Справа № 560/10348/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
19 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 позов задоволено.
Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи в російській федерації з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 в державному унітарному підприємстві “Мосгортранс» (філіал 2-й тролейбусний парк) та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 та здійснити перерахунок пенсії з врахування цих періодів з 02.03.2020.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та надавши оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне:
Позивач з 02.03.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах як водій міського пасажирського транспорту згідно пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію позивача обчислено з урахуванням страхового стажу 31 рік 10 місяців 8 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,31833.
Заробітну плату враховано за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2006 (згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку), з 01.01.2012 по 25.06.2012, з 24.08.2012 по 29.05.2013, з 23.07.2013 по 13.05.2014, з 05.07.2014 по 22.04.2015, з 01.08.2015 по 27.04.2016, з 05.06.2016 по 12.04.2017 та з 30.05.2017 по 24.04.2018 (згідно довідки від 17.05.2018 №б/н за періоди роботи в російській федерації), з 31.05.2018 по 31.01.2020 (згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку). Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,86327.
Розмір пенсії позивача з 02.03.2020 становив 9547,11 грн.
З 01 березня 2024 року відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 №185 в автоматичному порядку проведено перерахунок пенсій. Зазначений перерахунок пенсії проведено шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (7405,03 грн) на коефіцієнт 1,0796.
У разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Враховуючи вищезазначене, розмір пенсії позивача з 01.03.2024 становить 10795,07 грн.
14.06.2024 представником позивача на адресу Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області направлено адвокатський запит від 10.06.2024 про надання інформації щодо правильності обчислення страхового стажу ОСОБА_1 .
Листом Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області № 2200-0304-8/62655 від 20.06.2024 надано відповідь представнику позивача - Фурману В.В. на адвокатський запит від 10.06.2024 та повідомлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи в російській федерації з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011, оскільки згідно акту документальної перевірки заробітної плати від 19.10.2020 №3453 за вище зазначені періоди роботи сплата страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації не проводилася.
Вказані обставини слугували підставою для звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Абзацом другим частини першої статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно статті 62 Закону Закон №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. До заяви про призначення пенсії за віком може подаватись довідка про заробітну плату (дохід).
Як встановлено з матеріалів справи відповідач як на підставу відмови у врахуванні при визначенні розміру пенсії позивача заробітної плати за період його роботи з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 посилається на те, що у позивача за вказаний період відсутні підтвердження про сплату страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилася його трудова діяльність.
Також, підставою для відмови у врахуванні позивачу заробітної плати за період з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 слугував Акт документальної перевірки відомостей про заробітну плату пенсійного органу російської федерації від 19.10.2020 №3453, згідно з яким індивідуальні відомості ПФР на ОСОБА_1 за 2006-2011 роки не передані, нарахування і сплата страхових внесків в Пенсійний Фонд РФ Філіалом 2-й тролейбусний парк ДУП «Мосгостранс» не здійснювалися правомірно, оскільки ОСОБА_2 є іноземним громадянином (громадянином України).
В свою чергу, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , встановлено, що останній в періоди з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 працював за межами України на території російської федерації в державному унітарному підприємстві “Мосгортранс» (філіал 2-й тролейбусний парк).
Більше того, вказані записи в трудовій книжці містять посилання на відповідні документи, на основі яких вони вчинені (накази) та не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а тому не викликають сумнівів.
Жодних зауважень до даних періодів роботи позивача у пенсійного органу не було.
Актом документальної перевірки відомостей про заробітну плату пенсійного органу російської федерації від 19.10.2020 №3453, на який, зокрема посилається відповідач, підтверджується, що нарахування і сплата страхових внесків в Пенсійний Фонд рф за період роботи позивача у 2006-2011 роках Філіалом 2-й тролейбусний парк ДУП «Мосгостранс» не здійснювалися саме правомірно, оскільки ОСОБА_2 є іноземним громадянином та така можливість передбачена російським законодавством.
Судова колегія зауважує, що при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання, пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
З огляду на викладене, доводи відповідачів про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в російській федерації, з огляду на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 є безпідставними, оскільки під час роботи позивача в російській федерації вказана Угода була обов'язкова для України як держави-учасниці. Водночас, вихід російської федерації з даної Угоди, жодним чином не впливає на зобов'язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.