Справа № 753/5551/25 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4178/2025 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
13 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12025105020000244 від 10.03.2025 року за апеляційною скаргою прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_8 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік;
на підставі ст. 59-1 КК України на ОСОБА_7 покладено обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) пройти курс лікування від наркотичної залежності;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_7 10.03.2025 приблизно об 11 год. 00 хв., знаходячись за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, використовуючи мобільний додаток «Телеграм», який встановлений на його мобільному телефоні, через телеграм канал «Бенетон», за грошові кошти в сумі 435 грн., домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою щодо незаконного придбання психотропної речовини - PVP, для власного вживання, без мети збуту, після чого йому на мобільний телефон прийшло смс-повідомлення з координатами місця розташування психотропної речовини - PVP.
10.03.2025 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в лісопарковій зоні на вул. Старобориспільська в м. Києві, поблизу станції метро «Червоний Хутір», шляхом підбору з землі, умисно, незаконно придбав раніше замовлену ним психотропну речовину - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-ілпентан-1-он), масою 0,400 г, що знаходилась в поліетиленовому пакеті з пазовим замком, який обмотаний ізолентою синього кольору, та поклав до правої кишені штанів, в які був одягнений, тим самим почав умисно, незаконно зберігати її при собі для власного вживання, без мети збуту.
В той же день, приблизно о 14 год. 24 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за вказаною вище адресою, був зупинений працівниками поліції, які в ході особистого обшуку, в присутності двох понятих, вилучили у нього психотропну речовину - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-ілпентан-1-он), масою 0,400 г, яку він умисно незаконно, всупереч вимог законодавства придбав та зберігав для власного вживання, без мети збуту.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини обвинуваченого та правильність правової кваліфікації його дій, вважає, що вирок суду підлягає зміні в частині призначеного покарання та в частині вирішення питання щодо судових витрат у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав про те, що суд помилково поклав на обвинуваченого обов'язок пройти курс лікування від наркотичної залежності, оскільки в ході судового розгляду не досліджувались висновки експертів або медична документація, що підтверджує наявність у обвинуваченого наркотичної залежності, медичний огляд обвинуваченого не проводився, а як зазначено у вироку обвинувачений навіть на обліку лікаря-нарколога не перебуває. Вважає, що судом належним чином не встановлено чи дійсно обвинувачений страждає на захворювання «наркоманія», має відповідний діагноз та у порядку, встановленому законом, визнаний таким, що потребує такого лікування, а тому, враховуючи, що суд не має спеціальних знань та повноважень самостійно встановлювати медичні діагнози, покладення на нього такого обов'язку, за відсутності встановлення наявності хвороби, є необґрунтованим. Крім цього, вказав, що суд в порушення ст. 124 КПК України поклав судові витрати на рахунок держави, а не стягнув з обвинуваченого. Просив оскаржуваний вирок змінити в частині призначеного покарання та в частині вирішення питання щодо судових витрат, виключивши з вироку суду посилання наобов'язок обвинуваченого ОСОБА_7 пройти курс лікування від наркотичної залежності, а також стягнувши з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 3183,60 грн. В решті вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ст. 381, 382 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Вирок в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309 КК України учасниками судового провадження не оспорюється. Підстав для виходу за межі апеляційних скарг в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про необґрунтоване покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язку пройти курс лікування від наркотичної залежності, то колегія суддів вважає їх слушними.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, відповідно до ч. 3 ст. 59-1 КК України на засудженого до пробаційного нагляду ОСОБА_7 покладено, в тому числі, обов'язок пройти курс лікування від наркотичної залежності.
Разом з тим, відомості про те, що ОСОБА_7 має наркотичну залежність, в матеріалах кримінального провадження відсутні. Згідно з довідкою № 510203 від 11.03.2025 року, наданою КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», ОСОБА_7 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває. Висновок лікувальної установи про необхідність примусового лікування ОСОБА_7 також в матеріалах провадження відсутній.
Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування до ОСОБА_7 , передбаченого п. 5 ч. 3 ст. 59-1 КК України обов'язку пройти курс лікування від наркотичної залежності є необґрунтованим та передчасним з огляду на відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів наявності в нього вказаної залежності.
Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідностістягнення з ОСОБА_7 на користь держави судових витрат, пов'язаних з проведенням експертиз.
З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК).
Як вбачається зі матеріалів провадження, у вказаному кримінальному провадженні було залучено експерта для проведення експертизи матеріалів, речовин і виробів, вартість послуг якого за проведення експертного дослідження склала 3183 грн. 60 коп. (а.с. 41-45).
Як вбачається з вироку Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 , суд в порушення ст. 124, 126, 374 КПК України не стягнув з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Неврахування судом першої інстанції вищевказаних обставин призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України є підставою для зміни судового рішення.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання та вирішення питання про стягнення процесуальних витрат, виключивши з вироку суду покладений на обвинуваченого обов'язок пройти курс лікування від наркотичної залежності та стягнувши з нього процесуальні витрати за проведення експертизи, а в решті вирок суду залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва задовольнити.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання та вирішення питання про стягнення процесуальних витрат.
Виключити з вироку посилання суду на обов'язок ОСОБА_7 пройти курс лікування від наркотичної залежності відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 59-1 КК України.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
В решті вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4