19 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/2924/24 пров. № А/857/12847/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Поліщук О.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 26 лютого 2025 року,
18 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області у якій просила: визнати протиправною відмову, оформлену листом від 13.03.2024 № 48.05.-112, щодо зарахування до стажу служби у Службі судової охорони часу роботи у державних органах в період з 30.04.2016 по 15.08.2019 та з 20.08.2019 по 22.11.2019; зобов'язати зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони час роботи у державних органах в період з 30.04.2016 по 15.08.2019 та з 20.08.2019 по 22.11.2019.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з листопада 2019 року по грудень 2021 року проходила службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Рівненській області на посаді начальника служби документального забезпечення. З січня 2022 року перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за вислугу років, призначену за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З метою проведення перерахунку пенсії, в лютому 2024 року звернулась до відповідача із заявою, у якій просила здійснити перерахунок вислуги років в Службі судової охорони шляхом зарахування часу роботи у державних органах в період з 30.04.2016 по 15.08.2019 та з 20.08.2019 по 22.11.2019. Однак, відповідач відмовив їй у проведенні такого перерахунку, мотивуючи тим, що посада начальника служби документального забезпечення ні в період проходження позивачем служби, ні на момент її звільнення зі служби, не була віднесена до переліку посад середнього і вищого складу Служби судової охорони. Такі дії відповідача вважає протиправними, оскільки на момент її звільнення зі служби відповідний перелік посад взагалі не був затверджений Головою Служби судової охорони.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області, оформлену листом від 13.03.2024 № 48.05.-112, щодо зарахування ОСОБА_2 до стажу служби у Службі Судової охорони часу роботи у державних органах в період з 30.04.2016 по 15.08.2019 та з 20.08.2019 по 22.11.2019. Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу служби у Службі судової охорони час роботи у державних органах в період з 30.04.2016 по 15.08.2019 та з 20.08.2019 по 22.11.2019.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ, до вислуги років для призначення пенсії зараховується, зокрема, час роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони, і відповідно до стажу служби у Службі судової охорони. Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами, станом на час звільнення позивача з органів Служби судової охорони 07.12.2021, перелік посад середнього і вищого складу, у разі переходу на які зараховується час роботи в державних органах, затверджений Головою Служби судової охорони не був. Такий Перелік затверджений Головою Служби судової охорони 24.10.2022. Отже, неправомірним є посилання відповідача на перелік посад середнього і вищого складу, у разі переходу на які до вислуги зараховується час роботи в державних органах, який не був затверджений станом на час звільнення позивача зі служби в органах Служби судової охорони, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державних органах, а саме: в ГУНП в Рівненській області з 30.04.2016 по 15.08.2019; в ТУ ССО у Рівненській області з 20.08.2019 по 22.11.2019. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність такої відмови та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу служби у Службі судової охорони часу роботи у державних органах в період з 30.04.2016 по 15.08.2019 та з 20.08.2019 по 22.11.2019.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що згідно з приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 час роботи в державних органах зараховується до вислуги років у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони. Вказує, що відповідний перелік посад був затверджений Головою Служби судової охорони в жовтні 2022 року, тобто після звільнення позивача зі служби, і включає лише керівні посади центрального органу управління Служби судової охорони. Також наголошує, що призначення на посади співробітників Служби судової охорони (крім призначення на рівнозначні або нижчі посади) здійснюється виключно за результатами конкурсу, що проводиться Державною судовою адміністрацією України в порядку, визначеному Вищою радою правосуддя, і не передбачає застосування процедури переходу (переведення) з інших органів (установ). З огляду на вказане, підстави для зарахування позивачу до вислуги в Службі судової охорони спірних періодів роботи у державних органах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 відсутні.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 25.11.2019 призначена на посаду начальника служби документального забезпечення територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області, що підтверджується копією наказу від 25.11.2019 № 91 о/с.
Наказом територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області від 07.12.2021 № 612 о/с позивача звільнено зі служби в Службі судової охорони відповідно до Положення про проходження служби співробітникам и Служби судової охорони за пп. 4 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової схорони (у зв'язку зі скороченням штату або проведення організаційних заходів).
В наказі про звільнення зазначено, що станом па день звільнення 07.12.2021, вислуга років в календарному обчисленні складає 22 роки 08 місяців 10 днів, з них:
в Службі судової охорони - 02 роки 00 місяці 12 днів.
Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , з січня 2022 року позивач отримує пенсію за вислугу років.
20.02.2024, з метою здійснення перерахунку пенсії, позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок вислуги років шляхом зарахування часу роботи в державних органах з яких було здійснено перехід на службу до Служби судової охорони, а саме: в ГУНП в Рівненській області - з 30.04.2016 по 15.08.2019; в ТУ ССО у Рівненській області - з 20.08.2019 по 22.11.2019.
Відповідач листом від 13.03.2024 № 48.05-112 відмовив позивачу у зарахуванні такої вислуги з мотивів відсутності підстав, оскільки посада начальника служби документального забезпечення ні в період проходження позивачем служби, ні на момент звільнення не була віднесена до Переліку посад середнього і вищого складу, затвердженого Головою Служби судової охорони.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
01.01.1992 введено в дію Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Згідно з Преамбулою, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Також, 30.09.2016 набрав чинності в повному обсязі Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). Згідно з Преамбулою, цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно з частиною першою статті 161 Закону № 1402-VIII, служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
При цьому, порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України (частина друга статті 1621 Закону № 1402-VIII).
Так, Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1052/0/15-19 «Про затвердження Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони» (далі - Положення № 1052/0/15-19).
Відповідно до пункту 5 Положення № 1052/0/15-19 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту «и» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.
В свою чергу, Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Постанова № 393).
Абзацом дванадцятим пункту 1 Постанови № 393, установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.
Отже, особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ, до вислуги років для призначення пенсії зараховується, зокрема, час роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони, і відповідно до стажу служби у Службі судової охорони.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на час звільнення позивача з органів Служби судової охорони, 07.12.2021, перелік посад середнього і вищого складу, у разі переходу на які зараховується час роботи в державних органах, затверджений Головою Служби судової охорони не був.
Такий Перелік затверджений Головою Служби судової охорони лише 24.10.2022.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, вирішуючи спори щодо призначення пенсій та зарахування стажу для осіб, визначених Законом № 2262-XII, неодноразово зазначав, що цей Закон для окремих категорій осіб передбачає гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності - в даному випадку відсутність визначеного переліку посад середнього і вищого складу Служби судової охорони для обрахунку стажу (вислуги років).
При цьому, колегія суддів наголошує, що якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме реалізацію права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони за правилами, встановленими підпунктом "и" частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ, держава, в даному випадку в особі територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області, безпідставно, відступаючи від гарантованих позивачу прав та правомірних сподівань, не зарахувала останній до вислуги років службу в державних органах, як особі, на яку поширюється дія Закону № 2262-ХІІ.
Аналогічні правові висновки висловленні Верховним Судом у постановах від 14.08.2019 у справі № 1740/2508/18, від 20.09.2019 у справі № 813/904/15 та від 18.11.2019 у справі № 813/5876/15.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, необгрунтованими є посилання скаржника на перелік посад середнього і вищого складу, у разі переходу на які до вислуги зараховується час роботи в державних органах, який не був затверджений станом на час звільнення позивача зі служби в органах Служби судової охорони, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державних органах, а саме: в ГУНП в Рівненській області - з 30.04.2016 по 15.08.2019; в ТУ ССО у Рівненській області - з 20.08.2019 по 22.11.2019.
При цьому, та обставина, що позивач працював саме в державних органах в спірні періоди стверджується наявними в матеріалах справи копіями аркушів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (дата заповнення 03.09.1995) та відповідачем не оспорювалася.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність такої відмови та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу служби у Службі судової охорони часу роботи у державних органах в період з 30.04.2016 по 15.08.2019 та з 20.08.2019 по 22.11.2019.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 460/2924/24 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич