Справа № 363/2354/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олійник С.В.
19 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
за участю секретаря Коренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови №271 від 05.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2025 року позовну заяву залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, відповідно до направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.02.2025 №2/8/2855, ОСОБА_1 направляється для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період. (a.с. 55)
28.02.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №271, відповідно до якого 28.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12 год. 30 хв. громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним відмовився від проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності для військової служби в особливий період, через що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі ОСОБА_1 залишив власний підпис, ознайомлений з протоколом та про час і місце розгляду справи 05.03.2025 року о 10.годині, в графі пояснень зазначив, що зобов'язується пройти ВЛК за місцем військового обліку, ознайомлений із правовими наслідками відмови від проходження ВЛК. (а.с. 53)
05.03.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянув вказаний протокол та виніс постанову постанови в справі про адміністративне правопорушення №271 від 05.03.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 25500 грн. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 28.02.2025 близько о 12 години 30 хвилин у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним, під час дії особливого періоду, отримавши направлення відмовився від проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, чим порушив ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». (а.с. 21-22)
Згідно витягу (військово-облікового документу) з додатку Резерв+ ОСОБА_1 , останній є військовозобов'язаним, має відстрочку у зв'язку із бронюванням до 16.04.2026, обліковується за ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до постанови ВЛК від 14.05.2025 є придатним до військової служби, дані військовозобов'язаного уточнено вчасно. (a.с. 70)
Позивач, не погоджуючись із постановою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджено належними доказами, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII), Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560).
Так, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до п. 28 Порядку №560 Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до п. 74 Порядку № 560 резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Відповідно до пункту з Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року Nє 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу або призиваються, проходять обов?язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством галузі охорони здоров?я. оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в
Пунктом 3.1 розділу ІІ глави 3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року Nє 402, визначено, що медичний огляд військовозобов?язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП,
за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров?я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період (далі - Порядок Nє 560).
Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку Nє 560 визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною
Радою України, прибули до ТЦК та СП для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв' язку, адреси електронної пошти
(за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов?язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством),а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичий огляд.
З матеріалів справи вбачається, позивач уточнив свої облікові дані через електронний кабінет вчасно 18 травня 2024 року.
Доказів , що повістки про виклик (ні для оформлення військово-облікових документів, ні для взяття на військовий облік, ні для проходження медичного огляду, тощо) з моменту оновлення даних позивач отримував не надано.
З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 була винесена постанова № 271 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП за відмову від проходження військово-лікарської комісії (ВЛК).
В протоколі про адміністративне правопорушення позивач зазначив, що вину не визнає, правопорушення не вчиняв, вказав, що зобов'язується пройти ВЛК за місцем обліку, оскільки йому необхідний час для збору медичних документів.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що його незаконно та примусово вивезли у м. Славутич, де утримували та чинили психологічний тиск щодо проходження ним ВЛК у примусовому порядку.
Також, вказує, що з направленням на проходження ВЛК позивач ознайомився вже в матеріалах справи, коли відповідач додав його копію до відзиву на позовну заяву.
В матеріалах справи відсутнє підтвердження вручення позивачу такого направлення, як це передбачено пунктом 74 Порядку Nє 560, а саме відсутня копія витягу з журналу реєстрації направлень на ВЛК за формою згідно з додатком 12 у якому містився підпис позивача.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 знаходився у м. Славутичі в приміщенні, яке знаходиться у підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 з 28.02.2025 року по 03.03.2025 року.
03.03.2025 року було викликано швидку допомогу для надання медичної допомоги позивачу.
За наслідками приїзду екіпажу швидкої допомоги позивача було госпіталізовано, в матеріалах справи міститься висновок про непрацездатність.
З вищевикладеного вбачається, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 були обізнані про стан здоров'я позивача, однак провели розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесли Постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення.
На спростування вищезазначеного відповідачем не надано жодних доказів та пояснень.
Таким чином, на дату 05.03.2025 року позивач не міг бути присутнім у ІНФОРМАЦІЯ_6 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та надати додаткові пояснення та докази.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право бути присутньою при розгляді справи та давати пояснення. Госпіталізація позивача 03.03.2025 року унеможливлювала його присутність 05.03.2025 року на розгляді справи, однак РТЦК розглянув справу без нього, чим порушив право на захист.
Крім того, матеріали справи не містять доказів належного вручення позивачу направлення на ВЛК, як того вимагає п. 74 Порядку № 560.
Також колегія суддів звертає увагу, що утримання апелянта у приміщенні РТЦК з 28.02.2025 по 03.03.2025 року без його згоди суперечить вимогам ст. 29 Конституції України щодо права на свободу та особисту недоторканність.
Згідно зі ст. 17 Конституції України, Збройні Сили України та інші військові формування не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.03.2025 року винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи всі доводи сторін, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення адміністративного позову у цій справі в повному обсязі.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню повністю.
Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, оскільки колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача понесених ним судових витрат зі сплати судового збору у загальному розмірі 1514,00 грн.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №271 за справою про адміністративне правопорушення від 05.03.2025 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 грн., провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 1514 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма
Повне судове рішення складено « 19» серпня 2025 року.