19 серпня 2025 року
м. Київ
справа №340/1665/20
адміністративне провадження № Зв/990/16/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №340/1665/20 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури (далі - відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - відповідач-3), у якому, з урахуванням уточнення до позовної заяви, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №344 від 09.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки», прийняте кадровою комісією №2;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Кіровоградської області від 29.04.2020 №95к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області на підставі пункту 9 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020;
- поновити позивача в органах прокуратури на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Кіровоградської обласної прокуратури (до перейменування - відділ процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
- стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на посаді.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №344 від 09.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки». Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Кіровоградської області №95к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020. Поновлено ОСОБА_1 в Кіровоградській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Кіровоградської обласної прокуратури, з 01.05.2020. Стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.05.2020 по 21.04.2021 в розмірі 222 628, 04 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Кіровоградської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №344 від 09.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки». У цій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 в прокуратурі Кіровоградської області на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області з 01.05.2020». У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23.06.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Кіровоградської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 у цій справі скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
До Верховного Суду 22.01.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №340/1665/20 за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування цієї заяви позивач зазначив, що основною підставою відмови в задоволенні його адміністративного позову є застосування, як підстави звільнення, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Водночас 18.12.2024 Другим Сенатом Конституційного Суду України ухвалене рішення №11-р(II)/2024 (справа №3-157/2023 (290/23), яким визнано пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратури» таким, що суперечить частині першій статті 8, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131 Конституції України.
На думку заявника, його звільнення із займаної на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», який визнано неконституційним, є порушенням прав, яке триває й дотепер.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 за результатами розгляду заяви просив скасувати постанову Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №340/1665/20 та ухвалити нову постанову, якою скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 залишити без змін.
Ухвалою від 23.01.2025 Верховний Суд відкрив провадження за вказаною заявою ОСОБА_1 , а ухвалою від 04.08.2025 призначив її до розгляду в судовому засіданні на 19.08.2025 о 14:30.
До Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшло заперечення на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у якому відповідач-2 просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №340/1665/20 за виключними обставинами.
У своїх запереченнях відповідач-2, з-поміж іншого, наголосив, що Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Тобто спірні правовідносини у справі №340/1665/20 виникли та припинилися до прийняття Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024, зазначене Рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що винили до набрання ним чинності, а тому це Рішення не впливає на спірні правовідносини та, як наслідок, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Також до Верховного Суду від керівника Кіровоградської обласної прокуратури надійшов відзив на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у якому відповідач-1 зазначив про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 з тих же підстав, на які вказував відповідач-2.
У відповіді на відзив відповідача-2 ОСОБА_1 , з-поміж іншого, наголосив про необґрунтованість твердження Офісу Генерального прокурора про те, що спірні правовідносини виникли та припинилися до прийняття рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/24 та є нерелевантними, адже його звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закоу України «Про прокуратуру», який визнано неконституційним, є порушенням прав, що триває та все ще потребує судового захисту.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Водночас до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі, у якому зазначив, що подану ним заяву повністю підтримує та просить її задовольнити.
Також від представника Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання, у якому вказав, що не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження, у задоволенні заяви ОСОБА_2 просив відмовити, а постанову Верховного Суду від 23.06.2022 залишити в силі.
Ураховуючи приписи пункту 2 частини першої статті 345 КАС України, у зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно до частини першої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина друга статті 365 КАС України).
Зважаючи на підстави звернення ОСОБА_1 із заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 23.06.2022у справі №340/1665/20 за виключними обставинами, Суд звертає увагу на те, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв'язку із встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, уже було предметом розгляду Верховного Суду.
Так, об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата) в постанові від 19.02.2021 у справі №808/1628/18 висловила позицію, згідно із якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання, тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. У цій постанові також зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і на час прийняття рішення суду положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Аналогічна позиція щодо застосування приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підтримана об'єднаною палатою в ухвалах від 21.12.2022 у справі №140/2217/19 та від 22.12.2022 у справі №805/1312/16-а, в яких вирішувалося питання можливості відступу від висновку щодо застосування пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, викладеного у постанові об'єднаної палати від 19.02.2021 у справі №808/1628/18.
Такий же підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справах №620/4397/20 (ухвала від 11.05.2023), №280/7188/20 (ухвала від 23.09.2024), №340/2428/20 (ухвала від 17.12.2024), №420/4490/20 (ухвала від 24.02.2025) та ін.
Необхідно також зазначити, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон №2136-VIII).
Водночас у частині першій статті 97 Закону №2136-VIII визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону №2136-VIII дає підстави для висновку, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Таким чином, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством України визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(II)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) (пункт 3) визначено, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно, указана норма на момент звернення ОСОБА_1 (22.01.2025) до суду із заявою, яка розглядається, є чинною.
За таких обставин Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №340/1665/20.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Згідно із частиною першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 345, 359, 361, 368, 369 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №340/1665/20.
Постанову Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №340/1665/20 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов