вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" серпня 2025 р. Справа№ 927/696/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2025 (повний текст підписано 12.05.2025)
у справі №927/696/24 (суддя Шморгун В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско.»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент»
про стягнення 170 000,00 грн
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско.»
про стягнення 91 418,10 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Боско.» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент», у якому позивач просив стягнути з відповідача 170 000 грн безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
ТОВ «Монофіламент» подало до суду зустрічну позовну заяву, у якій просило стягнути з ТОВ «Боско.»:
1) 91 418,10 грн, з яких 76 086,56 грн інфляційних втрат та 15 331,54 грн 3 % річних на суму простроченої заборгованості 160 553,50 грн за період з 23.12.2020 по 27.02.2024 згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.04.2021 у справі №927/1246/20 про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Боско.» умов договору №1/01/18 про відшкодування витрат від 01.01.2018 в частині сплати коштів за відшкодування послуг з електропостачання об'єктів;
2) 841 143,49 грн, з яких 722 148,56 грн основного грошового зобов'язання за понесення позивачем витрат у період з січня 2022 року по травень 2022 року на забезпечення електроенергією об'єктів відповідача на підставі відображення відповідачем податкового кредиту за податковими накладними відповідно до періоду їх складання за компенсацією комунальних послуг з електроенергії в поданих звітних деклараціях з ПДВ у зв'язку із споживанням відповідачем електроенергії за договором №1/01/18 про відшкодування витрат від 01.01.2018 за надання послуг з електропостачання об'єктів, а також 80 154,75 грн інфляційних втрат та 38 840,18 грн 3% річних на суму простроченої заборгованості у розмірі 722 148,56 грн за період з 01.11.2022 по 16.08.2024.
Ухвалою суду від 26.08.2024 повернуто зустрічний позов ТОВ «Монофіламент» до ТОВ «Боско.» в частині стягнення коштів у розмірі 841 143,49 грн; прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ «Монофіламент» до ТОВ «Боско.» в частині стягнення 91 418,10 грн до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №927/696/24.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2025 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю.
28.04.2025 представник ТОВ «Монофіламент» через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2025 у справі №927/696/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» в ухваленні додаткового рішення.
Ухвала мотивована тим, що ТОВ «Монофіламент» не обґрунтувало та не зазначило поважних причин неможливості подати докази до закінчення судових дебатів, а подані ТОВ «Монофіламент» докази датовані за період з 01.07.2020 по 27.02.2025, тобто задовго до моменту ухвалення судом рішення у цій справі.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач за первісним позовом 19.05.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 19.05.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
28.05.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.05.2025) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжну інструкцію №286 від 27.05.2025 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 028 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2025 у справі №927/696/24, ухвалено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2025 у справі №927/696/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позивачем за первісним позовом відзив на апеляційну скаргу не подано.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, дійшла наступних висновків.
Положенням статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач за первісним позовом посилався на те, що в зустрічній позовній заяві як у першій заяві по суті було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач за зустрічним позовом поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема 70 000,00 грн, пов'язаних з правничою допомогою адвоката. Зазначено, що остаточний розрахунок судових витрат буде подано після закінчення розгляду справи у строки, передбачені ГПК України. Згідно розрахунку витрат , які заявник поніс в суді першої інстанції, сума судових витрат становить 40000 грн. Оскільки рішення прийнято 22.04.2025, заявник вправі подати докази на підтвердження витрат на правову допомогу до 28.04.2025 включно.
Як докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката ТОВ «Монофіламент надало суду: копію договору про надання юридичних послуг №АО/LSG/2020 від 01.07.2020 з додатком до нього; копію додаткової угоди №1 від 20.08.2021 до договору №АО/LSG/2020 від 01.07.2020; копію акта №41 від 27.02.2025 приймання-передачі послуг згідно з договором №АО/LSG/2020 від 01.07.2020; копію рахунку-фактури №27/02 від 27.02.2025; копію платіжної інструкції №115 від 27.02.2025.
Відповідно до акта №41 від 27.02.2025 приймання-передачі послуг згідно з договором №АО/LSG/2020 від 01.07.2020, підписаного між ТОВ «Монофіламент» та АО «С-Партнерс», адвокатським об'єднанням було надано ТОВ послуги в твердій грошовій сумі 40000 грн за представництво інтересів в господарській справі №927/696/24, складання документів по суті, складання процесуальних документів, участь у судових засіданнях, які були сплачені, зокрема, 27.02.2025 згідно копії платіжної інструкції №115 від 27.02.2025.
Стаття 221 ГПК України встановлює, що:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як встановлено вище, матеріалами справи підтверджено, що:
В зустрічній позовній заяві, як у першій заяві по суті було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач за зустрічним позовом поніс і які очікує понести в зв'язку розглядом справи, зокрема 70 000,00 грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката. Також, зазначено, що остаточний розрахунок судових витрат, понесених позивачем за зустрічним позовом, буде подано до закінчення розгляду справи або після закінчення розгляду справи у строки передбаченні ГПК України.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2025 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю.
28.04.2025 представник ТОВ «Монофіламент» через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40 000,00 грн.
Помилковим є посилання суду на те, що ТОВ «Монофіламент» не обґрунтувало та не зазначило поважних причин неможливості подати докази до закінчення судових дебатів, оскільки порядок подання доказів на підтвердження розміру судових витрат визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме - такі докази мають бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В свою чергу вказаного порядку заявником було дотримано, а те, що подані ТОВ «Монофіламент» докази датовані за період з 01.07.2020 по 27.02.2025, тобто до моменту ухвалення судом рішення у цій справі, не спростовує вказаного.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання заявником як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Виходячи з матеріалів справи в їх сукупності, враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40000,00 грн., стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є не співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 4000,00 грн.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції мало місце порушення норм процесуального права, проте враховуючи викладене вище, ухвала Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2025 у справі № 927/696/24 підлягає скасуванню з прийняттям додаткового рішення, яким заява ТОВ «Монофіламент» про ухвалення додаткового рішення задовольняється частково, стягненню з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом підлягають витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн., в задоволення решти вимог заяви слід відмовити.
Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» задовольняється частково.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за подачу апеляційної скарги покладаються на сторін порівну.
Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 221, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2025 у справі №927/696/24 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2025 у справі №927/696/24 скасувати та прийняти додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско.» (14014, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 78, код ЄДРПОУ 39401260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» (14001, Чернігівська обл.,м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 78, код ЄДРПОУ 38137725) витрати на правову допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
4. В задоволення решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско.» (14014, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 78, код ЄДРПОУ 39401260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» (14001, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 78, код ЄДРПОУ 38137725) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.
6. Видачу наказів на виконанні цієї постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко