19 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/5739/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про:
- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 , який вже перебуває на військовому обліку Служби зовнішньої розвідки України;
- визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не виключення ОСОБА_1 , з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 , з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 відкликати звернення, що зареєстровано за №51377 від 23.11.2024 системи ІПНП у Солом'янському УП ГУНП у м. Києві.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення. Зокрема не враховано, що позивач перебуває на військовому обліку у Службі зовнішньої розвідки України з 2019 року. За цих обставин, 05.02.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою стосовно коригування даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних, призовників та резервістів шляхом виключення інформації щодо перебування на військовому обліку та надав відповідні документи. Однак заява по суті відповідачем не розглянута. Отже, просить позовні вимоги задовольнити повністю у спосіб, визначений у прохальній частині позову.
16.06.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві зазначає, що діяв на підставі та у спосіб визначений законодавством України.
У відповіді на відзив позивач наголошує на протиправності дій та бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, та за даними Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується матеріалами справи.
Згідно довідки Служби зовнішньої розвідки України від 07.08.2019 № 161, позивач перебував на військовій службі з 05.08.2011 по 31.07.2019. Звільнений з військової служби за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 ( у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в запас СЗРУ. Виключений зі списків особового складу з 31.07.2019 (наказ №853-ос від 31.07.2019).
Вказана інформація також міститься у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 , наявного в матеріалах справи.
З метою зняття з військового обліку та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів, 05.02.2025 позивачем до відповідача подано заяву, в якій просив здійснити коригування даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних, призовників та резервістів шляхом виключення інформації про перебування на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 як інформації, що не відповідає дійсності та відкликати звернення щодо доставки старшого лейтенанта ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . До заяви надав наступні документи: копію військового квитка серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 ; копію довідок від 01.04.2014, 17.06.2014, 28.03.2014; копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 (старого зразка, з відмітками про зміну місця реєстрації; копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2 (ID карта).
Однак заява позивача по суті відповідачем не розглянута.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ).
За змістом частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
Приписи статті 37 Закону № 2232-XII визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Так, згідно положень пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (заява позивача від 05.02.2025) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
У свою чергу відповідно до положень статті 5 Закону України «Про розвідку» розвідувальними органами є: Служба зовнішньої розвідки України.
Так, зі змісту відповіді Службі зовнішньої розвідки України від 19.03.2025 № 3/2/1815/ІІ ( на запит адвоката позивача), видно, шо ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у Службі зовнішньої розвідки України, що в розумінні наведених положень статті 37 Закону № 2232-XII виключає взяття на облік позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 і, відповідно, свідчить про протиправність дій відповідача.
З положень пункту 2 частини п'ятої статті 37 Закону № 2232-XII слідує, що зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
Отже, враховуючи те, що позивач не знятий з військового обліку Служби зовнішньої розвідки України, то відповідно до норм визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 37 Закону № 2232-XII позивач підлягає зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
З огляду не вказане, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо взяття позивача на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язати відповідача зняти позивача з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з тим, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку ( частина шоста статті 37 Закону № 2232-XII) .
З аналізу наведених норм права висновується, що для взяття, зняття та виключення військовозобов'язаного з військового обліку має існувати хоча б одна з підстав наведених положень статті 37 Закону № 2232-XII, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 відповідно до частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-XII затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487).
Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Наведене свідчить, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
При цьому варто зауважити, що положення законодавства, яким врегульовано правовідносин у сфері виконання військового обов'язку, не визначають такої окремої та безумовної підстави для виключення з військового обліку як перебування на військовому обліку у Службі зовнішньої розвідки України.
Тому, якщо особа перебуває на обліку в Службі зовнішньої розвідки України та підпадає під одну з підстав для виключення з військового обліку, передбаченою статтею 37 Закону № 2232-XII, то вона може бути виключена за цих підстав, але не просто внаслідок самого факту перебування на обліку в Службі зовнішньої розвідки України.
Водночас позивачем не доведено обставини, які підпадають під перелік підстав, передбачених положеннями статті 37 Закону № 2232-XII, для виключення з військового обліку.
Отже, в цій частині позовні вимогу задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 відкликати звернення, що зареєстровано за №51377 від 23.11.2024 системи ІПНП у Солом'янському УП ГУНП у м. Києві, то суд зазначає, що це віднесено до дискреційних повноважень вказаного органу.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункт 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).
У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1937,92 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 968,96 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 зняти з військового обліку військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96коп.), сплачений відповідно до квитанції від 19.05.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Повний текст рішення виготовлено 19 серпня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко