19 серпня 2025 року
м. Київ
справа №380/9850/24
адміністративне провадження №К/990/23060/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №380/9850/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції Львівській області від 04 квітня 2024 року №1297 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Самбірського РВП ГУНП» в частині накладення на капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22 квітня 2024 року № 229о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, зі служби в поліції;
- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, з 22 квітня 2024 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь капітана поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2024 року по день поновлення на посаді, з урахуванням податків і зборів, включаючи середнє грошове забезпечення за один місяць, що підлягає негайному виконанню;
- рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 з 22 квітня 2024 року на службі в поліції на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, звернути до негайного виконання.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовлено.
Справа судом першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2024 року у справі №380/9850/24 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції Львівській області від 04 квітня 2024 року №1297 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Самбірського РВП ГУНП» в частині накладення на капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22 квітня 2024 року №229о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, зі служби в поліції.
Поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, з 23 квітня 2024 року
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2024 року до 6 березня 2025 року в розмірі 325 670 (триста двадцять п'ять тисяч шістсот сімдесят) гривень 64 коп.
Не погодившись із рішенням суд апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
29 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №380/9850/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Протоколом передачі раніше визначеному складу суду від 29 травня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Мартинюк Н.М., судді: Жук А.В., Єресько Л.О.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2025 року визнано неповажними, зазначені Головним управлінням Національної поліції у Львівській області підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №380/9850/24 залишено без руху. Надано особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини. Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
На підставі службової записки секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Мельник-Томенко Ж.М. від 25 липня 2025 року №557/0/64-25 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв'язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білак М.В., судді: Желєзний І.В., Мацедонська В.Е.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білак М.В., судді: Мацедонська В.Е., Соколов В.М.
Судом встановлено, що на виконання вимог ухвали суду відповідачем надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №380/9850/24.
Відповідно до частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Розглянувши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення заявнику строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №380/9850/24. При вирішенні питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, колегіє суддів враховано те, що заявник звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а надалі - у розумний строк після постановлення ухвали про повернення касаційної скарги.
Разом з тим, колегія суддів, ознайомившись із змістом касаційної скарги відповідача, зазначає таке.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якого зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №808/1089/17, від 08 лютого 2024 року у справі №640/8784/21, від 29 березня 2024 року у справі №240/29111/23.
Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником лише зазначено про постанови Верховного Суду, проте не зазначено конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i щодо якої подається касаційна скарга).
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання скаржника на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції, детального опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд зауважує, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, за правилами статей 169, 332 КАС України касаційну скаргу необхідно залишити без руху з установленням заявнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточнену касаційну скаргу.
Керуючись статтями 121, 243, 248, 332 КАС України,
Клопотання Головного управління Національної поліції у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №380/9850/24 задовольнити.
Поновити Головному управлінню Національної поліції у Львівській області строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №380/9850/24.
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №380/9850/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишити без руху.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
В.М. Соколов