19 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1256/24 пров. № А/857/31602/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Карп'як О.О.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
17 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» (далі - ТОВ «АЛЬКОРЕ») звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100683/2 від 01 листопада 2023 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002828 від 01 листопада 2023 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що його декларант з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA2092301011668U5, митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару - картон, однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару, визначив таку за іншим методом, ніж заявлено декларантом. Вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.11.2023 року № UA209000/2023/100683/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 01.11.2023 № UA209230/2023/002828, складену Львівською митницею.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, і розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Крім того, позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 23UA209230116682U5 від 01.11.2023, було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено недостовірність поданих декларантом відомостей. Вказує, що митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Зауважує, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/100683/2 від 01.11.2023 та похідна від нього картка відмови № UA209230/2023/002828 є правомірними і підстав для їх скасування немає.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 11 серпня 2022 року між ТОВ «Алькоре» та ТОВ «TSC» був укладений контракт № 11/08 (надалі - Контракт) згідно з яким ТОВ «TSC» зобов'язується передати у власність ТОВ «АЛЬКОРЕ» картон.
Відповідно до п. 2.1-2.3 Контракту загальна сума контракту складає 1 500 000 Євро. Ціни за одиницю товару та вартість кожної окремої поставки Товару визначається в специфікації. Ціна одиниці товару може бути змінена в залежності від зміни цін на аналогічні товари на ринку.
Відповідно до п.3.1 Контракту поставка кожної окремої партії товару здійснюється на умовах та в порядку, визначених у специфікаціях.
20 жовтня 2023 року між сторонами Контракту було підписано Специфікацію № 10 та Специфікацію № 11 від 20.10.2023 року до Контракту № 11/08 від 11.08.2022 року.
Відповідно до п.1, 2, 3 специфікації № 10 від 20.10.2023 загальна сума становить 33 266,59 Євро. Умови оплати - 6 днів з дати виставлення фактури, умови поставки DAP смт. Запитів, Кам'янка-Бузького району, Львівської області, Україна, 6 днів з дати виставлення фактури.
Згідно з п.1, 2, 3 специфікації № 11 від 20.10.2023 року загальна сума становить 32 397,75 Євро. Умови оплати - 6 днів з дати виставлення фактури, умови поставки DAP смт. Запитів, Кам'янка-Бузького району, Львівської області, Україна. 6 днів з дати виставлення фактури.
Цього ж дня ТОВ «TSC» виставило ТОВ «АЛЬКОРЕ» рахунки-фактури DEX2/P/23/10/0001 на загальну суму 33 266,59 Євро та DEX2/P/23/10/0002 на загальну суму 32 397,75 Євро.
23 жовтня 2023 року ТОВ «Алькоре» здійснило оплату товару на суму 65 664,34 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 29.
01 листопада 2023 року з метою митного оформлення товару, позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA2092301011668U5.
У митній декларації № 23UA2092301011668U5 позивач декларує у Графі 31: картон некрейдований з макулатури для виготовлення гільз та для допоміжних пакувальних цілей, багатошаровий, в рулонах-шириною 120 мм: - вид обробки - машинне каландрування; - вміст волокон, отриманих механічним способом - 100%; - не гофрований, - не перфорований, - без малюнку.
До митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару.
01 листопада 2023 року за наслідками опрацювання вищевказаних документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 МК України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МК України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.».
01 листопада 2023 року позивач надав Львівській митниці ряд документів, а саме: експортні декларації країни відправлення; платіжні документи, що підтверджують оплату товару; калькуляцію виробу, висновок Торгово-промислової палати 19-09/1202.
Цього ж дня інспектор митного органу надіслав повідомлення декларанту з ідентифікатором 7520f237-d6f0-47ae-9237-014cd7033e94 від 01 листопада 2023 року о 17:04:08 год наступного змісту: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Застосовано метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ)/ Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація 23UA209230045029U9 від 01.05.23 де митна вартість становила 0,75 дол.
За результатами розгляду митної декларації 23UA20923010116682U5 від 01.11.2023 та доданих документів Львівська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 01.11.2023 року № UA209000/2023/100683/2, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA209230/2023/002828 від 01.11.2023 року.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 01.11.2023 року № UA209000/2023/100683/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив, зокрема про таке: «Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне:
- частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до ч. 1 пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ, сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Проведеним аналізом поставок, що надходили на адресу ТОВ «Алькоре» від TSC SP.Z O.O. встановлено зниження фактурної вартості у розмірі 24% від вартості, зазначеної у фактурі продавця товару, що надані при попередніх митних оформленнях (23UA209230034530U2 від 10.04.2023). Документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до надання такої знижки - відсутні; статистична вартість у митній декларації країни відправлення від 20.10.2023 № 23 PL331020E1078581 становить 33 559 Євро (по курсу який наведено у рахунку фактурі) проте фактурна вартість товару (умови поставки DAP Запитів), згідно рахунку - фактури від 20.10.2023 № DEX/P/23/10/0001 становить 33 266,56 Євро. У гр. 44 митної декларації вказано документ про транспортні витрати. Даний документ декларантом не надано митному органу для проведення аналізу правильності визначення митної вартості; - згідно п. 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 11.08.2022 року № 11/08 встановлено, що Покупець надсилає Продавцю замовлення на товар, проте даний документ декларантом не надано.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Декларанту була скеровано вимога наступного змісту: Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товар/ів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу декларантом додатково надано калькуляцію собівартості Покупця.
Разом з тим документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість не визнано.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Застосовано метод визначення митної вартості 2а (ст.59 МКУ)/ Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація 23UA209230045029U9 від 01.05.2023 де митна вартість становила 0,75 дол. США за кг».
01.11.2023 за результатом опрацювання документів позивача, наданих для митного оформлення товару разом з Митною декларацією № 23UA209230116682U5, інспектор митного органу прийняв картку відмови № UA209230/2023/002828.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України) від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 року та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Як зазначалося вище та слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209230/2023/002828, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації від 01.11.2023 № 23UA209230116682U5 позивачем надано: рахунок-фактуру (інвойс) № DEX2/P/23/10/0001 від 20.10.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № DEX2/P/23/10/0002 від 20.10.2023; накладна цім 40936 від 20.10.2023 року, накладна цім 40937 від 20.10.2023; декларацію про походження товару № DEX2/P/23/10/0002 від 20.10.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 29 від 23.10.2023, прейскурант (прайс- лист) виробника товару 19-09/1202 від 27.10.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 10 від 20.10.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 11 від 20.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 11/08 від 11.08.2022; інші некласифіковані документи (лист підприємства) від 04.08.2023, копію митної декларації країни відправлення № 23PL331020E1078581 від 20.10.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23PL331020E1078605 від 20.10.2023; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA209230102720U0 від 27.09.2023.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що декларантом до митного оформлення надано усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Втім, як встановлено з оскаржуваного рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Відтак, відповідач виставив декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У контексті зазначеного варто зауважити, що ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 809/946/17.
Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.
Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.
Відповідач витребував, визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.
Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Щодо зауважень митного органу, зазначених в оскаржуваному рішенні та в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що проведеним аналізом поставок, що надходили на адресу ТзОВ «Алькоре» від TSC SP.Z O.O. встановлено зниження фактурної вартості у розмірі 24% від вартості зазначеної у фактурі продавця товару, що надані при попередніх митних оформленнях (23UA209230034530U2 від 10.04.2023). Документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до надання такої знижки - відсутні.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.3 Контракту ціна одиниці товару може бути змінена в залежності від зміни цін на аналогічні товари на ринку. Відповідачем не долучається детальний аналіз ринкових цін по конкретному товару на ринку від різних виробників, або висновок експерта, який б підтвердив цю обставину. На підтвердження того, що існує тенденція до зниження цін на конкретний товар відповідачу надано висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» № 25/117 від 31.07.2023, який вказав, що за наявними даними EUROSTAT проведений аналіз динаміки середньостатистичних цін при експорті з Польщі макулатурного картону в Україну, який показує низхідний тренд.
Також експертним висновком № 19-09/1040 від 27.09.2023, що виданий Львівською торгово-промисловою палатою проведено розрахунок з цін зовнішнього ринку та значення вартості на кордоні України у якому зазначено, ймовірне значення вартості товару, що постачається згідно з договором 11/08 від 11.08.2023 без сплати обов'язкових митних платежів та ПДВ станом на дату складання висновку і становить від 0,451 Євро без ПДВ за 1 кг продукції. Тому позивачем було доведено ту обставину, що відбулися зміни ринкових, конкурентних умов на ринку макулатури.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на ту обставину, що позивачем не було надано «Декларації про транспортні витрати», про яку зазначено у графі 44 та зазначення у експортній декларації країни відправлення загальної вартості товару у злотих, яка DEX2/P/23/10/0001 від 20.10.2023 року на загальну суму 33 266,59 Євро та рахунком фактурою DEX2/P/23/10/0002 на загальну суму 32 397,75 Євро, не може розцінюватися як наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів.
Експортні декларації 23PL331020E1078581 від 20.10.2023 року та 23PL331020E1078605 від 20.10.2023 року в митний орган на території Республіки Польща подавалися продавцем товару і за правильність їх заповнення відповідав продавець товару, а не позивач.
У них зазначено вартість товару у польській національній валюті-злотих і продавець товару визначав еквівалент Злотих до Євро за товар під час заповнення експортних митних декларацій, а не позивач.
Позивачем було сплачено 23.10.2023 року вартість товару у розмірі 65 664,34 Євро, що підтверджується квитанцією про оплату № 29 від 23.10.2023 року.
Числові розбіжності між експортними накладними та сплаченими рахунками фактури, про які зазначає Відповідач, могли виникнути через курсову різницю валюти злотого до Євро.
Відповідач поділив цифрове значення, яке зазначено у експортних деклараціях на курс, який зазначений в рахунках-фактурах і не досліджував походження цифрових значень у експортних деклараціях, як і не просив позивача надати додаткові документи з цього питання.
Відповідач не врахував, що рахунки-фактури були долучені до експортних декларацій і виставлені в валюті Євро. У них зазначено офіційний курс Злотого до Євро 4,4529 станом на 19.10.2023, а експортні декларації подавалися 20.10.2023 року і який еквівалент Злотого до Євро польською митницею або продавцем товару був застосований у експортних деклараціях не зазначено.
Враховуючи те, що позивач не є продавцем товару, обов'язку подавати експортної декларації не мав, сплатив за поставлений товар грошові кошти у повному обсязі тому Львівською митницею були безпідставно встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до п. 3 специфікації № 9 від 25.09.2023 року Умови поставки DAP - смт. Запитів, Кам'янка-Бузького району, Львівської області, Україна. Умови постачання DAP Incoterms 2020 (Delivered At Point) означають «поставка у пункт призначення». Цей термін означає, що продавець виконує свої зобов'язання за зовнішньоторговельним контрактом, коли передає у розпорядження покупця продукцію, що має бути вивантажена у призначеному пункті. Також вона має бути випущена митницею в рамках процедури експорту (сплачуються й необхідні мита та збори, якщо це необхідно).
Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Термін DAP може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов'язання забезпечити самому або організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Ненадання відповідачу «Декларації про транспортні витрати» про яку зазначає відповідач у оскаржуваному рішенні жодним чином не вплинуло б на митну вартість товару, оскільки за умовами поставки DAP транспортні витрати несе продавець, а не покупець тому позивач не ніс жодних транспортних витрат згідно з умовами поставки.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що безпідставним є посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на ненадання позивачем «замовлення на товар», оскільки даний документ митним органом не витребовувався у повідомленні від 01.11.2023 року.
Таким чином, позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, яка співпадає з інвойсом та експортною декларацією країни відправлення.
Водночас, митниця не довела наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем, ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Аналіз вказаних підстав в сукупності з поданими декларантом документами, підтверджує те, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.
Колегія суддів також зауважує, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Судом першої інстанції встановлено, що саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування товару, однак відповідачем у спірних рішеннях застосовано другорядні методи, зокрема 2а.
Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Обов'язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, від 17.11.2022 у справі № 807/221/18, від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається.
Колегія суддів також враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також детальної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890.
Враховуючи наведені мотиви, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності такого в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.
З урахуванням досліджених судом першої інстанції фактичних даних, колегія суддів доходить висновку, що спірне рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № №UA209000/2023/100683/2 від 01.11.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки вищевказане рішення про коригування митної вартості стало підставою для прийняття картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002828 від 01.11.2023, тому позовна вимога про її скасування також підлягає задоволенню.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 310, ст.315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 380/1256/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк