Справа № 240/27428/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
19 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування акту і наказу,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування акту і наказу.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування по факту невиконання бойового розпорядження особовим складом 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 " від 08.06.2023 №2406 в частині, що стосуються ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
24.02.2022 року на підставі Указу Президента України №69 «Про загальну мобілізацію» позивач був призваний до лав Збройних Сил України.
13.10.2023 командиром 1 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , підполковником ОСОБА_2 подано рапорт, вхідний №9135 від 14 жовтня 2022 року, командиру військової частини НОМЕР_1 про факт відмови виконувати бойовий наказ командира мотопіхотного батальйону військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , якому вони були підпорядковані, в тому числі і позивач.
14.10.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ №4055 "Про проведення службового розслідування по факту невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону та Військової частини НОМЕР_1 ". За результатами службового розслідування 30.05.2023 року складено акт службового розслідування.
За результатами розгляду вказаного акта та матеріалів службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) видано наказ від 08.06.2023 №2406 "Про результати службового розслідування по факту невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону та Військової частини НОМЕР_1 " та наказано направити копію матеріалів службового розслідування до органу досудового розслідування (з урахуванням підслідності, визначеної статтею 216 Кримінального кодексу України), органу управління Військової служби правопорядку та відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням в зв'язку з тим, що в діях військовослужбовців, зокрема і позивача, встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України.
Не погоджуючись з вищевказаними актом та наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції встановив невідповідність оскаржуваного рішення, критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, адже оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службового розслідування, яке не відповідає критеріям щодо обґрунтованості та права особи на участь у процесі прийняття рішення.
При цьому, судом наголошено, що в межах даної адміністративної справи надавалась оцінка виключно процедурним аспектам прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 24 цього Закону №2232 передбачено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно статтям 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно з частинами 1-3 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Розділ ІІІ Дисциплінарного статуту визначає стягнення за порушення військової дисципліни.
Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 цього ж Статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Відтак, суд першої інстанції вірно зауважив, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Так, наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608). Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
За приписами пункту 3 Розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України ( пункт 3 розділу ІV Порядку №608).
Порядок оформлення результатів службового розслідування викладено у розділі V Порядку №608.
Відповідно пунктів 1-6 Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку №608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Як встановлено з матеріалів справи, службове розслідування проводилось з приводу порушення військової дисципліни, про яке стало відомо з рапорту підполковника ОСОБА_2 , командира 1 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , по факту невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону та Військової частини НОМЕР_1 , зокрема стосовно позивача.
На виконання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2022 року за №4055 проведено службове розслідування по факту невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону та Військової частини НОМЕР_1 .
В ході проведення службового розслідування були відібрані пояснення у командира роти 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 (бланк отримання пояснень від 26.10.2022).
За результатами службового розслідування 30.05.2023 року складено акт службового розслідування.
Зі змісту акту службового розслідування судом встановлено, що 12 жовтня 2022 року близько 09:00 годині в населеному пункті АДРЕСА_1 , старший лейтенант ОСОБА_3 , командир 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , отримав наказ від командира мотопіхотного батальйону, з завданням, силами 3 стрілецької роти зайняти та утримувати позиції на ВОП 30411 «Лузер». Даний наказ було виконано, але 13 жовтня 2023 року особовий склад 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 самовільно залишив позиції. Наказ повернутися на ВОП 30411 «Лузер» частина військовослужбовців виконувати відмовилася, в тому числі і позивач.
13 жовтня 2022 року командиру Військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт, вхідний №9135 від 14 жовтня 2022 року, командиром 1 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , підполковником ОСОБА_2 про факт відмови виконувати бойовий наказ командира мотопіхотного батальйону військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , якому вони були підпорядковані, в тому числі і позивача.
В той же час, як достеменно встановлено судом першої інстанції, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження існування бойового наказу, невиконання якого слугувало підставою для проведення службового розслідування, відповідачем не надано.
В акті службового розслідування вказано, що неправомірні дії військовослужбовців призвели до порушення встановленого порядку несення військової служби, що спричинило ускладнення при забезпеченні боєздатності та бойової готовності 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 та вчинення військового кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України.
Як відзначено судом першої інстанції, зі змісту матеріалів службового розслідування встановлено, що вина військовослужбовців, в тому числі і позивача, виражається в формі прямого умислу.
За результатами розгляду вказаного акта та матеріалів службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) видано наказ від 08.06.2023 №2406 "Про результати службового розслідування по факту невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону та Військової частини НОМЕР_1 " та наказано направити копію матеріалів службового розслідування до органу досудового розслідування (з урахуванням підслідності, визначеної статтею 216 Кримінального кодексу України), органу управління Військової служби правопорядку та відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням в зв'язку з тим, що в діях військовослужбовців, зокрема і позивач, встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України.
Поряд з цим, доказів про доведення вищевказаного наказу до позивача під підпис із зазначенням дати доведення відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, як і не надано акт засвідчений підписами не менше двох свідків, у разі відмови позивача поставити свій підпис про ознайомлення з наказом.
Також, із матеріалів службового розслідування неможливо встановити який саме наказ було віддано, у чому він полягав, кому саме та в якій формі, в якому місці та обстановці його було віддано. Жодних відомостей стосовно відданого наказу також не містять і доводи апеляційної скарги.
Наразі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, оскільки у позивача не відбирались пояснення і йому не пропонувалось їх надати; не було повідомлено про проведення щодо нього службового розслідування, як і не зазначено причин, які перешкоджали це зробити.
В межах розгляду даної справи, відповідачем не доведено факт повідомлення позивача про проведення службового розслідування відносно нього, а відтак він був позбавлений усіх основоположних прав, передбачених пунктом 3 розділу ІV Порядку №608, таких як:
- знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування;
- відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
- давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
- з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;
- порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
- висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Так, комісія, яка проводила службове розслідування, в порушення вимог пп.2 п.2 розділу V, який передбачає, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства під час проведення службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування, порушила право на участь у службовому розслідуванні, чим фактично порушила право позивача на захист.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно виснував, що службовим розслідуванням не було достеменно з'ясовано, чи вчиняв позивач порушення військової дисципліни, а також не встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, ступінь вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.
Таким чином, під час апеляційного перегляду даної справи знайшли своє підтвердження висновки суду першої інстанції про невідповідність оскаржуваного рішення, критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, адже оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службового розслідування, яке не відповідає критеріям щодо обґрунтованості та права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відтак, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про необгрунтованість наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2023 за №2406 "Про результати службового розслідування по факту невиконання бойового розпорядження особовим складом 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_3 " в частині, що стосується позивача.
Вказаний наказ є таким, що винесений не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не розсудливо та без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому він є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасуваня наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування по факту невиконання бойового розпорядження особовим складом 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 " від 08.06.2023 №2406 в частині, що стосується позивача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.