19 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 520/26972/24
адміністративне провадження №К/990/18452/25; К/990/18574/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді - Божко Л.А., Дурасова Ю.В.) та
за касаційною скаргою Другого апеляційного адміністративного суду на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року (головуючий суддя - Панов М.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді - Божко Л.А., Дурасова Ю.В.),
І. Рух справи
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), Другого апеляційного адміністративного суду, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення Другого апеляційного адміністративного суду у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі (включно), виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 грн, на 01 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 грн, на 01 січня 2024 року у розмірі 3 028,00 грн;
- зобов'язати ДСА України забезпечити Другий апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі (включно), нарахованої виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 грн, на 01 січня 2023 року у сумі 2 684,00 грн, на 01 січня 2024 року у розмірі 3 028,00 грн;
- визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі (включно), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2 102,00 грн;
- зобов'язати Другий апеляційний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, з урахуванням раніше виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, починаючи з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі (включно), обчисливши її розмір виходячи з наступних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2 481,00 грн; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 2 684,00 грн.
1.1. Позов обґрунтовано тим, що вона є суддею Другого апеляційного адміністративного суду і саме положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено розмір її суддівської винагороди, проте у 2021 - 2024 роках відповідачами протиправно здійснювався обрахунок її суддівської винагороди з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді та допомоги на оздоровлення в розмірі 2 102,00 грн, установленого Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, у зв'язку з чим, вважає, що відповідачами порушено її право на належний та гарантований державою рівень матеріального забезпечення.
ІІ. Установлені судами обставини справи
2. Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2012 року № 4532-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Харківського апеляційного адміністративного суду.
3. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Харківський апеляційний адміністративний суд та утворено Другий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Полтавську, Сумську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
4. Рішенням Вищої ради правосуддя від 12 лютого 2019 року № 435/0/15-19 позивачку переведено на посаду судді Другого апеляційного адміністративного суду.
5. До 01 січня 2021 року ОСОБА_1 нараховувалася суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад з розрахунку 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2020 року з коефіцієнтом 1,25 до базового розміру посадового окладу за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
6. 01 січня 2021 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 якого установлено у 2021 році, зокрема, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2 270,00 грн, а для визначення базового розміру посадового окладу судді цим же Законом установлено, що з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується до цієї категорії осіб, складає 2 102 гривні. Тому, починаючи з січня 2021 року, Другим апеляційним адміністративним судом позивачці нараховувалась суддівська винагорода, для визначення розміру якої, використовувався посадовий оклад з розрахунку 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, установленого на 01 січня 2021 року, у розмірі 2 102 грн, з коефіцієнтом 1,25 до базового розміру посадового окладу за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (м. Харків).
7. З 01 січня 2022 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 якого установлено у 2022 році, зокрема, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2 481 гривня, однак прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишився незмінним - 2 102,00 грн, у зв'язку з чим, у 2022 році Другий апеляційний адміністративний суд продовжив нараховувати суддівську винагороду ОСОБА_1 , виходячи з указаної величини.
8. У 2023 - 2024 році умови виплати судівської винагороди позивачки залишилися незмінними, оскільки Законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, також установлено у розмірі 2 102,00 грн.
9. Предметом спору у цій справі є належне забезпечення Другого апеляційного адміністративного суду бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди; правомірність обчислення розміру суддівської винагороди, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, установленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення Другого апеляційного адміністративного суду у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року, у розмірі 2 270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 грн, на 01 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 грн, на 01 січня 2024 року у розмірі 3 028,00 грн. Визнано протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2 102,00 грн. Зобов'язано Другий апеляційний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, з урахуванням раніше виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, починаючи з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, обчисливши її суму виходячи з таких розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 2 270,00 грн; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2 481,00 грн; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року- 2 684,00 грн, з 01 січня 2024 року по 30 вересня 2024 року - 3 028,00 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
11. Не погоджуючись з судовим рішення в частині відмови в позові ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року.
11.1. ДСА України також оскаржило рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
12. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСА України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року; закінчено дії щодо підготовки справи до апеляційного розгляду та призначено розгляд справи в порядку письмового провадження.
13. Ураховуючи те, що під час підготовки тексту ухвал Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року було допущено технічну помилку в зазначені другого скаржника (апелянта), а саме: ОСОБА_1 , ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року виправлено в ухвалах від 13 лютого 2025 у справі 520/26972/24 допущену технічну описку, зазначивши в тексті ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року про відкриття апеляційного провадження та в тексті ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження, другого скаржника (апелянта), а саме: « ОСОБА_1 », у відповідному відмінку.
14. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДСА України залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року - без змін.
15. Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Конституція України, у редакції Закону №1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій». З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які у системному зв'язку дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій. Саме Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, і указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена цим Законом. Посилаючись на те, що під час прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді, суди дійшли висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
15.1. Відмовляючи в частині інших позовних вимог, суди указали, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням Другим апеляційним адміністративним судом обов'язку правильно нарахувати спірну винагороду, через помилкове застосування норм частини абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Отже, саме правова поведінка апеляційного адміністративного суду перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням прав позивачки, в той час як правова поведінка ДСА України безпосереднього впливу на права ОСОБА_1 не здійснювала, оскільки, за обставин цієї справи, дії ДСА полягали лише в окремій дотичності до бюджетних правовідносин і така участь є реалізацією власної компетенції. З-поміж іншого, суд апеляційної інстанції указав, що Другий апеляційний адміністративний суд як розпорядник бюджетних коштів мав першочергово забезпечити виплату суддівської винагороди у повному обсязі, оскільки нарахування та виплата суддівської винагороди здійснюється іншим відповідачем, а не ДСА України, яка на час звернення позивача до суду прав ОСОБА_1 не порушувала. Отже, у суду відсутні підстави для зобов'язання ДСА України забезпечити Другий апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
16. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року про виправлення описки, в якій просила переглянути оскаржену ухвалу суду від 02 квітня 2025 року і скасувати її, з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
17. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що зміст ухвал від 13 лютого 2025 року свідчить про те, що апеляційне провадження відкривалося виключно за скаргою ДСА України і розгляд справи призначено за їхньою апеляційною скаргою. Отже, всупереч вимогам КАС України ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року змінено зміст ухвал про відкриття провадження у справі та про призначення справи до розгляду, виконавши всі процесуальні дії за апеляційною скаргою ДСА України та не вчинивши жодної процесуальної дії за апеляційною скаргою позивача, у тому числі не надавши строк відповідачам для подання відзиву та, не розмістивши цю скаргу навіть у реєстраційній картці документа в електронній справі № 520/15285/17 у підсистемі «Електронний суд».
18. ОСОБА_1 наголосила, що 03 квітня 2025 разом з розглядом апеляційної скарги ДСА України призначено ще й розгляд і її скарги, про яку відповідачі дізналися через свої електронні кабінети лише в день розгляду обох апеляційних скарг, коли ухвала від 02 квітня 2025 року була розміщена в підсистемі «Електронний суд». Отже, зміна змісту ухвал від 13 лютого 2025 року відбулася унесенням змін (а не виправленням описки) до їх змісту, що позбавило відповідачів права надати відзиви на її апеляційну скаргу, а позивачка не могла реалізувати право надати до суду клопотання про дослідження тих чи інших доказів, оскільки вона також отримала через свій електронний кабінет електронний примірник ухвали від 02 квітня 2025 року лише 03 квітня 2025 року, тобто у день винесення постанови, якою вирішено по суті обидві апеляційні скарги.
19. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року про виправлення описки.
20. 13 червня 2025 року від ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивачка звернула увагу Суду на закінчення строку подання відповідачами відзиву на її касаційну скаргу і відсутність реалізації відповідачами такого права та указала, що мотиви касаційної скарги, поданої Другим апеляційним адміністративним судом, також стосуються неправомірності ухвали про виправлення описки.
21. Не погоджуючись з рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 01 травня 2025 року Другий апеляційний адміністративний суд через підсистему «Електронний суд» також подав касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просив скасувати їх в частині задоволення позову та відмовити у позові в повному обсязі.
22. У касаційній скарзі Другий апеляційний адміністративний суд, з посиланням на практику Верховного Суду у справах № №520/13014/2020, 260/3598/20 та 280/136/21, указав, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких, зокрема, щодо суддів місцевих і апеляційних судів, є ДСА України. Ураховуючи те, що саме ДСА України визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то цей суб'єкт владних повноважень мав би відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
22.1. Також відповідач указав, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2025 року визначено підсудність цієї справи № 520/26972/24 за Третім апеляційним адміністративним судом, у зв'язку з чим на підставі розпорядження голови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 №01-01/2 супровідним листом від 24 січня 2025 року вих. № 2.6-14/3537/25 матеріали апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 520/26972/24 направлені на адресу Третього апеляційного адміністративного суду для розгляду. Проте жодної інформації про реєстрацію, автоматизований розподіл, відкриття провадження за апеляційною скаргою позивачки через електронний кабінет або засобами поштового зв'язку до Другого апеляційного адміністративного суду не надходило.
22.2. Другий апеляційний адміністративний суд звертає увагу на те, що ухвали Третього апеляційного адміністративного суду про відкриття провадження та призначення справи № 520/26972/24 до розгляду від 13 лютого 2025 року стосувалися виключно апеляційної скарги ДСА України і єдиною згадкою про апеляційну скаргу ОСОБА_1 є лише ухвала про виправлення описки від 02 квітня 2025 року, якою було доповнено текст попередніх ухвал інформацією про позивача. Однак, на думку заявника, сама по собі ця ухвала не свідчить про дотримання апеляційним судом встановленої законом процедури відкриття апеляційного провадження за скаргою позивачки.
22.3. Заявник наголошує, що за день до винесення постанови Третім апеляційним адміністративним судом від 13 лютого 2025 року до електронного кабінету Другого апеляційного адміністративного суду надійшла ухвала від 02 квітня 2025 року про виправлення описки, якою було унесено виправлення до ухвал від 13 лютого 2025 року, шляхом додавання відомостей про позивача. Проте жодна з вимог статей 298, 300, 301, 306, 307 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, що регулюють порядок апеляційного провадження, в частині належного повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження за скаргою позивача, не була дотримана.
22.4. Другий апеляційний адміністративний суд також звертає увагу на те, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, яка надійшла йому, як відповідачу, не може вважатися належним повідомленням сторін про розгляд саме апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки вона є окремим учасником справи зі своїми процесуальними правами та обов'язками. За вимогами статті 307 КАС України, усі учасники справи повинні бути належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом, проте в цьому випадку Другий апеляційний адміністративний суд отримував інформацію лише щодо апеляційної скарги ДСА України, доводи якої він підтримує. Отже, суд апеляційної інстанції фактично розглянув апеляційну скаргу позивачки без її належного прийняття до провадження та без вчинення передбачених КАС України процесуальних дій, що є грубим порушенням норм процесуального права.
23. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Другого апеляційного адміністративного суду з підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки неправильне застосування норм процесуального права судами попередніх інстанцій у справі, яка має значний суспільний інтерес, може призвести до порушення законності та справедливості судового рішення, що матиме негативні наслідки для авторитету судової влади та довіри суспільства до правосуддя.
24. На касаційну скаргу Другого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ДСА України, в якому відповідач указав, що підтримує касаційну скаргу Другого апеляційного адміністративного суду та просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалені по суті вимог.
25. Ухвали про відкриття касаційного провадження від 20 травня 2025 року та від 25 червня 2025 року направлено іншим учасникам справи через підсистему «Електронний суд», проте відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 на касаційну скаргу Другого апеляційного адміністративного суду та відзиви відповідачів на касаційну скаргу позивачки не надійшли.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
26. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом гарантується приписами статті 8 КАС України, відповідно до частини першої якої усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
28. Порядок подання апеляційної скарги визначений статтею 297 КАС України, згідно з якою апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
29. Процедура відкриття апеляційного провадження урегульована приписами статті 300 КАС України, згідно з частиною другої якої питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 298 цього Кодексу.
29.1. За правилами частини третьої статті 300 КАС України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги на судове рішення. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
30. Надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи здійснюється у відповідності до статті 301 КАС України, частиною першою якої установлено, що суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі (крім випадків, якщо скаргу подано в електронній формі через електронний кабінет).
31. Призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції здійснюється за правилами статті 307 КАС України, відповідно до частини першої якої після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду.
31.1. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (частина друга статті 307 КАС України).
32. Відповідно до частини першої статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили, чи ні.
VI. Позиція Верховного Суду
33. Питанням, яке суд касаційної інстанції має вирішити в межах розгляду цієї справи, є перевірка обґрунтованості доводів заявників касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення КАС України у процедурі відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , шляхом постановлення ухвали про виправлення описки.
34. Перевіряючи зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції від 02 квітня 2025 року про виправлення описки, у співставленні з текстом ухвал про відкриття апеляційного провадження і призначення розгляду справи від 13 лютого 2025 року та доводами ОСОБА_1 і мотивами Другого апеляційного адміністративного суду, викладеним у касаційних скаргах, Верховний Суд уважає вмотивованими аргументи позивачки та відповідача щодо неправомірності ухвали від 02 квітня 2025 року, з огляду на таке.
35. Верховний Суд зауважує, що, аналізуючи зміст частини першої статті 253 КАС України, наведена норма передбачає можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути допущені в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.
35.1. Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Отже, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення.
35.2. Отже, суд вправі здійснити технічну заміну елементу судового рішення, який є очевидним і таким, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.
36. Як убачається з матеріалів справи і про що вказав Другій апеляційний адміністративний суд, ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2025 року визначено підсудність цієї справи № 520/26972/24 за Третім апеляційним адміністративним судом, у зв'язку з чим матеріали апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 520/26972/24 було направлено на адресу Третього апеляційного адміністративного суду для розгляду.
37. Параграфом 2 КАС України установлена процедура відкриття апеляційного провадження, яка, насамперед, передбачає реєстрацію апеляційної скарги, її перевірку, відповідно до приписів статей 298 - 300 КАС України та надсилання копій такої скарги та доданих до неї документів учасникам справи (стаття 301 КАС України), з метою реалізації їхніх прав щодо надання своїх заперечень (відзиву) або приєднання до неї, що повинні бути перевірені судом відповідно до приписів статті 306 КАС України у строки, визначені нормами КАС України. Після чого, за правилами статті 307 КАС України, суддя-доповідач після проведення підготовчих дій доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду.
38. Натомість, у справі, що розглядається, жодної з цих дій Третім апеляційним адміністративним судом щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 не вчинено, про що наголошують заявники касаційних скарг і що підтверджується матеріалами справи.
39. Унесені ухвалою від 02 квітня 2025 року про виправлення описки шляхом доповнення текстів ухвал від 13 лютого 2025 року інформацією щодо позивачки не є належним способом усунення процесуальних порушень, допущених судом апеляційної інстанції під час відкриття апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки судом апеляційної інстанції не дотримано приписів КАС України, установлених параграфом 2 «Відкриття апеляційного провадження».
40. У рішенні Європейського суду з прав людини «Лазаренко та інші проти України» (Lazarenko and Others v. Ukraine) від 27 червня 2017 року (заява № 70329/12 та 5 інших заяв) ЄСПЛ констатував, що ненаправлення копії апеляційної скарги стороні указує на потенційне порушення права на справедливий судовий процес, так як ненаправлення копії апеляційної скарги позбавляє сторону можливості ознайомитися з аргументами опонента та ефективно захищати свої права в апеляційному провадженні. За таких обставин, ЄСПЛ постановив, що це призвело до порушення принципу рівності сторін (рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), пункти 19-21, та рішення у справі «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01, пункт 88, ЄСПЛ 2005-VIII (витяги)), а отже, має місце порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд.
41. За наведених обставин, указану справу розглянуто Третім апеляційним адміністративним судом 03 квітня 2025 року без дотримання процедури апеляційного розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року про виправлення описки та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року необхідно скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
42. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
43. На підставі викладеного касаційні скарги підлягають задоволенню частково, а ухвала та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139,140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Другого апеляційного адміністративного суду задовольнити частково.
2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року про виправлення описки та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року скасувати, а справу №560/83/23 в цій частині направити до Третього апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
3. Судові витрати не розподіляються.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська