19 серпня 2025 року
м. Київ
справа №2-а-256/08
адміністративне провадження №К/990/29934/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби,-
У квітні 2007 року до суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура, далі - відповідач-1), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора, далі - відповідач-2), в якому позивачка просила:
- скасувати наказ № 131 від 03 квітня 2007 року за підписом прокурора області Галкіна О.Б. про притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури;
- поновити на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури області з моменту звільнення;
- стягнути з прокуратури Одеської області заробітну плату за час вимушеного прогулу;
- стягнути з прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. солідарно;
- постановити окрему ухвалу.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року позов задоволено частково, а саме:
- скасовано наказ прокурора Одеської області № 131 від 03 квітня 2007 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури
- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області з 03 квітня 2007 року;
- стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 28 733,81 грн.
- стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року виправлено описку в постанові Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, зазначивши, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, апеляційні скарги Прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України задоволено, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року і ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 квітня 2010 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін, а ухвалою від 31 грудня 2010 року відмовив у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2010 року в цій справі.
08 жовтня 2020 року Європейським судом з прав людини постановлено рішення у справі "Горяйнова проти України", заява № 41752/09, яке набуло статусу остаточного 08 січня 2021 року.
04 лютого 2021 року позивачка звернулась до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року та ухвал Вищого адміністративного суду України від 27 квітня та 31 грудня 2010 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом. Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, позивачка послалася на рішення ЄСПЛ у справі "Горяйнова проти України" (заява № 41752/09), ухвалене 08 жовтня 2020 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-а-256/08 заяву про перегляд судових рішень задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2010 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до П'ятого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року у справі № 2-а-256/08 і закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року залишено без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій ставилась вимога про стягнення додаткового відшкодування вимушеного прогулу.
Постановою Верховного Суду від 04 червня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-а-256/08 задоволено.
Закрито касаційне провадження № К/990/11143/22 за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-а-256/08.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року в частині залишення без змін постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі № 2-а-256/08.
Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-а-256/08 залишено без змін.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року залишено без задоволення апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура) та Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора), в частині вимог про скасування постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, в частині висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Змінено постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, в частині обрахованої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, шляхом викладення четвертого абзацу резолютивної частини постанови у наступній редакції:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552; адреса: м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, 65026) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, що тривав з 04 квітня 2007 року по 30 вересня 2021 року, загальним розміром 996 525 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 12 (дванадцять) копійок, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів.".
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання касаційної скарги у новій редакції, в якій чітко перелічити судові рішення, які оскаржуються та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України. Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги у справі № 2-а-256/08 на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду шляхом подання до Суду касаційної скарги у новій редакції, в якій чітко перелічити судові рішення, які оскаржуються та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
04 березня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просить поновити строк на подання касаційної скарги, оскільки його пропуск відбувся з поважних причин. Вирішити питання про відкриття касаційного провадження з наступним вирішенням питання про допуск до Великої Палати Верховного Суду. За результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї касаційної скарги, скасувати наступні судові рішення: постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року; постанову Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04 червня 2024 року; постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року. Постановити нове рішення за позовною заявою ОСОБА_1 про поновлення трудових відносин на підставі рішення Європейського Суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі "Горяйнова проти України" та постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року, шляхом поновлення в існуючому органі прокуратури Одеської області та стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме з дати звільнення і по день постановлення судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року визнано неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
12 травня 2025 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просить прийняти касаційну скаргу до розгляду. Відкрити касаційне провадження з вирішенням питання про допуск до Великої Палати Верховного Суду для розгляду справи за висновками рішень Європейського Суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі "Горяйнова проти України", постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року - restitutio in integrum і рішення Конституційного Суду від 18 грудня 2024 року з метою перегляду: постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року; постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04 червня 2024 року; постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
14 липня 2025 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просить поновити строк на подання касаційної скарги, прийняти касаційну скаргу, відкрити касаційне провадження, передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для розгляду за висновками рішень Європейського Суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі «Горяйнова проти України», постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року щодо досягнення - restitutio in integrum і рішення Конституційного Суду від 18 грудня 2024 року з метою перегляду справи. За результатом розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року; Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04 червня 2024 року; П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким: поновити ОСОБА_1 на посаді в існуючому органі прокуратури (Одеська обласна прокуратура); стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; - забезпечити фактичне виконання рішення ЄСПЛ у справі № 41752/09 у формі допуску до роботи для виконання трудових обов"язків; застосувати практику Європейського суду з прав людини і Великої Палати Верховного Суду як імперативну норму для цілей статті 46 Конвенції.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Загороднюка А.Г. (наказ від 14 липня 2025 року № 299/0/5-25) Єресько Л.О. (наказ від 20 червня 2025 року № 2347/0/5-25), та Соколова В.М. (наказ від 23 червня 2025 року № 2375/0/5-25), -- питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по виходу судді з відпустки.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 14 листопада 2024 року П'ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження, а скаргу подано вчетверте 14 липня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Частиною п'ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
У касаційній скарзі позивачка посилається на те, що звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою. При цьому, зазначає, що з первісною касаційною скаргою звернулась у межах процесуальних строків, проте ухвалами Верховного Суду від 18 лютого 2024 року, 29 квітня 2025 року, 03 липня 2025 року касаційні скаргу було повернуто позивачці. Позивачка зазначає, що повідомлення про винесення ухвали Верховного Суду від 03 липня 2025 року, надійшло на електронну пошту скаржниці 03 липня 2025 року о 23:54, що унеможливлювало її отримання цієї дати. Більш того, в особистому кабінеті скаржниці у підсистемі «Електронний суд», ухвала Верховного Суду від 03 липня 2025 року станом на 13 липня 2025 року залишається недоступною. Разом з тим, з вказаною ухвалою позивачка ознайомилась в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якому зазначено, що надіслана судом 03 липня 2025 року ухвала зареєстрована у цьому ресурсі 05 липня 2025 року, а загальний доступ до неї наданий 08 липня 2025 року. Таким чином, касаційна скарга на ухвалу Верховного Суду від 03 липня 2025 року подається на шостий день з дати, коли з нею стало можливо ознайомитись позивачці.
Верховний Суд звертає увагу скаржниці, що вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Верховний Суд також зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов'язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.
Так, ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги у справі № 2-а-256/08 на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду шляхом подання до Суду касаційної скарги у новій редакції, в якій чітко перелічити судові рішення, які оскаржуються та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року визнано неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
Так, відповідно до відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" (далі - КП ДСС) ухвалу Верховного Суду від 03 липня 2025 року (касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала), доставлено до електронного кабінету позивача 04 липня 2025 року о 00:58, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвала Верховного Суду від 03 липня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 04 липня 2025 року.
В той же час, з вчетверте поданою касаційною скаргою скаржниця звернулась лише 14 липня 2025 року.
Щодо підстави пропуску строку, які зазначає скаржниця у клопотанні про поновлення строку пов'язану з технічним проблемами у роботі підсистеми «Електронний суд», оскільки ухвала Верховного Суду від 03 липня 2025 року в особистому кабінеті скаржниці у підсистемі «Електронний суд» станом на 13 липня 2025 року залишається недоступною, колегія суддів вважає таку підставу пропуску строку неповажною, оскільки скаржницею не надано належних і допустимих доказів, що мають місце технічні проблеми у роботі підсистеми «Електронний Суд», у зв'язку з чим Верховний Суд відхиляє ці доводи.
Відповідно до інформації із скріншоту «Електронний суд», доданої скаржницею до клопотання про поновлення строку від 13 липня 2025 року, вбачається, що «ст. 332 ч. 6 КАС - Ухвала про повернення касаційної скарги - Зареєстровано»; «Документ в процесі завантаження. Спробуйте, будь ласка, пізніше», однак колегія суддів звертає увагу, що ця касаційна скарга подана вчетверте після її повернення Верховним Судом, у зв'язку з чим з строк пропущено на 8 місяців (з грудня 2024 року по липень 2025 року), що свідчить про неналежне користування позивачкою своїх процесуальними правами та виконання процесуальних обов'язків.
Отже, наданий скаржницею скріншот з електронного суду ОСОБА_1 не підтверджує наявність технічних проблем у роботі підсистеми «Електронний Суд».
Суд звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу скаржниці, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржницею у найкоротший строк.
Разом з тим, значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та черговим поданням касаційної скарги, вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржниці у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою не вказано поважних причин пропуску на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір ії подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржницею у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Отже, заявниці необхідно подати клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
У зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без руху з метою запропонування скаржниці обґрунтувати підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржниця в касаційній скарзі (нова редакція) зазначає пункти 1, 2, 3 та 4 частини четвертої, підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме:
- суди апеляційної і касаційної інстанцій у цій справі застосував норму права без урахування норм права, якими встановлений порядок розгляду справ (неправильне застосування норм матеріального права - статей 6, 10, 13, 46 Конвенції про захист прав людини; - відхід від висновків постанови Великої Палати ВС від 07 липня 2021 року про обов'язковість restitutio in integrum як єдиного способу виконання рішень ЄСПЛ);
- необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеній 04 червня 2024 року Верховним Судом у цій справі;
- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (неврахування правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ у справі "Горяйнова проти України" (заява № 41752/09); - прояв надмірного формалізму з боку касаційної інстанції щодо прийняття касаційної скарги, що суперечить практиці ЄСПЛ);
- не дослідження судом зібраних у справі доказів;
- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо належного виконання рішень Європейського суду з прав людини;
- позивачка (скаржниця) позбавлена можливості спростувати обставину щодо невиконання рішення ЄСПЛ при розгляді справи в порядку судового контролю і оскарження повторного незаконного звільнення;
- справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивачки (скаржниці).
Проте, під час перевірки матеріалів касаційної скарги (нова редакція), яка подана до Верховного Суду втретє встановлено, що вона подана без додержання вимог частини другої статті 330 КАС України.
Так, відповідно до змісту прохальної частини касаційної скарги (нова редакція), установлено, що позивачка просить:
"Поновити строк на подання касаційної скарги.
Прийняти касаційну скаргу.
Відкрити касаційне провадження.
Передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для розгляду за висновками рішень Європейського Суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі «Горяйнова проти України», постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року щодо досягнення- restitutio in integrum і рішення Конституційного Суду від 18 грудня 2024 року з метою перегляду справи.
За результатом розгляду справи Великою палатою Верховного Суду постанови: - П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року; Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04 червня 2024 року; П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким:
- поновити ОСОБА_1 на посаді в існуючому органі прокуратури (Одеська обласна прокуратура);
- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; - забезпечити фактичне виконання рішення ЄСПЛ у справі № 41752/09 у формі допуску до роботи;
- застосувати практику Європейського суду з прав людини і Великої Палати Верховного Суду як імперативну норму для цілей статті 46 Конвенції.
Справу розглядати за обов'язкової присутності ОСОБА_1 , про день та час судових засідань повідомляти в особистому кабінеті ресурсу «Електронний суд».»
Отже, фактично в прохальній частині касаційної скарги, яку подано позивачкою вчетверте викладено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
При цьому, скаржницею будь-яких вимог до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, як суду касаційної інстанції не викладено.
Як вже зазначалось Судом в ухвалах про залишення касаційних скарг без руху від 14 січня 2025 року, 20 березня 2025 року, 02 червня 2025 року та повернення касаційних скарг від 18 лютого 2025 року, 29 квітня 2025 року, 03 липня 2025 року підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначено статтями 346, 347 КАС України.
Разом із цим такий порядок може бути реалізований лише в межах відкриття касаційного провадження на зазначене скаржницею судове рішення.
Таким чином, позивачці необхідно уточнити вимоги касаційної скарги щодо оскаржуваних судових рішень, навести відповідне обґрунтування касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, шляхом подання до суду:
- заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- касаційної скарги у новій редакції, в якій зазначити підстави для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України та перелічити судові рішення, які оскаржуються, вимоги до касаційного суду в межах повноважень, визначених статтею 349 КАС України та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 2-а-256/08.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби - залишити без руху.
Надати скаржниці строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до суду:
- заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- касаційної скарги у новій редакції, в якій зазначити підстави для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України та перелічити судові рішення, які оскаржуються, вимоги до касаційного суду в межах повноважень, визначених ст. 349 КАС України та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання касаційної скарги у нові редакції касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько ,
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду