15 серпня 2025 рокуСправа №160/21048/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.10.2023 №045550021958;
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.06.2024 №045550021958;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу період роботи за Списком №2 з 06.07.1990 по 14.08.1996;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213- VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 29.09.2023.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулась до відповідачів із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, проте відповідачами відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 позовну заяву в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.10.2023 №045550021958 повернуто позивачеві.
Відкрито провадження у справі в частині вимог:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.06.2024 №045550021958;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу період роботи за Списком №2 з 06.07.1990 по 14.08.1996;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 29.09.2023.
Від ГУ ПФУ в м.Києві до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. Атестація робочого місяця обов'язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. Пільговий стаж згідно з довідкою №195 від 29.04.2014 можливий для зарахування після надходження рішення комісії про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах. Враховуючи викладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку, передбаченого п.2 ч.2 статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №045550021958 від 05.10.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, так як на дату звернення у позивача відсутній необхідний стаж по Списку №2 та вона не набула віку передбаченого п.2 ч. 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Повторно позивач звернулась до Відповідача -3 з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 2 - 19.06.2024. Рішенням Головного управління Пенсійного України в Харківській області № 045550021958 від 27.06.2024 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії з аналогічних підстав.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.09.2023 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, яка відповідно до принципу екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в м.Києві.
Рішенням ГУ ПФУ в м.Києві від 05.10.2023 №045550021958 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку.
З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2024 позивач повторно звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, яка відповідно до принципу екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Харківській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 27.06.2024 №045550021958 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні зазначено:
- необхідний вік становить - 55 років;
- вік заявниці: 52 роки 1 місяць 11 днів;
- необхідний страховий стаж становить: не менше 25 років у жінок;
- страховий стаж заявниці становить: 28 років 1 місяць 24 дні;
- необхідний пільговий стаж становить: не менше 10 років;
- пільговий стаж заявниці: не визначено.
В рішенні також зазначено, що пільговий стаж згідно з довідкою №195 від 29.04.2014 можливий для зарахування після надходження рішення комісії про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на пільговий умовах.
Вважаючи рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 05.10.2023 №045550021958 та ГУ ПФУ в Харківській області від 27.06.2024 №045550021958 протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Проте, як зазначалось вище, ухвалою суду від 16.09.2024 позовна заява в частині оскарження рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 05.10.2023 №045550021958 повернута позивачу.
Вказана ухвала в частині повернення позовної заяви позивачем не оскаржувалась, а отже рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 05.10.2023 №045550021958 є чинним.
Таким чином, предметом оскарження в межах даної справи є рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.06.2024 №045550021958.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Щодо відмови у призначенні пенсії з підстав не досягнення пенсійного віку - 55 років, суд зазначає наступне.
Частиною 2 пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах .
За приписами статті 12 Закону №1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058 - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України ).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у зразковій справі від 03.11.2021 №360/3611/20.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (19.06.2024), позивач досягла пенсійного віку (50 років), передбаченого Законом №1788 з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а тому відмова відповідача з даних підстав є неправомірною.
Щодо не зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу за Списком №2, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до частин 1 - 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується записами в трудовій книжці позивача, що остання в спірний період працювала в ВАТ «Дніпрошина» та виконувала роботу, яка передбачена Списком №2.
Також, спірний період роботи та його пільговий характер підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою ВАТ «Дніпрошина» від 29.04.2014 №195, відповідно до змісту якої позивач працювала повний робочий день та виконувала роботу у шкідливих та важких умовах праці у шинному виробництві в сборочном цеху (хімічне виробництво) в період, зокрема:
- з 06.07.1990 по 31.12.1991 за професією стиковщик полос з повним робочим днем, що передбачено Списком №2, розділ ХІ підрозділ 1 пункт 4 код КП 8231 ДК 003:2010;
- з 01.01.1992 по 10.03.1994 за професією стиковщик полос з повним робочим днем, що передбачено Списком №2, розділ Х підрозділ А пункт 1а 2110А010 код КП 8231 ДК 003:2010;
-з 11.03.1994 по 25.08.1998 за професією стиковщий полос, флиперовщик колец з повним робочим днем, що передбачено Списком №2, розділ Х підрозділ А пункт 1а 2110А010 код КП 8231 8231ДК 003:2010.
Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішення не наведено жодних зауважень до відповідних записів у трудовій книжці, а також не заперечується, що позивач працювала за посадою, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
При дослідженні спірних записів у трудовій книжці, судом не встановлено жодних недоліків у заповненні трудової книжки.
Суд зазначає, що Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
При цьому, основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві, є трудова книжка.
При прийнятті даного рішення судом також враховано те, що оскаржуване рішення не містить будь-яких зауважень щодо порядку оформлення трудової книжки позивача. Також, відповідачем не заперечується, що в спірні періоди позивач працювала на посадах, що дають право на призначення пільгової пенсії.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, підтверджуючим стаж роботи, є відповідні записи із зазначенням необхідних відомостей. Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працювала або спірні періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до пільгового стажу роботи, або взагалі відсутні.
Отже, суд доходить висновку, що спірний період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2, а висновки відповідача в цій частині є необгрунтованими.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.06.2024 №045550021958 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем не здійснювалось обчислення пільгового стажу роботи з урахуванням періоду трудової діяльності, який враховано судом у даній справі, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Також, суд зазначає, що на дату прийняття даного рішення суду, є чинним та не скасовано Рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 05.10.2023 №045550021958 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, що унеможливлює задоволення позовних вимог в частині призначення пенсії.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту буде зобов'язання повторно розглянути заяву позивача від 19.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду уданій справі.
Щодо позовних вимог до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати спірний період роботи до пільгового стажу та повторно розглянути заяву позивача від 19.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. З урахуванням висновків суду у даній справі.
Отже, за наслідками розгляду справи, судом встановлено, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.06.2024 №045550021958.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 06.07.1990 по 14.08.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 та з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська