Справа № 580/268/25 Суддя (судді) першої інстанції: Янківська В.П.
19 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 230750003132 від 23.12.2024 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 18.12.2024, пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області, № 96/23-00-10-02-19 від 16.12.2024, та № 97/23-00-10-02-19 від 16.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні, перерахунку та виплаті з 18.12.2024 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідках № 96/23-00-10-02-19 від 16.12.2024 та № 97/23-00-10-02-19 від 16.12.2024.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, зазначив, що в ході автоматизованого розподілу за принципом екстериторіальності відповідальним структурним підрозділом за розгляд заяви Позивача щодо переведення із пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІУ на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» та прийняття рішення було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. За результатами розгляду вищевказаної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення № 230750003132 від 23.12.2024 про відмову у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 230750003132 від 23.12.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2024 про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що задоволення позовних вимог у повному обсязі буде належним та ефективним захистом порушених прав позивача.
Крім того, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року відмовлено.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні.
Згідно з ч.4 статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у періоді з 10.02.1997 по 16.12.2024 працювала в органах державної податкової служби. 10.02.1997 прийнято присягу державного службовця.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області видано позивачці довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 96/23-00-10-02-19 від 16.12.2024 та № 97/23-00-10-02-19 від 16.12.2024.
18.12.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723 у розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідках № 96/23-00-10-02-19 від 16.12.2024 та № 97/23-00-10-02-19 від 16.12.2024.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві в порядку екстериторіальності рішенням № 230750003132 від 23.12.2024 у переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% заробітку, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби.
Вважаючи вищевказане рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідає вимогам для осіб з числа державних службовців, які мають право на отримання пенсії з інвалідності відповідно до ст.37 Закону України №3723-XII.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 2 Закону №1788-XII визначені такі види пенсії: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України №889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016.
Прикінцеві положення даного Закону визначають право на пенсійне забезпечення окремих категорій осіб відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон України №3723-XII).
Зокрема, п.10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).
Пунктом 2 Порядку №622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 №3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно з п.4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р як за повний місяць;
- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Відповідно до п.5 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Згідно зі ст.37 Закону України №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Тимчасово, до 30 вересня 2017 року:
- особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
- у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») відповідно до цієї статті у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом установлено, що відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , у період з 10.02.1997 по 16.12.2024, вона дійсно працювала на різних посадах державної податкової служби.
Оскільки позивачка має відповідний стаж на посаді державної служби (понад 20 років), зокрема 27 років 10 місяців 5 днів, станом на 01.05.2016 працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців (понад 10 років), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачка має необхідний стаж для призначення пенсії відповідно до Закону №3723-XII.
Відповідно до пункту 3 Порядку №622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р., 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р., жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На дату звернення до органів Пенсійного фонду (18.12.2024) позивачка досягла пенсійного віку, має відповідний стаж на посаді державної служби, а саме 27 років, що підтверджується даними її трудової книжки та зазначеними вище довідками від 16.12.2024. Отже, відповідає вимогам для осіб з числа державних службовців, які мають право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Отже, позивач відповідає вимогам для осіб з числа державних службовців, які мають право на отримання пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача № 230750003132 від 23.12.2024 про відмову у переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.
Форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу», затверджені Постановою від 17.01.2017 № 3-1 Правління пенсійного фонду України (далі - Постанова №3-1).
Такими довідками є: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
З матеріалів справи вбачається, що додані до заяви позивача довідки складені відповідно до вказаної постанови та відповідають затвердженій формі.
Статтею 44 Закону №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абз.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Згідно з п.4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Абзаци перший-другий п.1.9 Порядку №22-1 встановлюють, що призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Абзацом п'ятим вказаного пункту визначено, якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Відповідно до п.1.10 Порядку №22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.9 цього розділу.
Враховуючи, що додані до заяви довідки позивача складені відповідно до вказаної вище постанови та відповідають затвердженій формі, позивач мав законне сподівання на переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-VI на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України №3723-XII.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини щодо нарахування та виплати пенсії в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області, № 96/23-00-10-02-19 від 16.12.2024, та № 97/23-00-10-02-19 від 16.12.2024, є втручанням у дискреційні повноваження Пенсійного органу, тому позовні вимоги в цій частині не обгрунтовані.
Рішенням Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 визначено, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.
Разом із тим, зважаючи, що позивачка у заяві просила перевести (перерахувати) її на пенсію за віком згідно з Законом України №3723-XII, наявні обґрунтовані підстави для переведення її з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону України №1058-IV, на відповідно до Закону України №3723-XII.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та фактично зареєстрована у Черкаській області, що підтверджується відповідним записом у її паспорті.
Однак оскільки безпосереднє порушення прав допустило Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправним рішенням, саме для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, якому для вирішення надійшла заява позивача у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, прийняти рішення щодо переведення з 18.12.2024 її пенсії з призначеної відповідно до Закону №1058-IV на відповідно до Закону №3723-XII.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, прийняти рішення щодо переведення з 18.12.2024 з пенсії за віком ОСОБА_1 призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідках Головного управління ДПС у Черкаській області, № 96/23-00-10-02-19 від 16.12.2024 та № 97/23-00-10-02-19 від 16.12.2024.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19.08.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна