19 серпня 2025 року
м. Київ
справа №420/1590/25
адміністративне провадження № К/990/26255/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Гриціва М.І., Коваленко Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №420/1590/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року (головуючий суддя: Бжассо Н.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (колегія у складі: головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів Семенюка Г.В., Федусика А.Г.), -
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, Управління), у якому просив:
- визнати протиправними дії Управління, що виразились у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до Дня Незалежності України 2024 року, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 2900 грн.;
- зобов'язати Управління провести виплату ОСОБА_1 суму заборгованості - 15988 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень), створену внаслідок неповної виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України 2024 року, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи та відповідно до статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №367-ХІV) має право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а не у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» (далі - Постанова №369), - особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - 2900 грн.
На переконання позивача, дії відповідача щодо виплати йому разової грошової виплати до Дня Незалежності України 2024 року у розмірі 2900 грн. є протиправними і такими, що порушують право його на соціальний захист.
Позивач також звернув увагу на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, позивач вважає, що розмір щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України особам з інвалідністю II групи внаслідок війни становить вісім мінімальних пенсій за віком. Відповідно, недоплата Управлінням частини щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік вказує на порушення відповідачем його права на отримання відповідної допомоги в належному розмірі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року, адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Управління, що виразились у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до Дня Незалежності України 2024 року, відповідно до Закону №3551-XII, у розмірі 2900 грн.; зобов'язано Управління провести виплату ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 15988 грн., що утворилася внаслідок неповної виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України 2024 року, відповідно до Закону №3551-XII.
4. Своє рішення суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтував тим, що Законом України від 20 березня 2023 року №2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» (далі - Закон №2983-IX), який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п'яту статті 13 Закону №3551-XII викладено в новій редакції такого змісту: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Тобто, указаними змінами законодавець відмінив виплату для осіб з інвалідністю II групи внаслідок війни «щорічна допомога до 5 травня», водночас встановив нову виплату «разова грошова виплата до Дня Незалежності України». Як наслідок, законодавчі положення, що стосуються щорічної допомоги до 5 травня, не поширюються на разову грошову виплату до Дня Незалежності України, зокрема щодо її розміру. Скасування визначення розміру спірної допомоги на рівні закону та делегування повноважень з його визначення Кабінету Міністрів України не може вважатись рівноцінною заміною раніше встановлених пільг в розумінні статті 2 Закону №3551-XII і свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих соціальних прав, невідповідність з цих підстав положень Закону №2983-IX статті 22 Конституції України. Отже, позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особа з інвалідністю внаслідок війни II групи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
5. Не погодившись із такими судовими рішеннями, Управління звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
6. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, неправильне застосування ними частини п'ятої статті 13 Закону №3551-XII, а також неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у її постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23, якою вона скасувала рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову про перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік відповідно до статті 13 Закону №3551-XII у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
7. 19 червня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2025 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Гриціва М.І., Тацій Л.В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
10. У зв'язку із відпусткою судді Тацій Л.В., що унеможливлює її участь у розгляді справи, на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Гриців М.І., Коваленко Н.В.
11. Позивач, отримавши ухвалу про відкриття касаційного провадження 23 липня 2025 року, не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Підґрунтям, фактичними підставами, які зумовили оспорюване правозастосування, стали такі обставини.
14. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, має право на пільги, установлені Законом №3551-XII для ветеранів війни - інвалідів війни; перебуває на обліку в Управлінні.
15. У серпні 2024 року відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі 2900,00 грн. відповідно до Постанови №369.
16. Не погодившись із виплаченим розміром такої грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до Управління із відповідним запитом, за наслідком розгляду якого відповідач листом від 29 листопада 2024 року №31872-29281/К-02/8-1500/24 повідомив, що в серпні 2024 року ОСОБА_1 виплачено разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в сумі 2900,00 грн.; підстав для виплати разової грошової допомоги в іншому розмірі немає.
17. Не погодившись із цією відмовою відповідача щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Позиція Верховного Суду
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах й дотримання процесуальних норм, виходить з наступного.
19. Так, відповідно до статті 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
20. Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (стаття 4 Закону №3551-XII).
21. До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини (частина перша статті 7 Закону № 3551-XII).
22. За змістом пункту 1 частини другої статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
23. Перелік пільг особам з інвалідністю внаслідок війни передбачений статтею 13 Закону №3551-XII (пункти 1- 28), зокрема, однією із таких пільг є надання особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової виплати.
24. Така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25 грудня 1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
25. Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
26. Статтею 29 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон №489-V), зокрема, установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України №3551- XII та від 23 березня 2000 року №1584-III «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Закон №1584-III) здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 грн., інвалідам II групи - 360 грн., інвалідам III групи - 300 грн..
27. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, зокрема, статтю 29 розділу IV Закону №489-V визнано такою, що не відповідає Конституції України з тих мотивів, що Верховна Рада України не є повноважною під час прийняття закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або у будь-який спосіб змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
28. Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) положення статті 13 Закону №3551-ХІІ щодо грошової допомоги інвалідам війни викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
29. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначені положення Закону №107-VI щодо внесення змін до статті 13 Закону №3551-ХІІ визнані неконституційними з тих мотивів, що внесення до законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.
30. Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону №3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
31. Внаслідок таких змін протягом 2014- 2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни.
32. Окремі з таких постанов були предметом судового оскарження і рішеннями судів у справах №640/9677/20 та №440/4157/21 були визнані протиправними та нечинними.
33. Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
34. Законом України №2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п'яту статті 13 Закону №3551-XII, попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту:
«Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
35. У взаємозв'язку із наведених та в контексті фактичних обставин, що зумовили цей публічно-правовий спір, варто зазначити, що аналіз положень пункту 2 частини першої Закону №2983-IX, яким частину п'яту статті 13 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, був предметом розгляду у зразковій справі №440/14216/23, у якій Велика Палата Верховного Суду постановою від 14 травня 2025 року скасувала рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
36. За результатом розгляду апеляційної скарги органу пенсійного фонду на рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі №440/14216/23 Велика Палата Верховного Суду, відповідаючи на питання можливості Держави України в умовах воєнного стану вносити зміни до спеціального законодавства про соціальний захист та гарантії ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, зокрема, шляхом визначення (зменшення) розміру щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України, дійшла, серед іншого, таких висновків:
« за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб'єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.
Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.
Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1- 4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п'ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.
Отже, з 15 квітня 2023 року по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону №3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
При цьому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.
За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII, викликане об'єктивними причинами, а саме прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 2900 грн., ГУ ПФУ застосувало правила частини п'ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що ГУ ПФУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом. Суд же першої інстанції допустив порушення процесуальної норми частини четвертої статті 7 КАС України, помилково застосувавши до спірних правовідносин частину п'яту статті 13 Закону №355-ХІІ у редакції Закону №367-XIV, яка не є чинною ».
37. Враховуючи вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, слід констатувати, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно необхідності здійснення виплати позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а не у розмірі, встановленому Постановою №369, - 2900 грн., не відповідають означеному правовому підходу, що підтверджують й доводи касаційної скарги.
38. З огляду на те, що чинне законодавство України не передбачає виплату позивачу (особі з інвалідністю внаслідок війни II групи) разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені за неправильного застосування норм матеріального права.
39. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Згідно із частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
41. Відтак, Верховний Суд вважає, що є правові підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - скасувати.
Ухвалити у справі №420/1590/25 нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
М.І. Грицiв
Н.В. Коваленко ,
Судді Верховного Суду