Справа № 560/13789/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
19 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.03.2024 р. №047150022970;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 р. відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 20.11.1982 р. та період роботи з 1993 по 1999 дояркою в КСП «Іскра», та призначити і виплатити пенсію за віком з 14.03.2024 р."
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року позов задоволено:
-визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.03.2024 №047150022970;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 р. відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 20.11.1982 р. та період роботи з 1993 по 1999 дояркою в КСП «Іскра»;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком з 14.03.2024 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії.
Пенсійний вік позивача на момент подачі заяви становив - 60 років 8 місяців 4 дні.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 21.03.2024 №047150022970 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років.
Зазначено, що страховий стаж позивача становить 26 років 4 місяців 4 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви відповідачем не зараховано до страхового стажу:
-періоди навчання з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 р., оскільки в дипломі нечитабельна печатка та відсутній підпис голови екзаменаційної комісії;
-період роботи з 1993 по 1997 згідно довідки від 31.07.2023 № 271/01-13, виданої комунальною установою Трудовий архів Сахновщинської селищної ради, оскільки в документі зазначено, що особа працювала в КСП “Іскра», а накази на прийом та звільнення відсутні.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
Частиною першою статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня року 2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок;
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У п.3 Порядку зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_1 Серія НОМЕР_2 , остання з 1993 по 1999 працювала дояркою в КСП «Іскра».
Вказані пенсійним органом недоліки трудової книжки позивача мають місце, однак неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
Так, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому, у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Також, в матеріалах справи наявна архівна довідка від 31.07.2023 р. №271/01-13 виданої Комунальною установою Трудового архіву Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області у документах архівного фонду КСП “Іскра» Сахновщинського району Харківської області значиться ОСОБА_1 і її стаж за період з 01.02.1993 по 01.09.1999 становить: у 1993 р. - фактично відпрацьовано вихододнів 288, у 1994 р.- фактично відпрацьовано вихододнів - 316, у 1995 р. на посаді доярки - фактично відпрацьовано вихододнів 320, у 1996 р. на посаді доярки - фактично відпрацьовано вихододнів 331, у 1997 р. - фактично відпрацьовано вихододнів 15, у 1999 р. - фактично відпрацьовано вихододнів 7.
Відповідно до архівної довідки від 31.07.2023 р. №272/01-13 виданої Комунальною установою Трудового архіву Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області у документах архівного фонду КСП “Іскра» Сахновщинського району Харківської області значиться ОСОБА_1 (так значиться в документах) і її заробітна плата за період 1993-1997, 1999 роки становить відповідні суми, які зазначені по місяцям та рокам.
Крім того, відповідно до архівного витягу від 05.08.2024 р. №238/01-13 наданого Комунальною установою Трудового архіву Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області на підставі рішення загальних зборів членів колгоспу “Іскра комунізму» Сахновщинського району Харківської області від 20 лютого 1993 року, протокол №1, колгосп «Іскра комунізму» Сахновщинського сільськогосподарське підприємство (КСП) «Іскра» Сахновщинського району Харківської області. Копія архівного витягу додається, а оригінал у позивачки.
Відповідно до архівної довідки від 06.08.2024 р. №07-01-24/12т в документах архівного фонду Колгосп “Іскра комунізму» Сахновщинського району Харківської області значиться ОСОБА_1 .
Рішенням правління колгоспу «Іскра комунізму» Сахновщинського району Харківської області від 16 березня 1993 року, протокол №3, рекомендовано загальним зборам колгоспників прийняти ОСОБА_1 в члени колгоспу з 02 лютого 1993 року на роботу дояркою. Рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу «Іскра комунізму» Сахновщинського району Харківської області від 22 лютого 1994 року, протокол №1, затверджене рішення правління колгоспу «Іскра комунізму» Сахновшинського району Харківської області від 16 березня 1993 року.
Також судом першої інстанції підставно враховано, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області 26.04.2024 р. склало акт за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії №2000-1103- 1/2576, яким дійшли до висновку, що суми заробітної плати, які зазначені в довідці від 31.07.2023 р. №272/01-13, виданій ОСОБА_1 за період з лютого 1993 року по червень 1999 року відповідають підсумковим сумам заробітної плати в графі “нараховано», які зазначені в відомостях нарахування заробітної плати КСП “Іскра» Сахновщинського району Харківської області, наданих установою для перевірки.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. В свою чергу, неточність зображення печатки або назви підприємства на записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що робота позивача з 1993 по 1999 дояркою в КСП «Іскра» підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Що стосується періоду періоду навчання з 01.09.1981 по 30.06.1982, колегія суддів вказує на наступне.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок №637), встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як було зазначено вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
Так, згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 остання в період з 1981 по 1982 року навчалася в Харківському професійному торговому училищі (дані про перейменування додаються) за спеціальністю “Продавець бак.- кондитерських та гастрономічних товарів»
Також в матеріалах справи наявна довідка №440 від 26.07.2024 р, що видана Державним професійно- технічним навчальним закладом “Регіональний центр професійної освіти ресторанно - готельного, комунального господарства, торгівлі та дизайну" про те, що ОСОБА_2 дійсно навчалася в Харківському професійному торговому училищі (дані про перейменування додаються) за спеціальністю “Продавець бак.- кондитерських та гастрономічних товарів», на денній формі навчання, диплом № НОМЕР_1 з 01.09.1981 р. по 30.06.1982 р.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що на підтвердження навчання у період з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 позивачем надано достатні та належні докази, а тому з огляду на викладе суд вважає за необхідне зарахувати позивачу період навчання з 01 вересня 1981 р. по 30 червня 1982 року.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що за приписами п.3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно п. 4.2 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 N 18-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, орган пенсійного фонду у разі виникнення в нього сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача та недостатності у ній відомостей про роботу, наділений правом перевірити та витребувати їх, однак цим правом не скористався.
З огляду на викладене оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в 21.03.2024 №047150022970 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - призначити пенсію за віком згідно зі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14.03.2024 року, то необхідно зазначити про таке.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження», суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що під час розгляду заяви позивача, відповідач вчинив дії та надав оцінку заявленим підставам та документам, які суд, в свою чергу, визнав протиправними, а відтак у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
За таких обставин і правових підстав, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком з 14.03.2024 року.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.