19 серпня 2025 року
м. Київ
справа №640/11271/22
адміністративне провадження № К/990/33126/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 640/11271/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області (далі - ГУ НП в Київській області), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Київській області, що виразились у ненарахуванні та невиплаті належних йому грошових коштів;
- зобов'язати ГУ НП в Київській області, протягом 30 діб з моменту оголошення рішення, нарахувати та сплатити на картковий рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» (на який нараховувалась заробітна плата у НП України), наступні грошові виплати:
у повному обсязі матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 року;
у повному обсязі грошові кошти за період виконання службових обов'язків на момент дії карантинних обмежень у період із березня 2020 по 31 січня 2022 року (за виключенням липня місяця 2020 року);
за невикористану відпустку за період з 2020 по 2022 роки;
у повному обсязі неотриману частину грошового забезпечення (премії) окремо у лютому місяці та окремо у березні місяці 2021 році у сумі 5189,54 грн за кожен місяць, на період відрядження до ГСУ НП України;
у повному обсязі неотримані грошові кошти на харчування в сумі 150 грн за кожний робочий день, а саме: за період часу із 15 лютого 2021 року по 11 серпня 2021 року (на період відрядження до ГСУ НП України);
у повному обсязі моральну шкоду у зв'язку із бездіяльністю ГУ НП в Київській області, що виразилась у порушенні Конституції України, норм чинного законодавства та заподіянням наслідків, передбачених статті 23 ЦК України, шляхом видання наказу від 28 січня 2022 року № 14 о/с про звільнення, всупереч поданому рапорту від 23 жовтня 2021 року, який зареєстровано у відділі документального забезпечення ГУ НП в Київській області від 25 жовтня 2021 року за вхідним номером 10646.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Київській області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану ним щорічну основну відпустку за період з 2020 по 2021 роки, пропорційно відпрацьованому часу.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану ним щорічну основну відпустку за період з 2020 по 2021 роки, пропорційно відпрацьованому часу, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Київській області щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375, за періоди: з серпня по вересень 2020 року, з листопада 2020 року по січень 2022 року урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та зобов'язання Головне управління Національної поліції у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, за періоди: з серпня по вересень 2020 року, з листопада 2020 року по січень 2022 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Київській області щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375, за періоди: з серпня по вересень 2020 року, з листопада 2020 року по січень 2022 року урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, за періоди: з серпня по вересень 2020 року, з листопада 2020 року по січень 2022 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. У решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року залишено без змін.
Не погоджуючись із такими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року прийнято провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною першою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно із частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
В касаційній скарзі скаржник посилається на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 808/2122/18.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Водночас Верховний Суд звертає увагу, що постановою Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду, сформованого в судових рішеннях у справах №808/2122/18, № 820/5122/17 зазначивши наступне.
Так, у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №826/8185/18 Верховний Суд виходив з того, що питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульоване положеннями Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» і Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260, а тому при вирішенні цього питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки».
Тому у вищевказаній постанові № 160/10875/19 Суд відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №820/5122/17 та №808/2122/18 і висловив позицію, що правильним є правовий висновок, який було викладено у постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 826/8185/18.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
На підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 248, 328, 333, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 640/11271/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов М.В. Білак