Іменем УКРАЇНИ
19 серпня 2025 року
м. Київ
справа №520/25012/24
адміністративне провадження № К/990/26695/25
№ К/990/27040/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат із сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 520/25012/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2024 року № 0869667-2405-2036-UA63120030000035245, № 0869663-2405-2036-UA63120270000028556.
Ухвалою від 14 листопада 2024 року Харківський окружний адміністративний суд частково задовольнив заяви представника ОСОБА_1 та ГУ ДПС. Провадження у справі № 520/25012/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень закрив. Стягнув з ГУ ДПС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн. У задоволенні інших частин заяв представника ОСОБА_1 та ГУ ДПС відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 травня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУ ДПС задовольнив частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року скасував та ухвалив нове рішення. У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Івахненка М. А. про відмову від позову та закриття провадження у справі відмовив. Заяву ГУ ДПС про закриття провадження у справі задовольнив. Провадження у справі № 520/25012/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень закрив. У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Івахненка М. А. від 29 серпня 2024 року в частині стягнення судового збору відмовив. Заяву представника позивача - адвоката Івахненка М. А. від 29 серпня 2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
Верховний Суд постановою від 07 серпня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ГУ ДПС задовольнив частково. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року змінив, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року залишив без змін.
08 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Івахненко М. А. подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, відповідно до якої просив стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ ДПС судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений за подання касаційної скарги. Мотивував вимоги тим, що касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з такого.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно із підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028 гривні.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
За загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Водночас за правилами пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У постанові від 19 березня 2020 року у справі № 640/6209/19 Верховний Суд виснував, що додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід'ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, тому незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на сплату позивачем у цій справі судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
У цій справі ОСОБА_1 не погодився з постановою апеляційного суду, якою було здійснено апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, у зв'язку з чим його представник - адвокат Івахненко М. А. 23 червня 2025 року подав касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року з наступними вимогами:
- скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року (в частині відмови у закритті провадження з підстав відмови позивачем від позову у зв'язку із задоволенням позову відповідачем після подання позовної заяви та стягненні витрат на правничу допомогу) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року;
- ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року в частині стягнення з ГУ ДПС на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в сумі 968,96 грн залишити без змін;
- прийняти нову постанову, якою прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі № 520/25012/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у зв'язку із задоволенням позову відповідачем після подання позовної заяви на підставі пункту 2 частини першої статі 238 КАС України;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ ДПС витрати на правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції у розмірі 10000 грн.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08 липня 2025 року скаржником було відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4447725038.1 від 09 липня 2025 року сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що відповідає приписам підпункту 5 пункту 3 частини другої, частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI у їх взаємозв'язку, враховуючи, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою було вирішено процесуальне питання.
Постановою від 07 серпня 2025 року Верховний Суд задовольнив частково касаційні скарги ОСОБА_1 та ГУ ДПС. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року змінив, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року залишив без змін.
Підставою для ухвалення такого рішення судом касаційної інстанції став помилковий висновок апеляційного суду в частині відсутності у представника позивача - адвоката Івахненка М. А. повноважень відмовитися від позову, враховуючи, що наявні у справі договір про надання правової допомоги та ордер не мали відповідних обмежень. Попри наведене суд касаційної інстанції не знайшов підстав для визнання обґрунтованою вимоги представника позивача про відмову від позову саме з підстав задоволення позову відповідачем. Суд касаційної інстанції, з урахуванням вимог статті 341 КАС України, не знайшов підстав для визнання помилковим висновку апеляційного суду про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 грн, а також не погодився з позицією скаржника щодо відшкодування судових витрат.
Вказане у сукупності стало підставою для висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміни постанови апеляційного суду саме в частині висновків про відсутність у представника позивача - адвоката Івахненка М. А. повноважень відмовитися від позову, про що чітко вказано за змістом постанови від 07 серпня 2025 року. Жодних змін саме до резолютивної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року судом касаційної інстанції не вносилося; вимоги, викладені представником позивача - адвокатом Івахненко М. А. у касаційній скарзі задоволені не були.
Таким чином, хоча викладені у касаційній скарзі доводи про наявність у представника позивача - адвоката Івахненка М. А. повноважень відмовитися від позову виявилися слушними, і суд касаційної інстанції з ними погодився, зміна мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного суду в цій частині, не призвела до жодних змін у результатах вирішення істотних питань у постанові апеляційного суду про закриття провадження у справі та здійснення розподілу судових витрат.
Отже, зважаючи на результат касаційного перегляду постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення заяви представника позивача - адвоката Івахненка М. А. про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги у справі № 520/25012/24, відсутні.
Керуючись статтями 132, 139, 252, 355, 356, 359 КАС України, суд
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Додаткова постанова є невід'ємною частиною постанови Верховного Суду від 07 серпня 2025 року, набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон О.О. Шишов М.М. Яковенко