Рішення від 14.08.2025 по справі 209/9021/24

Справа № 209/9021/24

Провадження № 2/209/408/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2025 року м. Кам'янське

Дніпровський районний суд міста Кам'янського

в складі: головуючого- судді Корнєєвої І.В.

за участі секретаря Циганок А.С.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», співвідповідачі : Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» , Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», про визнання кредитних договорів та договорів позики недійсними,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обгрунтовано наступним.

14 січня 2024р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП») (ЄДРПОУ 44022416) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 11344-01/2024 (далі - Кредитний договір) (копія кредитного договору з додатками додається).

Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону Відповідача, про що свідчить н. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Відповідно до п.п. 1.1. I. 1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п.п. 3.3. п.3 Кредитного договору Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 Кредитного договору, для отримання кредиту Клієнт відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме - Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту: кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України (Інформація на сайті Товариства). Приймаючи умови Кредитного Договору. Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє. погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (п.п. 7.6 п.7 Кредитного договору).

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на кладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

28.05.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «САПБ», Позивач) укладено Договір факторингу №28052024 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «САПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «САПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).

Згідно п. 1.1. Договору факторингу Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору .

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 28052024 від 28.05.2024 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «САПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 42625 грн., з яких:

- 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 27625 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- грн. - сума заборгованості за пенею.

Відповідно до п.1.3. Договору факторингу, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «САПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «САПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.

Згідно п. 3.9. Договору факторингу, у разі отримання коштів від Боржників, органів Державної виконавчої служби в рахунок погашення Заборгованості після дати підписання цього Договору, Клієнт зобов'язаний перерахувати ці кошти Фактору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати їх отримання (включно), на рахунок Фактора, вказаний в розділі 10 даного Договору. При перерахуванні коштів Клієнт зобов'язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме, вказати: Прізвище, Ім'я, По батькові, код номер облікової картки платника податків, № кредитного договору.

Таким чином, в разі сплати Відповідачем коштів на рахунок Первісного Кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «АПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 28.05.2024 Позивачем не здійснювалось жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_3 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 11344-01/2024 в розмірі 42625 грн., з яких:

- 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 27625 грн. - сума заборгованості за відсотками.

28 січня 2024р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» ( Первісний кредитор, ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_3 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 9087011 (далі - Кредитний договір) (копія кредитного договору з додатками додається).

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п.1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору.

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач також підтверджує, що умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну укладення договору.

30 липня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) та ТОВ «МІЛОАН» укладено Договір факторингу № 30072024/2 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (копія Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу додається).

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 30 липня 2024 року до Договору факторингу №30072024/2 від від 30 липня 2024 року (витяг з Реєстру боржників N?1 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 12406.38 грн., з яких:

- 4916.84 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 6345.54 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 1144 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту;

- 0 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до п.1.3. Договору факторингу, ТОВ «МІЛОАН» зобов?язується протягом 101 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов?язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 30.07.2024 ,Позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_3 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №9087011 в розмірі 12406,38 грн., з яких:

- 4916.84 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 6345.54 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 1144 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту;

- 0 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).- 1144 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту;

- 0 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

09 січня 2024р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНС КРЕДИТ» ( ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») та ОСОБА_2 (далі- Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 11400-01/2024 (далі - Кредитний договір).

Також, 21 січня 2024р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНС КРЕДИТ» (ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») та ОСОБА_2 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 31339-01/2024 (далі - Кредитний договір).

Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, який зазначений п. 8 Кредитного договору, реквізити та підписи сторін.

Відповідно до п.п. 1.6. п. 1 Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 1.6. п. 1 Кредитного договору.

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНС КРЕДИТ» (далі - «Правила») (п.п. 7.6 Кредитного договору), які розміщені на веб-сайті Товариства. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов?язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов?язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

20.06.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 20062024 (далі Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «САПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).

Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової) Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов?язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку N?2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору .

Відповідно до Реєстру боржників від 20.06.2024 до Договору факторингу № 20062024 від 20.06.2024 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача:

за Кредитним договором № 11400-01/2024 в розмірі 48750 грн., з яких:

- 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 33750 грн. - сума заборгованості за відсотками.

за Кредитним договором N? 31339-01/2024 в розмірі 17625 грн., з яких:

- 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12625 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до п.1.3. Договору факторингу, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» зобов?язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.

Згідно п. 3.9. Договору факторингу, у разі отримання коштів від Боржників, органів Державної виконавчої служби в рахунок погашення Заборгованості після дати підписання цього Договору, Клієнт зобов?язаний перерахувати ці кошти Фактору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати їх отримання (включно), на рахунок Фактора, вказаний в розділі 10 даного Договору. При перерахуванні коштів Клієнт зобов?язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме, вказати наступні данні Боржників: Прізвище, Ім ?я, По батькові, код номер облікової картки платника податків, № кредитного договору.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 20.06.2024 Позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_3 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК за Кредитним договором №11400-01/2024 в розмірі 48750 грн., з яких:

- 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 33750 грн. - сума заборгованості за відсотками.

за Кредитним договором № 31339-01/2024 в розмірі 17625 грн., з яких:

- 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12625 грн. - сума заборгованості за відсотками.

09 січня 2024р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_2 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено Договір Позики N? 76164883 (далі - Договір Позики).

Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов?язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики)

А також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. (п.п. 5.3. п. 5 Договору позики).

Правила надання грошових коштів у позику ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», перебувають в ЗАГАЛЬНОМУ доступі, будучи опублікованими на сайті www.mycredit.ua.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов?язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до п. 20 Договору позики Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 24 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.6,627 ЦПК України.

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ТОВ «ФК «САПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 14/06/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).

Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов?язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід?ємною частиною Договору.

Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений латками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників №25 від 20.06.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 , ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 21300 грн., з яких:

- 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12625 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- грн. - сума заборгованості за пенею.

Відповідно до п.2.1.7. Договору факторингу, На день підписання відповідного Реєстру Боржників, Право Вимоги, яке відступається за відповідним Реєстром Боржників, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість Боржників перед Клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах (незалежно від наявності факту прострочки зобов'язань з боку Боржників, але за наявності законних підстав для стягнення заборгованості), що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по Боржникам не відступлені Клієнтом третім особам, Клієнтом не укладено угод про заміну зобов'язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.

Відповідно п. 1.3. Договору факторингу з відповідними змінами внесеними Додатковою угодою №2 від 28.07.2021, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.

Згідно п. 3.7. Договору факторингу, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов?язується перерахувати на банківський рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», будь-які грошові кошти, отримані від Боржників на виконання ними своїх зобов?язань за Договорами позики, Право вимоги за якими відступлено Фактору, після передачі Права вимоги до Фактора.

Таким чином, в разі сплати Відповідачем коштів на рахунок Первісного Кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.

Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов?язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_3 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики №76164883 в розмірі 21300,00 грн., з яких:

- 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 15300 грн. - сума заборгованості за відсотками.

07 лютого 2024р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_2 (далі -Відповідач або Позичальник) було укладено Договір Позики N? 2785419 (далі - Договір Позики) .

Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов?язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування набанківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов?язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Шроценти) від суми позики.

Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує він ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики)

Відповідно до п. 20 Договору позики Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного, підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 24 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу №14/06/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передас (відступає) ТОВ «ФК «САПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НВОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників .

Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав до третіх осіб -Боржників, включаючи суму основного зобов?язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку N?2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до актора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників №26 від 24.06.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (витяг з Реєстру боржників №26 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 16000 грн., з яких:

- 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12000 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- грн. - сума заборгованості за пенею.

Відповідно до п.2.1.7. Договору факторингу, На день підписання відповідного Реєстру Боржників, Право Вимоги, яке відступається за відповідним Реєстром Боржників, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість Боржників перед Клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах (незалежно від наявності факту прострочки зобов?язань з боку Боржників, але за наявності законних підстав для стягнення заборгованості), що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по Боржникам не відступлені Клієнтом третім особам, Клієнтом не укладено угод про заміну зобов?язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.

Відповідно п. 1.3. Договору факторингу з відповідними змінами внесеними Додатковою угодою №2 від 28.07.2021, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов?язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «САПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «САПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.

Згідно п. 3.7. Договору факторингу, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов?язується перерахувати на банківський рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», будь-які грошов кошти, отримані від Боржників на виконання ними своїх зобов?язань за Договорами позики, Прав вимоги за якими відступлено Фактору, після передачі Права вимоги до Фактора. Таким чином, в разі сплати Відповідачем коштів на рахунок Первісного Кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.

Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свої зобов'язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_3 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики №2785419 в розмірі 16000 грн., з яких:

- 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12000 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості:

за Кредитним договором N? 11344-01/2024 в розмірі 42625 грн., з яких:

- 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 27625 грн. - сума заборгованості за відсотками.

за Кредитним договором N? 9087011 в розмірі 12406.38 грн., з яких:

- 4916.84 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 6345.54 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 1144 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту;

- 0 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

за Кредитним договором N? 11400-01/2024 в розмірі 48750 грн., з яких:

- 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 33750 грн. - сума заборгованості за відсотками.

за Кредитним договором N? 31339-01/2024 в розмірі 17625 грн., з яких:

- 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12625 грн. - сума заборгованості за відсотками.

за Договором позики N? 76164883 в розмірі 21300 грн., з яких:

- 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 15300 грн. - сума заборгованості за відсотками.

за Договором позики N? 2785419 в розмірі 16000 грн., з яких:

- 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12000 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 158706,38 грн.та понесені судові витрати.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2024 року передані у провадження судді Корнєєвої І.В.

27 листопада 2024 року судом зроблено запит до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради.

09 грудня 2024 року судом отримано відповідь на запит ,яким визначено зареєстроване місце проживання відповідача .

Ухвалою суду прийнято позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

08 січня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про витребування у позивача оригіналів всіх кредитних договорів та договорів позики.

У відзиві на позов відповідач, посилаючись на практику Верховного Суду , заначив наступне .

1. Позивачем не доведено, що між ним та Відповідачем було укладено кредитні договори та договори позик саме в тих редакціях, які долучено ним до позовної заяви та зазначено в позові.

Відповідач ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналам та достовірність їх як доказів, з урахуванням того, що єдиним можливим доказом дотримання письмової форми (незалежно, паперової чи електронної) є оригінал кредитного договору, який повинен давати змогу довести його цілісність та справжність, прийняття рішення на основі паперової копії електронного доказу не відповідає вищевказаним нормам статей 77, 78, 79, 95, 100 ЦПК України, ст. 1055 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та принципу безпосереднього дослідження доказів Судом.

Надані Позивачем копії електронних документів не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, тому що ні Суд, ні Відповідач не можуть перевірити їх достовірність та незмінність змісту, що згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України має наслідком відхилення цих електронних доказів.

Відповідач не заперечує спірні договори виключно через те, що вони могли бути укладений в електронній формі, але Відповідач заперечує проти копій кожного електронного доказу через те, що відсутні підписані обома Сторонами у дату їх укладання оригінали..

Відповідач зазначає, що позивачем не надано суду оригіналів доказів, які б могла б підтвердити дійсне волевиявлення, погодження Відповідача з визначеними істотними умовами кредитування, дослідження яких надало б суду змогу ідентифікувати підписувачів документів з ОБОХ СТОРІН та підтвердити цілісність і незмінність їх даних (змісту) в частині істотних умов договору.

Натомість до позову Позивачем надано паперові роздруківки без будь-яких електронних цифрових підписів, які Позивач вважає доказами у справі і з яких не можливо встановити, ким саме кожний оригінал був підписаний, і як саме. До цих документів слід ставитися критично, оскільки до них могли бути внесені будь-які відомості, вигідні Позивачу, і видавались вони спеціально для подання Суду.

Отже, оскільки не можливо перевірити достовірність копій та відповідність їх змісту оригіналам електронних доказів та письмових доказів, це означає, на думку відповідача, недоведеність позовних вимог.

2. Позивач під час укладання кредитних договорів та договорів позик приховав інформацію про реальну річну ставку, зазначивши її в іншому розмірі, ніж вона є насправді, що створило ілюзію можливості виконання відповідачем таких умов договору.

Зокрема:

- в договорі про надання фінансового кредиту № 11344-01/2024 від 14.01.2024 року зазначено, що процентна ставка становить 1,50 % в день (підпункт 1.4.1 пункту 1.4 Договору). При цьому, реальна процентна ставка, відповідно до паспорту споживчого кредиту становить 136 333, 96 %;

- в Договорі про споживчий кредит № 9087011 від 28.01.2024 року (індивідуальна частина) зазначено, що денна процентна ставка становить 0,75 %. Орієнтовна річна процентна ставка - 2 011, 53 відсотків річних.

При цьому, в додатку № 2 до цього кредитного договору (який не підписаний Відповідачем: ні «звичайним» підписом, ні електронним цифровим) зазначено, що процентна ставка становить 320 % річних, тобто, зовсім інша процентна ставка, ніж зазначено в основному тексті договору;

- в Договорі про надання фінансового кредиту № 11400-01/2024 від 09.01.2024 року зазначено, що процентна ставка становить 2,50 % в день (підпункт 1.4.1 пункту 1.4 договору). При цьому, в розділі 4 паспорту споживчого кредиту зазначено, що процентна ставка становить 912, 50 % річних, а реальна річна процентна ставка - 101 094, 05 %;

- в Договорі про надання фінансового кредиту № 31339-01/2024 від 21.01.2024 року зазначено, що процентна ставка становить 2,50 % в день (підпункт 1.4.1 пункту 1.4 договору). При цьому, в розділі 4 паспорту споживчого кредиту зазначено, що процентна ставка становить 912, 50 % річних, а реальна річна процентна ставка - 101 094, 05 %;

- в Договорі позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76164883 від 09.01.2024 року зазначено, що процентна ставка становить 1 % на день (пункт 2.3 договору), а орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2 617, 16 %;

- в Договорі позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 2785419 (із фіксованою процентною ставкою) від 07.02.2024 року зазначено, що процентна ставка становить 2,50 % на день (пункт 2.3 договору), а орієнтовна реальна річна процентна ставка - 90 465, 48 %.

Таке замовчування з боку кредитодавця реальної відсоткової ставки за користування кредитними коштами в повній мірі є підставою для визнання договору недійсним, оскільки в розумінні статті 230 ЦК України обман має місце у випадку замовчування інформації, що має істотне значення у договорі.

Також Позивач в позові вказує, що він діє на підставі закону України «Про споживче кредитування», однак частиною другою статті 7 цього Закону визначено вимоги до такої реклами, зокрема, має бути зазначено: 1) максимальна сума, на яку може бути видано кредит; 2) реальна річна процентна ставка; 3) максимальний строк, на який видається кредит; 4) у разі надання кредиту для придбання товарів (послуг) у формі оплати з відстроченням або з розстроченням платежу - розмір першого внеску.

Однак із зовнішнього вигляду вебсайту кредитодавців відомостей про реальну річну процентну ставку немає, що по суті є обманом користувача та створює хибне уявлення у користувача про істотні умови договору.

3. Щодо несправедливих умов кредитних договорів та договорів позик.

Розмір процентів за користування кредитами визначена кредитодавцями з порушенням умов чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 21 закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, під «іншими платежами» можна розуміти і сплату процентів за користування кредитом, в тому числі, у разі прострочення строків його повернення.

При цьому, облікова ставка НБУ в 2024 році становила від 15 % до 13, 5 % (станом на дату подання цього Відзив), джерело - https://index.minfin.com.ua/ua/banks/nbu/refinance/.

Тобто, подвійна облікова ставка НБУ становила щонайбільше 30 %, тому загальний розмір процентів за кожним кредитним договором і договорами позики не міг становити більше 30 %.

Однак, в порушення зазначених вище вимог:

При цьому, в додатку № 2 до цього кредитного договору (який е підписаний Відповідачем, ні «звичайним» підписом, ні електронним цифровим) зазначено, що процентна ставка становить 320 % річних, тобто, зовсім інша процентна ставка, ніж зазначено в основному тексті договору;

Зважаючи на вищевикладене положення зазначених вище кредитних договорів та договорів позик відносно встановлення в них відсотків за користування кредитами (позиками) в тому розмірі, як зазначено в цих договорах, є значно більшим подвійної облікової ставки НБУ, отже, зазначені положення підлягають визнанню недійсними.

4. Право на нарахування процентів (відсотків) за користування кредитом було наявне у Позивача виключно протягом строку кредитування, однак, Позивачем протиправно було нараховано такі проценти (відсотки) навіть після закінчення строку кредитування.

Тобто, в порушення зазначених вимог, Позивач нарахував Відповідачеві відсотки до 30.09.2024 року включно, а не лише протягом строку кредитування, як це передбачено законодавством.

Зокрема:

- за договором про надання фінансового кредиту № 11344-01/2024 від 14.01.2024 року проценти нараховані станом до 30.09.2024 року, в той час як дата погашення кредиту (дата закінчення строку кредитування) - 22.04.2024 року (пункт 1.2 договору);

- в договорі про надання фінансового кредиту № 11400-01/2024 від 09.01.2024 року проценти нараховані до 30.09.2024 року, в той час як дата погашення кредиту (дата закінчення строку кредитування) - 07.05.2024 року (пункт 1.2 договору);

- в Договорі про надання фінансового кредиту № 31339-01/2024 від 21.01.2024 року проценти нараховані до 30.09.2024 року, в той час як дата погашення кредиту (дата закінчення строку кредитування) - 19.05.2024 року (пункт 1.2 договору);

- в Договорі позики проценти нараховані до 30.09.2024 року, в той час як дата повернення позики (дата закінчення строку позики) - 07.02.2024 року (пункт 2.3 договору);

- в Договорі позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 2785419 (із фіксованою процентною ставкою) від 07.02.2024 року проценти нараховані до 30.09.2024 року, в той час як дата повернення позики (дата закінчення строку позики) - 08.03.2024 року (пункт 2.3 договору);

Підтвердженням тому, що закінчення строку кредитування дорівнює даті, коли кредит повинен був остаточно погашений згідно кредитного договору, є, наприклад, пункт 7.1 Договору про споживчий кредит № 9087011 (індивідуальна частина) від 28.01.2024 року, в якому зазначено наступне: «…………… Строк дії цього Договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п.1.3, п.1.4 Договору».

Тобто, вираз «дата остаточного погашення заборгованості» зазначено в дужках після виразу «останній день строку кредитування», що свідчить про повну тотожність зазначених понять.

Відповідач просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог у справі № 209/9021/24 та покласти на позивача всі судові витрати у справі.

08 січня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитних договорів та договорів позики недійсними.

10 січня 2025 року ухвалою суду зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про визнання кредитних договорів та договорів позики недійсними залишена без руху у зв'язку не повною сплатою судового збору.

14 січня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» надало до суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 з додатковими доказами, зазначивши наступне ..

ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись з Відзивом, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

ЩОДО УКЛАДЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОГОВОРІВ З ВІДПОВІДАЧЕМ

Кредитні договори з позичальником укладено в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Відповідно до умов кожного кредитного договору, невід'ємною частиною договору є «Правила надання грошових коштів у позику (далі - Правила). Уклавши договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Первісних кредиторів ТА Є В ЗАГАЛЬНОМУ ДОСТУПІ.

Ці Правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Тому кредитні договори, які укладені між сторонами в електронній формі мають силу договорів, які укладені в письмовій формі та підписані сторонами.

Пройшовши весь алгоритм дій при укладенні кредитного договору вищевикладене є підтвердженням того, що кредитний договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладено в письмовій формі та підписано сторонами які узгодили всі умови, так як без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу Відповідачем на сайт Кредитодавця за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Кредитодавцем не було б укладено.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Кредитодавця з урахуванням особливостей визначених індивідуальною частиною.

Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто Відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з Кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Правилами.

У відповідності до умов кожного укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено.

ЩОДО ПЕРЕРАХУВАННЯ КОШТІВ ВІДПОВІДАЧУ ЗА КРЕДИТНИМИ ДОГОВОРАМИ

Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом 5375 - 23xx - xxxx - 0112.

В усіх кредитних договорах Відповідачем було зазначено одну й ту саму карту, а саме - 5375 - 23xx - xxxx - 0112.

З метою надання, вичерпної інформації по справі, Позивач, звернувся до Первісного кредитора, з відповідним електронним запитом для отримання інформації щодо надання додаткових доказів, а саме: доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів.

Позивач не є банківською установою, а отже на підтвердження зарахування кредитних коштів перерахованих ОСОБА_5 за кредитними договорами на її банківську картку номер 5375 - 23xx - xxxx - 0112, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не може надати жодної інформації, адже згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею.

А тому, Відповідач, як тримач карткового рахунку на який було перераховано кредитні кошти може, власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження та/або спростування факту перерахування кредитних коштів по вищенаведених договорах.

ЩОДО НАРАХУВАННЯ ВІДСОТКІВ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ № 9087011

ВІД 28.01.2024

Уклавши кредитний договір, Відповідач погодився, що сума кредиту становить 5 000,00 грн, строк кредиту 360 днів, які складаються з пільгового та поточного періодів.

Відповідно до Кредитного договору, процентна ставка становить 0,75 % за кожен день.

Для початку вирахуємо, яка сума відсотків нараховується за один день пільгового періоду 5 000,00 грн (тіло кредиту) на 0,75 % = 37,50 грн.

За 360 днів які зазначені в кредитному договорі сума відсотків буде становити: 37,50

грн х 360 днів = 13 500,00 грн.

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1 248,00 грн., яка нараховується за ставкою 25,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

5 000,00 грн (тіло кредиту) + 13 500,00 грн (% нараховані за 360 днів) + 1 248,00 (одноразова комісія) = 19 748,00 грн. - сума яку міг нараховувати Первісний кредитор.

Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

Тому, враховуючи вищенаведене, нарахування відсотків за користування кредитом є абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами договору позики та доказами кредитної заборгованості.

ЩОДО НАРАХУВАННЯ ВІДСОТКІВ ЗА ДОГОВОРОМ ПОЗИКИ № 2785419 ВІД 07.02.2024

Уклавши договір позики, Відповідач погодився, що сума позики становить 4 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, процентна ставка 2,5 %.

Відповідно до вказаного договору, вбачається, що Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickCredit» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://clickcredit.ua/informaciya (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.

Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики, виходячи із строку фактичного користування Позикою та до повного погашення заборгованості за Договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування Позикою, визначеного Договором/додатковими угодами. Товариство на власний розсуд може зупинити нарахування процентів до спливу строку, визначеного у першому реченні цього пункту.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора протягом 90 днів починаючи з першого дня прострочення виконання зобов'язання нарахувати відсотки у визначеному договорами розмірі.

Враховуючи вказані погоджені умови договору між сторонами та дотримуючись принципу свободи договору, розрахунок заборгованості виглядає наступним чином.

Для початку вирахуємо, яка сума відсотків нараховується за один день: 4 000,00 грн

(тіло кредиту) на 2,5 % = 100,00 грн.

За 30 днів кредиту сама відсотків буде становити: 100,00 грн х 30 днів = 3 000,00

грн.

Після спливу 30 денного терміну на який надавалися кредитні кошти у позику Відповідач мав повернути Первісному кредитору суму у розмірі 7 000,00 грн (тіло позики 4 000,00 грн + відсотки у розмірі 3 000,00 грн за 30 днів користування).

Але у зв'язую з тим, що Відповідач не дотримався умов погашення заборгованості, та не виконав свої зобов'язання перед Первісним кредитором, Первісний кредитор мав право відповідно до умов Договору застосовати процентну ставку за понадстрокове користування Позикою в розмірі 2,7 % від суми позики за кожний день користування, а це 108,00 грн.

Відсотки за користування коштами наданими у позику, можуть нараховуватися поза строком кредиту за кожний день понадстрокового користування Позикою (в нашому випадку після 30 денного терміну) але не більше 90 днів, після строку на який надався кредит.

Враховуючи, що Відповідачем не належно виконувалися умови кредиту, тобто не повернення кредиту в строк, вирахуємо суму відсотків за 90 днів: 108,00 грн х 90 днів = 9 720,00 грн.

3 000,00 грн (% за 30 днів користування) = 9 720,00 грн (% за 90 днів) = 12 720,00 грн - % які міг нараховувати Первісний кредитор.

Доводи Відповідача, щодо невірного нарахування відповідних відсотків поза межами кредитування, спростовуються умовами вищезазначеного договору позики.

Тому, враховуючи вищенаведене, нарахування відсотків за користування кредитом є

абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами договору позики та доказами кредитної заборгованості.

ЩОДО НАРАХУВАННЯ ВІДСОТКІВ ЗА ДОГОВОРОМ ПОЗИКИ № 76164883 ВІД 09.01.2024

Уклавши договір позики, Відповідач погодився, що сума позики становить 6 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, процентна ставка 2,5 %.

Відповідно до вказаного договору, вбачається, що Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.

Відповідно до Правила надання грошових коштів у позику (https://mycredit.ua/media/downloads/pravova-info/doc_160.pdf), вбачається, що У разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

Для початку вирахуємо, яка сума відсотків нараховується за один день: 6 000,00 грн (тіло кредиту) на 2,5 % = 150,00 грн.

За 30 днів кредиту сама відсотків буде становити: 150,00 грн х 30 днів = 4 500,00 грн.

Після спливу 30 денного терміну на який надавалися кредитні кошти у позику

Відповідач мав повернути Первісному кредитору суму у розмірі 10 500,00 грн (тіло позики 6 000,00 грн + відсотки у розмірі 4 500,00 грн за 30 днів користування).

Але у зв'язку з тим, що Відповідач не дотримався умов погашення заборгованості, та не виконав свої зобов'язання перед Первісним кредитором, Первісний кредитор мав право відповідно до умов Договору застосовати процентну ставку за понадстрокове користування Позикою в розмірі 2,70 % від суми позики за кожний день користування, а це 162,00 грн.

В Правилах надання грошових коштів у позику (які знаходяться в вільному доступі і з якими Відповідач мав обзнайомитися перед підписанням Договору Позики), що відсотки за користування коштами наданими у позику, можуть нараховуватися поза строком кредиту за кожний день понадстрокового користування Позикою (в нашому випадку після 30 денного терміну) але не більше 90 днів, після строку на який надався кредит.

Враховуючи, що Відповідачем не належно виконувалися умови кредиту, тобто не повернення кредиту в строк, вирахуємо суму відсотків за 90 днів: 162,00 грн х 90 днів

= 14 580,00 грн.

В результаті сума нарахованих відсотків становить: 19 080,00 грн (4 500,00 (за 30 днів) + 14 580,00 (за 90 днів)). - % які міг нараховувати Первісний кредитор

Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

ЩОДО НАРАХУВАННЯ ВІТСОТКІВ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ № 31339- 01/2024 ВІД 21.01.2024

Уклавши кредитний договір, Відповідач погодився, що сума кредиту становить 5 000,00 грн, строк кредиту 120 днів.

1.4.1. Процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.

1.6. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок

Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375 - 23xx - xxxx - 0112.

Вирахуємо, яка сума відсотків нараховується за один день користування коштами: 5 000,00 грн (тіло кредиту) на 2,5 % = 125,00 грн.

За 120 днів сума відсотків буде становити: 125,00 грн х 120 днів = 15 000,00 грн. - % які міг нараховувати Первісний кредитор

Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

ЩОДО НАРАХУВАННЯ ВІТСОТКІВ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ № 11400- 01/2024 ВІД 09.01.2024

Уклавши кредитний договір, Відповідач погодився, що сума кредиту становить 15 000,00 грн, строк кредиту 120 днів.

1.4.1. Процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку

кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.

1.6. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375 - 23xx - xxxx - 0112.

Вирахуємо, яка сума відсотків нараховується за один день користування коштами: 15 000,00 грн (тіло кредиту) на 2,5 % = 375,00 грн.

За 120 днів сума відсотків буде становити: 375,00 грн х 120 днів = 45 000,00 грн. - %

які міг нараховувати Первісний кредитор

Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

ЩОДО НАРАХУВАННЯ ВІТСОТКІВ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ № 11344- 01/2024 ВІД 14.01.2024

Уклавши кредитний договір, Відповідач погодився, що сума кредиту становить 15 000,00 грн, строк кредиту 100 днів.

1.4.1. Процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку

кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Вирахуємо, яка сума відсотків нараховується за один день користування коштами: 15000,00 грн (тіло кредиту) на 2,5 % = 375,00 грн.

За 100 днів сума відсотків буде становити: 375,00 грн х 100 днів = 37 500,00 грн. - %

які міг нараховувати Первісний кредитор

Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

ЩОДО ДОГОВОРІВ ФАКТОРИНГУ

Згідно долучених до первісного позову ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» документів Товариство уклало наступні договори факторингу:

1. Договір факторингу від 28 травня 2024 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за кредитним договором між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_2 від 14 січня 2024 року № 11344-01/2024.

2.Договір факторингу від 30 липня 2024 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» за кредитним договором між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 від 28 січня 2024 року №9087011,

3.Договір факторингу від 20 червня 2024 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» за кредитними договорами між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_2 від 09 січня 2024 року № 11400-01/2024 та від 21 січня 2024 року № 31339-01/2024,

4.Договір факторингу від 14 червня 2024 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ЄДРПОУ 39861924 , 01010 м.Київ, Площа Арсенальна, буд.1Б, тел. 044-221-24-83) за договорами позики між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_2 від 09 січня 2024 року № 76164883 та від 07 лютого 2024 р. № 2785419.

На заперечення доводів Відповідача Позивач надає документи які підтверджують перехід права вимоги до Відповідача:

· Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 28052024 від 28.05.2024;

· Витяг з Реєстру боржників №1 від 30 липня 2024 до Договору факторингу

№30072024/2 від 30 липня 2024 року;

· Витяг з Реєстру боржників від 20.06.2024 до Договору факторингу №20062024

від 20.06.2024;

· Витяг з Реєстру боржників №25 від 20.06.2024 до Договору факторингу №

14/06/21 від 14.06.2021;

· Витяг з Реєстру боржників №26 від 24.06.2024 до Договору факторингу №

14/06/21 від 14.06.2021.

Представник позивач просить відзив ОСОБА_1 на позов про стягнення заборгованості закредитним договором - залишити без розгляду та задоволення., позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

20 січня 2025 року відповідач ОСОБА_1 надала заяву про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, сплатила судовий збір в повному обсязі та просила об'єднати вимоги за зустрічним позовом з вимогами за первісним позовом та прийняти зустрічний позов до розгляду .

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ'про визнання кредитних договорів та договорів позики недійсними прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено підготовче засідання у порядку загального провадження на 10 год.

13 лютого 2025 року, запропоновано відповідачу за зустрічним позовом надати відгук на зустрічний позов , витребувано від позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» оригінали кредитних договорів та договорів позики .

Зустрічний позов ОСОБА_1 обгрунтовано наступним.

1. Позивачем за Первісним позовом не доведено, що між ним та Відповідачем за Первісним позовом було укладено кредитні договори та договори позик саме в тих редакціях, як ним долучено до позовної заяви та зазначено в позові.

Так, Відповідач за первісним позовом ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналам та достовірність їх як доказів, з урахуванням того, що єдиним можливим доказом дотримання письмової форми (незалежно, паперової чи електронної) є оригінал кредитного договору, який повинен давати змогу довести його цілісність та справжність, прийняття рішення на основі паперової копії електронного доказу не відповідає вищевказаним нормам статей 77, 78, 79, 95, 100 ЦПК України, ст. 1055 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та принципу безпосереднього дослідження доказів Судом.

Надані Позивачем за первісним позовом копії електронних документів не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, тому що ні Суд, ні Відповідач не може перевірити її достовірність та незмінність змісту, що згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України має наслідком відхилення цього електронного доказу.

Норми ч. 6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України є імперативними і спрямовані на попередження зловживань учасників цивільного процесу, у даному випадку - можливості односторонньої зміни Позивачем умов договору, підписання яких неможливо довести, не можна встановити достовірний оригінальний зміст правочину, на укладення якого було спрямоване волевиявлення Сторін.

Відповідач за первісним позовом не заперечує спірні договори виключно через те, що вони могли бути укладений в електронній формі, але Відповідач за первісним позовом заперечує проти копій кожного електронного доказу через те, що відсутні його підписані обома Сторонами у дату укладання оригінали.

Правові висновки щодо необхідності дослідження оригіналу та самостійної перевірки Судом наявності на оригіналі електронного документа електронних цифрових підписів викладені в Постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року по справі № 755/1549/22, провадження № 61-6415св22; Постанові від 07.11.2018 р. у справі № 183/3811/16-ц; Постанові від 13.05.2020 р. у справі № 219/1704/17; Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 705/2045/16-ц; Постанові від 28.12.2019 року у справі № 922/788/19; Постанові від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19.

Позивачем не надано доказів того, що Відповідачу за первісним позовом було надано його примірники Кредитних договорів та договорів позик і додатків до них саме в тих редакціях, як і було долучено у вигляді додатків до позовної заяви та які процитовано в самій Первісній позовній заяві.

При цьому, законодавство України зобов'язує кредитодавця надати оригінал договору споживачу невідкладно після підписання сторонами і покладає саме на кредитодавця обов'язок доведення того, що такий оригінал було фактично передано споживачу.

При цьому, внутрішні Правила та інші внутрішні документи первісних кредиторів (кредитодавців), а саме:

-документи, зазначені в п.2.3 Договору про надання фінансового кредиту № 11344-01/2024 від 14.01.2024 року;

- документи, зазначені в Договорі про споживчий кредит № 9087011 від 28.01.2024 року (індивідуальна частина) (При цьому, Загальна частина, яка є невід'ємною частиною цього Договору про споживчий кредит, до матеріалів справи не долучена, а додаток № 2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною, не підписаний ні з боку Кредитодавця, ні з боку Позичальника);

-документи, зазначені в п.2.3 Договору про надання фінансового кредиту № 11400- 01/2024 від 09.01.2024 року;

-документи, зазначені в п.2.3 Договору про надання фінансового кредиту № 31339- 01/2024 від 21.01.2024 року;

-документи, зазначені в п.п.5.1, 5.2 та 5.3 Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76164883 від 09.01.2024 року;

-документи, зазначені в п.п.5.1, 5.2 та 5.3 Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 2785419 (із фіксованою процентною ставкою) від 07.02.2024 року; не підписані Відповідачем за Первісним позовом, тому не підлягають застосуванню до правовідносин Сторін.

При цьому, яку саме редакцію спірних договорів підписав (уклав) Відповідач за Первісним позовом, Позивач за Первісним позовом не довів, оскільки на копіях зазначених договорів (зокрема, на кожній сторінці) відсутні підписи Відповідачки за Первісним позовом.

Необхідно також врахувати, що умови внутрішніх Правил надання грошових коштів у кредит (позику) кредитодавця, з огляду на їх мінливий характер як внутрішнього

правового акту кредитора, не можна вважати складовою кредитного договору.

Як вже було зазначено, Відповідач за Первісним позовом не може бути зобов'язаний виконувати умови, з якими він реально не був ознайомлений, в тому числі внутрішні правила фінансової установи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 р. У справі № 342/180/17 було встановлено, що: «Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви

Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ШЖ України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані Позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будьяких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність у вказаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.

Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» були викладені на сайті Банку в електронній формі, правові висновки Постанови Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 та в інших справах Приватбанку повністю прийнятні для застосування в даній справі».

Відповідач за Первісним позовом зазначає, що він не ознайомлений і ніколи не був ознайомлений з внутрішніми Правилами надання послуг кредитодавців та позикодавця - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Виходячи з правового аналізу вищевказаних норм такі Правила, долучені до позову,

не можна вважати складовою частиною укладених між сторонами договорів, якщо немає підпису Позичальника принаймні про ознайомлення і погодження із ними; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Правила знав і розумів Позичальник в момент укладення договору, а також те, що Умови містили вказані пункти в момент його укладання, або що в подальшому такі Умови не змінювались фінансовою установою в односторонньому порядку.

Позивач за Первісним позовом в позовній заяві стверджує про укладення договорів з додатками саме в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину, воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі, який існує в оригіналі у електронній формі, а не у його паперовій копії. Але його оригінал повинен об'єктивно існувати.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач за Первісним позовом зазначає, що Позивачем за Первісним позовом не надано Суду оригіналів доказів, які б могла б підтвердити дійсне волевиявлення, погодження Відповідача за Первісним позовом з визначеними істотними умовами кредитування, дослідження яких надало б Суду змогу ідентифікувати підписувачів документів з ОБОХ СТОРІН та підтвердити цілісність і незмінність їх даних (змісту) в частині істотних умов договору.

Натомість до позову Позивачем за Первісним позовом надано паперові роздруківки без будь-яких електронних цифрових підписів, які Позивач за Первісним позовом вважає доказами у справі і з яких не можливо встановити, ким саме кожний оригінал був підписаний, і як саме. До цих документів слід ставитися критично, оскільки до них могли бути внесені будь-які відомості, вигідні Позивачу за Первісним позовом, і видавались вони спеціально для подання Суду.

Отже, окільки не можливо перевірити достовірність копій та відповідність їх змісту оригіналам електронних доказів та письмових доказів, це означає, на думку Позивача за Зустрічним позовом, недоведеність позовних вимог.

ЦПК України не передбачає можливості прийняття копій документів, які є нечитабельними і зміст яких неможливо порівняти з оригіналом, в якості доказів. Копії невідомого походження не є належними та допустимими доказами у справі. Копіями невідомого походження є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставленням із оригіналом. Зазначене підтверджується правовими позиціями Верховного суду України у справах № 6-57743св10. 6-29420св10, Вищого спеціалізованого суду України у справах 6- 42756св14, 6-47120св14 та численних інших справах. Тим більше, що у даному випадку такі копії виготовляються самою зацікавленою стороною - Позивачем.

При цьому, копія електронного документа унеможливлює ідентифікацію його підписантів без дослідження оригіналу, так як зміст її не захищений від внесення правок та викривлення, а надані Позивачем за Первісним позовом копії не відповідають нормам статей 77, 78, 79, 95, 100 ЦПК України, ст. 1055 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг та принципу безпосереднього дослідження доказів Судом, на що вказують також правові позиції Верховного Суду у справах 16 березня 2020 року, у справі № 910/1162/19, від 28.12.2019 року у справі № 922/788/19, від 03.07.2cfl9 р. у справі №342/180/17 та інші вказані у Відзиві.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

Враховуючи, що Позивачем за Первісним позовом не надано оригіналів доказів, на які Позивач за Первісним позовом посилається як на підставу своїх вимог, настають імперативні наслідки, передбачені ч. 6 ст. 95 та ч. 5 ст. 100 ЦПК України, - відхилення копій таких доказів, оскільки копії невідомого походження не можуть бути прийняті як докази. Копіями невідомого походження є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставленням із оригіналом. Тим більше, що у даному випадку такі копії виготовляються самою зацікавленою Стороною - Позивачем.

При цьому, долучаючи до матеріалів справи копії кредитних договорів та договорів позик в певних редакціях, Позивач за Первісним позовом не довів, що Відповідач за Первісним позовом акцептував договори саме в тих редакціях, які долучив Позивач за Первісним позовом до матеріалів справи.

Позивач за Первісним позовом, цитуючи норми спеціальних законів про електронну комерцію, сам же і не доводить фактичного дотримання цих норм. Так, згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», Позивач за Первісним позовом підкреслює, що кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Тобто таких примірників може бути багато. Фактично кожен файл підписаний електронним цифровим підписом може бути його оригіналом і скопійований як оригінал (з первісною датою створення і ЕЦП Сторін).

Таким чином, жодного оригіналу не тільки з електронним цифровим підписом (у тому числі і «одноразовим ідентифікатором») Відповідача за Первісним позовом, а і з ЕЦП відповідного первісного кредитора, Позивач за Первісним позовом не надав і надати не може, доказами чого стануть результати витребування доказів та відповідної перевірки провести яку Відповідач за Первісним позовом просить Суд безпосередньо з оригіналів.

При цьому, в постанові Великої палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено наступне: «Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Отже, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору. Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14, відповідно до якої Умови та Правила надання банківських послуг є складовою кредитного договору.

2. Позивач за Первісним позовом під час укладання кредитних договорів та договорів позик приховав інформацію про реальну річну ставку, зазначивши її в іншому розмірі, ніж вона є насправді, що створило ілюзію можливості виконання Відповідачем таких умов договору.

Зокрема:

- в договорі про надання фінансового кредиту № 11344-01/2024 від 14.01.2024 рокузазначено, що процентна ставка становить 1,50 % в день (підпункт 1.4.1 пункту 1.4 Договору). При цьому, реальна процентна ставка, відповідно до паспорту споживчого кредиту становить 136 333, 96 %;

Відповідно до статей 229, 230 ЦК України, якщо договір укладений внаслідок замовчування істотних умов договору та укладення його відбулося під впливом помилки, це є підставою для визнання такого договору недійсним.

Також Позивач за Первісним позовом в Первісному позові вказує, що він діє на підставі закону України «Про споживче кредитування», однак частиною другою статті 7 цього Закону визначено вимоги до такої реклами, зокрема, має бути зазначено: 1) максимальна сума, на яку може бути видано кредит; 2) реальна річна процентна ставка; 3) максимальний строк, на який видається кредит; 4) у разі надання кредиту для придбання товарів (послуг) у формі оплати з відстроченням або з розстроченням платежу - розмір першого внеску.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення

іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів», в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

3. Щодо несправедливих умов кредитних договорів та договорів позик.

При цьому, облікова ставка НБУ в 2024 році становила від 15 % до 13, 5 % (станом на дату подання цього Відзив), джерело -https://index.minfin.com.ua/ua/banks/nbu/refinance/.

Однак, в порушення зазначених вище вимог:

При цьому, в додатку № 2 до цього кредитного договору (який не підписаний Відповідачем, ні «звичайним» підписом, ні електронним цифровим) зазначено, що процентна ставка становить 320 % річних, тобто, зовсім інша процентна ставка, ніж зазначено в основному тексті договору;

Відповідно до ч. 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 березня у справі № 902/417/18 запровадила механізм обмеження свободи договору з огляду на загальні засади справедливості.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду розглядала позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки, а також штрафні санкції, пов'язані із неналежним виконанням його умов.

Ключове значення у даному контексті є правовий висновок Великої Палати про застосування принципу можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності.

Розглядаючи справу, Верховний Суд звернув увагу на співмірність суми боргу за договором та штрафних санкцій, за порушення строків виконання. Показовим для Суду стало те, що загальна сума заявлених штрафних санкцій більш ніж вдвічі перевищує суму основної заборгованості.

Суд зробив висновок, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж його належне виконання.

Крім того, відповідно до підпункту 5 пункту 3 статті 18 закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

Отже, в спірних правовідносинах сума процентів за користування кредитом у разі прострочення сплати кредиту значно перевищує цей розмір (понад 50 %), що свідчить про несправедливість таких умов!

Більше того, навіть сама річна процентна ставка становить прописом декілька сотень або тисяч %, а за місяць - значно більше, ніж 50 %!

Крім того, загальна основна сума боргу, що стягується з Відповідача, становить 15 000, 00 грн. + 4 916, 84 грн. + 15 000, 00 грн. + 5 000, 00 грн. + 6 000, 00 грн. + 4 000, 00 грн. = 49 916, 84 грн.

В той же час, сума відсотків (процентів), що стягується з Відповідача за користування кредитами та позиками, становить: 27 625, 00 грн. + 6 345, 54 грн. + 33 750, 00 грн. + 12 625, 00 грн. + 15 300, 00 грн. + 12 000, 00 грн. = 107 645, 54 грн.

Тобто, сума відсотків (процентів), що стягуються з Відповідача, становить 215, 65 % від основної суми боргу! (107 645, 54 грн. * 100 % / 49 916, 84 грн.).

Зазначені умови є несправедливими, тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Викладене підтверджується і правовими висновками Верховного суду в аналогічних правовідносинах.

Так, в постанові Верховного суду у подібних правовідносинах від 13 лютого 2019 року у справі № 360/2678/14-ц зазначено наступне: «У пункті 3.9. кредитного договору 77.1/АА-00595.08.2 від 11 березня 2008 року передбачено, що позичальник зобов'язується за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6 процента від суми простроченої заборгованості.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що

характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до пункту п'ятого частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору від 11 березня 2008 року) несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що «для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону)».

Встановивши, що пункт 3.9. кредитного договору 77.1/АА-00595.08.2 від 11 березня 2008 року є несправедливим, оскільки пеня становить 584 % відсотки річних, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про задоволення зустрічного позову».

Аналогічні висновки наведено в постанові Верховного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 127/18820/15-ц, в якій зазначено наступне: «Відповідно до пункту5.2. кредитного договору у разі прострочення позичальником строку мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, а також у випадку прострочення строку дострокового виконання позичальником зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплаті всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 4.2.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

За положеннями частини п'ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором є несправедливою умовою договору.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним, законним та обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що визначений у п. 5.2 кредитного договору розмір пені - 365 % на рік (1% х 365 днів = 365 %) перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності.

Участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним пункту 5.2 кредитного договору як такого, що призводить до істотного дисбалансу між договірними правами та обов'язками сторін та суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Зазначені висновки апеляційного суду узгоджуються із правовими позиціями, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7- рп/2013 та постановах Верховного Суду України: від 16 вересня 2015 року у справі № 6-12674св15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16».

В постанові Верховного суду від 15 березня 2018 року у справі № 752/18046/14-ц зазначено наступне: «Відповідно до пункту 4.1.1 кредитного договору за порушення зобов'язань з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів позичальник, крім пені, передбаченої пунктом 4.1.1 цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25 грн (пункт 4.1.2 договору).

За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів позичальник, крім пені та штрафу, передбачених пунктами 4.1.1, 4.1.2 цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50 грн (пункт 4.1.3 договору).

Касаційний суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали несправедливими оспорювані пункти кредитного договору з посиланням на те, що вони встановлюють вимогу зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором та правильно застосували до спірних правовідносин статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є завищеною, не відповідає передбаченим у пункті шість статті 3, частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на приписи частини третьої статті 42 Конституції України участь у договорі

споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільноправових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.

Посилання заявника на відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних пунктів договору у зв'язку з тим, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов і позивач, підписавши кредитний договір, погодила розмір неустойки, є необґрунтованими, оскільки свобода договору, право споживача відмовитися від укладення договору про надання споживчого кредиту або відкликати згоду на укладення такого договору, а також право суду зменшити розмір неустойки не звільняє банк від обов'язку укладати правочин відповідно до вимог актів цивільного законодавства, в тому числі, з урахуванням вимог законодавства про захист прав споживачів».

У положеннях Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, на які посилався Конституційний Суд України у Рішенні від 10 листопада 2011 року № 15- рп/2011, наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. У наведених «Керівних принципах для захисту інтересів споживачів» визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

В постанові Верховного Суду України у справі № 6-1341цс15 від 02 грудня 2015 року зазначено наступне: «За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору».

Зазначені дії Позивача за Первісним позовом з визначення в кредитних договорах та договорах позик у двозначний спосіб процентної ставки за користування кредитом (позиками) є проявом нечесної підприємницької практики, адже відповідачу не надано в доступний та ясний спосіб чітку та однозначну інформацію про розмір процентної ставки за кредитом, а розмір реальної відсоткової ставки за кредитами та позиками є не лише несправедливим, а й таким, що суперечить вимогам законодавства України!

Так, відповідно до ч.1 ст. 19 закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до ч.2 ст. 19 закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:

4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг;

5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Зазначене і має місце у спірних правовідносинах, оскільки Кредитором надано відповідачу у двозначний спосіб нечітку інформацію про розмір процентної ставки за кредитом (розмір процентної ставки, що зазначений в цифрах, протирічить розміру процентної ставки, що зазначений прописом).

Також згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", як спеціального Закону, який регулює кредитні правовідносини, - договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-1341цс15 від 02 грудня 2015 року.

При виконанні такого кредитного договору в якому встановлено порушення істотної умови договору, як ціна договору має місце дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, що також ставить в тяжке, несправедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях та ця підстава недійсності кредитного договору передбачена статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року та від 19 січня 2015 року.

При вирішенні питання щодо порушеного права споживача у разі порушення банком істотної умови кредитного договору, як його ціна, то слід виходити з того, що встановлений факт дисбалансу зарахування відсотків та тіла кредиту на шкоду споживача, - є порушенням прав споживача, як при укладенні кредитного договору, оскільки ці умови обумовленні в кредитному договорі, що ставить в тяжке, несправедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях, які повинні бути рівними відповідно до вимог ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», так і є порушенням прав споживача при виконанні кредитного договору, оскільки зобов'язання повернути суму кредитних коштів, яка включає в собі незаконне та несправедливе нарахування відсотків та тіла кредиту на шкоду споживача, тобто в розмірі, який не відповідає вимогам п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України, а саме: загальним засадам цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності, що призводить до примусу виконання споживачем кабального, непосильного кредитного зобов'язання у порівнянні з виконаним зобов'язанням банку щодо надання кредитних послуг».

Відповідно до ч.4 статті 18 закону України «Про захист прав споживачів», перелік

несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч.6 статті 18 закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання правочину недійсним.

При цьому, в постанові Верховного суду від 17 червня 2021 року у справі N 551/424/16-ц зазначено наступне: «Правильними є висновки про часткове задоволення й зустрічних позовних вимог, оскільки дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків, призводять до погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечать моральним засадам суспільства, а тому є незаконними».

Крім того, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення

цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей.

Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

За змістом наведених статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Крім того, відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить в изнати недійсним в повному обсязі:

- Договір про надання фінансового кредиту № 11344-01/2024 від 14.01.2024 року, укладений між ТОВ «Стар Файненг Груп» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким передано ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу;

- Договір про споживчий кредит № 9087011 від 28.01.2024 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким передано ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу;

- Договір про надання фінансового кредиту № 11400-01/2024 від 09.01.2024 року, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким передано ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу;

- Договір про надання фінансового кредиту № 31339-01/2024 від 21.01.2024 року, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким передано ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу;

- Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76164883 від 09.01.2024 року, укладений між ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким передано ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу;

- Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 2785419 (із фіксованою процентною ставкою) від 07.02.2024 року, укладений між ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким передано ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу.

Покласти на Відповідача за Зустрічним позовом всі судові витрати у справі, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення витрат на яку будуть надані позивачем в строки, встановлені законодавством.

04 лютого 2025 року представник позивача ТОВАРИСТВАЗ ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ'Стеценко В.І. надала до суду заяву про направлення зустрічної позовної заяви на електронну пошту ТОВ.

На виконання ухвали суду від 20.01.2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»04 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» надав кредитні договори та договори позики,які просить долучити до матеріалів цивільної справи, розгляд справи провадити за відсутності представника ТОВ.

05 лютого 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» через систему «Електронний суд» надав клопотання про долучення до матеріалів справи клопотання та додатків до нього,а саме відповіді від первісних кредиторів .

05 лютого 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ'через систему «Електронний суд» надав клопотання про витребування доказів та пояснень від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК»(код ЄДРПОУ 21133352 Юридична адреса: Україна, 04114 м.Київ, вул. Автозаводська 54/19, електронна адреса:contact@universalbank.com.ua, адреса офіційного вебсайта- https: //www.universalbank.com.ua/), а саме:

-інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) карткових рахунків, відкритих у банку станом на 09.01.2024 року;

-інформацію щодо належності ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) карткового рахунку НОМЕР_3 ;

-виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

-інформацію про надходження 09.01.2024 року грошових коштів в сумі 6 000,00 грн та 15 000,00 грн., 14.01.2024 року грошових коштів в сумі 15 000,00 грн., 21.01.2024 року грошових коштів в сумі 5 000,00 грн., 28 січня 2024 року грошових коштів в сумі 5 000,00 грн., 07.02.2024 року грошових коштів в сумі 4 000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зазначивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів ( касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеними з ТОВ «МІЛОАН», ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», ТОВ «АВАНС. КРЕДИТ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» договорами, щодо яких виник спір з тих причин, що не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.

11 лютого 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ'через систему «Електронний суд» надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву,у якому зазначив наступне .

Згідно ст. 50 ЦПК України, позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох Позивачів. Кожен із позивачів або Позивачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) Позивачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або Позивачів;

2) права і обов'язки кількох позивачів чи Позивачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Відповідно до Узагальненої Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними за 2007 рік, наведеної Верховним судом України та розміщеної на офіційному веб-сайті Верховного суду України зазначено: «При підготовці справи до судового розгляду за позовами про визнання правочину недійсним суди зобов'язані розглянути питання про залучення до процесу, насамперед, сторін правочину. До участі у справі не можуть бути залучені ті сторони правочину, які не мають цивільної дієздатності (ст. 29 ЦПК). При вирішенні справ необхідно вірно визначати склад осіб, які повинні брати участь, і у разі необхідності залучати осіб, що не були зазначені в позовних заявах, як Позивачів та третіх осіб на стороні Позивача. Суди мають більше уваги звертати на процесуальне становище осіб, які повинні брати участь у справі, не допускати участі фактичних Позивачів у процесі як третіх осіб.»

Згідно п. 14. Постанови Пленуму ВСС від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»: при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема Цивільний кодекс України (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до абз. 6 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.

Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є стороною Кредитних договорів, тому і НЕ МОЖЕ БУТИ ВІДПОВІДАЧЕМ ЗА ДАННОЮ ПОЗОВНОЮ ЗАЯВОЮ в Частині визнання Кредитних договорів недійсними.

Для укладання кредитного договору № 9087011 від 28.01.2024, договору позики № 2785419 від 07.02.2024, договору позики № 76164883 від 09.01.2024, кредитного договору № 31339-01/2024 від 21.01.2024, кредитного договору № 11400- 01/2024 від 09.01.2024 та кредитного договору № 11344-01/2024 від 14.01.2024, ОСОБА_6 вчинено ряд дій без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

Слід наголосити на тому, що жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначеного договору Відповідачем висловлено не було.

Обставини укладення вказаного договору Відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного договору.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору.

При цьому вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін.

Представник Відповідача не навів приблизний розрахунок суми витрат на даний момент, адже заявлена сума Представника Відповідача повинна мати певне обґрунтування. Тому, враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 18 000,00 грн. стороною Позивача.

Позивач просить позовну заяву ОСОБА_1 про визнання кредитних договорів недійсними - залишити без задоволення;

Ухвалою суду від 13 лютого 2025 року відмовлено ТОВАРИСТВОУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» в задоволенні клопотання про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.00 год. 11 березня 2025 року.

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року відкладено розгляд справи у зв'язку з клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Машошиної А.О. на 11.00 год. 10 квітня 2025 року.

Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року залучено до участі у справі у якості співвідповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» , Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», прийнято рішення про повернення до стадії підготовчого засідання, призначено підготовче засідання на 10.00 год. 13 травня 2025 р., надано відповідачам строк на подачу відзиву на позов з доказами.

Співвідповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» надало до суду 28 квітня 2025 року відзив на зустрічний позов з додатками документів, просить подальший розгляд справи здійснювати без участі представника.

Ухвалою суду від 13 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду .

У судове засідання представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» не з'явився , разом з позовом надав заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача до судового засідання не з'явилися, представник відповідача адвокат Машошина А.О. подала клопотання про закінчення розгляду справи у її відсутність.

Співвідповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» надало до суду 28 квітня 2025 року відзив на зустрічний позов з додатками документів,зазначивши наступне.

Товариство заперечує проти позову в повному обсязі заявлених позовних вимог, вважаємо позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню на підставі нижченаведеного.

1. Товариство здійснює свою діяльність на підставі Ліцензії з надання фінансових кредитів, яка видана 10.11.2016 року, згідно розпорядження №2843 Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг (додаток 1). Інформація опублікована на офіційному сайті Товариства у відкритому доступі за посиланням https://amigo.com.ua/s/documents.

Товариство здійснює діяльність з надання фінансових кредитів фізичним особам на карткові рахунки, на підставі укладених в електронній формі кредитних договорів в інформаційно-телекомунікаційній системі (надалі - ІТС) Товариства за допомогою веб-сайтів Товариства в мережі Інтернет, в т.ч. за посиланням https://miloan.ua, та https://tengo.ua/, https://amigo.com.ua/ відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та інших законодавчих актів України.

По-перше, щодо укладення, дійсності договору про споживчий кредит № 9087011 від 28.01.2024 року. Так, 28.01.2024 року між Позивачем та Товариством було укладено договір про споживчий кредит № 9087011 (далі - Кредитний договір) на суму 5000,00 грн. зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку Позичальника, зазначений в анкеті-заявці в Особистому кабінеті Позивача (додаток 5,7,8 та 9).

Згідно п. 6.1 Кредитного договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Кредитного договору, розміщені Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для Позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими Позичальником Товариству.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. (6). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 12 ст. 3 Закону «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (додаток та 3,11 та 13).

Укладаючи кредитний договір Позивач та Відповідач вчинили дії визначені с.11 Закону «Про електронну комерцію», хронологія вчинення дій Позивачем щодо укладення Кредитного договору у формі електронного правочину описана в додатку 17. Позивач підписав паспорт споживчого кредиту (додатки 11 та 12 ), після чого Позивач підписав Кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону), що підтверджується роздруківкою з електронного файлу з інформаційно-телекомунікаційної системи Позивача (LogFile застосування коду), згідно додатку 14. Після чого, укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті Позивача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1. Кредитного договору на його картку, що підтверджується додатком 9 та 10.

Відповідно до п. 6.4. Кредитного договору, укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (т. 6.5. Кредитного договору).

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) було здійснено аналіз та узагальнення деяких питань судової практики щодо визнання договорів недійними, який викладено в Аналізі окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Аналіз). Так, в Аналізі ВССУ передбачено, що при розгляді справ судами про визнання договорів недійсними, необхідно визначати момент їх укладення, оскільки судом не визнається недійсним договір, який визначається неукладеним. Згідно з висновком Аналізу ВССУ, до неукладених можна віднести договори, для яких сторонами не дотримано встановлених законодавством умови їх укладення (відсутність досягнутої згоди щодо істотних умов договору; стороною не отримано акцепт на направлену оферту; не передано майно, яке згідно з договором передбачається передати; відсутність державної реєстрації договору для якого чинним законодавством передбачена така реєстрація і т. п.). Вимога про визнання договору недійсним, оскільки за твердженнями Позивача він є неукладеним (не писаним), не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, передбачених Законом «Про захист прав споживачів», що передбачає в подальшому відмову у задоволенні відповідного позову. Отже, Позивачем не вірно обрано спосіб захисту свого права (яке до того ж не порушено), а саме вона просить визнати неукладений договір, тобто такий, що не відбувся (на думку Позивача) - недійсним, з чим погоджується і ВССУ, про, що зазначено вище.

Таким чином, Кредитний договір є таким, що укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми. Волевиявлення на укладення якого Позивач виявив у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, направивши Відповідачу підписану електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний кредитний договір (акцепт) у формі електронного повідомлення.

На підставі вищевикладеного, Позивач міг передбачити всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов?язань по Кредитному договору.

Також, звертає увагу суду, що Позивачем за зустрічним позовом здійснювалась часткова оплата за договором, що підтверджується додатками 15 та 16).

Також, варто відзначити, що спірний кредитний договір є вже третім, що укладено між Позивачем та Відповідачем при цьому попередні договори Позивачем виконано, що підтверджується додатками 18).

Також варто відзначити, що до укладення кредитного договору, Позивачем складено та подано анкету-заяву на кредит. Верифікація Позивача здійснена за допомогою системи BankID Національного банку України (додаток 6). Дані вказані заявником в анкеті-заяві співпадають з тими, які отримам Відповідач з системи BankID НБУ, включаючи фінансовий номер телефону (на який відправляються паролі та ідентифікатори необхідні для входу в особистий кабінет та підписання договору).

Технологічно система BankID НБУ влаштована таким чином, що користувач (в даному випадку Позивач), який запитує послугу на сайті надавача послуг (в даному випадку Відповідача), обирає серед банків, що приєдналися до системи BankID НБУ, той банк, в якому він безпосередньо верифікований, є його клієнтом та має діючий договір, після чого проходить багатофакторну автентифікацію на сторінці обраного ним банку (що фактично релевантна автентифікації при доступі до управління карткою/рахунком за допомогою інтернет-банкінгу) та надає цьому банку згоду на передачу ідентифікаційних даних надавачу послуг (в даному випадку - Відповідачу).

Відповідно до Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого постановою правління Національного банку України 17.03.2020 N?32, абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку. Абонент-ідентифікатор (тобто банк) зобов?язаний забезпечити повноту, достовірність і актуальність надання електронних підтверджень електронної дистанційної ідентифікації користувачів. Абонент-ідентифікатор зобов?язаний здійснювати багатофакторну автентифікацію користувача за кожним електронним запитом на електронну дистанційну ідентифікацію до моменту передавання персональних даних такого користувача через Систему BankID Національного банку. Абонент-ідентифікатор має право надавати електронні підтвердження електронної дистанційної ідентифікації на електронні запити на електронну дистанційну ідентифікацію виключно щодо користувачів, які на дату отримання абонентом-ідентифікатором запиту на електронну дистанційну ідентифікацію є клієнтами абонента-ідентифікатора та мають діючі договірні відносини з ним. Абоненту-ідентифікатору забороняється надавати електронні підтвердження електронної дистанційної ідентифікації щодо користувачів, які припинили договірні відносини з банком, але мають технологічний доступ до свого облікового запису в каналах дистанційного банківського обслуговування.

Таким чином, банк-ідентифікатор зобов'язаний передавати Відповідачу через систему BankID НБУ повні, достовірні і актуальні дані щодо Позивача та переконатись, що саме Позивач надає згоду на передачу своїх ідентифікаційних даних Відповідачу.

Таким чином, посилання позивача, про те, що нею договір не укладався та не підписувався спростовується матеріалами справи.

Отже, всі наведені обставини свідчать, що Відповідач виконав передбачені законодавством вимоги щодо верифікації Позивача та укладення кредитного договору в належій формі.

З приводу посилання Позивача на порушення Відповідачем норм п.18 закону «Про захист прав споживачів».

Позивач посилається на, нібито, невідповідність пені розмірам встановленим законодавством України. Дане твердження не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 закону України «Про споживче кредитування» 2. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно п. 4.1. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги Кредитодавця зобов'язаний сплатити на користь Кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов'язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Таким чином розмір пені та штрафів, встановлених кредитним договором, є таким, що повністю відповідає вимогам закону.

ВГСУ, вирішуючи цей спір, звертає увагу на те, що пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами. Проценти за користування чужими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а е саме процентами за користування товарним кредитом та стягуються незалежно від наявності вини боржника (див. також лист ВГСУ від 29.04.2013 р. №01-06/767/2013).

Звертає увагу суду, що вказаний договір не є договором приєднання, адже Позивач сам вибрав умови кредиту, сам обирав суму кредиту та строки погашення.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, вказаний договір не є договором приєднання.

Крім того, посилання Позивача на судову практику є нерелевантним, з огляду на те, що вказана практика сформована на основі законів які вже втратили силу, та має абсолютно інший суб'єктний склад, та стосується Банків, в той час як відповідачі є фінансовими установами.

Крім того, кожна редакція правил перед опублікуванням подається до Національного Банку України і не може бути змінена товариством самостійно.

Більше того, згідно п. 6.3 договору приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів ) Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов?язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил.

З приводу надання до суду оригіналу кредитного договору, Позивач посилається на відсутність у неї оригіналу кредитного договору, але договір укладений у електронній формі та примірний його розміщено в особистому кабінеті позичальника (згідно умов самого договору та Правил). Таким чином Позивач сама може надати оригінал електронного договору до суду, якщо у неї є сумніви у достовірності копій наданих Позивачем за первісним позовом до суду.

За таких обставин слід зазначити, що позов, який подається до суду для розгляду, вважається справжнім та серйозним, якщо лише немає явних показників протилежного, що можуть стати підставою для висновку, що позов є безпідставним (frivolous) або сутяжницьким (vexatious) або йому з інших підстав бракує обґрунтованості, - такого висновку дійшов ЄСПЛ справі «Kupiec v. Poland».

Представник співвідповідача просить відмовити Позивачу за зустрічним позовом в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі, просить подальший розгляд справи здійснювати без участі представника.

Співвідповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», до судового засідання не з'явилися , про час,дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, не скористалися своїм правом на подачу відзиву на зустрічний позов з доказами

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача ,дослідивши письмові докази у їх сукупності , приходить до наступних висновків.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору с умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського одексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що сладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для овідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її няття. Електронний договір укладається шляхом пропозицій його се 300ов язакВідповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір. у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.о сок здійснювати продаж товарів, виконання робит або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками .

В судовому засіданні встановлено наступне.

28.05.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «САПБ», Позивач) укладено Договір факторингу №28052024 , у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «САПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «САПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.16-20).

- 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 27625 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- грн. - сума заборгованості за пенею(а.с.189-198).

- 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 27625 грн. - сума заборгованості за відсотками.

30 липня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 30072024/2 , у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.31-34).

- 4916.84 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 6345.54 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 1144 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту;

- 0 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) (а.с.189-198)..

- 4916.84 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 6345.54 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 1144 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту;

- 0 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня)(а.с.35).

Також, 21 січня 2024р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНС КРЕДИТ» (ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 31339-01/2024 (а.с.49-54).

20.06.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20062024 , у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «САПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.56-60).

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку N?2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору .

за Кредитним договором № 11400-01/2024 в розмірі 48750 грн., з яких:

- 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 33750 грн. - сума заборгованості за відсотками.

за Кредитним договором N? 31339-01/2024 в розмірі 17625 грн., з яких:

- 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12625 грн. - сума заборгованості за відсотками(а.с.189-198)..

Згідно п. 3.9. Договору факторингу, у разі отримання коштів від Боржників, органів Державної виконавчої служби в рахунок погашення Заборгованості після дати підписання цього Договору, Клієнт зобов?язаний перерахувати ці кошти Фактору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати їх отримання (включно), на рахунок Фактора, вказаний в розділі 10 даного Договору. При перерахуванні коштів Клієнт зобов?язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме, вказати наступні данні Боржників: Прізвище, Ім ?я, По батькові, код номер облікової картки платника податків, № кредитного договору.

- 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 33750 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.48).

за Кредитним договором № 31339-01/2024 в розмірі 17625 грн., з яких:

- 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12625 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.55).

09 січня 2024р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_2 було укладено Договір Позики N? 76164883 (а.с.63-66).

Згідно з п. 24 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.6,627 ЦПК України.

- 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12625 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- грн. - сума заборгованості за пенею (а.с.189-198).

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій.

- 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 15300 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до п. 20 Договору позики Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного, підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 24 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.

Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав до третіх осіб -Боржників, включаючи суму основного зобов?язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку N?2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до актора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.

- 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12000 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- грн. - сума заборгованості за пенею(а.с.189-198).

Відповідно до п.2.1.7. Договору факторингу, На день підписання відповідного Реєстру Боржників, Право Вимоги, яке відступається за відповідним Реєстром Боржників, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість Боржників перед Клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах (незалежно від наявності факту прострочки зобов?язань з боку Боржників, але за наявності законних підстав для стягнення заборгованості), що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по Боржникам не відступлені Клієнтом третім особам, Клієнтом не укладено угод про заміну зобов?язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.

- 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12000 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.81).

Крім того, суд зазначає наступне.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями,підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів..

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вищевказані електронні договори укладені сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договори між ОСОБА_1 та Первісними кредиторами, не були б укладені.

Тобто, для укладання кредитного договору № 9087011 від 28.01.2024, договору позики № 2785419 від 07.02.2024, договору позики № 76164883 від 09.01.2024, кредитного договору № 31339-01/2024 від 21.01.2024, кредитного договору № 11400- 01/2024 від 09.01.2024 та кредитного договору № 11344-01/2024 від 14.01.2024, ОСОБА_6 вчинено ряд дій без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

Суд зазначає, що жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначеного договору відповідачем висловлено не було. Обставини укладення вказаних вище договорів відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного договору.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зазначено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм права, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

У постанові від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 Верховний Суд зазначив, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими.

Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Так, у своїй постанові від 27.01.2020 року у справі № 761/26815/17 Верховний Суд зазначив, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

При цьому, якщо оспорюваний договір є недійсним в силу закону (нікчемним) і саме цією підставою позивач обгрунтовує свій позов, у задоволенні вимоги про визнання його недійсним буде відмовлено.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 463/5896/14-ц зроблено висновок, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц також зроблено наступні висновки. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

За вищенаведеними висновками Верховного Суду у наведених справах, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/1799/18 (провадження № 61- 17511св19) Верховний Суд зробив висновок про те, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Зазначені правові висновки послідовно застосовано також і в інших постановах Верховного Суду, наведених заявником у касаційній скарзі, а саме: від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21), від 26 травня 2021 року у справі № 727/2525/20 (провадження № 61-4679св21), від 28 липня 2021 року у справі № 766/14589/18 (провадження № 61-6780св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 379/1542/19 (провадження № 61-11684св20), від 15 вересня 2021 року у справі № 606/1636/18 (провадження № 61-13833св19) та від 03 листопада 2021 року у справі № 204/5407/18 (провадження № 61-15468св20).

Виходячи з вищевикладеного,суд приходить до висновку, що у вищезазначених кредитних договорах передбачені всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог законодавства. У договорах вказана сума кредиту, строк надання кредиту, відсоткова ставка та її вид, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за договором та його умови.

Суд зазначає, що у відповідності до умов кожного укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем при укладанні кредитного договору, що підтверджується матеріалами справи.

Тому, суд не приймає до учагт доводи відповідача про відсутність підпису відповідача на кредитних договорах та договорах позики , в тому числі й на договорі №9087011 від 28.01.2024 р.

Таким чином, сторони узгодили розмір Позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Відносно доводів відповідачапро суперечність умов кредитних договорів та договорів позик ст. 18 Закоуну України «Про захист прав споживачів» та не застосування до нарухування процентів облікової ставки НБУ суд зазначає, що пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами. Проценти за користування чужими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а е саме процентами за користування товарним кредитом та стягуються незалежно від наявності вини боржника.

Як наслідок суд, не приймає посилання відповідача на рішення Верховного Суду по справах, в яких вирішивалося питання правомірності нарахування та стягнення штрафів та пені.

В той же час , з метою встановлення істини по справі, суд вважає необхідним перевірити правомірність нарахування позивачем процентів за користування кредитами та позиками.

Так, уклавши кредитний договір№ 9087011 від 28.01.2024, відповідач погодився, що сума кредиту становить 5 000,00 грн, строк кредиту 360 днів, які складаються з пільгового та поточного періодів.

Відповідно до Кредитного договору, процентна ставка становить 0,75 % за кожен день.

Сума відсотків,яка нараховується за один день пільгового періоду, складає - 5 000,00 грн (тіло кредиту) на 0,75 % = 37,50 грн.

За 360 днів які зазначені в кредитному договорі сума відсотків буде становити: 37,50

грн х 360 днів = 13 500,00 грн.

Пункт 1.5.1. договору передбачає комісію за надання кредиту: 1 248,00 грн., яка нараховується за ставкою 25,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Загальна сума за кредитним договором 5 000,00 грн (тіло кредиту) + 13 500,00 грн (% нараховані за 360 днів) + 1 248,00 (одноразова комісія) = 19 748,00 грн. - сума яку міг нараховувати Первісний кредитор.

Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

Уклавши договір позики № 2785419 від 07.02.2024 , відповідач погодився, що сума позики становить 4 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, процентна ставка 2,5 %.

Сума відсотків, яка нараховується за один день: 4 000,00 грн. (тіло кредиту) на 2,5 % = 100,00 грн.

За 30 днів кредиту сама відсотків буде становити: 100,00 грн х 30 днів = 3 000,00 грн.

Враховуючи, що відповідачем не належно виконувалися умови кредиту, тобто не повернення кредиту в строк, сума відсотків за 90 днів складає: 108,00 грн х 90 днів = 9 720,00 грн.

3 000,00 грн (% за 30 днів користування) + 9 720,00 грн (% за 90 днів) = 12 720,00 грн - % які міг нараховувати Первісний кредитор.

Тому, враховуючи вищенаведене, нарахування відсотків за користування кредитом є

абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами договору позики та доказами кредитної заборгованості.

Уклавши договір позики№ 76164883 від 09.01.2024 , відповідач погодився, що сума позики становить 6 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, процентна ставка 2,5 %.

Сума відсотків,яка нараховується за один день: 6 000,00 грн (тіло кредиту) на 2,5 % = 150,00 грн.

За 30 днів кредиту сама відсотків буде становити: 150,00 грн х 30 днів = 4 500,00 грн.

Після спливу 30 денного терміну на який надавалися кредитні кошти у позику

Враховуючи, що Відповідачем не належно виконувалися умови кредиту, тобто не повернення кредиту в строк, вирахуємо суму відсотків за 90 днів: 162,00 грн х 90 днів = 14 580,00 грн.

Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

Уклавши кредитний договір № 31339-01/2024 від 21.01.2024р , відповідач погодився, що сума кредиту становить 5 000,00 грн, строк кредиту 120 днів.

Пункт 1.4.1.договору предбачає , що процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Пункт 1.6. договору передбачає, що кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375 - 23xx - xxxx - 0112.

Сума відсотків, яка нараховується за один день користування коштами, складає: 5 000,00 грн (тіло кредиту) на 2,5 % = 125,00 грн.

Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

Уклавши кредитний договір№ 11400-01/2024 від 09.01.2024 , відповідач погодився, що сума кредиту становить 15 000,00 грн, строк кредиту 120 днів.

Пункт 1.4.1. договору передбачає, що процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Сума відсотків,яка нараховується за один день користування коштами, складає: 15 000,00 грн (тіло кредиту) на 2,5 % = 375,00 грн.

За 120 днів сума відсотків буде становити: 375,00 грн х 120 днів = 45 000,00 грн. - %

які міг нараховувати Первісний кредитор

Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

Уклавши кредитний договір № 11344-01/2024 від 14.01.2024, відповідач погодився, що сума кредиту становить 15 000,00 грн, строк кредиту 100 днів.

Пункт 1.4.1.договору передбачає, що процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Пункт 1.6.договору передбачає, що кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375 - 23xx - xxxx - 0112.

Сума відсотків,яка нараховується за один день користування коштами, складає: 15000,00 грн (тіло кредиту) на 2,5 % = 375,00 грн.

За 100 днів сума відсотків буде становити: 375,00 грн х 100 днів = 37 500,00 грн. - %

які міг нараховувати Первісний кредитор

Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обгунтованість позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», внаслідок чого позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» підлягає задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню :

-за кредитним договором № 11344-01/2024 в розмірі 42 625, 00 грн., з яких- 15 000 сума заборгованості за основною сумою боргу;-27 625 грн. сума заборгованості за відсотками;

- за кредитним договором №9087011 в розмірі 12 406,38 грн., з яких - 4 916 грн. 84 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу;-6 345 грн. 54 коп.-сума заборгованості за процентами за користування кредитом;- 1 144 грн.00 коп. заборгованість за комісією за надання кредиту;

- за кредитним договором № 11400-01/2024 в розмірі 48 750 грн.00 коп., з яких - 15 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу;- 33 750 грн. 00 коп.-сума заборгованості за процентами за користування кредитом;

- за кредитним договором № 31339-01/2024 в розмірі 17 625 грн.00 коп., з яких - 5 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу;- 12 625 грн. 00 коп.-сума заборгованості за процентами за користування кредитом;

- за договором позики № 76164883 в розмірі 21 300 грн.00 коп., з яких - 6 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу;- 15 300 грн. 00 коп.-сума заборгованості за процентами за користування кредитом;

- за договором позики № 2785419 в розмірі 16 000 грн.00 коп., з яких - 4 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу;- 12 000 грн. 00 коп.-сума заборгованості за процентами за користування кредитом,

а всього підлягає стягненню заборгованість за договорами у загальному розмірі 158 706 грн. 38 коп.дсутні.

В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», співвідповідачі : Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» , Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», про визнання кредитних договорів та договорів позики недійсними, необхідно відмовити .

Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 3 028 грн.00 коп.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» слід стягнути судовий збір в розмірі 3 028 грн.00 коп.

Судові витрати , понесені відповідачем за зустрічним позовом у зв'язку з відпомовою у задоволенні зустрічного позову, покладаються на позивача за зустрічним позовом - відповідача за первістним позовм - ОСОБА_1 .

На підставі ст. 525, 526, 530, 611, 1054, 1055, 1050 ЦК України, керуючись ст. 3, 12, 76, 78, ч.3 ст. 211, 223 ст. 263-265, 268,280-285 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032 м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30 реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк»)

а всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 158 706 грн. 38 коп.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам'янського протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032 м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30 реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк»).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

Повний текст рішення складений 19 серпня 2025 року.

Суддя І.В. Корнєєва

Попередній документ

129623637

Наступний документ

129623639

Інформація про рішення:

№ рішення:	129623638
№ справи:	209/9021/24
Дата рішення:	14.08.2025
Дата публікації:	21.08.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Дніпровський районний суд міста Кам’янського
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто: рішення набрало законної сили (14.08.2025)
Дата надходження:	27.11.2024
Предмет позову:	про стягнення заборгованості за кредитним договором

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

20.01.2025 11:20	Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
13.02.2025 10:00	Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
11.03.2025 11:00	Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
10.04.2025 11:00	Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
13.05.2025 10:00	Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
02.06.2025 13:00	Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
13.06.2025 10:00	Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
14.08.2025 10:00	Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська