справа № 274/4017/25
провадження № 2/0274/1699/25
Рішення
Іменем України
20.08.2025 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором -
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідачки на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» заборгованість за кредитним договором №1-4143009 від 02.07.2021 року в розмірі 115961,66 грн.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 02.07.2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1-4143009, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 100 000,00 грн, строком на 36 місяців, до 01.07.2024 року.
18.12.2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» і ТОВ «ФК «Брайт-К» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 5-2024, за умовами якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №1-4143009 від 02.07.2021 року, а ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав кредитора до відповідачки за вказаним договором.
Внаслідок невиконання умов кредитного договору ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 115961,66 грн, з яких: 31475,17 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 34446,69 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 50 039,80 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.06.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 40 - 41).
Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідачки відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 02.07.2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1-4143009, відповідно до якого банк надав їй кредит у розмірі 100 000,00 грн, строком на 36 місяців з 02.07.2021 року по 01.07.2024 року, з фіксованою процентною ставкою в розмірі 15% річних і комісійною винагородою в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту (а.с.11 - 12).
Додатком №1 до кредитного договору № 1/4044435 від 27.01.2022 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с.12 зворот - 13).
Підтвердженням надання кредитних коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №1-4143009 від 02.07.2021 є меморіальний ордер №37530789-9 від 02.07.2021 та Виписка по рахунку за період з 02.07.2021 по 20.12.2024 (а.с.13 зворот).
Внаслідок неналежного виконання умов зазначеного договору станом на 20.12.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 102384,07 грн, яка складається з:
- строкова заборгованості за тілом кредиту- 0,00 гривень;
- розстрочена заборгованості за тілом кредиту - 31 475,17 гривень;
- заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 26,23 гривень;
- заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом - 32 592,87 гривень;
- заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 2 350,00 гривень;
- прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 35 939,80 гривень.
За період з 20.12.2024 по 08.05.2025 було нараховано:
- проценти за користування кредитом - 1 827,59 гривень;
- комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 11 750,00 гривень.
За період з 20.12.2024 по 08.05.2025 боржником добровільно платежі не сплачувались.
Загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором відповідно до розрахунків заборгованості по кредитному договору №1/4143009 від 02.07.2021 року становить 115 961,66 гривень, яка складається з:
- заборгованості за тілом кредиту - 31 475,17 гривень;
- заборгованості за процентами за користування кредитом - 34 446,69 гривень;
- заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 50 039,80 гривень (а.с.14).
18.12.2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» і ТОВ «ФК «Брайт-К» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 5-2024, за умовами якого ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав до кредитора за договором №1/4143009 від 02.07.2021 року (а.с.18-25).
Згідно Реєстру прав вимоги №1 до ТОВ «ФК «Брайт-К» перейшло право грошової вимоги, зокрема за кредитним договором №1/4143009 від 02.07.2021 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , загальний розмір заборгованості за яким складає 102 384,07 грн (а.с.26-31).
У зв'язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань, ТОВ «Брайт-К» направило ОСОБА_1 повідомлення № 5873 від 11.03.2025 та №6449 від 08.05.2025 про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором №1/4143009 від 02.07.2021 року про виконання боргових зобов'язань (а.с.15 - 16).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 і ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між банком і відповідачем кредитного договору, банк надав кредит, а останній зобов'язувався повернути суму кредиту в повному обсязі у визначений договором строк до 01.07.2024 року.
На підтвердження суми боргу представник позивача надав суду копію документа, яку він ідентифікує як розрахунок заборгованості по кредиту, в якому зазначені загальні суми складових боргу відповідно до курсу НБУ, еквівалент у гривні, водночас валюта договірного зобов'язання сторонами визначена у гривнях.
Зазначений розрахунок боргу не містить детального опису нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом ( а.с. 14).
Отже, вказаний розрахунок заборгованості суд не приймає як належний та достовірний доказ, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором в розумінні статті 77, 78 ЦПК України.
Крім того, заборгованість за простроченими реструктуризованими процентами - це ті відсотки, які були реструктуризовані (тобто, їх виплата була перенесена на пізніший термін або змінено графік виплат) та не були погашені в строк, встановлений новим графіком в рамках угоди з кредитором.
Реструктуризована комісія за обслуговування заборгованості - це комісія, яка нараховується за заборгованість, але її сума або умови виплати були змінені (реструктуризовані) в рамках угоди з кредитором.
Будь-який договір про реструктуризацію заборгованості за договором кредиту №1/4143009 від 02.07.2021 року у матеріалах справи відсутній.
Отже, із доданих до заяви доказів суд позбавлений можливості встановити розмір відсотків, що нараховувалися за користування кредитом, за простроченими процентами за користування кредитом, за простроченими реструктуризованими процентами за користування кредитом, підстави їх нарахування та періоди нарахування.
Відсутність доказів, які б підтверджували розмір заборгованості по відсотках, перешкоджає перевірці та визначенню правомірності їх нарахування банком, які заявлені до стягнення у розмірі 34446,69 грн, відповідно до тих умов, які були погоджені між банком та відповідачем, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги в цій частині.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Щодо позовних вимог в частині стягнення простроченої заборгованості за комісією у розмірі 50039,80 грн.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) висловлено правову позицію про те, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до 1.4.2 кредитного договору №1/4143009 від 02.07.2021 року щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,35% від суми кредиту.
Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, своєчасності сплати платежів.
Позивачем не надано жодних доказів про те, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості включала в себе додаткові послуги, які надавалися поза межами інформування про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право вимагати безоплатно один раз на місяць.
Отже, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 31 475,17 грн. коп.
У відповідності до статті 141 ЦПК України, суд вирішує питання щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які в даному спорі становлять 2422 грн 40 коп.
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено частково, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в розмірі 658,00 грн.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89,247,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» /місцезнаходження: вул. Гніздовського Якова, буд.1, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 41874691/ заборгованість за кредитним договором №1/4143009 від 02.07.2021 року в розмірі 31 475,17 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» судовий збір в розмірі 658,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 20 серпня 2025 року
Суддя : Т.М. Вдовиченко