2024, зокрема було затверджено рішення Конфліктно-правової комісії від 26.11.2024, а саме: «Припинити членство у КСУ ОСОБА_1 , що тягне за собою одночасне автоматичне виключення відповідної особо зі складу органів управління КСУ, куди її було обрано чи призначено.
Позбавлення членства ОСОБА_1 матиме такі наслідки:
- анулювання розплідника КСУ «ADAMANT-UA» (321/08), що належить ОСОБА_1 ;
- дискваліфікація ОСОБА_1 , як судді КСУ-МКФ;
- заборона участі у всіх кінологічних заходах в системі КСУ-МКФ.
У зв'язку з цим звернутись до Головного Офісу МКФ із проханням опублікувати Циркуляр МКФ із відповідною інформацією та розіслати його усім клубам - членам та контрактним партнерам МКФ.
Призупинити співпрацю з Дніпровським міським осередком ВГО КСУ «Дніпро», керівником якого є ОСОБА_1 . Призначити перевірку діяльності зазначеного Осередку КСУ та після проведення перевірки рекомендувати легітимному Правлінню Осередку КСУ провести відповідно до вимог статуту Осередку КСУ чергову (позачергову) конференцію (загальні збори) з обранням Голови правління Осередку КСУ (зареєструвати зміни у складі керівництва у реєстраційних державних структурах) з подальшим зверненням від новообраного Голови правління Осередку КСУ до Президії КСУ про відновлення взаємовідносин КСУ з Осередком КСУ.» (п.п. 1 п. 3.7 рішення від 05.12.2024).
ОСОБА_1 вважає, що вищевказані рішення прийняті з порушенням закону та порушують її права, у зв'язку із чим звернулась до місцевого господарського суду з даним позовом.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Статтею 20 ГПК України визначено перелік справ, які віднесені до юрисдикції господарських судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Тому судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань визначає Закону України «Про громадські об'єднання».
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи, а Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
За нормами статті 3 Закону України «Про громадські об'єднання» громадські об'єднання утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом.
Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому, а самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, у діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом.
Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом.
Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).
Втручання держави у діяльністю найвищого органу управління громадської спілки шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями - суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у статті 3 Закону України «Про громадські об'єднання».
Аналогічні за змістом правові висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 826/4734/16 та Верховним Судом у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11542/17-ц, від 08 квітня 2021 року у справі № 757/11487/17-ц.
У статті 21 Закону України «Про громадські об'єднання» перелічені права громадського об'єднання. Також окремо зазначені права громадського об'єднання зі статусом юридичної особи, зокрема: право бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до ЄДР.
Спори за участю громадського об'єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК України, так і Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.
З урахуванням вимог цього Закону можна зробити висновок, що юрисдикція суду не поширюється на правовідносини, зокрема, щодо порядку та підстав набуття та припинення членства у громадській організації (громадському об'єднанні).
Внутрішньостатутною діяльністю громадського об'єднання (громадської організації) є питання її створення, визначення напряму діяльності, реалізація прав її членів на участь у такій діяльності у правовідносинах, що не є за своїм змістом цивільно-правовими та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, які урегульовані нормами цивільного, господарського чи трудового права та стосуються цивільних прав та інтересів третіх осіб.
Тому набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності, тоді як звільнення з роботи керівника громадської організації чи найманих працівників є реалізацією повноважень громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, на які поширюється юрисдикція суду.
Аналогічні за змістом правові висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №127/21764/17.
У відповідності до п. 1.1 статуту відповідача, Всеукраїнська громадська організація "Кінологічна спілка України" є добровільним громадським об'єднанням, яке на основі інтересів об'єднує власників і любителів чистопородних собак для спільної реалізації мета та завдань, передбачених цим Статутом.
Також статутом визначено, що член КСУ може бути виключений із членів КСУ у примусовому порядку за наявності підстав зазначених в п. 5.7 статуту.
Згідно із п. 5.8 статуту припинення членства у КСУ (за власним бажанням чи в примусовому порядку) тягне за собою одночасне автоматичне виключення відповідної особи зі складу органів управління КСУ або місцевого осередку КСУ, куди її було обрано чи призначено.
За змістом п. 5.9 статуту, рішення про примусове виключенні із членів КСУ може бути оскаржене до Президії КСУ після попереднього розгляду Конфліктно-правовою комісією.
При цьому, пунктом 5.15 статуту відповідача визначено, що член КСУ має право у письмовій формі оскаржити рішення, дії або бездіяльність будь-якого органу чи посадової особи КСУ, статутних органів місцевого осередку КСУ.
Тобто пунктом 5.9. статуту відповідача визначено право члена КСУ на оскарження рішення про примусове його виключення із членів КСУ до Президії КСУ після попереднього розгляду Конфліктно-правовою комісією та такі положення статуту місцевого осередку КСУ не суперечать положенню п. 5.15 статуту Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна спілка України» щодо можливості оскарження рішень будь-якого статутного органу місцевого осередку КСУ.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спір щодо примусового виключення члена КСУ не може бути предметом розгляду в судовому порядку, оскільки стосується питань внутрішньостатутної діяльності громадської організації, статутом якої визначено можливість оскарження такого рішення до органів КСУ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки позов ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України" про визнання недійсними та скасування пунктів рішення не може бути розглянутий в судовому порядку будь-якої юрисдикції, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю.
Зважаючи на зазначене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними та обґрунтованими. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Оцінюючи наведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/1301/25 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника, оскільки апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанцій - без змін.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/1301/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/1301/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_1 .
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.08.2025
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов