ф
18 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 320/29423/23
адміністративне провадження № К/990/32581/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНАД» звернулась до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2023 року №10665/0709 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 15 165 809,63 грн та визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДПС у Київській області від 31 квітня 2023 року №716-п про призначення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» з питань дотримання вимог валютного законодавства.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19 червня 2023 року №10665/0709 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 15 165 809, 63 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
24 березня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» про ухвалення додаткового рішення у справі №320/29423/23, в якій позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» витрати на правничу професійну допомогу адвоката в розмірі 159 120,00 грн.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2025 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткову постанову, якою вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн.
16 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД».
Верховний Суд постановою від 16 липня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року - без змін.
31 липня 2025 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» про ухвалення додаткового рішення у справі №320/29423/23.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 14 травня 2025 року та від 17 червня 2025 року та від 10 липня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначав про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання з цих підстав.
Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її доводи та обґрунтування є ідентичними до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
У поданій касаційній скарзі, учергове, аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам, скаржник, цитуючи положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом попередньої інстанції прийнято рішення, що є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №922/2604/20, №905/1795/18, №922/2685/19, проте подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів контролюючого органу до зазначеної підстави.
Суд роз'яснював скаржникові, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
До того ж суд зауважив, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Слід зазначити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таким доводам кореспондує підстава, передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, із обов'язковим обґрунтуванням заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська