Справа № 240/6107/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
19 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коростенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду з позовом до Коростенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
07.05.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач 09.01.2024 звернулась до Коростенського відділу УДМС у Житомирській області із заявою про отримання паспорта громадянина України вперше як громадянки України за народженням, відповідно до статті 7 Закону України «Про громадянство України».
Листом від 12.03.2024 № 1820-279/1820/1-24 позивачу повідомлено, що згідно матеріалів перевірки за результатом процедури встановлення особи встановлено її особу, проте не встановлено належність до громадянства України, а тому прийнято рішення у відмові документування паспортом громадянина України.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно відмовив їй у видачі паспорта громадянина України, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України від 18.01.2001 №2235-ІІІ "Про громадянство України" (надалі - Закон №2235-ІІІ).
Частиною першою статті 1 Закону №2235-ІІІ визначено, що громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Відповідно до статті 6 Закону №2235-ІІІ, громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров'я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
За приписами частин першої, восьмої статті 7 Закону №2235-ІІІ, особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
З метою організації виконання Закону України "Про громадянство України" Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок №215).
Цей Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Відповідно до пункту 17 Порядку №215, для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, батьки (один із них) якої на момент її народження були громадянами України (частина перша статті 7 Закону), один з її батьків подає такі документи:
а) заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
б) копію свідоцтва про народження особи;
в) копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження.
Згідно з абзацами 4 та 6 пункту 5 Порядку №215, заява та інші документи з питань громадянства дитини подаються одним з її батьків або іншим законним представником дитини за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника. Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред'являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.
Відповідно до пункту 92 Порядку № 215, територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України, в т.ч. за народженням.
Пунктом 93 Порядку № 215 передбачено, що територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
При цьому, відповідно до пункту 94 Порядку № 215, територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніше як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
З матеріалів справи встановлено, що позивач є громадянкою російської федерації та неодноразово зверталася до органів ДМС з електронними зверненнями (06 та 07 грудня 2023 року), до відповідача - із заявою від 09 січня 2024 року щодо набуття нею громадянства України за народженням, відповідно до статті 7 Закону України «Про громадянство України».
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що у свідоцтві про народження позивачки, її батьки зазначені громадянами росії; з копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон вбачається, що він виданий 19.09.2016 на ім'я ОСОБА_1 , у той час, як позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Доказів, які дають можливість стверджувати що позивач має право на отримання громадянства України за народженням суду не надано.
Слід зазначити, що у відповідях на вказані вище звернення відповідач детально пояснив алгоритм дій, які належить вчинити особі для отримання паспорта громадянина України. А у оскаржуваній відповіді відповідачем повідомлено, що в результаті проведення процедури встановлення особи, згідно матеріалів перевірки, встановлено особу позивачки, та не встановлено її належність до громадянства України, а тому прийнято рішення про відмову в документуванні її паспортом громадянина України на підставі підпунктів 3, 5 пункту 100 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 в редакції постанови КМУ №745 від 26.10.2016 із змінами, внесеними постановою КМУ №1109 від 01.09.2021. Також позивачеві роз'яснено право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС після усунення обставин, у зв'язку з якими було відмовлено в оформленні та видачі паспорта.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у наданні громадянства України ОСОБА_1 саме згідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України»: у зв'язку із не підтвердженням перебування її батька в громадянстві України на момент її народження та у зв'язку із документуванням її паспортом громадянина російської федерації по досягненню 16-річного віку.
Тобто, враховуючи положення статті 4 Конституції України, якою визначено, що в Україні існує єдине громадянство, у позивачки як у іноземця відсутні підстави для набуття громадянства України саме згідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України».
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що протиправність дій з боку органу ДМС у спірних правовідносинах не мала місця, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача оформити набуття громадянства України ОСОБА_1 відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» та видати паспорт громадянина України.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.