19 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/12963/24 пров. № А/857/30373/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Гудима Л. Я.
суддів -Качмара В. Я.
Онишкевича Т. В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву ОСОБА_1 про повернення апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням строків на апеляційне оскарження без поважних причин у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року виправлено допущену помилку в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 року, а саме: в описовій частині «Таким чином строк служби позивача в складі національного персоналу в міжнародній операції ООН з підтримання миру та безпеки в Республіці Південний Судан повинен обчислюватися з розрахунку один місяць за три місяці») вказавши вірно «стаж служби в поліції та календарна вислуга років », заміть помилкового - термін «строк служби»; а в описовій частині «Проте, за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 06.05.2024 року, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до стажу служби в поліції періоду виконання позивачем обов'язків у складі національного персоналу в міжнародній операції ООН з підтримання миру і безпеки в Республіці Південний Судан з 28.10.2017 року по 01.08.2020 року з розрахунку один місяць за три місяці» вказавши вірно термін «до стажу служби в поліції та календарної вислуги» замість помилкового- «до стажу служби в поліції »; в описовій частині «Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у відмові позивачу зарахувати до стажу служби в поліції часу виконання ним обов'язків (проходження служби) в міжнародній операції ООН з підтримання миру і безпеки в Республіці Південний Судан у період з 28.10.2017 року по 01.08.2020 року з розрахунку один місяць за три місяці, а належним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУНП у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції час виконання ним обов'язків у складі національного персоналу в міжнародній операції ООН з підтримання миру і безпеки в Республіці Південний Судан з 28.10.2017 року по 01.08.2020 року з розрахунку один місяць за три місяці» вказавши вірно термін «до стажу служби в поліції та календарної вислуги » замість помилкового «до стажу служби в поліції»; у п. 3 резолютивної частини рішення ЛОАС у справі № 380/12963/24 від 29.10.202 термін «часу виконання» виправити на термін «стажу служби в поліції та календарної вислуги років за час виконання», та викласти в такій редакції: «Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Львівській області здійснити перерахунок стажу служби в поліції та календарної вислуги років за час виконання ОСОБА_1 обов'язків (проходження служби) в міжнародній операції ООН з підтримання миру і безпеки в Республіці Південний Судан за період з 28.10.2017 по 01.08.2020 у розрахунку один місяць за три місяці».
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ГУНП у Львівській області оскаржило її в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції про виправлення описки у судовому рішенні.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/12963/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними.
На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про повернення апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням строків на апеляційне оскарження без поважних причин, яка обґрунтоване тим, що апеляційна скарга ГУНП у Львівській області на ухвалу суду від 18.06.2025 року подана з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 295 КАС України. Зазначає, що повторно відповідач звернувся з вказаною апеляційною скаргою на ухвалу ЛОАС № 380/12963/24 від 18.06.2025 року поза межами встановленого строку, тобто після 12.07.2025 року, крім того апеляційну скаргу відповідач направив аж 17.07.2025 року. Крім того, якщо суб'єкт владних повноважень не вжив заходів щодо виділення коштів чи перерозподілу наявних кошторисних призначень для сплати судового збору, то це не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд клопотання проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, дослідивши наявні в справі матеріали в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як передбачено ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Колегія суддів наголошує, що право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Проте право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким як строки давності, обмеження доступу неповнолітніх і осіб, що страждають психічними розладами, тощо (рішення Європейського суду з прав людини у справі З та інші проти Сполученого Королівства ).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Проте, як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Європейський Суд також вказав на те, що обмеження права на суд не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 року у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Судом встановлено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року виправлено допущену помилку в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 року.
Первинну апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року позивачем було подано через Електронний кабінет 27.06.2025 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року про виправлення описки у судовому рішенні у справі № 380/12963/24 повернуто скаржнику.
Копію зазначеної ухвали про повернення доставлено 15 липня 2025 року о 20:00 год до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що встановлено за допомогою функціоналу комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду»,
Тобто копію ухвали про повернення вручено 16 липня 2025 року.
Матеріалами справи підтверджено. що 17 липня 2025 року на адресу апеляційного суду через підсистему "Електронний суд" Головним управлінням Національної поліції подано повторно апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку.
В апеляційній скарзі наголошує, що вперше апеляційну скаргу подано 27.06.2025 року, в межах строку на апеляційне оскарження, чинним процесуальним законом не заборонено вдруге подавати апеляційну скаргу після повернення вперше поданої з причин несплати судового збору, а звернення сторони із заявою про поновлення строку є достатньою підставою для його поновлення. Крім того, Головним управлінням Національної поліції у Львівській області вчинялися активні дії, спрямовані на апеляційне оскарження судового рішення, шляхом невідкладного подання апеляційної скарги вдруге.
Враховуючи викладене, наведені скаржником обставини та подані в їх підтвердження докази дають підстави для висновку про поважність підстав пропуску ним строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд при вирішенні питання правильності застосування норм процесуального права у постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 300/4062/21 та від 31 жовтня 2024 року у справі № 300/3345/24, дійшов наступних висновків: «При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Слід також врахувати, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції (Постанова Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для повернення апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням строків на апеляційне оскарження без поважних причин, через що подана заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.243, 248, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням строків на апеляційне оскарження без поважних причин у справі № 380/12963/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич