14 серпня 2025 рокуСправа № 344/11679/24 пров. № А/857/25140/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.,
при секретарі судового засідання - Клим О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 5 червня 2025 року (суддя Мелещенко Л.В., м.Івано-Франківськ, повний текст складено 5 червня 2025 року), -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі Виконком), в якому просила скасувати постанову адміністративної комісії при Виконкомі від 05.06.2024 №06/231 (далі Адміністративна комісія, Постанова відповідно).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 5 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивачка, яка із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що cам факт складання протоколу не є достатнім та самостійним підтвердженням продажу слабоалкогольних напоїв неповнолітній особі, при цьому матеріали не містять фіскального чеку, який би свідчив яку саме продукцію продано неповнолітній особі.
Також зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 12.04.2024 серії ВАД № 205834 (далі Протокол) не вказано дату і час здійснення розгляду справи Адміністративною комісією, відсутні будь-які дані щодо неповнолітньої особи, потерпілих осіб, матеріальної шкоди, не вказано прізвище, ім'я, по батькові неповнолітньої особи, відсутні відомості щодо того, чи є позивач працівником (продавцем) вказаного магазину, тощо. Особистий огляд не проводився, речі не вилучалися, немає жодної інформації про вилучення пляшок слабоалкогольних напоїв та про наявність фіскального чека, що підтверджував би продаж вказаного товару.
Протокол не містить вказівки, яким конкретно законодавством (нормативно-правовим актом із посиланням на пункт, частину, статтю) передбачена заборона щодо продажу алкогольних напоїв неповнолітнім.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач при реалізації слабоалкогольного напою не вжила заходів, спрямованих на недопущення продажу вказаного товару особам, які не досягли 18-ти річного віку, а тому в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 12.04.2024 інспектором сектору ювенальної превенції відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Марусяк Каріною складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 20583, яким зафіксовано, що 12.04.2024 близько 20:30 год ОСОБА_1 , перебуваючи на робочому місці в магазині Продукти «Овочі-Фрукти», по вул. Дорошенка, 22Б, м. Івано-Франківськ, здійснила продаж слабоалкогольних напоїв, а саме: «Kings Bridge» ємністю 0,33 л, вартістю 31,00 грн, «Revo» ємністю 0,5 л, вартістю 130 грн неповнолітній особі чим вчинила правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 КУпАП.
05.06.2024 Адміністративна комісія при Виконкомі винесла Постанову, якою позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
За визначенням частини першої статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею частиною другою статті 156 цього Кодексу.
Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 156 КУпАП порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби - тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме спеціальні заборони покладено на особу, відповідно до яких конкретно нормативних актів, та які з цих заборон порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 71 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №3817-IX) забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння - особам, які не досягли 18 років.
Частиною п'ятою статті 71 Закону №3817-IX визначено, якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння або в особи, яка здійснює доставку таких товарів, виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, такий продавець чи особа, яка здійснює доставку, зобов'язані звернутися до покупця з вимогою пред'явити паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або посвідчення водія, або інший документ, що підтверджує його вік, або їх електронні копії, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
З системного аналізу наведених правових норм можна констатувати, що продавець при реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів зобов'язаний вжити передбачені законодавством заходи, спрямовані на недопущення продажу таких товарів особам, які не досягли 18-ти річного віку, а в разі вчинення таких дій несе адміністративну відповідальність, визначену законом.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 8 травня 2019 року у справі № 483/933/16-а.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналіз даної статті дає підстави вважати, що законодавець встановлює варіативність доказів адміністративного правопорушення. Відсутність одного з них (в тому числі й протоколу про вилучення речей і документів) не може вказувати на відсутність факту адміністративного правопорушення, якщо сукупність інших доказів є достатньою.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення Адміністративна комісія дослідила наявні докази, а саме: Протокол та матеріали, долучені до адміністративної справи №23: рапорт на ім'я начальника Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області полковника поліції Р.Андрущака; пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 від 12.04.2024 та фотокопія паспорта громадянина України в програмі «ДІЯ»; пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 ,; фотофіксація; пояснення ОСОБА_1 від 12.04.2024; запит працівників поліції на ім'я керуючого магазину «Продукти «ОвочіФрукти» про надання відеозапису з камер відеоспостереження від 15.04.2024 №8480//108/46/04-2024; письмові пояснення ОСОБА_1 від 04.06.2024.
З пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 , що були отримані в присутності матері ОСОБА_4 , вбачається, що 12.04.2024 близько 20.30 год він зайшов у магазин «Продукти», що по АДРЕСА_1 , та попросив продавця продати REVO» ємністю 0,5л та «King Bridge» ємністю по 0,33 л. При купівлі слабоалкогольних напоїв продавець магазину не запитувала про його вік та здійснила розрахунок, проте фіскального чека не видала мені. При цьому неповнолітній у своїх поясненнях описав продавця магазину «Продукти «Овочі-Фрукти».
Відповідно до пояснень неповнолітнього ОСОБА_3 , які були надані в присутності матері, 12.04.2024 він перебував у центральній частині міста та близько 21.00 год зустрівся з другом Олександром, який повідомив, що у нього є алкогольні напої «REVO» та «King Bridge». Коли вони розпочали їх розпивати, то підійшли до них працівники поліції та встановили, що вони неповнолітні. ОСОБА_2 повідомив, що алкогольні напої він купив у магазині «Продукти», що по вул. Дорошенка. У подальшому працівники поліції зателефонували батькам ОСОБА_2 та вони направились до магазину, де було здійснено продаж. При цьому зазначає, що пояснення у неповнолітніх осіб було отримано у присутності батьків.
Крім того, дані неповнолітні особи були присутні на засіданні адміністративної комісії разом зі своїми законними представниками-батьками, які підтвердили факт купівлі алкогольних напоїв у даному магазині.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Тобто, протокол має містити всі відомості, які ідентифікують обставини правопорушення, щоб вважатись належним доказом.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що протокол складено з дотриманням вимог законодавства до його змісту. Дані, які містяться у ньому, є достатніми для засвідчення наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
З приводу відсутності у Протоколі дати і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, слід зазначити про те, що незважаючи на вказаний недолік, апелянта було завчасно повідомлено про розгляд справи 05.06.2024, що підтверджується реєстром рекомендованих листів від 23.05.2024.
При цьому, апеляційний суд враховує направлення позивачкою письмових пояснень від 04.06.2024 до Адміністративної комісії, що свідчить про отримання вказаного повідомлення про розгляд справи Адміністративною комісією 05.06.2024. Тобто вказаний недолік Протоколу не вплинув на факт ознайомлення позивачки про розгляд адміністративної справи щодо неї.
До того, ж, вказані пояснення позивачки досліджувались на засіданні Адміністративної комісії та були враховані при винесенні Постанови.
Згідно правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таким чином, в даному випадку певні дефекти Протоколу не можуть бути самі по собі підставами скасування оскаржуваної Постанови, оскільки позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Крім того, інші вказані документи, на думку суду апеляційної інстанції в розумінні статті 251 КУпАП, є належними та допустимими доказами в справі про адміністративне правопорушення. А тому посилання позивача на те, що Постанову було прийнято на підставі лише одного Протоколу і Адміністративною комісією не було взято до уваги інші докази вини, є необґрунтованими.
Доводи позивача про відсутність в матеріалах справи відомостей про вилучення слабоалкогольних напоїв суд не приймає до уваги, оскільки вилучення та огляд речей не визначено законодавством як обов'язкова дія для встановлення події такого правопорушення.
Оцінюючи покликання позивача, на недоведеність продажу слабоалкогольних напоїв неповнолітньому у зв'язку із відсутністю підтверджуючого реалізацію розрахункового документу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Обов'язком продавця є видача споживачеві розрахункового документу встановленої форми, який засвідчує факт купівлі товару із відповідною позначкою про дату здійснення такої операції, однак недотримання цієї вимоги та відсутність розрахункового документу не є однозначним підтвердженням непроведення відповідної касової операції із продажу товару, а може свідчити про інші обставини, зокрема, недотримання суб'єктом господарювання положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» або намір уникнути відповідальності за реалізацію алкогольних/слабоалкогольних напоїв тощо.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові Верховного Суду від 9 березня 2021 року у справі №804/8054/17.
При цьому, визначальним у спірних правовідносинах для притягнення особи до відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП є встановлення факту продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.
Водночас, апеляційний суд дійшов висновку, що наявні належні, достовірні та достатні фактичні дані, які в сукупності підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 156 КУпАП.
Позивачем в обґрунтування своїх доводів не надано доказів, які б спростовували факт вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки позивач при реалізації пива не вжив заходів спрямованих на недопущення продажу вказаного товару особі, яка не досягла 18-ти річного віку, а тому оскаржувана Постанова є правомірною та такою, що винесена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством України.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 5 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 14.08.2025.