19 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/12327/24 пров. № А/857/31107/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Кравців О.Р.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
10 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила: визнати протиправними дії щодо нарахування компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби; зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2024 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 № 1130-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що при нарахуванні грошової компенсації за неотримане речове майно застосуванню підлягає саме положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178, а не підзаконні акти, які звужують обсяг майнових прав військовослужбовця та суперечать вимогам вказаних нормативно-правових актів. Таким чином, вказує, що, набувши право на речове майно під час проходження військової служби, він має право на його реалізацію при звільненні у спосіб отримання компенсації вартості неотриманого речового майна у повному обсязі за цінами станом на 01.01.2024 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2024 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 № 1130-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 № 1130-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» визначено вартість предметів речового майно для розрахунків грошової компенсації замість належних до видачі предметів речового майна станом на 01.01.2024. Відповідно до пункту 1 вказаного наказу нарахування в період з 1 січня по 31 грудня 2024 року військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, та офіцерському складу, який проходить військову службу за контрактом, грошової компенсації замість належних до видачі, але не отриманих упродовж проходження військової служби предметів речового майна особистого користування, здійснюється відповідно до його розрахунку вартості, що додається. Під час порівняння цін на предмети речового майна, які зазначені в довідці «Про вартість речового майна, що належить до видачі» та цін на такі предмети, що встановлені в додатках до Наказу №1130-АГ, суд встановив невідповідність між ними. Відповідно, з боку військової частини НОМЕР_1 порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивачу нарахована грошова компенсація замість належних до видачі, але не отриманих протягом проходження військової служби, предметів речового майна особистого користування станом до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби відповідно до його вартості, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби, станом на 1 січня поточного року. Також вказує, що є чіткі норми щодо виплати компенсації, які встановлені Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (загальні), Інструкцією про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходила військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) від 15.05.2024 № 114-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби та звільнення з неї позивач перебувала на речовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військовій частині НОМЕР_1 ).
З метою отримання виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у зв'язку із звільненням з військової служби позивач звернулася до відповідача із рапортом від 09.05.2024.
Відповідачем 08.06.2024 здійснено виплату грошової компенсації за неотримане речове майно на суму 61 892,94 грн. (з відрахуванням 1,5% військового збору), що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача. Відповідно до довідки № 57/24 «Про вартість речового майна, що належить до видачі», позивачу нарахована компенсація за неотримане речове майно в сумі 62 835,47 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
За приписами пункту 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Пункт 3 Порядку № 178 передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця;
переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Пунктом 5 Порядку № 178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Наказом МВС від 31.10.2016 № 1132 «Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» затверджена «Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» (далі - Інструкція № 1132).
Відповідно до пункту 10 Інструкції № 1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу у зв'язку із звільненням зі служби здійснено виплату грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 62 835,47 грн.
Відповідачем зазначено, що розрахунок такої виплати здійснено відповідно до пункту 5 Порядку № 178, із врахуванням до пункту 3 цього Порядку, а також Інструкції № 1132 відповідно до цін на речове майно, які встановлені в період набуття права на отримання відповідного майна та зі застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Однак на переконання позивача, розрахунок спірної компенсації мав проводитися з врахуванням закупівельної ціни на речове майно, визначеної станом на 1 січня поточного року та без застосування будь-яких пропорцій, як це передбачено пунктом 5 Порядку №178, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, ніж Інструкція №1132.
Колегія суддів зазначає, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 № 1130-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» (далі - Наказ № 1130-АГ) визначено вартість предметів речового майно для розрахунків грошової компенсації замість належних до видачі предметів речового майна станом на 01.01.2024.
Відповідно до пункту 1 вказаного наказу нарахування в період з 1 січня по 31 грудня 2024 року військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, та офіцерському складу, який проходить військову службу за контрактом, грошової компенсації замість належних до видачі, але не отриманих упродовж проходження військової служби предметів речового майна особистого користування, здійснюється відповідно до його розрахунку вартості, що додається.
Під час порівняння цін на предмети речового майна, які зазначені в довідці «Про вартість речового майна, що належить до видачі» та цін на такі предмети, що встановлені в додатках до Наказу №1130-АГ, суд першої інстанції встановив невідповідність між ними.
Таким чином, розрахунок компенсації проведений відповідачем всупереч пункту 5 Порядку №178, згідно з яким довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Колегія суддів зауважує, що у пункті 54 постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, сформовано правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та зазначено, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18 та від 14.11.2018 у справі № 809/1488/16.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Враховуючи наведене, для належного та ефективного способу відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2024 Наказом № 1130-АГ.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 380/12327/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк