Справа № 761/18403/23
Провадження № 2/761/2500/2024
10 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання нарахувати та сплатити страхові внески, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання нарахувати та сплатити страхові внески. У позовних вимогах просив зобов?язати Фізичну особу- підприємця ОСОБА_3 нарахувати та сплатити відносно ОСОБА_2 на відповідний рахунок Державної податкової служби за місцем обліку єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування на розмір заробітної плати ОСОБА_2 за період з квітня 2020 року по травень 2023 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», в наступних розмірах: за квітень 2020 року - 1485,00 грн, за травень 2020 року - 1485,00 грн, за червень 2020 року - 1485,00 грн, за липень 2020 року - 1485,00 грн, за серпень 2020 року - 1485,00 грн, за вересень 2020 року - 1485,00 грн, за жовтень 2020 року - 1485,00 грн, за листопад 2020 року - 1485,00 грн, за грудень 2020 року - 1485,00 грн. За січень 2021 року - 1485,00 грн, за лютий 2021 року - 1485,00 грн, за березень 2021 року - 1485,00 грн, за квітень 2021 року - 1485,00 грн, за травень 2021 року - 1485,00 грн, за червень 2021 року - 1485,00 грн, за липень 2021 року - 1485,00 грн, за серпень 2021 року - 1485,00 грн, за вересень 2021 року - 1485,00 грн, за жовтень 2021 року - 1485,00 грн, за листопад 2021 року - 1485,00 грн, за грудень 2021 року - 1485,00 грн. За січень 2022 року - 1485,00 грн, за лютий 2022 року - 1485,00 грн, за березень 2022 року - 1485,00 грн, за квітень 2022 року - 1485,00 грн, за травень 2022 року - 1485,00 грн, за червень 2022 року - 1485,00 грн, за липень 2022 року - 1485,00 грн, за серпень 2022 року - 1485,00 грн, за вересень 2022 року - 1485,00 грн, за жовтень 2022 року - 1485,00 грн, за листопад 2022 року - 1485,00 грн, за грудень 2022 року - 1485,00 грн. За січень 2023 року - 1485,00 грн, за лютий 2023 року - 1485,00 грн, за березень 2023 року - 1485,00 грн, за квітень 2023 року - 1485,00 грн, за травень 2023 року - 1485,00 грн. Просив стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2 284,80 грн.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 було укладено безстроковий трудовий договір від 08.11.2019 року та призначено ОСОБА_2 на посаду комірника. З довідки Пенсійного фонду України стало відомо, що за період з квітня 2020 року по грудень 2021 року ФОП ОСОБА_3 систематично не здійснювала нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що призвело до зменшення його страхового стажу.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Фролової І.В. від 30 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
18 вересня 2023 року на адресу суду надійшла виправлена позовна заява.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Фролової І.В. від 06 листопада 2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не прибула. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чино.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.
08.11.2019 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 було укладено безстроковий трудовий договір та призначено ОСОБА_2 на посаду комірника.
Оригінал трудового договору від 08.11.2019 року втрачений у зв?язку з тим, що смт. Ворзель, Київської області, де проживає ОСОБА_2 , в період з 03.03.2022 року по 01.04.2022 року велися бойові дії внаслідок збройної агресії РФ.
Існування трудових відносин між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 підтверджуються Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 13.03.2023 року по справі №761/38555/21 та ФОП ОСОБА_3 у справі №761/38555/21 не заперечувалося.
З довідки Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5) ОСОБА_2 стало відомо, що в період з квітня 2020 року по грудень 2021 року ФОП ОСОБА_3 систематично не здійснювала нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов?язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що призвело до зменшення страхового стажу ОСОБА_2 .
У відповідь на адвокатський запит від представника позивача від 12.06.2023 року №12/06/2023 Головне управління Пенсійного фонду України зазначило, що відповідно до поданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 по найманому працівнику ОСОБА_2 відображено перебування в трудових відносинах без нарахування заробітної плати за період з квітня 2020 року по 01.02.2021 року.
27.10.2021 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовною заявою про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул. Станом на 24.05.2023 рік ОСОБА_2 ч не поновлений на роботі, не отримав оформлену трудову книжку, не отримав середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/38555/21 від 13.03.2023 року.
Згідно Реєстру застрахованих Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України страхувальник ФОП ОСОБА_3 здійснювала відрахування із заробітної плати застрахованої особи ОСОБА_2 по березень 2020 року включно, при цьому інші відрахування до дати звільнення - лютого 2021 року - відсутні.
28.04.2023 року в інтересах ОСОБА_2 було направлено на адресу ФОП ОСОБА_3 , яка зазначена Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань заяву з метою надання інформації щодо страхових внесків. Станом на дату 24.05.2023 року, відповідь не надходила.
У зв'язку із вищенаведеними обставинами ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.
Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (зараз і надалі - у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ст.1 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов?язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяли раніше; кошти, сплачені на загальнообов?язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч.1 ст.12 цього Закону.
Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об?єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об?єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб?єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб?єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Спірні правовідносини виникли до запровадження сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, як консолідованого страхового внеску, збір якого здійснюється до системи загальнообов?язкового державного соціального страхування в обов?язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов?язкового державного соціального страхування.
Уведений з 01 січня 2011 року єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування замінив собою зазначені чотири окремі відрахування.
Порядок нарахування, ставки та розмір зазначених нарахувань визначались Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір на загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов?язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов?язкового державного соціального страхування», Законом України «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов?язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Ураховуючи наведені вище положення чинного законодавства України на момент виникнення спірних правовідносин, обов?язок нарахування та сплати платежів до Пенсійного фонду, фондів страхування на випадок безробіття, із тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків на виробництві, які на даний час входять до консолідованого страхового внеску до системи загальнообов?язкового державного соціального страхування - єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, покладався на роботодавців.
Отже, на час вирішення спору щодо зобов?язання роботодавця нарахувати і сплатити обов?язкові платежі (страхові внески) на суму заробітної плати ОСОБА_2 процедура справляння зазначених платежів регулюється положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування».
Належним способом захисту порушених прав позивача на нарахування страхового стажу є зобов?язання відповідача нарахувати та сплатити чинний на час вирішення справи єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, з урахуванням ставок платежів, які увійшли до структури зазначеного внеску до Пенсійного фонду, до фондів страхування на випадок безробіття, із тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків на виробництві, що діяли у період з 01 квітня 2020 року по 01 червня 2023 року.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2021 року у справі №206/1935/19 (провадження N?61-3045св20).
Як вбачається із довідки Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), у період з листопада 2019 року по грудень 2021 року із сум заробітної плати ОСОБА_2 роботодавцем ФОП ОСОБА_3 був сплачений внесок на загальнообов?язкове державне пенсійне страхування за листопад та грудень 2019 року.
Відповідно до ст. 253 КпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов?язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. З розділу ІІІ Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) єдиний внесок згідно із Законом для платників, зазначених у підпункті 1 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, щодо кожної застрахованої особи встановлюється в розмірі 22 відсотків на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з п. п. 5 п. 4 Положення про Пенсійний фонд затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 Пенсійний фонд України відповідно до докладених завдань, зокрема, формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного рестру загальнообов?язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) та у складі зазначеного реєстру - реєстр платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов?язкового державного пенсійного страхування.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» роботодавці є платниками єдиного внеску, а п.1 ч. 1 ст.7 цього Закону передбачено, що для платників, зазначених у п. 1 (крім абз. 7) ч. 1 ст. 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов?язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Згідно ст. 11 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов?язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України N? 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України N? 1423 від 23.12.2022 продовжено карантин до 30.04.2023 року, а відтак продовжені і строки звернення ОСОБА_2 до суду.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, не містять застережень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.
Отже, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" містить норми прямої дії та поширює свою дію лише на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності.
Згідно з трудовим договором від 08.11.2019 року заробітна плата штатного розпису становить 6 700, 00 грн. Єдиний внесок = 6 700, 00 / 100 * 22 = 1 485, 00 грн.
Станом на 24.05.2023 року та з урахуванням умов трудового договору від 08.11.2019 року, єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, який повинен був сплатити роботодавець - ФОП ОСОБА_3 за кожен місяць становить 1 485,00 грн.
Таким чином відповідач порушив вимоги трудового законодавства, а саме, не подав відомості про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України та не провів сплату внесків на загальнообов?язкове державне пенсійне страхування, що призвело до зменшення страхового стажу позивача і унеможливило його підтвердження записами у трудовій книжці для призначення пенсії в майбутньому.
Керуючись ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання нарахувати та сплатити страхові внески - задовольнити у повному обсязі.
Визнати припиненими з 01 листопада 2023 року трудові відносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), у зв?язку із припиненням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .
Зобов?язати Фізичну особу- підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахувати та сплатити відносно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на відповідний рахунок Державної податкової служби за місцем обліку єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування на розмір заробітної плати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період з квітня 2020 року по травень 2023 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», в наступних розмірах:
За квітень 2020 року - 1485,00 грн, за травень 2020 року - 1485,00 грн, за червень 2020 року - 1485,00 грн, за липень 2020 року - 1485,00 грн, за серпень 2020 року - 1485,00 грн, за вересень 2020 року - 1485,00 грн, за жовтень 2020 року - 1485,00 грн, за листопад 2020 року - 1485,00 грн, за грудень 2020 року - 1485,00 грн.
За січень 2021 року - 1485,00 грн, за лютий 2021 року - 1485,00 грн, за березень 2021 року - 1485,00 грн, за квітень 2021 року - 1485,00 грн, за травень 2021 року - 1485,00 грн, за червень 2021 року - 1485,00 грн, за липень 2021 року - 1485,00 грн, за серпень 2021 року - 1485,00 грн, за вересень 2021 року - 1485,00 грн, за жовтень 2021 року - 1485,00 грн, за листопад 2021 року - 1485,00 грн, за грудень 2021 року - 1485,00 грн.
За січень 2022 року - 1485,00 грн, за лютий 2022 року - 1485,00 грн, за березень 2022 року - 1485,00 грн, за квітень 2022 року - 1485,00 грн, за травень 2022 року - 1485,00 грн, за червень 2022 року - 1485,00 грн, за липень 2022 року - 1485,00 грн, за серпень 2022 року - 1485,00 грн, за вересень 2022 року - 1485,00 грн, за жовтень 2022 року - 1485,00 грн, за листопад 2022 року - 1485,00 грн, за грудень 2022 року - 1485,00 грн.
За січень 2023 року - 1485,00 грн, за лютий 2023 року - 1485,00 грн, за березень 2023 року - 1485,00 грн, за квітень 2023 року - 1485,00 грн, за травень 2023 року - 1485,00 грн., за червень 2023 року - 1485,00 грн, за липень 2023 року - 1485,00 грн, за серпень 2023 року - 1485,00 грн, за вересень 2023 року - 1485,00 грн, за жовтень 2023 року - 1485,00 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 284,80 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , адреса місцезнаходження - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлений 13 вересня 2024 року.
Суддя: