19 серпня 2025 року
м. Київ
справа №640/22380/19
адміністративне провадження № Зв/990/8/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Часник А.О.,
представника позивача - Мици Ю.В.,
представника відповідача -Кожушка В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Мицою Юрієм Вікторовичем, про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №640/22380/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати наказ відповідача від 17.10.2019 №1111ц «Про звільнення ОСОБА_1 » із 18.10.2019 з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», незаконним;
- поновити позивача на роботі на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності з 18.10.2019 або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
- стягнути з відповідача та зобов'язати виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, обрахованого з моменту звільнення по дату винесення судового рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора Рябошапки Р. Г. від 17.10.2019 №1111ц. Поновлено з 18.10.2019 ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності та в органах прокуратури або рівнозначній посаді в органах прокуратури України. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.10.2019 до дня поновлення на посаді у розмірі 3062337,49 грн (три мільйони шістдесят дві тисячі триста тридцять сім гривень сорок дев'ять копійок).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 змінено, виклавши абзац третій та абзац четвертий резолютивної частини рішення наступного змісту: «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України, починаючи з 18.10.2019. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.10.2019 по 23.03.2020 у розмірі 2507118,85 грн». У решті рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.10.2022 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у цій справі скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів відмовлено повністю.
До Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 17.01.2025 надійшла заява адвоката Мица Юрія Вікторовича (далі - представник позивача), який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №640/22380/19 за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування цієї заяви представник позивача зазначив, що, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, Верховний Суд виходив з того, що спірний наказ Генерального прокурора Рябошапки Р. Г. від 17.10.2019 №1111ц, яким позивача звільнено з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18.10.2019, виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас представник позивача наголосив, що 18.12.2024 Другим Сенатом Конституційного Суду України ухвалене Рішення №11-р(II)/2024 (справа № 3-157/2023 (290/23), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, як такий, що суперечить частині першій статті 8, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Конституції України. Таким чином, положення Закону №1697-VII, які були застосовані судом касаційної інстанції при вирішенні цієї справи, щодо того, що перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
З огляду на зазначене, за результатами розгляду заяви представник позивача просив скасувати постанову Верховного Суду від 06.10.2022 та залишити в силі постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі №640/22380/19.
Ухвалою від 22.01.2025 Верховний Суд відкрив провадження за вказаною заявою ОСОБА_1 , а ухвалою від 04.08.2025 призначив її до розгляду в судовому засіданні на 19.08.2025 об 11:30.
До Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшло заперечення на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №640/22380/19 за виключними обставинами.
У своїх запереченнях відповідач, з-поміж іншого, наголосив, Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Тобто спірні правовідносини у справі №640/22380/19 виникли та припинилися до прийняття Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024, зазначене Рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що винили до набрання ним чинності, а тому це Рішення не впливає на спірні правовідносини та, як наслідок, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №640/22380/19 та просив Суд задовольнити її, представник відповідача заперечив проти задоволення цієї заяви.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно до частини першої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина друга статті 365 КАС України).
Зважаючи на підстави звернення ОСОБА_1 із заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №640/22380/19 за виключними обставинами, Суд звертає увагу на те, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв'язку із встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, уже було предметом розгляду Верховного Суду.
Так, об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата) в постанові від 19.02.2021 у справі №808/1628/18 висловила позицію, згідно із якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання, тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. У цій постанові також зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і на час прийняття рішення суду положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Аналогічна позиція щодо застосування приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підтримана об'єднаною палатою в ухвалах від 21.12.2022 у справі №140/2217/19 та від 22.12.2022 у справі №805/1312/16-а, в яких вирішувалося питання можливості відступу від висновку щодо застосування пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, викладеного у постанові об'єднаної палати від 19.02.2021 у справі №808/1628/18.
Такий же підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справах №620/4397/20 (ухвала від 11.05.2023), №280/7188/20 (ухвала від 23.09.2024), №340/2428/20 (ухвала від 17.12.2024), №420/4490/20 (ухвала від 24.02.2025) та ін.
Необхідно також зазначити, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон №2136-VIII).
Водночас у частині першій статті 97 Закону №2136-VIII визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону №2136-VIII дає підстави для висновку, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Таким чином, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством України визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(II)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) (пункт 3) визначено, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно, указана норма на момент звернення ОСОБА_3 (17.01.2025) до суду із заявою, яка розглядається, є чинною.
За таких обставин Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №640/22380/19.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Згідно із частиною першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 359, 361, 368, 369 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Мицою Юрієм Вікторовичем, про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №640/22380/19.
Постанову Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №640/22380/19 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 19.08.2025.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов