Справа № 240/12725/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
19 серпня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 202 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №918120182787 від 11.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у переведенні та перерахунку пенсії за віком відповідно ст.37 Закону України «Про державну службу» та зобов"язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 02.02.2004 по 01.05.2016 та перевести і здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з 04 червня 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
04 червня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та 11 червня 2024 року прийнято рішення №918120182787 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» до липня 2001 року, тобто до дати набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Вказано, що з 04.07.2001 посади органів місцевого самоврядування не відносяться до категорії посад державних службовців.
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Спірним питанням в межах розгляду даної справи, є наявності у позивача стажу роботи на державній службі та стажу, що може бути прирівняний до стажу державного службовця, необхідного для призначення пенсії державного службовця відповідно до положень ст. 37 Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Згідно із ст.1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до ч.7 ст.21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ).
Водночас, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Так, згідно з ч.1 ст.37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, розділ XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачають, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 стажу державної служби не менше 20 років, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" посади секретарів виконкомів селищних і сільських Рад народних депутатів було віднесено до шостої категорії посад державних службовців.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу".
Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, абзацом 13 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283, втратив чинність 01.05.2016) передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з п.4 Порядку №283 обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Як встановлено з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723, відповідачі вказали про не зарахування до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії, періоду роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001, саме тому робота позивача з 02.02.2004 у фінансовому управлінні Малинського міськвиконкому не зарахована до стажу державної служби.
Натомість, як встановлено із записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 10.09.1980, остання:
- з 01 січня 1993 року призначена на посаду головного спеціаліста Малинського районого фінансового управління, 01 березня 1994 року присвоєно 13 ранг державного службовця та прийнята присяга державного службовця;
- з 01 серпня 1996 року призначена на посаду заступника начальника відділу доходів Малинського районого фінансового управління, 01 серпня 1996 року присвоєно 12 ранг державного службовця;
- з 27 квітня 2000 року переведена на посаду заступника начальника бюджетного відділу Малинського районого фінансового управління, 01 червня 2000 року присвоєно 11 ранг державного службовця;
- з 22 жовтня 2003 року призначена на посаду начальника відділу місцевих бюджетів та фінансування державних програм Малинського районого фінансового управління, з 31 січня 2004 року звільнена з займаної посади в порядку переведення в Малинське міське фінансове управління;
- з 02 лютого 2004 року призначена на посаду спеціаліста І категорії фінансового управління виконкому Малинської міської ради за конкурсом, 02 лютого 2004 року присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- з 01 березня 2004 року призначена на посаду завідувача бюджетним відділом фінансового управління виконкому Малинської міської ради, з 01 березня 2006 року присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого;
- з 29 червня 2006 року переведена на посаду начальника бюджетного відділу, заступника начальника фінансового управління виконкому Малинської міської ради.
При цьому, посади, які обіймала позивач, з 02.02.2004 у виконавчому комітеті Малинської міської ради, відносяться до посад, визначених ст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", що не є спірним у справі.
В свою чергу, пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність доводів відповідачів про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 2001 року, та станом на 01.05.2016 не може бути зарахований до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу", а лише до 04.07.2001.
В контексті встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування, а саме з 02.02.2004 по 01.05.2016, включаються до стажу державної служби, що свідчить про те, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, дає право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" та з врахуванням пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Крім того, згідно з довідкою №7 від 04.06.2024, виданою виконавчим комітетом Малинської міської ради вказано, що стаж державної служби позивача в органах місцевого самоврядування на 01.06.2024 становить 20 років 3 місяці 29 днів, в тому числі станом на 01.05.2016 12 років 02 місяці 29 днів.
Відтак, суд першої інстанції вірно виснував, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, діяло недобросовісно та необґрунтовано, не врахувало усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустило неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняло незаконне і необґрунтоване рішення.
При цьому, судом першої інстанції достеменно встановлено, що період роботи позивача, зокрема з 04.07.2001 по 31.01.2004 на посадах заступника начальника бюджетного відділу Малинського районого фінансового управління та начальника відділу місцевих бюджетів та фінансування державних програм Малинського районого фінансового управління, зараховано органами Пенсійного фонду до стажу державної служби, саме тому не потребує судового захисту в межах розгляду даної справи.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №918120182787 від 11.06.2024 про відмову позивачу у переведенні та перерахунку пенсії за віком відповідно ст.37 Закону України «Про державну службу», підлягало скасуванню.
В розрізі приписів ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не надає оцінки висновкам суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.