19 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 400/8794/23
адміністративне провадження № К/990/17023/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Радишевської О. Р.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито,
за касаційною скаргою Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (головуючий суддя Лісовська Н. В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (головуючий суддя Танасогло Т. М., судді: Димерлій О. О., Крусян А. В.),
І. Суть спору
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі - відповідач, УДМС в Миколаївській області), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення УДМС в Миколаївській області від 07 лютого 2023 року про скасування рішення ВГІРФО УМВС України в Миколаївській області від 03 квітня 2009 року про набуття громадянства за територіальним походженням ОСОБА_1 .
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з грубим порушенням та всупереч вимогам законодавства, оскільки під час оформлення набуття громадянства України позивач виконав зобов'язання, зазначені у Декларації про відмову від іноземного громадянства, а також надав правдиві відомості та достовірні особисті документи.
Також ОСОБА_1 стверджує, що УДМС в Миколаївській області не має законних підстав та повноважень приймати відповідне рішення про позбавлення громадянства України, оскільки такими повноваженнями наділений виключно Президент України шляхом винесення указу. При цьому, чинним законодавством України не передбачено скасування рішення про оформлення набуття громадянства України внаслідок отримання громадянином України паспорта іншої держави.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
26 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до ВГІРФО Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївської області із заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України». Підставою для звернення позивача із цією заявою стало рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 грудня 2008 року № 2-12-12557\08, яким було встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України з березня 1990 року по березень 1991 року.
Цього ж дня, 26 березня 2009 року позивачем було подано зобов'язання про припинення іноземного громадянства, а саме - Республіки Азербайджан.
У подальшому, 03 квітня 2009 року, ОСОБА_1 подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, у якій вказав на відмову від громадянства (підданства) Республіки Азербайджан та, у зв'язку з існуванням незалежних від нього причин неотримання документа про припинення громадянства Республіки Азербайджан, зобов'язався повернути паспорт громадянина Республіки Азербайджан до уповноважених органів цієї держави, не користуватись правами громадянина (підданого) Республіки Азербайджан і не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством.
Також у декларації про відмову від іноземного громадянства ОСОБА_1 повідомив, що він попереджений про те, що в разі невиконання цього обов'язку він втратить громадянство України на підставі статті 19 Закону України «Про громадянство України» або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону.
Як убачається з матеріалів особової справи ОСОБА_1 про набуття громадянства України, 03 квітня 2009 року позивач рекомендованим листом направив на адресу Посольства Республіки Азербайджан свій паспорт громадянина цієї держави (серія Р1928607), що підтверджується описом поштового відправлення та квитанцією від 03 квітня 2009 року.
03 квітня 2009 року ОСОБА_1 видано Довідку про реєстрацію особи громадянином України № НОМЕР_1 , за підписом начальника ВГІРФО УМВС України в Миколаївської області, у якій зазначено, що позивач набув громадянство України з 03 квітня 2009 року на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
На підставі вказаних документів, у подальшому ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон (серія та номер паспорту НОМЕР_2 , дата видачі 15 червня 2016 року, орган, що видав- 1802) та паспорт громадянина України у формі ID-картки за № НОМЕР_3 (дата видачі 16 січня 2020 року, орган, що видав - 1821).
19 січня 2023 року на запит ДМС України, тимчасовий повірений у справах Посольства Азербайджанської Республіки в Україні, повідомив, що 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав загальнонаціональний паспорт громадянина Республіки Азербайджан № НОМЕР_4 із терміном дії до 02 квітня 2024 року.
У зв'язку з такими обставинами, 01 лютого 2023 року в. о. начальника Центрального відділу у м. Миколаєві УДМС в Миколаївській області Світланою Пеньковською було підготовлено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України». Підстава: невиконання зобов'язання, взятого особою у поданій декларації про відмову від іноземного громадянства, не користуватися правами громадянина Республіки Азербайджан та не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави, з огляду на отримання 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 паспорта громадянина Азербайджанської Республіки.
За результатом розгляду цього подання, 07 лютого 2023 року УДМС у Миколаївській області прийнято рішення про скасування рішення ВГІРФО УМВС в Миколаївській області від 03 квітня 2009 року про набуття громадянства за територіальним походженням ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що особою не виконано умови декларації про відмову від іноземного громадянства в частині «не користуватися правами громадянина (підданого) Азербайджанської Республіки, не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави».
Уважаючи такі дії і рішення відповідача незаконними та протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення УДМС в Миколаївській області від 07 лютого 2023 року про скасування рішення ВГІРФО УМВС в Миколаївській області від 03 квітня 2009 року про набуття громадянства за територіальним походженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що необхідною та обов'язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, відповідно до статті 21 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» та Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (у редакціях, які діяли на момент подачі позивачем заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням), є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
При цьому, суд наголосив, що вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.
Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивачем при поданні заяви про набуття громадянства України не було подано фальшивих документів та/або завідомо хибних відомостей, при цьому доказів протилежного відповідач до суду не надав, а тому спірне рішення УДМС в Миколаївській області підлягає скасуванню.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу УДМС в Миколаївській області залишено без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 400/8794/23 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України від 14 грудня 2021 року № 1941-IX «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» були внесені зміни до статті 21 Закону України «Про громадянство України» та доповнено її такими підставами для скасування рішення про оформлення набуття громадянства, як невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства. Однак, за позицією суду апеляційної інстанції, указане не було враховано судом першої інстанції при вирішенні цієї справи.
Водночас П'ятий апеляційний адміністративний суд уважає, що позивачем після подання декларації про відмову від іноземного громадянства було виконано взяте на себе зобов'язання повернути паспорт громадянина Республіки Азербайджан, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення про направлення паспорта громадянина Республіки Азербайджан (серія НОМЕР_5 ) на адресу Посольства Республіки Азербайджан в Україні за адресою у м. Києві. Доказів того, що після подання декларації про відмову від іноземного громадянства позивач користувався правами громадянина (підданого) Республіки Азербайджан відповідачем не надано.
Проте суд апеляційної інстанції наголосив, що отримання ОСОБА_1 у квітні 2014 році паспорта громадянина Республіки Азербайджан не може свідчити про невиконання взятого на себе зобов'язання у декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки факт добровільного набуття громадянином України громадянства іншої держави є підставою для застосування іншої процедури припинення громадянства України та слугує, зокрема, підставою для втрати громадянства України за правилами статті 19 Закону України «Про громадянство України» на основі видання відповідного указу Президента України. Водночас жодних інших обставин, які б свідчили про факт подання позивачем неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, матеріали справи не містять.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
01 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга УДМС в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі УДМС в Миколаївській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування вимог скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: вимог статті 21 Закону України «Про громадянство України», у редакції Закону № 1941-IX від 14 грудня 2021 року, у частині невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
На думку УДМС в Миколаївській області, висновки суду апеляційної інстанції про те, що у цьому випадку має місце процедура втрати громадянства України відповідно до статті 19 Закону України «Про громадянство України», при цьому, не розділяючи поняття «документування паспортом громадянина» та «набуття громадянства», є хибними. Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 громадянство Республіки Азербайджан не набував у 2014 році, оскільки він його у 2009 році не припиняв у зв'язку з набуттям громадянства України.
Відповідач уважає, що рішення УДМС в Миколаївській області від 07 лютого 2023 року є правомірним і не підлягає скасуванню, оскільки позивач, подаючи декларацію про відмову від іноземного громадянства, взяв на себе зобов'язання повернути паспорт громадянина Республіки Азербайджан до уповноважених органів цієї держави, а також не користуватися правами громадянина (підданого) Республіки Азербайджан і не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави.
Крім того, скаржник наголошує, що позивач був попереджений про те, що в разі невиконання цього обов'язку він втратить громадянство України на підставі статті 19 Закону України «Про громадянство України» або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону, однак, усвідомлюючи такий обов'язок, позивач добровільно та за власним бажанням отримав загальнонаціональний паспорт громадянина Азербайджанської Республіки у 2014 році.
17 травня 2024 року від представника позивача - адвоката Шевчука В. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Зазначає, що ОСОБА_1 набув громадянство України на законних підставах, при цьому останній постійно приживає на території України, користується правами і обов'язками виключно громадянина України.
Представник позивача наполягає, що відповідач не надав належних доказів того, що ОСОБА_1 набув у 2009 році громадянства України внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Зауважує, що навіть у разі отримання позивачем у 2014 році паспорта громадянина Республіки Азербайджан питання щодо подальшого його громадянства України необхідно вирішувати керуючись статтею 19 Закону України «Про громадянство України» і датою припинення громадянства України у випадках, визначених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.
На думку позивача, у цьому випадку позбавити його громадянства України на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України» УДМС в Миколаївській області не має на те повноважень та жодної законної підстави.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначені Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III).
Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону №2235-III громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Згідно з абзацом 12 статті 1 Закону № 2235-III (у редакції Закону № 2663-IV від 16 червня 2005 року) зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-III (у редакції Закону № 2663-IV від 16 червня 2005 року) незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Згідно з абзацом 16 статті 1 Закону № 2235-III (у редакції Закону № 2663-IV від 16 червня 2005 року) декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-III (у редакції Закону № 2663-IV від 16 червня 2005 року) особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Згідно із частиною п'ятою статті 8 Закону № 2235-III (у редакції Закону № 2663-IV від 16 червня 2005 року) іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
За правилами частини сьомої статті 8 Закону № 2235-III (у її первинній редакції) датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Відповідно до частини восьмої статті 8 Закону № 2235-III (у редакції Закону № 2663-IV від 16 червня 2005 року) особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
За правилами статті 17 Закону № 2235-III громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно зі статтею 21 Закону № 2235-III (у її первинній редакції) рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
19 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року № 1941-ІХ .
Так, за новою редакцією статті 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства, їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з пунктом 88 Порядку № 215 установлено, що для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Відповідно до пункту 96 Порядку № 215 подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.
Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом «б» пункту 88 цього Порядку, надсилається до територіального органу Державної міграційної служби України.
Згідно з пунктом 97 Порядку № 215 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником.
Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.
Водночас стаття 19 Закону № 2235-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає підстави для втрати громадянства України, серед яких: 1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України (частина третя статті 19 Закону № 2235-III).
VІІ. Висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Предметом спору у цій справі є правомірність (протиправність) рішення УДМС в Миколаївській області від 07 лютого 2023 року, яким було скасовано рішення ВГІРФО УМВС України в Миколаївській області від 03 квітня 2009 року про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме вимог статті 21 Закону № 2235-III (у редакції Закону № 1941-IX від 14 грудня 2021 року), у частині невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Щодо застосування статті 21 Закону № 2235-III у спірних правовідносинах, Суд уважає, що оскільки в основу мотивів прийнятого відповідачем спірного рішення покладено невиконання позивачем взятого на себе обов'язку не користуватися правами громадянина Республіки Азербайджан та не виконувати обов'язки, передбачені її законодавством для громадян цієї держави, а також повернення паспорта громадянина Республіки Азербайджан уповноваженому органу, який (обов'язок) випливає з поданої ним 03 квітня 2009 року декларації про відмову від громадянства цієї держави, то, ураховуючи конституційний принцип дії закону в часі, до спірних правовідносин належить застосовувати норму статті 21 Закону № 2235-III у тій редакції, яка була чинною на час декларування позивачем його відмови від громадянства Республіки Азербайджан.
Разом із цим, порівняльний аналіз зазначених правових норм дає Верховному Суду підстави для висновку, що положення частини першої статті 21 Закону № 2235-III, у редакції Закону № 1941-IX, не встановлює інших (нових, відмінних) підстав для скасування рішення про набуття громадянства порівняно з первинною редакцією цієї статті, натомість конкретизує (уточнює, розкриває) значення, в якому вжито підстави для цього (подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України), а саме, що, крім іншого (у тому числі), одним з таких випадків є невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Частиною другою статті 21 Закону № 2235-III, у редакції Закону № 1941-IX, унормовано випадки, коли рішення про оформлення набуття громадянства України не може бути скасовано, а також винятки із цього правила. Втім, у світлі встановлених судами обставин, зазначене положення не є застосовним до спірних правовідносин.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 160/9719/22, у якій суд касаційної інстанції вже надавав відповідь на питання правозастосування підстав для скасування міграційним органом рішення про набуття громадянства України і їх доведеності в аспекті змін, які було внесено до Закону № 2235-III.
За вказаною позицією Верховного Суду, аналіз викладених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх і належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, чи невиконання узятого зобов'язання.
Верховний Суд урахував, що подібні за змістом висновки Суд неодноразово робив у своїй практиці, зокрема у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 820/1293/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 2040/5642/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 815/3575/15, від 28 лютого 2020 року у справі № 520/4398/19, від 21 серпня 2020 року у справі № 520/2915/19, від 15 грудня 2020 року у справі № 640/3004/19, від 27 січня 2021 року у справі № 826/15657/16.
Водночас Суд наголосив, що зміни і доповнення, які з того часу були унесені до Закону № 2235-III, не відіграють істотної ролі, а тому такі висновки і підходи є правозастосовними.
Верховний Суд зауважує, що у рамках правовідносин, які виникли у цій справі, спірним питанням є те, чи виконав позивач зобов'язання, взяте у декларації про відмову від іноземного громадянства (Республіки Азербайджан) під час оформлення та подання відповідних документів у 2009 році для отримання громадянства України, у строки, визначені статтею 8 Закону № 2235-III (протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України).
При цьому, Суд зазначає, що встановлення обставин щодо часових рамок строку, протягом якого позивач повинен був виконати таке зобов'язання і, відповідно, з якого часу це зобов'язання слід вважати невиконаним, є ключовим питанням, оскільки саме такі обставини впливають на подальше прийняття уповноваженим органом рішення щодо скасування рішення про набуття такою особою громадянства України (за приписами статті 21 Закону № 2235-III) або наявності підстав для припинення (втрати) громадянства України (згідно зі статтею 19 Закону № 2235-III).
Перевірка цих обставин і доводів сторін має вагоме значення для встановлення істотних обставин справи, які впливають на правильну оцінку спірних правовідносин і зумовлюють застосування різних процедур припинення громадянства України. Так, факт добровільного набуття громадянином України громадянства іншої держави слугує підставою для втрати громадянства України за правилами статті 19 Закону № 2235-III на основі видання відповідного указу Президента України. Натомість невиконання зобов'язання, взятого у декларації про відмову від іноземного громадянства, є підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України керівником територіального органу ДМС України або його заступником.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 160/9719/22.
Окрім цього, Верховний Суд зауважує, що аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що, запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку, насамперед, зобов'язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України, подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.
Приписи статті 9 Закону № 2235-III (у редакції, чинній на час подання позивачем документів про набуття громадянства України) передбачали подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Така декларація передбачала необхідність викладення обставин, за яких особа, що набула громадянство України, не отримала документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави, і такі обставини не залежали від неї.
Як убачається з матеріалів справи, у 2009 році під час подання документів для набуття громадянства України ОСОБА_1 було подано письмове зобов'язання припинити іноземне громадянство шляхом подання декларації про відмову від громадянства (підданства) держави (Республіки Азербайджан) та повернути національний паспорт громадянина Республіки Азербайджан до уповноваженого органу цієї держави.
Водночас, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, декларацію про відмову від громадянства (підданства) держави (Республіки Азербайджан) ОСОБА_1 подав 03 квітня 2009 року, тобто того ж дня, коли позивач отримав довідку про реєстрацію особи громадянином України № 3691 (день набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-III).
Також матеріали справи підтверджують, що 03 квітня 2009 року ОСОБА_1 направив на адресу Посольства Республіки Азербайджан рекомендований лист, відповідно до опису якого вбачається, що у конверті міститься паспорт громадянина цієї держави (серія Р1928607). Указане підтверджується й квитанцією від 03 квітня 2009 року.
З огляду на викладене, Суд погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій про те, що позивач виконав свій обов'язок, установлений положеннями Закону № 2235-III, у частині подання протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України відповідної Декларації про відмову від громадянства (підданства) держави (Республіки Азербайджан) та повернув паспорт громадянина цієї держави до уповноваженого органу.
Також Верховний Суд уважає правильним висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що докази подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого він не може набути громадянство України, у матеріалах цієї справи не містяться. Указане не оспорюється й самим відповідачем.
Конституційний Суд України у Рішенні від 16 липня 2009 року у справі
№ 7-рп/2009 висловив правову позицію, відповідно до якої рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Обов'язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку, якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.
Крім того, Держава має позитивний обов'язок гарантувати стабільність громадянського статусу особи та забезпечувати ефективні юридичні механізми його захисту.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірне рішення УДМС в Миколаївській області від 07 лютого 2023 року про скасування рішення ВГІРФО УМВС України в Миколаївській області від 03 квітня 2009 року про набуття громадянства за територіальним походженням ОСОБА_1 прийнято без наявності правових підстав для його прийняття, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Водночас Суд уважає доцільним посилання суду апеляційної інстанції на те, що отримання позивачем у квітні 2014 році паспорта громадянина Республіки Азербайджан не може свідчити про невиконання взятого на себе зобов'язання у декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки факт добровільного набуття громадянином України громадянства іншої держави є підставою для застосування іншої процедури припинення громадянства України та слугує, зокрема, підставою для втрати громадянства України за правилами статті 19 Закону № 2235-III на основі видання відповідного указу Президента України.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року залишити без змін.
Судовий збір розподілу не підлягає.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Е. Мацедонська
Судді Ж. М. Мельник-Томенко
О. Р. Радишевська