Справа № 120/15848/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
19 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду, з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просив про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №1310634-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024, №1310742-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024, №1310635-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024,якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021-2023 роки на загальну суму 441337,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у спірний період позивач був власником нерухомого майна загальною площею 2226,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №1310634-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024, №1310635-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024, №1310742-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3530,70 (три тисячі п'ятсот тридцять гривень 70 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є та був у спірний період протягом 2021-2023 рр. власником нерухомого майна, а саме: 22/25 частки нежитлової будівлі, що в цілому складається з будівлі корівника з прибудовами літ. «А»: приміщення № 1 по № 19, І, ІІ площею 2226,5 кв.м., приміщення № 2: № 1 площею 32,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , належного йому на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 19.10.2016 приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецькою О.Ю. за № 1135.
Вказана обставина у межах розгляду цієї справи є безспірною та підтверджується, зокрема, витягом з Державного реєстру речових прав № 378963454 від 17.05.2024.
Таким чином за інформаційними базами ГУ ДПС у Вінницькій області за ОСОБА_1 обліковується зазначений вище об'єкт нежитлової нерухомості загальною площею 2259,1 кв.м.
У відповідності до рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 28.05.2021 № 387 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Лука-Мелешківської територіальної громади» для будівель сільськогосподарського призначення визначено ставку податку - 1% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. площі.
ГУ ДПС у Вінницькій області з використанням відповідних інформаційних баз та програмного забезпечення ІС «Податковий блок» сформовано позивачу наступні податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
- за 2021 рік №1310742-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024 на суму 178920,72 грн.;
- за 2022 рік №1310635-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024 на суму 129220,52 грн.;
- за 2023 рік №1310634-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024 на суму 133196,54 грн.
Не погоджуючись з прийнятими Головним управлінням ДПС у Вінницькій області оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, а саме як домогосподарство, що використовує своє нежитлове приміщення як сільськогосподарський товаровиробник за їх цільовим призначенням, а конкретніше для виробництва сільськогосподарської продукції (вирощування овець та курей), частину яких реалізовує. Це підтверджує, зокрема, довідка відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 01-09/230 від 19.11.2024, яка видана за наслідками комісійного обстеження спірного нежитлового приміщення позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки позивач у спірний період вважався виробником сільськогосподарської продукції, тобто сільськогосподарським товаровиробником, відтак при оподаткуванні даного нерухомого майна контролюючий орган неправомірно відмовив у застосуванні пільги, передбаченої пп. "ж" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №1310742-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024, №1310635-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024, №1310634-2407-0228-UA05020150000074651 від 11.11.2024, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021-2023 роки на загальну суму 441337,78 грн. визнаються судом протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що доказів того, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює реалізацію продукції, в тому числі договори ті інші підтверджуючі документи - відсутні, тому застосування пп. "ж" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є необґрунтованими.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані положеннями ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Згідно з положеннями підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку правильність визначення ставок податку та обрахунку сум грошового зобов'язання не є предметом цього спору.
Натомість спірним моментом у цій справі є відповідність платника податку умовам, що дають підстави для звільнення від сплати податку згідно пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Так, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01 січня 2019 року) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, який набрав чинності 01 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: “Не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку".
Така редакція ПК України діяла до 16 березня 2024 року (тобто до прийняття Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства" від 23 лютого 2024 року № 3603-ІХ)
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані законодавчі зміни не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, як наголошувалось вище, вони набрали чинності з 16.03.2024 в той час, як спірним періодом у цій справі є 2021-2023 роки.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та їх існування у 2021-2023 рр. для застосування податкової пільги, передбаченої пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, та звільнення платника податку від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідною була сукупність таких умов:
- така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;
- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суд, який викладений у постанові від 21.05.2024 року у справі № 600/5153/23.
Під час розгляду справи суд не вдається до надання правової оцінки перших двох умов, адже, як встановлено судом з матеріалів справи та з'ясовано з усних пояснень представників сторін, відповідні фактичні обставини не входять до предмета доказування у цій справі та не є визначальними для вирішення спору по суті.
В даному випадку спір стосується виключно того аспекту, чи являвся позивач як фізична особа у спірний період сільськогосподарським товаровиробником для цілей застосування пільги, передбаченої пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 31 грудня 2021 року) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
1 січня 2022 року набрав чинності Закон від 30 листопада 2021 року N 1914-IX, яким виключено у підпункті 14.1.235 слова та цифри "для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу".
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року N 2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Так, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункті 5.3 статті 5 ПК України.
Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведених у згаданій вище постанові від 21 травня 2024 року у справі N 600/5153/23.
Таким чином виходячи із вищезазначеного слід виснувати, що передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга у спірний період (2021-2023 роки) стосувалася сільськогосподарських товаровиробників, якими могли вважатися як фізичні особи так і суб'єкти господарювання, і була направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
За таких обставин посилання контролюючого органу на те, що Податковий кодекс визначає сільськогосподарського товаровиробника лише юридичну особу або фізичну особу-підприємця не змінює того, що право на пільгу по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлену пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України має також фізична особа, яка є сільськогосподарським товаровиробником або виробником сільськогосподарської продукції.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, а саме як домогосподарство, що використовує своє нежитлове приміщення як сільськогосподарський товаровиробник за їх цільовим призначенням, а конкретніше для виробництва сільськогосподарської продукції (вирощування овець та курей), частину яких реалізовує.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.