19 серпня 2025 року
м. Київ
справа №380/23412/24
провадження № К/990/32351/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.,
перевіривши касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
29 липня 2025 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку.
30 липня 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому просив:
- задовольнити вимоги члена ВГО «Журналісти проти корупції» ОСОБА_1 щодо визнання дій відповідача - Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення незаконними та протиправними, щодо надання або оприлюднення недостовірної або неповної інформації на запит № ВСПОО1/18/07/24-2 від 18 липня 2024 року;
- зобов'язати відповідача - Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення надати повну, точну та достовірну запитувану інформацію, викладену у пунктах 1-2 запиту № ВСПОО1/18/07/24-2 від 18 липня 2024 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо невиконання обов'язку, передбаченого пунктом шостим частини першої статті 14 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», а саме надання неповної інформації ОСОБА_1 на запит на публічну інформацію від 18 липня 2024 року № ВСП001/18/07/24-2.
Зобов'язано Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення надати ОСОБА_1 відповідь на запит на публічну інформацію від 18 липня 2024 року № ВСП001/18/07/24-2, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення оскаржив їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Автор зазначає, що висновки Верховного Суду в цій справі матимуть фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Перевіривши викладені доводи та надавши їм оцінку, Суд зазначає, що вживання законодавцем слова «фундаментальне» несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, автором касаційної скарги не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать про те, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 380/23412/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
С. А. Уханенко