Справа № 320/44267/24 Головуючий у 1 інстанції: Дудін С.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
19 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Ганечко О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА») звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, оформлене листом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.06.2024 року №2317/6/33-00-07-02, про відмову у скасуванні штрафної санкції, що нарахована ТОВ "ЛЮКС КРАЇНА" по податковому повідомленню - рішенню від 15.05.2024 року №534/33-00-07-01 (по платежу податок на прибуток) в сумі 630922,50 грн., а також пені, нарахованої на податкове зобов'язання по платежу податок на прибуток в сумі 41330,60 грн.;
- зобов'язати Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків скасувати штрафну санкцію, що нарахована ТОВ "ЛЮКС КРАЇНА" по податковому повідомленню - рішенню від 15.05.2024 року №534/33-00-07-01 (по платежу податок на прибуток) в сумі 630922,50 грн., а також пеню, яка нарахована на податкове зобов'язання по платежу податок на прибуток в сумі 41 330,60 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, оформлене листом від 18.06.2024 №2317/6/33-00-07-02, про відмову у скасуванні штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 630922,50 грн., а також пені в сумі 41330,60 грн., нарахованих Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» за податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2024 №534/33-00-07-01. Зобов'язано Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків скасувати штрафні (фінансові) санкції у розмірі 630922,50 грн., а також пеню в сумі 41330,60 грн., нараховані Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» за податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2024 №534/33-00-07-01.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» не дотримано вимог підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Таким чином, апелянт вважає, що беручи у сукупності факти встановлених під час проведення планової виїзної перевірки контролюючим органом порушень, винесене податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №534/33-00-07-01 (по платежу податок на прибуток) форми «Р» про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 630 922,50 грн., а також пеня, нарахована на податкове зобов'язання по платежу податок на прибуток в сумі 41 330,60 грн є повністю правомірним та таким, яке винесене з дотриманням усіх норм чинного законодавства.
10 лютого 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» (ідентифікаційний код 39237508, місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул.Солом'янська, буд.20-В. оф.1037) зареєстровано в якості юридичної особи 03.06.2014, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
У період з 19.12.2023 по 19.04.2024 Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ЛЮКС КРАЇНА", за результатами якої складено Акт від 26 квітня 2024 року №326/33-00-07-01/39237508.
Згідно висновків Акту перевірки, ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» порушено вимоги пп.134.1.1 пункту 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2022 року на загальну суму 2523690,00 грн.
На підставі висновків Акту перевірки Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №534/33-00-07-01, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2154612,50 грн., з яких 2523690,00 грн. - податкове зобов'язання, 630922,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Станом на 18 червня 2024 року у ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» була наявна переплата з податку на прибуток в сумі 2690689,22 грн., що не заперечується сторонами по суті.
У зв'язку з цим, ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» звернулось до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків із заявою від 05 червня 2024 року 05/06-1, в якій, посилаючись на пп.69.37 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, просило скасувати штраф у сумі 630922,50 грн., нарахований на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.05.2024 №534/33-00-07-01, з огляду на наявну переплату з податку на прибуток.
Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків листом від 18 червня 2024 року №2317/6/33-00-07-02 повідомило позивача, що нарахована на підставі вищевказаного податкового повідомлення-рішення штрафна санкція в розмірі 630922,50 грн., а також пеня в сумі 41330,60 грн. не підлягають скасуванню, оскільки, ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» не дотримано вимог п.п.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України , грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України , платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами пункту 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
В силу вимог пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
У відповідності пункту 36.3 статті 36 ПК України, податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно пункту 38.12 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Положеннями п. 54.5 ст. 54 ПК України передбачено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України закріплено, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога щодо неправомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 630922,50 грн., а також пені в сумі 41 330,60 грн.
В силу вимог підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов'язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов'язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.
Сума грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, вважається неузгодженою до моменту повної сплати податкового зобов'язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, але не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання платником податків такого податкового повідомлення-рішення.
Сума податкового зобов'язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню.
Норми статей 56 та 57 цього Кодексу застосовуються з урахуванням строків, визначених цим підпунктом.
Отже, вищевказана норма передбачає звільнення платників податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені у разі сплати ними визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання протягом 30 календарних днів після отримання податкового повідомлення-рішення. Таке податкове повідомлення-рішення, у свою чергу, має бути прийнято за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України.
Матеріали справи свідчать, що документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» проведено з 19.12.2023 по 19.04.2024, тобто після 01 серпня 2023 року та до дня припинення або скасування воєнного стану на території України.
На підставі Акту перевірки від 26 квітня 2024 року №326/33-00-07-01/39237508, Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №534/33-00-07-01.
Вищевказане податкове повідомлення-рішення було отримане перевірку ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» 20 травня 2024 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, 30-денний строк для сплати визначеного податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання починається з 21.05.2024 та закінчується 19.06.2024.
Згідно матеріалів справи, ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» звернулося до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з листом від 05 червня 2024 року 05/06-1, в якому, посилаючись на пп.69.37 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, просило скасувати штраф у сумі 630922,50 грн., нарахований на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.05.2024 №534/33-00-07-01, з огляду на наявну переплату з податку на прибуток.
Слід звернути увагу на те, що відповідач не заперечує наявність у ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» станом на 18 червня 2024 року переплати з податку на прибуток в сумі 2690689,22 грн.
Відповідно до абзацу 1 пункту 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно абзацу 3 пункту 87.1 статті 87 ПК України, сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).
Оскільки, для сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків за рахунок наявної переплати навіть не потребується заява такого платника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплата податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2024 №534/33-00-07-01, могла бути здійснена платником податків за рахунок наявної у нього переплати.
Разом з тим, апелянт зазначає, що ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» не дотримано вимог п.п.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянт безпідставними, оскільки, ним не зазначено, яких саме вимог підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не дотримано позивачем.
В сувою чергу, слід зазначити, що положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не містять жодних застережень щодо того, яке саме джерело (наявна переплата чи здійснення окремого платежу) має бути використано для сплати податкового зобов'язання, задля звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплата позивачем податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2024 №534/33-00-07-01, за рахунок наявної у нього переплати свідчить про наявність передумов для застосування підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та, відповідно, необхідність скасування штрафних санкцій та пені.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, оформленого листом від 18.06.2024 №2317/6/33-00-07-02, про відмову у скасуванні штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 630922,50 грн., а також пені в сумі 41330,60 грн., нарахованих ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» за податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2024 №534/33-00-07-01, як наслідок, наявність підстав для його скасування.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Ганечко О.М.
Ключкович В.Ю.